2. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель лю­дей чи інші тяжкі наслідки, —

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає у підвищеній небезпеці діянь, пов'язаних із приховуванням або умисним перекрученням службовою особою відомостей про екологічний та радіаційний стан, що пов'язаний із радіаційним забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і негативно впливає на здо­ров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також на стан захворюваності населення в цих районах.

Природне середовище не завжди має стабільний характер. У деяких ви­падках в результаті певних негативних впливів воно може змінитися і погіршитися, становлячи конкретну небезпеку для довкілля і самої людини. Для встановлення та запобігання таким випадкам існують спеціальні орга­ни захисту, що контролюють ситуацію і вживають необхідних заходів. У цьому сенсі істотне значення має своєчасне і чітке повідомлення цим ор­ганам даних про екологічну обстановку в регіоні.

2. Нормативно-правова база, яка визначає порядок збирання, обробки та подання визначених диспозицією статті відомостей, є досить широкою та різноманітною, зокрема, закони України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 41. — Ст. 546), «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р. (ВВР. — 2000. — № 42. — Ст. 348), «Про Загальнодержавну програму фор­мування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки» від 21 вересня 2000 р. (ВВР. - 2000. - № 47. - Ст. 405); постанови КМ України «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля» від ЗО березня 1998 р. № 391, «Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію» від 17 листопада 2001 р. № 1520; «Про пе­релік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну не­безпеку» від 27 липня 1995 р. № 554 та ін.

3. Об'єктом злочину є здоров'я населення, а також економічні інтереси держави та суб'єктів господарювання, суспільні відносини по підтриманню задовільного екологічного стану в Україні.

4. Предметом аналізованого злочину є відомості про стан екологічної об­становки і захворюваність населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Стан екологічної обстановки визначається додержанням або порушенням існуючих екологічних нормативів, які встановлюють граничне допустимі ви­киди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів, використання природних ресурсів (ст. 33 Закону Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середовища»). Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію Міністерством екології та при­родних ресурсів України відповідно до законодавства України.

Отже, відомості про екологічний, у тому числі радіаційний, стан — це інформація про значне перевищення встановлених нормативів і звичайного для даної місцевості ступеня радіоактивного та іншого забруднення земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини.

Забруднення земель — внесення в ґрунт землі речовин у вигляді відходів і залишків виробничого застосування або невиробничої сфери, ядохімікатів, хімічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів після неправильного їх збереження або понад норму їх застосування, що призводить до неспри­ятливих фізичних, хімічних або біологічних змін ґрунту (додатково див. ко­ментар до ст. 239 КК).

Забруднення водних ресурсів — надходження до водних об'єктів забрудню­ючих речовин (додатково див. коментар до ст. 242 КК).

Забруднення атмосферного повітря — це привнесення в його склад або утворення у ньому забруднюючих речовин в концентрації, яка перевищує нормативи якості і рівні природного вмісту. Джерелами забруднення атмо­сферного повітря можуть бути підприємства, окремі цехи, агрегати без за­безпечення заходів для очищення промислових, сільськогосподарських відходів, теплові, енергетичні установки, автомобільний транспорт та ін. (див. коментар до ст. 241 КК).

Забруднення харчових продуктів і продовольчої сировини — наявність на поверхні харчових продуктів або у самих клітинах рослинного, тваринного чи іншого походження часток забруднюючих речовин.

Вказівка в диспозиції статті на те, що забруднення земель, водних ре­сурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини має бути таким, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний і тва­ринний світ, означає, що предметом аналізованого злочину є не всі відомості про екологічний стан, а лише ті, які становлять реальну загрозу для здоров'я людей, рослинного і тваринного світу.

До негативних впливів на здоров'я людей належать не тільки випадки по­яви захворювань у людей, які раніше були здоровими, а й погіршення ста­ну здоров'я хворих.

Тваринний світ — сукупність усіх тварин, які перебувають у стані при­родної волі, у неволі чи у напіввільних умовах, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України і належать до національного багатства України (Закон України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.).

Рослинний світ — сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворе­них ними угруповань на певній території (ст. З Закону України «Про рос­линний світ» від 9 квітня 1999 р.).

Окремим предметом злочину є відомості про стан захворюваності насе­лення. Вони законодавцем пов'язуються з районом підвищеної екологічної небезпеки і розглядаються як результат радіоактивного забруднення та інших змін обстановки. При цьому враховуються не тільки хвороби, прямо пов'язані з погіршенням екологічного стану, тобто специфічні (наприклад, променева хвороба), а й хвороби загальної етіології (рак, запалення легенів та ін.), а також дані про загальну кількість хворих у районі та їх діагноз. Такі дані дають можливість оцінити ступінь загрози для населення даного району і вжити профілактичних та лікувальних заходів або провести еваку­ацію людей.

5. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні двох видів протиправ­них діянь: 1) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'яза­ний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчо­вих продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний і тваринний світ; 2) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про стан захворюваності насе­лення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

З метою забезпечення збору, опрацювання, збереження та аналізу інфор­мації про стан довкілля, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу довкілля.

Об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навко­лишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідли­вих фізичних впливів на нього підлягають державному обліку.

Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у га­лузі охорони довкілля і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

Збір, опрацювання і подання відповідним державним органам зведеної статистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань з охорони навколиш­нього природного середовища, ведення екологічних паспортів здійснюється за єдиною для країни системою в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Зобов'язання по збору і опрацювання відомостей, які є предметом злочи­ну, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» покладене на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях. По­становою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. № 1520 та­ким спеціально уповноваженим органом визначено Державну екологічну інспекцію Міністерства екології та природних ресурсів України.

Під приховуванням розуміється умисне неповідомлення або несвоєчасне повідомлення відомостей про екологічний стан і захворюваність населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Під перекрученням відомостей, вказаних у статті, мається на увазі повідо­млення в офіційних документах явно неправдивих відомостей про наявність небезпечної екологічної ситуації, а також захворюваність населення в певній місцевості або повідомлення цих відомостей, але в такій формі, що спотво­рює зміст і дійсність стосовно як екологічного стану, так і захворюваності населення (наприклад, заниження показників забрудненості довкілля, запис у відповідних документах меншої кількості хворих тощо).

Склад злочину є формальним і настання наслідків для притягнення до відповідальності за цією статтею непотрібне.

6. Суб'єктивна сторона злочину — умисне ставлення особи і до прихову­вання, і до перекручення. Особа усвідомлює, що не подає необхідних даних або представляє їх у перекрученому виді. Мотиви тут вирішального значен­ня не мають, особа може діяти з мотивів кар'єризму, або бажаючи уникну­ти відповідальності та ін.

7. Суб'єктом злочину є лише службова особа, відповідальна за подання відомостей про екологічний стан і захворюваність населення. Про поняття «службова особа» див. коментар до ст. 364 КК.

8. Частина 2 статті передбачає відповідальність особи за наявності та­ких кваліфікуючих обставин:

вчинення тих самих діянь повторно;

вчинення тих самих діянь в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації;

вчинення діянь, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше скоїла такий самий злочин, тобто приховування або перекручення відомостей про еко­логічний стан або про захворюваність населення, якщо судимість не була знята чи погашена, а також до моменту вчинення злочину повторно не ми­нули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Зона надзвичайної екологічної ситуації — окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація. Надзвичайна екологічна си­туація — надзвичайна ситуація, за якої на окремій місцевості сталися нега­тивні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребує засто­сування надзвичайних заходів з боку держави. Негативні зміни в навколиш­ньому природному середовищі — це втрата, виснаження чи знищення окре­мих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, які обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах (див. закони України «Про охорону навколишнього природного се­редовища», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»).

Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або поданням Кабінету Міністрів України. Указ Президен­та України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної еко­логічної ситуації затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України.

Загибель людей — настання смерті хоча б однієї людини. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій (во­дойм, заповідних урочищ, ділянок лісу, орних земель тощо), втратою унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги Ук­раїни, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибел­лю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій тери­торії, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо.

Стаття 239. Забруднення або псування земель

1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи інши­ми матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля,—

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.