2. Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близь­ким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'яз­ку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, —

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тим самим особам у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкод­ження —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він за­подіює шкоду інтересам правосуддя шляхом посягання на особисту безпеку, недоторканність та здоров'я осіб, діяльність яких пов'язана з наданням пра­вової допомоги громадянам та організаціям щодо представлення їх законних інтересів та захисту прав і свобод під час провадження дізнання, досудово-го слідства й у суді.

2. Потерпілими від злочину є: а) захисник в адміністративному та кримі­нальному процесі; б) представник особи у цивільних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення; в) їхні близькі родичі (див. п. 2 коментарю до статей 377 та 397 КК).

3. Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 398 КК, є формальним, і його об'єктивна сторона полягає в активній поведінці особи — дії, яка вчи­няється певним способом — шляхом погрози вбивством, насильством, зни­щенням чи пошкодженням майна (про поняття, ознаки та види такої погро­зи див. коментар до ст. 377 КК).

4. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є наявність зв'яз­ку між висловленою особою погрозою, застосуванням насильства і законною діяльністю захисника чи представника особи з надання правової допомоги. Такий зв'язок має місце не тільки тоді, коли дії винного вчинені в процесі діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги, а й у випадках, коли винний висловлює погрозу або застосовує насильство до чи після здійснення потерпілим такої діяльності, але обов'язково у зв'язку з нею (див. про це коментар до ст. 377 КК).

5. За частинами 2 та 3 ст. 398 КК настає відповідальність за фізичне на­сильство, яке застосовується до захисника чи представника особи у зв'язку з їхньою діяльністю з надання правової допомоги і виражається в заподіянні їм чи їхнім близьким родичам: за ч. 2 — легких або середньої тяжкості тілес­них ушкоджень, а за ч. З — тяжких тілесних ушкоджень (див. про це комен­тар до ст. 377 КК).

6. Суб'єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 398 КК характеризується на­явністю прямого умислу, а за частинами 2 та 3 ст. 398 КК психічне ставлен­ня винного до заподіяння тілесних ушкоджень може бути виражене як у прямому, так і непрямому умислі.

7. Якщо умисел винного був спрямований на застосування погрози чи на­сильства щодо захисника чи представника особи у зв'язку з їх діяльністю з надання правової допомоги, але внаслідок припущеної помилки злочин був фактично вчинений щодо особи, яка не віднесена до числа потерпілих у ст. 398 КК (так звана «помилка в об'єкті»), дії винного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 КК та відповідною частиною ст. 398 КК.

8. Суб'єктом злочину за ч. 1 ст. 398 КК, а також умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 398 КК) може бути особа, яка досягла 16-річного віку, а при заподіянні середньої тяжкості (ч. 2 ст. 398 КК) або тяжких (ч. З ст. 398 КК) тілесних ушкоджень — особа, яка досягла 14-річно-го віку. Якщо застосування психічного чи фізичного насильства мало місце при перевищенні службовою особою своїх службових повноважень, дії вин­ного слід кваліфікувати і за частинами 2 або 3 ст. 365 КК.

Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи