2. Ті самі дії, вчинені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 233, 235, або організованою групою, або з використанням службового становища, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3. Викрадення приватизаційних паперів —

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

1. Об'єктом злочину є суспільні відносини, що виникають з встановлено­го порядку випуску та обігу приватизаційних паперів.

2. Предметом злочину є приватизаційні папери.

Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі прива­тизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Рішення про випуск приватизаційних паперів приймається Кабінетом Міністрів України згідно з Державною програмою приватизації. Емісію при­ватизаційних паперів здійснює Національний банк України. Приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим способом є недійсними. Приватизаційні папери, придбані з порушенням установлених правил їх видачі та обігу, вважаються недійсними.

Приватизаційними паперами, які були реально випущені в ході привати­зації, є приватизаційні майнові сертифікати та житлові чеки.

Приватизаційні майнові сертифікати — це особливий вид державних цінних паперів, який засвідчує право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств.

Житлові чеки — це приватизаційні папери, які одержуються всіма грома­дянами України і використовуються при приватизації житлового фонду. Во­ни можуть також використовуватись для приватизації частки майна держав­них підприємств, земельного фонду.

Видача громадянам України готівкових приватизаційних майнових сер­тифікатів здійснювалась з 2 січня 1995 р. Використання приватизаційних майнових сертифікатів у процесі приватизації завершено 1 травня 1999 р.

Не є предметом цього злочину сертифікати на земельну частку (пай).

Законодавством України передбачено, що комісійна, представницька та комерційна діяльність з приватизаційними паперами інших осіб (зокрема обмін їх на паї чи акції підприємств) може здійснюватися лише на підставі дозволів (ліцензій), які видаються ФДМ.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні будь-якої з таких дій: 1) незаконному продажу приватизаційних паперів; 2) іншій їх незаконній передачі особою, яка не є їх власником; 3) їх купівлі, розміщенні та інших операціях з приватизаційними паперами без належного дозволу (ч. 1 ст. 234 КК); 4) викраденні приватизаційних паперів (ч. З ст. 234 КК).

Продаж чи інша незаконна передача приватизаційних паперів утворюють склад цього злочину лише у разі, коли вони здійснюються особами, які не є власниками відповідних паперів. При цьому власниками слід вважати не ли­ше осіб, яким було видано відповідні папери, а й тих, до кого ці папери за­конно перейшли у спадок.

Під іншою незаконною передачею приватизаційних паперів слід розуміти їх відчуження будь-яким іншим, крім продажу, способом, наприклад, дару­вання, передача для погашення боргу.

Під розміщенням приватизаційних паперів слід розуміти їх обмін посеред­ником, який діє за дорученням власника (тобто довірчого товариства, іншої юридичної особи, що здійснює операції з приватизаційними паперами, пере­даними їй власником на основі відповідного доручення), на паї чи акції підприємств.

Під іншими операціями з приватизаційними паперами слід розуміти, зок­рема, їх передачу посередником інвестиційному фонду в обмін на інвес­тиційні сертифікати.

Розміщення та інші операції з приватизаційними паперами утворюють склад цього злочину тільки у випадку, якщо посередник, який здійснює ці операції, не має відповідної ліцензії на право здійснення таких операцій.

Коментована норма КК є спеціальною щодо ст. 202 КК, яка встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарсь­кою та банківською діяльністю.

Викрадення приватизаційних паперів передбачає заволодіння ними шля­хом крадіжки, грабежу, розбою чи шахрайства. Про ознаки крадіжки, грабе­жу, розбою та шахрайства див. коментар до статей 185, 186, 187, 190 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного із вказаних у ст. 234 КК діянь.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Суб'єкт злочину загальний.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення'його: 1) повторно (щодо повторності див. коментар до ст. 32 КК); 2) особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 233, 235 КК України;

3) організованою групою; 4) службовою особою з використанням свого службового становища (ч. 2 ст. 234 КК).

Про поняття повторності див. ст. 32 КК і коментар до неї, про поняття організованої групи — ст. 28 КК та коментар до неї, про поняття службової особи — примітку до ст. 364 КК.

Стаття 235. Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання

Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації, недо­тримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами, —

караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

1. За своїм змістом об'єкт цього злочину збігається з об'єктом злочину, передбаченого ст. 233 КК.

2. Предметом злочину є документи, які містять відомості, необхідні для приватизації державного або колективного майна.

Такими документами залежно від способу та об'єкта приватизації, вар­тості такого об'єкта та інших особливостей приватизації можуть бути:

1) бізнес-план або техніко-економічне обгрунтування післяприватизаційно-го розвитку об'єкта; 2) документи з відомостями про джерела надходження коштів; 3) декларація про доходи (декларація про походження коштів, за ра­хунок яких приватизується майно); 4) документи про розподіл статутного фонду серед учасників; 5) заява про включення підприємства до переліку об'єктів, що приватизуються, і нотаріально посвідчені копії установчих доку­ментів, які підтверджують право юридичної особи бути покупцем; 6) до­кументи, на підставі яких приймається рішення про визнання претендента учасником відкритих торгів; 7) копія фінансової звітності за останній звітний рік та квартал; 8) банківська гарантія; 9) протокол загальних зборів трудового колективу про прийняття рішення щодо взяття участі у привати­зації, інші документи, що необхідні для здійснення приватизації.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні одного з таких діянь:

1) подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно чи підприємство, або в інших документах, необхідних для приватизації; 2) недотримання вимог що­до подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язко­вих умов приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Злочин є закінченим з моменту вчинення одного з вищевказаних діянь. Подання неправдивих відомостей у документах, необхідних для привати­зації державного, комунального майна або підприємства, означає, що винна особа направляє відповідному адресатові документи, що містять неправдиві відомості. Це можуть бути повністю сфальсифіковані документи, виготов­лені винним або іншою особою, а також реальні документи, які містять дані, що повністю або частково не відповідають дійсності. Статтею 235 КК не охоплюються виготовлення або підроблення документів, у зв'язку з чим дії винного за наявності всіх ознак відповідного складу злочину додатково мо­жуть бути кваліфіковані за статтями 358 або 366 КК.

Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за рахунок яких приватизується державне чи комунальне майно, що поєднується з легалізацією грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, вимагає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 235 і 209 КК, а при наявності відповідних підстав — і за ст. 306 КК.

Недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших умов щодо приватизації, встановлених законами та інши­ми нормативно-правовими актами України, зокрема, може полягати в: пору­шенні визначених договором купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі; порушенні терміну сплати за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу на аукціоні або за конкурсом; невиконанні вста­новлених строків реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, створених на базі придбаного державного майна; недотриманні зобов'язання щодо збе­реження профілю діяльності приватизованого об'єкта або кількості робочих місць; недопущенні чи іншому перешкоджанні працівникам державних ор­ганів приватизації провадити перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу; подальший продаж акцій, придбаних на відкритих торгах, юри­дичній особі (групі юридичних осіб), яка надала послуги з підготовки та проведення торгів; порушення порядку подальшого відчуження приватизо­ваного об'єкта без збереження для нового власника зобов'язань, визначених умовами конкурсу, аукціону або викупу.

Злочин вважається закінченим з моменту: 1) подання відповідних доку­ментів, які містять неправдиві відомості щодо приватизації майна, належним адресатам — органу приватизації, тендерній комісії, комісії з приватизації об'єкта тощо; 2) фактичного невиконання встановлених нормативно-право­вими актами умов щодо приватизації майна.

4. Суб'єкт та суб'єктивна сторона цього злочину аналогічні суб'єкту та суб'єктивній стороні злочину, передбаченого ст. 233 КК.

Суб'єктом розглядуваного злочину в частині недотримання обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених законодавством, потрібно визнавати не лише власників приватизованих об'єктів і службових осіб приватизова­них підприємств, а й тих осіб, які придбали у них раніше приватизоване дер­жавне чи комунальне майно.