2. Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України, —

караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Трудові відносини між наймачем і працівником регулюються не тільки законами, а й колективним договором, а також індивідуальними угодами між наймачем (службовими особами підприємств, установ, організацій, не­залежно від форм власності; окремими громадянами або уповноваженими ними особами) і працівником.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на право кожної людини на працю, що передбачене ст. 43 Конституції України.

3. Потерпілим від даного злочину є працівник, з яким укладено трудову угоду про працю. Про поняття «працівник» див. коментар до ст. 172 КК.

4. З об'єктивної сторони цей злочин виявляється в грубому порушенні угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (це, наприклад, погроза звільнен­ням, якщо працівник не погодиться виконувати роботу, не обумовлену уго­дою).

Угода про працю — це укладений у письмовій або усній формі трудовий договір, а також трудовий контракт між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим догово­ром, а власник або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для ви­конання роботи.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є спосіб даного злочину: а) обман; б) зловживання довірою; в) примус до виконання роботи, не обу­мовленої угодою.

Про поняття обману та зловживання довірою див. коментар до ст. 190 КК. Під примусом слід розуміти погрозу насильством або інший про­типравний вплив на особу з метою примусити її виконувати роботу, що не­обумовлена угодою про працю. За наявності до того підстав, якщо примус полягав у діяннях, які самі по собі є кримінальне караними, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: ст. 173 КК та відповідними статтями про відповідальність за злочини у сфері службової діяльності або проти осо­би, наприклад, статтями 126, 129 КК тощо.

5. Даний злочин вважається закінченим з моменту грубого порушення угоди про працю. Діяння, передбачене ст. 173 КК, є спеціальним складом грубого порушення законодавства про працю, а тому його вчинення не по­требує додаткової кваліфікації за ст. 172 КК.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Вин­на особа усвідомлює, що грубо порушує угоду про працю і бажає вчиняти такі дії.

7. Суб'єктом даного злочину є службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, окремий громадянин або упов­новажена ним особа, які уклали з працівником угоду про працю.

8. Частина 2 ст. 173 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо громадянина, з яким укладена угода про його роботу за межами Ук­раїни.

Дана кваліфікуюча ознака злочину матиме місце тоді, коли українські працівники, що працюють за кордоном на підставі міжнародних договорів про економічне, наукове та інше співробітництво, залишаються у трудових відносинах з організацією, що їх відрядила за кордон, і на них поширюється вітчизняне законодавство про працю. Якщо трудові відносини громадян ре­гулюються законодавством іноземних держав, склад злочину, що тут розгля­дається, буде відсутнім.

Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страй­ку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. У статті 44 Конституція України проголосила, що працівник має пра­во на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Причо­му вказується, що «ніхто не може бути примушений до участі або до не­участі у страйку».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про порядок вирішення колектив­них трудових спорів (конфліктів)» (ВВР. — 1998. — № 34. — Ст. 227) під страйком розуміється тимчасове колективне добровільне припинення робо­ти працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Як випливає із закону, участь у страйку має бути добровільною. Кримінальний закон охо­роняє це право працівників на вільне волевиявлення. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на конституційне право людини, яка працює, на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів.

Потерпілим від злочину є працівник.

3. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 174 КК, може виявля­тися у двох формах: а) примушуванні до участі у страйку; б) перешкоджанні участі у страйку.

Примушування — це психічний або фізичний вплив на працівника з ме­тою примусити його брати участь у страйку. Перешкоджання — це протидія здійсненню працівником свого права брати участь у страйку. Обов'язковою ознакою примушування і перешкоджання є здійснення їх шляхом фізично­го насильства, погрози застосування такого насильства або шляхом інших незаконних дій. За ступенем тяжкості фізичне насильство, застосоване вин­ним, може виявлятися в завданні ударів, побоїв, заподіянні легких тілесних ушкоджень, незаконному позбавленні волі.

4. Якщо фізичне насильство виявилося в заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, то настає кваліфікація за сукупністю злочинів (наприклад, за статтями 122, 121 і 174 КК). Погро­за застосування насильства може полягати в залякуванні працівника застосуванням будь-якого фізичного насильства, в тому числі й погрозі вчинити вбивство. Інші незаконні дії при вчиненні злочину у цій формі можуть ви­являтися в обмані, погрозі позбавити будь-яких пільг, звільнити працівника тощо.

5. Не містить складу злочину, передбаченого ст. 174 КК, перешкоджання участі у страйку, коли його проведення є незаконним, тобто якщо припи­нення працівниками роботи створює загрозу довкіллю, перешкоджає за­побіганню стихійному лиху, аварії тощо.

6. Даний злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, передба­чених у ст. 174 КК.

7. Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, мотиви і мета значення для кваліфікації не мають.

8. Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, що досягла віку криміналь­ної відповідальності. Вчинення цього злочину службовою особою за наяв­ності до того підстав, можна додатково кваліфікувати як відповідний злочин у сфері службової діяльності, наприклад, за статтями 364, 365 КК.

Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації неза­лежно від форми власності, —

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи зай­матися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними робо­тами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.