Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сташис, Тацій - НПК до ККУ, 2003.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
8.04 Mб
Скачать

1. Організація незаконного переправлення осіб через державний кор­дон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню пора­дами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод —

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією засобів вчинення злочину.

1. Безпосередній об'єкт такий же, як і в злочині, передбаченому в ст. 331 (див. коментар до ч. 1 ст. 331 КК).

2. Відповідно до ч. 1 ст. 332 КК об'єктивна сторона цього злочину вияв­ляється: 1) в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2) керівництві такими діями; 3) сприянні їх вчиненню по­радами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод. Підвищена суспільна небезпека організованих форм злочинної діяльності з незаконно­го переправлення осіб через державний кордон обумовила специфічну структуру цього складу: по-перше, сама організаторська діяльність, незалеж­но від того, чи вдалося переправлення чи ні, а також керівництво цією діяльністю розглядаються як закінчені злочини (злочини з усіченим скла­дом); по-друге, особи, які здійснюють переправлення, а також особи, які сприяють цьому порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням пе­решкод, вважаються виконавцями злочину.

Організація — це дії, які виявляються у розробці планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні ор­ганізованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.

Керівництво — це активна діяльність щодо забезпечення самого переправ­лення під час його вчинення: віддання певних команд, розстановка учас­ників, розподіл їх обов'язків тощо.

Сприяння — будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне пере­правлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод (щодо змісту цих засобів сприяння див. коментар до ч. 5 ст. 27 КК).

3. З суб'єктивної сторони цей злочин вчинюється з прямим умислом. Мотиви та мета можуть бути різними. Як правило, для злочину харак­терні корисливі мотиви і мета.

4. Суб'єкт — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Якщо такі дії вчи­нені службовою особою з використанням своїх службових повноважень, то необхідна кваліфікація за сукупністю статей 332 та 364 КК.

5. У частині 2 ст. 332 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчи­нені повторно або за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до статей 32, 28 КК).

Стаття 333. Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю

1. Порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, вчинене повторно або організованою групою, — карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. (У редакції Закону України від 03.04.2003 р. № 668-ІУ)

1. Диспозиція ч. 1 ст. 333 КК є бланкетною. Тому для розкриття об'єктив­них та суб'єктивних ознак цього злочину слід звертатися до певних норма­тивних актів, основними з яких є Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійно­го використання» від 20 лютого 2003 р. (ОВУ.- 2003. - № 12. - Ст. 518) та положення «Про державну службу експортного контролю», затверджене Президентом України 17 квітня 2002 р. (ОВУ. - 2002. - № 16. - Ст. 342).

На підставі цих нормативних актів Державною службою експортного контролю розробляються окремі положення, інструкції щодо порядку здійснення міжнародних передач конкретних товарів, що підлягають дер­жавному експортному контролю. Наприклад: «Про порядок контролю за експортом, імпортом, та транзитом товарів, що можуть бути використані при створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї» від 22 квітня 1997 р. (ОВУ. - 1997. - № 18. - Ст. 73); «Про порядок держав­ного контролю за передачами товарів військового призначення» від 8 груд­ня 1997 р. в редакції 2001 р. (ОВУ. - 2001. - № 21. - Ст. 480) та ін.

2. Об'єктом цього злочину є відносини національної безпеки України, її міжнародного авторитету в сфері дотримання міжнародних зобов'язань що­до нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів що­до недопущення використання зазначених товарів у терористичних та в ін­ших протиправних цілях. Суспільна небезпека цього злочину визначається і у тому, що ним, в більшості випадків, порушується і недоторканність дер­жавного кордону України.

3. Обов'язковою ознакою злочину є його предмет — товари, що підляга­ють державному експортному контролю.

Відповідно до ст. 1 розділу 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійно­го використання» такими товарами є: 1) товари військового призначення; 2) товари подвійного використання.

До товарів військового призначення належать:

вироби військового призначення — озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, ви­бухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів;

послуги військового призначення — надання іноземним юридичним чи фізичним особам в Україні або за її межами послуг, у тому числі посеред­ницьких (брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використання виробів чи технологій військового призначення, а також надання зазначеним юри­дичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг з фінансування таких робіт;

технології військового призначення — спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), необхідна для розроб­лення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги:

технічні дані — проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, фор­мули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, роз­міщені на папері або інших носіях інформації, у тому числі й електронних;

технічна допомога — проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи;

базові технології — технології, які визначають принцип роботи і викори­стання техніки, та елементи технологій, без яких військова техніка не може бути створена і використана.

До товарів подвійного призначення належать: окремі види виробів, облад­нання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також: роботи і послуги, пов'язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути викорис­тані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, вироб­ництва, використання товарів військового призначення, зброї масового зни­щення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бакте­ріологічних, біологічних та токсичних препаратів.

Списки конкретних видів цих товарів розробляються Державною служ­бою експортного контролю та затверджуються КМ України.

Для міжнародної передачі таких предметів необхідний дозвіл Державної служби експортного контролю України.

Державний експортний контроль проводить експертизу документів, що подаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та інозем­ними суб'єктами господарської діяльності, і вирішує питання про надання дозволів (висновків) про здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають експортному контролю. Відповідно до Закону України «Про дер­жавний контроль за міжнародними передачами товарів військового призна­чення та подвійного використання» документами про дозвіл є:

дозвіл — документ на право експорту чи імпорту таких товарів;

висновок — документ на право тимчасового ввезення або вивезення то­варів, їх транзит, здійснення переговорів про передачу таких товарів до дер­жав, щодо яких встановлено ембарго на їх поставку;

документ про гарантію — письмове зобов'язання уповноваженого на це державного органу України або іноземної держави щодо використання то­варів у заявлених цілях та інші документи, перелічені в законі.

4. Об'єктивна сторона злочину виявляється в порушенні встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державно­му експортному контролю.

Міжнародні передачі товарів можуть виявлятися в таких діях, як експорт, імпорт, реекспорт, тимчасове вивезення предметів за межі України або тим­часове ввезення їх на її територію, транзит товарів територією України, а та­кож будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України, за умови участі в них суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів. Діян­ня можуть бути вчинені як на території України, так і за її межами. Напри­клад, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за між­народними передачами товарів військового призначення та подвійного ви­користання» це може бути продаж або передача товарів в Україні посольст­ву чи представнику будь-якої юридичної особи іноземної держави, інозем­цю або особі без громадянства; розкриття технології іноземцю чи особі без громадянства на території України чи за її межами; продаж або передача в Україні або за її межами права управління такими товарами юридичній особі іноземної держави, іноземцю чи особі без громадянства. Спеціальний порядок міжнародної передачі за межі України перелічених матеріалів, си­ровини, обладнання, технологій розробляється Державною службою екс­портного контролю та затверджується КМ України і містить в собі кон­кретні норми, які закріплюють особливі правила державного контролю за такою діяльністю.

Порушення цих правил можуть виявлятися в тому, що товари не прой­шли державного експортного контролю, або суб'єкти не одержали дозволу цього контролю, висновку або документа про гарантії, або одержали дозвіл незаконно, шляхом представлення підроблених документів, умисно прихова­ли відомості, які мають значення для отримання дозволу, отримали дозвіл шляхом зловживання службовим становищем тощо.

5. Суб'єктивна сторона — прямий умисел, за якого особа усвідомлює, що здійснює міжнародну передачу товарів військового або подвійного призначення, які підлягають державному експортному контролю, з порушенням встановленого порядку такої передачі і бажає це зробити.

Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Частіше вони є корисливими, але можуть бути і іншими: помста, заздрість.

6. Суб'єкт злочину — загальний — фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути як особа, яка взагалі не має права здійсню­вати міжнародні передачі зазначених товарів, так і особа, яка має право на зайняття такою діяльністю, але порушує встановлений порядок.

Частина 2 ст. 333 КК кваліфікуючими ознаками передбачає вчинення особою такого самого діяння повторно або за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. З ст. 28 та ст. 32 КК).

Стаття 334. Порушення правил міжнародних польотів

Вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу, а також недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або ешелонів —

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, із конфіскацією повітряного судна.

1. Об'єкт злочину — відносини у сфері охорони суверенітету України. Стаття 1 Повітряного кодексу України передбачає, що «Україні належить повний і виключний суверенітет над повітряним простором України, що є частиною території України».

Повітряним простором України визнається частина повітряної сфери над суходолом і водною територією України, в тому числі і над її територіаль­ними водами.

2. Об'єктивна сторона цього злочину може полягати в таких діяннях:

1) вліт в Україну без відповідного дозволу; 2) виліт з України без відповідного дозволу; 3) недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів, ешелонів.

Диспозиція цієї статті є бланкетною, тому для аналізу об'єктивної сторо­ни злочину слід звернутися до статей ПК України станом на ЗО жовтня 2001 р., зокрема до статей 57, 58, що передбачають норми і правила здійснення міжнародних польотів. Згідно зі ст. 57 ПК під міжнародними по­льотами розуміються польоти, пов'язані з перетинанням повітряними судна­ми державного кордону України та іншої держави. Якщо це регулярні по­льоти, то вони повинні здійснюватися на підставі міждержавних домовлено­стей і міжнародних угод.

Для нерегулярних польотів потрібний спеціальний дозвіл. Переліт через державний кордон повітряного судна повинен здійснюватися спеціально виділеними коридорами, повітряними трасами, обмеженими за висотою та шириною, забезпеченими аеродромами, засобами навігації, контролем за ру­хом зазначеними у дозволі маршрутами, місцями посадки та ін., що склада­ють структуру повітряного простору (статті 9, 58 ПК).

Закінченим цей злочин вважається з моменту вчинення цих діянь, незалеж­но від настання наслідків (формальний склад злочину). Якщо такі діяння бу­ли пов'язані з порушенням правил безпеки руху, експлуатації повітряного транспорту або правил повітряних польотів, кваліфікація повинна бути за су­купністю статей 334 та 276 або статей 334 та 281 КК. Також за сукупністю злочинів повинна бути кваліфікація у випадку порушення правил міжнарод­них польотів, пов'язана з угоном повітряного судна (статті 334 та 228 КК).

3. Суб'єктивна сторона цього злочину може виявлятися як в умислі, так і в необережності.

4. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка керує повітряним судном, не­залежно від його типу і належності.