Плани семінарських занять. Семінарське заняття № 1-2 “Поняття, виникнення та еволюція держави”

1. Організація соціальної влади у первісному суспільстві.

2. Характеристика теорій походження держави і права: теологічної, патріархальної, договірної, психологічної, органічної, соціально-економічної, насильства та інших.

3. Поняття держави як політичної організації.

4. Основні ознаки (атрибути) держави.

Методичні вказівки до вивчення теми

Аналіз політико-правової літератури стосовно поняття та визначення сутності держави підтвердив, що протягом багатьох століть, ще зі стародавніх часів, мислителі робили спроби не лише дати наукове визначення такому особливому соціальному феномену, як держава, а й дослідити джерела його виникнення (таблиця1). При цьому в різні часи, за різних соціально-економічних, політичних умов існували і відповідні підходи та концепції до розуміння сутності держави. Саме це є проявом об’єктивного та закономірного процесу пізнання та вивчення природи держави, оскільки всі ці різні за своїм характером і змістом підходи та світоглядні уявлення свідчать про те, що державу, як і суспільство, не можна розглядати лише як результат впливу якогось одного особливого чинника (наприклад, класового); кожній країні світу притаманний виключно свій, власний шлях становлення та розвитку державності, що проходить під впливом багатьох чинників (економічних, територіально-географічних, геопо­літичних, культурних, національно-ментальних, ідеологічних тощо).

Держава — це досить складне й багатоаспектне соціально-історичне й політичне явище, яке діалектично розвивається разом із поступом людського суспільства, самої людини, прогресом науки. Ненануковим є пояснення причин виникнення держави виключно як результат насильницьких дій або слабкості окремої людини перед навколишнім світом, звуження цих причин класовим підходом тощо. Зокрема, одним із прикладів подібного однобічного підходу, що являють собою спробу дати визначення держави з вузькокласових, вузькогрупових позицій, роз’яснюючи її зміст як панування якогось одного класу — рабовласників, феодалів, буржуазії тощо, є політико-правові уявлення Ф. Енгельса. У своїй праці «Походження сім’ї, приватної власності та держави» він досить ґрунтовно аналізує та визначає соціально-еконо­мічні причини виникнення держави. Водночас Ф. Енгельс доходить до досить однобічного, спрощеного і тому не виваженого наукового висновку, зазначаючи, що держава виникла з потреби тримати в шорах протилежність класів; тому що вона, на думку вченого, виникла з сутичок цих класів, отже, є державою економічно панівного класу, який за допомогою держави стає також політично панівним класом і здобуває таким чином нові засоби для придушення й експлуатації пригнобленого класу; так, антич­на держава була, насамперед, державою рабовласників для придушення рабів, феодальна держава — органом дворянства для придушення кріпаків і залежних селян, а сучасна представницька держава є знаряддям експлуатації найманої праці капіталом.

При цьому, як і завжди, студентам слід звернути увагу на ті чинники, котрі сприяли виникненню подібної обмеженості у підходах до визначення поняття держави; серед яких, окрім обставин соціально-економічного, політичного та ін. характеру, виділяється також і недостатній розвиток таких наук, як формальна та діалектична логіка, філософія, соціологія держави, аналіз і син­тез історико-державних і суспільних явищ тощо; крім того, на думку багатьох фахівців, такий стан був зумовлений також і тим, що суспільні науки здебільшого прислуговували державній владі, перебуваючи під великим тиском державно-політичної цензури; так, у роки радянської влади в юридичній науці панував догматичний, спрощений підхід до таких понять, як держава і право; сутність цього підходу полягала у тому, що положення про державу або право, висловлені класиками марксизму, сприймались як абсолютна істина, вважались єдино правильними; однак будь-яке соціальне явище, в тому числі і держава, має розглядатись з різних позицій, оскільки держава є невід’ємною складовою соціального організму; з приводу цього варто було б пригадати слова видатного філософа давнього Риму Марка Туллія Цицерона, який у своїй праці «Про державу» вказував на те, що держава являє собою надбання народу, а народ — це не будь-яке зібрання людей, об’єднаних разом тим чи іншим чином, а єднанням багатьох людей, пов’язаних між собою порозумінням у питаннях права та спільністю інтересів; першою ж причиною для такого єднання людей є не стільки їхня слабкість, скільки, так би мовити, вроджена потреба жити разом.

При цьому слід також окремо зауважити, що такий пильний інтерес в усі часи до розв’язання проблем стосовно визначення поняття та причин походження держави був зумовлений, насамперед, тим, що їх вирішення мало не стільки теоретичне, скільки практичне значення. Оскільки для того, щоб управляти цією особливою політико-територіальною організацією, маючи на меті досягнення певних цілей, необхідно добре усвідомлювати її соціально-правову природу, тобто розуміти джерела походження держави, знати, якими мають бути її форма, зміст і призначення.

Держава — це соціологічний, політичний та історичний феномен, який поки що важко повністю усвідомити і дати повне, вичерпне визначення, як і будь-якому складному соціальному явищу, що може мати десятки наукових тлумачень. Разом із тим, використовуючи загальнотеоретичну методологію дослідження різноманітних концепцій походження держави, соціально-еко­номічних причин її виникнення (див. таблиці 1 та 2), ознак держави, що відрізняють її від суспільної влади родового ладу (таблиця 3), можливо, нарешті, дійти і до розкриття поняття «держава» та її головних ознак. Держава належить до складних соціальних явищ, її не можна побачити — як будь-який предмет, тварину чи рослину. Поняття «держава» — не просто юридичне або правове поняття, це така наукова категорія, яка має універсальний філософський, соціологічний, політичний, психологічний, історичний, юридичний і навіть космічний характер.

Таблиця .1

ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

Концепція походження держави	Зміст концепції
ТЕОЛОГІЧНА Найбільшого поширення ця теорія набула в епоху переходу до феодальної держави у ХІІ—ХІІІ ст. у країнах Західної Європи. Її основоположником вважається хрис­тиянський філософ і теолог Фома Аквінський	Одна із найдавніших концепцій, оскільки ідеї божественного походження держави існували ще в країнах стародавнього світу (так, у давньому Вавилоні, у законах Хаммурапі проголошувався такий основний принцип: «Людина є тінню Бога, раб є тінню людини, а цар — рівний Богу»). Зміст цієї концепції полягає в тому, що держава як форма спілкування людей вказана Богом або виникла з волі Бога; Божественний Розум, управляючи світом, становить основу всієї природи, суспільства, світового порядку і кожної окремої держави. Ця концепція є офіційною доктриною Ватикану, а також у країнах, де релігія має державний характер
ПСИХОЛОГІЧНА Призначення цієї теорії в тому, що вона дає можливість пояснити ті суб’єктивні чинники і процеси, які впливали на виникнення державної влади	Одна із найстаріших концепцій, започат- кована ще за часів стародавнього світу, оскільки одним із її творців вважається давньоримський філософ Цицерон; основоположниками її в сучасний період вважаються Л. Петражицький та Г. Тард. Зміст цієї теорії полягає в тому, що людина має природні й соціальні потреби жити в організованому співтоваристві; суспільство і держава є наслідок соціаль­но-природних психологічних закономір­ностей розвитку людини
НАСИЛЬНИЦЬКА Призначення цієї концепції було зумовлене обґрунтуванням необхідності застосування культу сили та насильства в період переходу від домонополістичного капіталізму до імперіалізму	Одна із найстаріших концепцій, відома ще за часів стародавнього світу; її обґрунтування припадає на кінець ХІХ ст. (Л. Гумплович, Є. Дюрінг, К. Каутський та ін.). Зміст цієї теорії полягає в твердженні, що державна влада не є результатом Божественного творіння або суспільного договору людей (народу); творцем держави виступає війна і насильство, що відповідає законам природи, законам джунглів. А отже, держава розглядається як панування сильного над слабшим
ПАТРІАРХАЛЬНА Призначення цієї теорії полягає в обґрунтуванні і захисті влади монарха, царя, короля для зміцнення їх політичного панування і підпорядкування їхній владі на ґрунті сімейного підпорядкування	Це також одна із найстаріших теорій, знана ще від часів стародавнього світу, оскільки одним із її творців вважається давньогрецький філософ Арістотель. Зміст цієї теорії полягає в тому, що державна влада поступово виростає і розвивається від влади батька в сім’ї до влади родоначальника, потім — родоплемінних старійшин, а відтак — до влади вождя, князя, царя.
ПАТРІАРХАЛЬНА Призначення цієї теорії полягає в обґрунтуванні і захисті влади монарха, царя, короля для зміцнення їх політичного панування і підпорядкування їхній владі на ґрунті сімейного підпорядкування	Так, як зазначає Г. Ф. Шершеневич, роль царя, князя розглядається як роль батька на більш високому рівні, звідси й беруть початок такі поняття, як «цар-батюшка» тощо. Особливого поширення ця теорія набула в Англії, вихованій на Біблії; за Біблією, у сім’ї влада отримана першим Адамом від Бога, відтак перейшла до його старшого сина, а потім переходила із покоління в покоління, від патріарха до патріарха; тобто королі та їхні нащадки мали владу за правом первородства від Адама
ДОГОВІРНА Призначення цієї теорії полягає в критиці феодально-абсолютист­ської влади монарха, феодального ладу в цілому та в ідеологічному забезпеченні переходу до буржуазної держави з її соціальними цінностями (свободою підприємницької діяльності, рівністю в правах, недоторканністю особи тощо). Зміст цієї теорії в тому, що держава не є актом Божественного Розуму, а є творінням людини; результатом соціально-правового акта — суспільного договору, який є породженням розумного, свідомого волевиявлення людей (на­роду), людською установою або людським винаходом; держава створюється в результаті волевиявлення народу через суспільний договір для захисту їх інтересів, суспільного блага та ідеї права («об’єднання багатьох людей під законами права»), забезпечення природних і невідчужуваних прав людини (власності, свободи, безпеки тощо)	Ця теорія, що бере свій початок ще з часів стародавнього світу (Мао Цзи, Епікур), була обґрунтована у ХVІІ—ХVІІІ ст. (Гуго Грацій, Спіноза, Томас Гоббс, Джон Локк, Жан-Жак Руссо, О. М. Ра­дищев та ін.) і стала невід’ємною складовою теорії природного права. При цьому суспільний договір означав певне відчуження від його учасників тих природних прав і свобод, які вони мали в природному стані, на користь держави; правовою основою виникнення держави є договір, укладений людьми для того, щоб жити в суспільстві, який зобов’язує їх коритися поставленій над ними владі. Водночас позиції представників цієї тео­рії щодо характеру природного стану людей до виникнення держави були про­тилежними. Так, на думку Томаса Гоббса, цей природний стан характеризувався як царство особистої свободи, яке вело до «війни всіх проти всіх», тобто за законом джунглів — «людина людині — звір». Ж.-Ж. Руссо, навпаки, стверджував, що це було мирне первісне царство свободи; люди на певному етапі свого розвитку усвідомили, що кожній особі необхідно поступитися частиною своєї не­залеж­ності й підкоритися волі, яка являла б собою волевиявлення всього суспільства та була б спільним центром і пунктом об’єд­нання всіх воль і зусиль; таким, за цією теорією, є походження органів публічної влади — правителів, государів і ін. Виходячи з історичного досвіду, він дійшов висновку, що правителі почали вважати державу своєю власністю, а громадян — своїми рабами; вони стали деспотами, гнобителями народів; це вже не стара природна рівність первісних людей, а спотворення природи; в інтересах створення правомірного державного устрою та відновлення істинної рівності і свободи треба укласти вільний суспіль­ний договір; завдання договору — знайти таку форму асоціації, яка захищала б і охороняла спільною сукупною силою особу і майно кожного учасника і в якій кожний, об’єднавшись зі всіма, корився б тільки самому собі і залишався б таким же вільним, яким був раніше
ОРГАНІЧНА Призначення цієї теорії в тому, що вона достатньо чітко вводить у поняття про суспільство і державу системну ознаку; прихильники цієї теорії вважають, що суспільство і його державна організація — це система, яка (подібно до системи живого організму) із взаємодіючих і взаємозумовлених елементів, коли обґрунтовуються диференціація та інтеграція суспільного і державного життя	Ця теорія, що бере свій початок ще з часів стародавнього світу (Платон, Арістотель), була обґрунтована в ХІХ ст. (Г. Спенсер). Крім того, її призначення полягає в тому, що ця теорія пов’язана з біологізацією суспільних явищ, оскільки закони суспіль­ного життя визначаються природними законами (проведення такої аналогії як методу дослідження має надзвичайно позитивний характер, оскільки закон ана­логії має загальнонауковий характер). Людина стає соціальною істотою будучи вже біологічно сформованим індивідом, який має волю і свідомість; первинно вона є творцем природи, відтак членом суспільства, а вже потім громадянином держави; зрозуміло, що зникнення людини як біологічного виду водночас означатиме загибель суспіль- ства і держави; тому в суспільному житті необхідна гармонія природних і соціальних законів людського розвитку. Зміст цієї теорії полягає в тому, що держава — це певний суспільний організм, подібний до живого організму; державна влада — це панування цілого над своїми складовими, що виражається в забезпеченні державою блага свого народу; якщо організм здоровий, то і клітини його функціонують нормально тощо

МАРКСИСТСЬКА (КЛАСОВА АБО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА) На думку її представників, саме класові антагонізми і класова боротьба привели до необхідності створення особливої публічної влади та «особливих», нових соціальних норм (правових норм), оскільки органи соціальної влади (ради старійшин, глави роду) були вже не в змозі регулювати нові відносини за допомогою традиційних норм родоплемінної орга­нізації

Ця теорія знайшла своє обґрунтування у працях Ф. Енгельса («Походження сім’ї, приватної власності і держави») та В. І. Леніна («Держава і революція», «Про державу»). Проаналізувавши процес виникнення держави у деяких народів стародавнього світу та на підставі праці Моргана «Стародавнє суспільство» (який десятки років вивчав культуру і звичаї родоплемінної організації та державності в ірокезів), Енгельс дійшов висновку, що, незважаючи на певні особливості, держава у різних народів світу виникає в результаті трьох основних закономірностей соціально-економічного розвитку: 1) виникнення моногамної сім’ї (один чоловік, одна жінка); 2) перехід від колективної (общинної) власності до приватної у зв’язку з виникненням моногам­ної сім’ї; 3) виникнення приватної власності і моногамної сім’ї призвело до майнової диференціації населення і виникнення протилежних, антагоністичних класів

Таблиця .2

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ

Економічні причини	Соціальні причини
1. Перехід від споживчого господар- ства до виробничого	1. Розпад роду та виникнення патріархальної сім’ї
2. Три великі поділи праці: — відокремлення скотарства від землеробства; — відокремлення ремесла; — відокремлення торгівлі	2. Поява суспільних антагонізмів та неспроможність суспільної влади врегулювати суспільні суперечності
3. Зростання продуктивності праці, поява надлишкового продукту та при­ватної власності	3. Утворення спеціальної організації людей (публічної влади), що професійно здійснюють керівництво в суспільстві

Таблиця .3

ОЗНАКИ, ЩО ВІДРІЗНЯЮТЬ ДЕРЖАВУ ВІД СУСПІЛЬНОЇ ВЛАДИ В ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

1	Наявність особливої публічної влади, яка не збігається з населенням
2	Поділ населення за територіальною ознакою
3	Збирання податків для утримання публічної влади
4	Головним знаряддям в руках держави для управління людьми стають норми права як загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, які встановлюються органами держави й охороняються держав­ним примусом