Основні підходи до праворозуміння

Назва концепції

Зміст концепції права

Позитивістська школа права

Оскільки юридичне право формально визначене, виключним його джерелом є державна влада, тобто право розглядається як результат нормотворчої діяльності держави (саме ця концепція розуміння права була панівною за часів радянської юридичної науки)

Природно-правова тео­рія права

Виникнення будь-якої норми права та юридичного права як нормативного регулятора суспільних відносин в цілому пов’язане з суспільною необхідні- стю, а отже, і його сутність зумовлена природою людини; тож право не зумовлюється державою,

а закони, які видаються відповідними органами держави, повинні мати правовий характер; у Конституції України 1996 р. проголошується принцип верховенства права, людина визнається найвищою соціальною цінністю, встановлюється, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави

Історична школа права

Будь-яка правова система функціонально пов’яза­на зі станом історичного розвитку суспільства, національним духом народу

Соціологічна концепція права

Зміст права зумовлюється тими життєвими умовами, в яких фактично відбувається реалізація правових правил; право проголошується головним інструментом соціального компромісу, який функ­ціонує в суспільстві з метою соціальної єдності

Психологічна концепція права

Наше розуміння права випливає з нашої психіки, а отже, джерелом права є переживання та емоції людини

Теорія інтегративної юриспруденції

Об’єднання елементів різних, полярних концепцій праворозуміння з метою створення нової — «інтегративної» школи: джерелами права є і законодавча діяльність держави, і правотворча діяльність суддів

Термін «право» використовується в декількох значеннях:

• формально визначена, об’єктивно зумовлена міра свободи, що належить особам на певному проміжку часу, в конкретно-історичних соціально-еко­номічних, політичних умовах, в тій чи іншій державі світу;

• волю домінуючої частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, спрямована на регулювання та охорону суспільних відносин, гарантується державою та зведена в закон;

• соціально-правові домагання осіб, зумовлені природою цих домагань («природні права»);

• об’єктивне право (право в об’єктивному розумінні) як система норм;

• система ідей, уявлень про те, яким має бути об’єктивне право;

• право в суб’єктивному розумінні