Термінологічний словник

Усезагальні інтереси — це ті вимоги суспільного єства, які визначають і підпорядковують собі дії окремих людей, їхніх угруповань, вони постають як зовнішня необхідність, імператив (веління, нагальна вимога), що є більш обов’язковими, ніж суб’єктивні індивідуальні (або вузькогрупові) бажання й устремління; найпершим вираженням усезагальних інтересів постає збереження цілісності суспільства, дотримання певного, відповідного рівневі його розвитку, порядку взаємодії людей і спільнот між собою, саме існування вирізнених угруповань та зрештою й самого суспільства як взаємна залежність індивідів, між якими розподілена праця; крім того, саме усезагальні інтереси виступають єдиною підставою, необхідною і достатньою засадою обґрунтування застосування сили, обмеження нею свободи людей, оскільки влада — це можливість виконання функцій заради й від імені суспільства, посилаючись на усезагальні інтереси, на вищу необхідність.

Політика — це мистецтво управляти державою, мистецтво можливого, вона пов’язана з формуванням влади та її інститутів; це така царина людського життя, в якій виявляються відмінності інтересів різних соціальних груп, де ці інтереси стикаються, протиставляються, змагаються між собою, але водночас відбувається й їх взаємоузгодження, пев­на субординація як підпорядкування вищому началу, більш соціально значимому; політика в житті людства є способом організації та здійснення влади, разом із тим вона постає цариною, де відбувається бороть­ба, змагання за владу; засіб, знаряддя збереження цілісності й єдності розшарованого суспільства; альтернатива неправовому примушуванню, силовому протистоянню, збройному конфлікту, війні; здійснення, реалізація усезагального інтересу через змагання між собою інтересів част­кових та їх носіїв становить головний, сутнісний зміст політики як суспільного явища, а механізм, сукупність чинників такого здійснення називають політичною системою суспільства; головним призначенням політичної системи є забезпечення взаємобалансу та гармонійного узгодження інтересів різних суб’єктів політичних відносин у процесі реалізації ними своїх функцій щодо управління справами суспільства і держави; категорію «політична система» запроваджено відносно нещодавно; її використовують не лише на рівні політичної організації відповідного суспільства в межах певної держави, а й на міжнародному рівні, маючи на увазі, зокрема, глобальну або регіональні (наприклад, загальноєвропейську) політичні системи; в умовах розвинутого, струк­турованого громадянського суспільства надзвичайно важливу роль у політичній системі відіграють політичні партії, громадські організації та рухи; в умовах тоталітарного або авторитарного суспільства функції цих інститутів деформовані.

Легітимація (від лат. legitimus — законний) — визнання або підтвердження відповідності праву чи законності якогось органу влади, державно-політичного рішення, повноважень громадських представників, прийняття учасниками політичної взаємодії умов і правил гри тощо; легітимація влади — це визнання або підтвердження законності чиїхось прав, повноважень; це згода громадян з правом певних осіб справляти визначальний вплив на інших; тобто це виправданість, правомірність застосування сили та обмеження нею свободи людей.

Легальність (від лат. Lex — закон) — дозволеність, відповідність чинним законам, прийнятність якогось політичного явища чи події, попри те, що вони можуть комусь не подобатись; настає внаслідок здійснення встановлених процедур легітимації.

Народовладдя — влада, що здійснюється народом як прояв загальної волі всіх вільних членів суспільства задля реалізації усезагальних інтересів у формах безпосередньої та представницької демократії; демократія як «влада народу» — це перетворення хаотичної кількості осіб у самодисципліновану якість, тобто натовп, юрба — не є проявами демократії; принцип народного суверенітету (народ є джерелом влади і основою для державного суверенітету).

Система (у філософському розумінні) — упорядкована певним чином сукупність взаємопов’язаних елементів, що, з одного боку, створюють деяку цілісну єдність, а з іншого, — мають (у філософському розумінні) відносну самостійність, стабільність, автономність функціонування. Структура (у філософському розумінні) — це спосіб упорядкування елементів, які характеризуються певною стійкістю.

Безпосередні суб’єкти політичної влади — народ, органи державної влади, місцевого самоврядування (ст. 5 Конституції України — «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування»), а також політичні партії.

Політична партія — це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах; політична партія виступає головною ланкою, що пов’язує державу з суспільством, змагається за владу з іншими партіями; державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють Міністерство юстиції України (за дотриманням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту партії) та Центральна виборча комісія і окружні виборчі комісії (за дотриманням політичною партією порядку участі у виборчому процесі); наявність ве­ликої кількості політичних партій свідчить про те, що вони, по-перше, виражають вузькогрупові потреби та інтереси, а по-друге, нечисленні, що, своєю чергою, є критерієм неструктурованості суспільства, вказує на відсутність ознак розвинутого громадянського суспільства.

Опосередковані суб’єкти політичних відносин — профспілки, кооперативні та інші громадські організації; громадська організація — це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціаль­них, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Політична влада — це здатність одного суб’єкта нав’язувати свою волю іншим суб’єктам у сфері управління справами держави і суспільства; поняття «політична влада» є ширшим поняттям, аніж поняття «державна влада».