Термінологічний словник

Система права — це його внутрішня структура, яка включає узгоджену систему правових норм та є відображенням об’єктивно існуючих у суспільстві соціально-економічних, політичних, культурних, етнонаціональних, ідеологічних (включаючи релігійні) умов.

Система законодавства (у вузькому розумінні) — система законодавчих актів.

Система законодавства (у широкому розумінні) — система нормативно-правових актів.

Галузь права — це відносно відокремлена за предметом та методом правового регулювання сукупність правових норм, що регулюють значне коло, сферу якісно однорідних суспільних відносин; профільні галузі утворюють основну частину системи права (конституційне, кримінальне, цивільне); спеціальні галузі на базі профільних розвивають основні галузі права і забезпечують спеціальний правовий режим для того чи іншого виду суспільних відносин (сімейне, екологічне, банківське право); процесуальні галузі утворюють порядок застосування матеріального права (кримінальний, цивільний, господарський процеси).

Підгалузь права — це складова галузі права, що являє собою впорядковану сукупність кількох споріднених правових інститутів.

Інститут права — це відносно відокремлений комплекс юридичних норм, що регулюють певний однорідний вид або групу суспільних відносин; галузеві інститути — утворюються нормами однієї галузі права; міжгалузеві — об’єднують норми, які належать до різних галузей права.

Норма права — первинний елемент системи права.

У системі законодавства виділяють: за предметом правового регулювання — горизонтальний її рівень — галузеве, комплексне законодавство; за ієрархією суб’єктів нормотворчості — її вертикальний рівень — ієрархічне (субординаційне) законодавство.

Співвідношення системи права та системи законодавства визначається, передусім, у тому, що елементами системи права є норми права, інститути, галузі та підгалузі права, а системи законодавства — статті нормативних актів та нормативні акти.

Міжнародне право — особлива система норм права, що не входить до жодної національної системи права та втілює узгоджені волі суверенних держав і регулює міждержавні відносини; основними джерелами міжнародного права є міжнародні договори, міжнародно-правові звичаї, принципи та документи ООН.

Система процесуального права — це відносно самостійна, об’єк­тивно зумовлена, взаємопов’язана сукупність процесуальних норм, що диференціюються на галузі, інститути та норми.

Норма процесуального права — конкретне, загальнообов’язкове, формально визначене правило процедурної поведінки, встановлене чи санкціоноване державою, гарантується й охороняється нею.

Галузь процесуального права — система процесуальних норм, що регулює певну сферу суспільних відносин специфічним (процедурним) методом правового регулювання; зокрема, кримінально-процесуальне право.

Інститут процесуального права — система процесуальних норм, як правило в межах галузі процесуального права, що регулює певну групу однорідних суспільних відносин; наприклад, інститут підсудності у кримінально-процесуальному праві.