Методичні вказівки до вивчення теми

Розпочинаючи розгляд питань даної теми, слід, передусім, звернути увагу на те, що поняття “форма права” та „джерела права” (у широкому розумінні) хоча і тісно пов`язані між собою, проте не співпадають; поняття „форма права” відображає виключно спосіб зовнішнього оформлення правових норм, в той час, як категорія „джерела права”, за своїм змістом є ширшою і включає, крім того, ще витоки формування права як систему факторів соціально-економічного, політичного, культурного значення тощо, які зумовлюють сутність юридичного права та його форми вираження в тій чи іншій державі світу, у той чи інший проміжок часу (див. Таблицю № 1.).

Метою вивчення даної теми є ознайомлення студентів з тими формами зовнішнього прояву юридичного права, які на сьогодні існують в різних державах світу. Розкриваючи поняття та зміст кожної з цих форм, слід приділити особливу увагу нормативно-правовому акту та його значимості в Україні; і при цьому у загальних рисах розглянути характеристику та властивості нормативно-правових актів, дослідити усі ланки системи нормативно-правових актів в Україні, виділивши в цій ієрархічній структурі, закони та їх особливі ознаки.

Крім того, опрацьовуючи питання даної теми, доцільно зауважити на значимості міжнародних договорів, стандартів та принципів як джерел права, оскільки у практиці правового регулювання демократичних держав світу діє принцип пріоритету норм міжнародного права над нормами національного права, згідно з яким вважається, що саме міжнародне право втілює загальнолюдські принципи, на підставі яких мають будуватись як міждержавні, так і внутрішньодержавні правовідносини.

Термінологічний словник

Нормативно-правовий акт – це офіційний загальнообов`язковий документ, що видається у встановленому порядку відповідними компетентними суб`єктами нормотворчості, має певну процедуру набрання чинності, містить норми права та діє в часі, в просторі і за колом осіб.

Конституція – Основний Закон держави, якому належить верховенство в системі нормативно-правових актів.

Конституційні закони – акти, що становлять основу розвитку правової системи та вносять зміни або доповнення до Конституції.

Органічні закони – акти, які конкретизують найважливіші положення Конституції.

Звичайні закони – акти, які приймаються парламентом в межах його компетенції з інших важливих питань суспільного життя.

Акти делегованого законодавства – акти, які приймаються шляхом делегування (передачі) законодавчих повноважень від парламенту до Уряду або до Голови держави та мають юридичну силу законів.

Підзаконні нормативно-правові акти - це офіційні загальнообов`язкові документи компетентних органів держави, які видаються на підставі та на виконання законів.

Правовий звичай - санкціоноване державою правило поведінки, яке утвердилось в суспільстві в результаті багаторазового повторення впродовж тривалого часу і яке стало традицією, тобто правило, яке передавалось від покоління до покоління до того часу, поки не потрапило в орбіту державних інтересів.

Юридичний прецедент – це формально-визначене рішення судового або адміністративного органу, яке стало нормою, еталоном, зразком (правилом поведінки) при розгляді подібних справ у майбутньому.

Міжнародний договір – це багатосторонній офіційний документ, що укладається на міждержавному рівні з метою створення, зміни або скасування норм міжнародного права та спрямований на регулювання і охорону інтересів усієї міжнародної спільноти.