Завдання для перевірки знань Питання для самоконтролю

1. Чи правильна, на Вашу думку, теза про те, що державна влада є основним компонентом та ядром влади політичної? Обґрунтуйте свою відповідь.

2. Порівняйте наведені нижче визначення політичної системи суспільства, проаналізувавши ті відповідні акценти, на які робиться наголос у кожному положенні окремо:

а) політична система суспільства — універсальна управ­лінська система державно-організованого суспільства, компоненти якої зумовлені політичними відносинами та яка, врешті-решт, регулює виробництво і розподіл соціальних благ на основі використання державної влади сильними соціальними спільнотами;

б) політична система суспільства — механізм утілення соціальних імпульсів, які йдуть від суспільства в політичні рішення та дії.

Спробуйте сформулювати власне визначення політичної системи суспільства із урахуванням її соціального призначення.

Література

1. Актуальні проблеми теорії держави та права. Частина І. Актуальні проблеми теорії держави: Навчальний посібник /С.М. Тимченко, С.К. Бостан, С.М. Легуша та ін… – К., 2008.

2. Бахрах Д. П. Административная власть как вид государственной власти // Государство и право. – 1992. – № 3.

3. Білоус А. Політичні об’єднання України. – К., 1993.

4. Венгеров А.Б.Теория государства и права. – М., 2007.

5. Гусарєв С. Д. Колодій А. М. Основи держави та права. – К., 1995.

6. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів, 2004.

7. Колодій А. М. та ін. Теорія держави та права. – К., 1995.

8. Копейчиков В. В. Загальна теорія держави та права. – К., 2002.

9. Медведчук В. Державна влада в Україні : сучасний стан та перспективи розвитку //Право України. – 1998. – №1.

10. Основы политической теории – М. , 1990.

11. Паренти М. Демократия для немногих. – М.,1990.

12. Рабінович П. М., Шмельович Г.Г., Луць Л.А., Загальна теорія держави і права. – К.,1993.

13. Сурилов А. А. Теория государства и права. К.- Одеса,1989.

14. Тарасов Е.Н. Государство как институт политической системы // Социально-политический журнал –1994.-№1-2.

15. Теория государства и права / Под. Ред. П. М. Васильева – М.,1983.

16. Теория государства и права / Под. Ред. М. П. Марченко – М.,2007.

17. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. – Х.,2001.

18. Чердалуев А.Ф. Теория государства и права. – М.,2001.

19. Политология для юристов: Курс лекции / Под. Ред. Н. И. Матузова. –М.,1999.

20. Проблемы теории государства и права / Под. Ред. Фаткулина. –Казань, 1987.

21. Телешун С. Поняття державного устрою України : проблеми теорії і практики // Право України. –2000. –№6

Семінарське заняття № 7-9 „Форми держави”

1. Загальне поняття форми держави. Система основних параметрів, що характеризують форму держави.

2. Основні форми правління (монархія, республіка), їх види та визначальні ознаки.

3. Форми державного устрою.

4. Державно-політичний режим.

5. Конституційна форма Української держави.

Методичні вказівки до вивчення теми

Розглянувши певний блок питань, присвячених державогенезу, варто перейти до аналізу базових принципів організації та функціонування органів державної влади за різних політичних, соціально-економічних та інших умов, відповідних механізмів співвідношення та взаємодії, які існують на різних державно-владних рівнях тощо. Крім того, слід особливо зауважити на тому, що вивчення питань даної теми допомагає узагальнити кращий досвід державного будівництва з метою його використання у подальшій теоретичній і практичній діяльності.

З філософської точки зору, категорії „зміст” і „форма” дуже тісно взаємопов`язані і становлять ніби-то певну систему; елементи і процеси, притаманні системі, є її змістом лише як певним чином організовані, тобто лише як такі, що існують у певній формі (поза формою елементи і процеси не є змістом), а форма завжди є внутрішньою структурою і зовнішнім виразом змісту (відповідно виступаючи як зовнішня і внутрішня форма), єдність змісту і форми є відношенням їх взаємопроникнення. У єдності змісту і форми визначальною стороною є зміст, оскільки він зумовлений своїм походженням, а також метою та призначенням певного явища. У зв`язку з цим форма є продукт саморозвитку змісту, його певний аспект; водночас як організація змісту, форма в певному розумінні також в певній мірі впливає на зміст. Таким чином, форма держави зумовлена її змістом, що в свою чергу пов`язаний з її походженням, а також з її метою, призначенням, а врешті-решт – з її сутністю.

Повну уяву про форму конкретної держави дає аналіз трьох її складових: форми правління, форми державного устрою, форми державного режиму. Таке розуміння форми держави отримало в літературі назву „у широкому значенні цього поняття”. „У вузькому розумінні” форму держави розглядають лише як форму державного правління.

Питання щодо форми державного правління як однієї із складових категорії форми держави (у широкому її розумінні - див. Схему № 1.) належить розглядати саме в контексті вивчення держави як форми політичної організації суспільства, носія та чинника суспільної влади, оскільки джерелом влади може бути визнана воля однієї особи, певної панівної верстви або воля усього народу.

При цьому, слід особливо наголосити, що такий підхід до критеріїв виділення форм державного правління склався історично, ще починаючи з часів Стародавнього світу та епохи середньовіччя; оскільки, з одного боку, здавалося суттєвим, число пануючих (правителів) – один, небагато, більшість, а з іншого, - характер правління (у чиїх інтересах правлять – в особистих, вузько-групових чи загально-соціальних); відповідно до цього виділяли три пари форм державного правління, які ніби-то мають тенденцію переходити одна в одну за законом кругообігу: монархія - в тиранію, аристократія - в олігархію, демократія – в охлократію; при цьому на протидію цьому закону мислителі висували змішану форму як гармонійне поєднання монархічних, аристократичних та демократичних елементів; (зокрема, Нікколо Макіавеллі зазначає, що „... Лікург встановив своїми законами у Спарті порядок, за яким і Цар, і Аристократи, і Народ отримали кожен свою частину, так що держава його проіснувала більш ніж вісімсот років у великій шані та в повному спокої...”).

Сучасна правова доктрина розрізняє форми державного правління не лише за джерелами влади та способами їх формування, але й за засадами співвідношення та взаємодії відповідних вищих органів державної влади (див. Схему № 2.).

Саме враховуючи останній критерій усі форми державного правління можна поділяти на такі, що діють на засадах єдиновладдя та такі, що функціонують на засадах поділу влад. Так, зокрема, однією із таких форм, що функціонує на засадах поділу влади, є парламентська монархія, за якої, роль коронованої особи – монарха – багато в чому є суто символічною, оскільки повноваження монарха щодо призначення глави уряду або міністрів здійснюються відповідно до пропозицій лідерів тих парламентських фракцій, які здобули більшість у парламенті.

Розкриваючи зміст категорії „форма держави” у широкому її розумінні, крім того, слід мати на увазі, що кожна держава має не тільки форму державного правління, але й відповідний територіальний або державно-теориторіальний устрій як певну територіальну організацію держави; державна влада покликана здійснювати управління всією територією, дбати про матеріальні та культурні цінності, суспільний порядок та правопорядок тощо; у зв`язку з цим з метою забезпечення усезагальних інтересів державі необхідні органи державної влади та управління різних рівнів (як в центрі, так і на місцях).

Форма держави (широкому розумінні цієї категорії) характеризується також формою державного режиму, що в літературі, іноді, також визначається як „політичний режим” . Слід мати на увазі, що кожна з цих категорій має свої особливості і не є тотожна одна одній, оскільки, зокрема, поняття „політичного режиму” є більш ширшим ніж „державний”, „державно-політичний” або „державно-правовий” режими; при цьому студентам необхідно уважно використовувати вказані терміни, оскільки, зокрема, до площини „антидемократичних засобів та методів” не може використовуватися термін „антидемократичний державно-правовий режим”, адже термін „правовий” не сумісний з терміном „антидемократичний”, (в цьому ми, повністю, поділяємо точку зору видатного мислителя Стародавнього світу - Арістотеля).