35. Існують такі теорії співвідношення національного та міжнародного права:

а)космополітична; б) дуалістична; в)нігілістична;г)теорія примату міжнародного права.

36.Серед колективних суб’єктів розрізняють :

а)державу в цілому; б)державні органи та установи;

в)підприємства та господарські обєднання;

г)об’єднання громадян; д)територіальні громади.

37.Сторонами у правовідносинах є:

а)всі їх учасники ;

б)тільки ті учасники , права і обов’язки яких складають зміст зобов’язальних правовідносин;

в) тільки ті учасники, права і обов’язки яких впливають із суті правових норм.

38. Змістом дієздатності є здатність:

а) своїми діями набувати прав та обов’язків;

б) самостійно здійснювати свої права та обов’язки;

в) самостійно відповідати за свою протиправну поведінку.

39. Юридичними підставами виникнення правових відносин є:

а) правові норми, що передбачають та регулюють ці відносини;

б) наявність суб’єктів права,які наділені відповідною правосуб’єктністю, що включає правоздатність і дієздатність цих осіб;

в) юридичні факти, які безпосередньо зумовлюють виникнення конкретних правовідносин.

40. Матеріальними підставами виникнення правових відносин є:

а) правові норми, що передбачають та регулюють ці відносини;

б) наявність суб’єктів права, які наділені відповідною правосуб’єктністю, що включає правоздатність і дієздатність цих осіб;

в) юридичні факти, які безпосередньо зумовлюють виникнення конкретних правовідносин.

41. Особа позбавлена правоздатності:

а) перестає бути тільки суб’єктом правовідносин;

б) перестає бути тільки об’єктом правовідносин;

в) престає бути як суб’єктом так і об’єктом правовідносин.

42. Матеріальний аспект змісту правовідносин становить:

а) фактична поведінка, яку їх учасники можуть або повинні здійснити;

б) юридична поведіка, яку їх учасники можуть або повинні здійснити;

в) визначені законом суб’єктивні права і юридичні обов’язки їх учасників.

43. Юридичний аспект змісту правовідносин:

а) фактична поведінка, яку їх учасники можуть або повинні здійснити;

б) юридична поведіка, яку їх учасники можуть або повинні здійснити;

в) визначені законом суб’єктивні права і юридичні обов’язки їх учасників.

44. Залежно від способу забезпечення дисципліна може бути:

а) примусовою;б) свідомою;в) легітимною.

45. Правопорядок – це одна із складових суспільного порядку, яка полягає:

а) у правовій регламентації суспільних відносин;

б) у вимозі додержання чинних правових норм;

в) у вимозі неухильного додержання законів усіма учасниками правовідносин.

46. Основними вимогами законності є:

а) обов’язковість законів для всіх учасників правовідносин;

б) верховенство закону;

в) рівність усіх перед законом;

г) належне та ефективне застосування права і послідовна боротьба з порушенням правових норм.

47.Згідно з рівнями відображення правових реалій розрізняють:

а) наукову правосвідомість;б) професійну правосвідомість;

в) індивідуальну правосвідомість;г) буденну правосвідомість.

48.За суб’єктами, які є носіями правосвідомості, розрізняють:

а) професійну правосвідомість;б) суспільну правосвідомість;

в) групову правосвідомість;г) індивідуальну правосвідомість.

49.Підставою розрізнення видів правопорушень, а також конкретних правопорушень у межах певного їх виду є:

а) ознаки правопорушення;б) склад правопорушення;

в) наслідки правопорушення;г) способи правопорушення.

50.За характером наслідків і ступенем суспільної небезпечності серед міжнародних правопорушень розрізняють:

а) найтяжчі;б) серйозні;в) ординарні.

51.Злочини проти людства поділяють на:

а) злочини проти міжнародної безпеки;б) злочини проти миру;

в) воєнні злочини;г) злочини проти людяності.

52.Юридична відповідальність:

а) є синонімом слова покарання;б) є вужчим поняттям ніж покарання;

в) є ширшим поняттям ніж покарання.

53. За змістом юридична відповідальність полягає у застосуванні до правопорушників заходів державного впливу, які можуть бути:

а) правостимулюючими;б) присікаючими;в) виховними;г) правовідновлюючими;

д) каральними;е) правозапобігаючими.

54.Об’єктивними передумовами юридичної відоповідальності є:

а) наявність норм права і суспільних відносин , учасники яких як носії прав і обов’язків здатні адекватно реагувати на приписи, закладені у правових нормах;

б) наявність у діянні учасників складу правопорушення;в) свобода волі особи.

55.Фактичною підставою юридичної відповідальності є:

а) наявність у діянні особи ознак правопорушення;

б) наявність у діянні особи складу правопорушення;

в) наявність у діянні особи ознак проступку.

56.Процесуальною підставою юридичної відповідальності є:

а) факт застосування права уповноваженим органом;

б) факт наявності справи у зв’язку із скоєнням правопорушення;

в) факт наявності процесуальної норми , яка дає підставу для притягнення до юридичної відповідальності.

57.Кримінальна відповідальність настає з моменту:

а) порушення кримінальної справи проти особи;

б) пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину;

в) набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

58.Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту:

а) порушення кримінальної справи проти особи;

б) пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину;

в) затримання особи, яка скоїла злочин.

59.На презумпції невинуватості особи заснована:

а)кримінальна відповідальність;б)цивільно-правова відповідальність;

в)адміністративна відповідальність;г)дисциплінарна відповідальність.

60.Як фізичні так і юридичні особи можуть бути суб’єктами:

а)кримінальної відповідальності;б)цивільної відповідальності;

в)адміністративної відповідальності;г)дисциплінарної відповідальності.

61Без вини можлива:

а)дисциплінарна відповідальність;б)матеріальна відповідальність;

в)кримінальна відповідальність;г)цивільна відповідальність.

62.Може наставати за чужу вину:

а)дисциплінарна відповідальність;б)матеріальна відповідальність;

в)кримінальна відповідальність;г)цивільна відповідальність.

63.Особа, яка скоїла злочин може бути притягнена до:

а)кримінальної і дисциплінарної відповідальності;

б)кримінальної і матеріальної відповідальності;

в) кримінальної і цивільної відповідальності;

г) кримінальної і конституцїйної відповідальності.

64.На загальну і спеціальну поділяються:

а)конституційна відповідальність;б)дисциплінарна відповідальність;

в)матеріальна відповідальність.

65. Повною, обмеженою або підвищеною може бути:

а)конституційна відповідальність;б)дисциплінарна відповідальність;

в)матеріальна відповідальність;г) цивільна відповідальність.

66. Правове регулювання і правовий вплив співвідносятсься як:

а) частина і ціле; б) ціле і частина; в) загальне і особливе.

67. Функція права охоплює:

а) тільки правовий вплив; б) тільки правове регулювання;

в) як правовий вплив так і правове регулювання.

68. Існують такі форми реалізації функцій права:

а) інформаційна; б) орієнтаційна; в) правове регулювання.

69. Коло суб’єктів правотворчості:

а) є ширшим ніж коло суб’єктів правотворчої ініціативи;

б) є вужчим ніж коло суб’єктів правотворчої ініціативи;

в) співпадає з колом суб’єктів правотворчої ініціативи.

70. Існують такі основні види правотворчості:

а) законотворчість; б) підзаконна правотворчість;

в) локальна нормотворчість місцевого самоврядування;

г) пряма, безпосередня правотворчість; д) договірна правотворчість.

71. Пряма правотворчість характеризується такими ознаками:

а) вона здійснюється виключно з ініціативи груп громадян, населення (певної чисельності);

б) у референдумі беруть участь виборці, чия сукупна воля є прямим і єдиним правоутворюючим джерелом конституції, закону чи іншого рішення;

в) підсумки референдуму є остаточними, не підлягають будь-якому затвердженню і мають найвищу юридичну силу.

72. Правова норма може бути викладена:

а) у кількох статтях закону;

б) у різних законах;

в) у різних підзаконних актах.

73. Збереження незмінним змісту нормативного регулювання відрізняє інкорпорацію:

а) тільки від кодифікації; б) тільки від консолідації;

в) як від кодифікації так і від консолідації.

74. Вищою формою правотворчості є:

а) кодифікація; б) інкорпорація; в) консолідація.

75. Повністю поглинає всі норми відповідної галузі:

а) Цивільний кодекс; б) Земельний кодекс;

в) Кримінальний кодекс; г) Трудовий кодекс.

76. Містять основну за обсягом, найбільш важливу частину норм відповідної галузі:

а) Цивільний кодекс; б) Земельний кодекс;

в) Кримінальний кодекс; г) Трудовий кодекс.

77. Які з нижченаведених частин правових норм є диспозицією:

а) кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність;

б) шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка;

в) створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу 3-го або 4-го рівня акредитації державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України.

78. Прикладами санкцій у цивільному праві є:

а) відшкодування збитків за невиконання договірних зобов’язань;

б) відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров’ю потерпілого;

в) витребування власником майна із чужого незаконного володіння.

79. У комплексних галузях права відповідальність поєднує:

а) цивільно-правові стягнення; б) загальні стягнення;

в) спеціальні покарання; г) адміністративні стягнення;

д) кримінальні покарання.

80. Норми, які встановлюють легальне визначення тих чи інших правових понять, носять назву:

а) установчих; б) відправних; в) дефінітивних; г) імперативних.

81. За ступенем категоричності приписів норми поділяються на:

а) імперативні і регулятивні;

б) диспозитивні і охоронні;

в) імперативні і рекомендаційні;

г) імперативні і диспозитивні.

82. Бланкетними можуть бути:

а) тільки диспозиції; б) тільки санкції; в) тільки гіпотези.

83. Всю родову сукупність суспільних відносин регулює:

а) інститут права; б) галузь права; в) розділ права.

84. Окремі сторони і особливості суспільних відносин регулює:

а) інститут права; б) галузь права; в) розділ права.

85. Процесуальні норми:

а) є об’єктивними; б) є суб’єктивними; в) можуть бути як об’єктивними так і суб’єктивними.

86. Матеріальні норми:

а) є об’єктивними; б) є суб’єктивними; в) можуть бути як об’єктивними так і суб’єктивними.

87. Структурними компонентами методу правового регулювання є:

а) встановлення меж відносин, що регулюються;

б) видання відповідних нормативних актів, які передбачають права і обов’язки суб’єктів;

в) надання учасникам суспільних відносин правоздатності і дієздатності;

г) визначення міри відповідальності на випадок порушення правових норм.

88. Метод заохочення притаманний головним чином:

а) цивільному праву; б) трудовому праву;

в) кримінальному праву; г) екологічному праву.

89. Метод автономії і рівності сторін є типовим для:

а) процесуальних галузей права;б) кримінального права;в) адміністративного права.

90. Переконання і примус є:

а) прийомами впливу на свідомість і поведінку людей;

б) засобами впливу на свідомість і поведінку людей;

в) способами впливу на свідомість і поведінку людей.

91. Основними функціями конституційного права є:

а) регулювання структури законодавства;

б) правове структурування держави як єдиної державної влади;

в) встановлення загальних меж свободи особистості у системі відносин держави, суспільства і особи;

г) регулювання пріоритету права перед законом і режиму законів як форми права.

92. Космічне право є підгалуззю:

а) адміністративного права; б) повітряного права; в) міжнародного права.

93. Фундаментальними галузями права є:

а) конституційне;б) сімейне;в) кримінально-виконавче;г) адміністративне.

94. Для публічного права характерні такі ознаки:

а) одностороннє волевиявлення суб’єктів права;

б) вільне волевиявлення суб’єктів при реалізації своїх прав;

в) рівність суб’єктів правовідносин;

г) переважання директивно-зобов’язальних норм.

95. Для приватного права характерні такі ознаки:

а) одностороннє волевиявлення суб’єктів права;

б) вільне волевиявлення суб’єктів при реалізації своїх прав;

в) рівність суб’єктів правовідносин;

г) переважання директивно-зобов’язальних норм.

96. З точки зору зв’язку з відповідними правовими відносинами юридичні факти діляться на:

а) первинні; б) вторинні; в) матеріальні; г) процесуальні.

97. Юридичними фактами - подіями за походженням можуть бути:

а) природні; б) такі, що залежать у своєму походжені від людини;

в) такі, що тривають у часі; г) одноактні.

98. Юридичні факти – дії за способом здійснення можуть бути:

а) особисто; б) мовчанням; в) через представника;

г) документом; д) конклюдентними діями.

99. Функції юридичних фактів це:

а) тільки узагальнена характеристика їх ролі у механізмі правового регулювання;

б) тільки узагальнення їх завдань у механізмі правового регулювання;

в) і перше і друге.

100. Складний юридичний факт:

а) є складовою фактичного складу;

б) це теж саме, що й фактичний склад;

в) жодна з вищенаведених відповідей не є правильною.

101. У залежності від форми регулятивного впливу на суспільні відносини індивідуальні акти поділяють на:

а) виконавчі; б) забороняючі; в) зобов’язуючі; г) правоохоронні.

102. Мовний спосіб тлумачення правових норм базується на використанні правил:

а) фонетики; б) синтаксису; в) морфології; г) слововживання.

103. При звужувальному тлумачені правової норми:

а) її зміст є вужчим від буквальної формули норми;

б) буквальна формула норми є вужчою від її змісту;

в) інше.

104. У залежності від характеру та способів перетворення суспільних відносин необхідно розрізняти:

а) правотворчу практику; б) правореалізаційну практику;

в) розпорядчу практику; г) інтерпретаційну практику.

105. У функціональному аспекті існують такі види юридичної практики:

а) правоконкретизуючу; б) контрольну; в) правосистематизуючу;

г) правотворчу; д) правозастосовну; е) розпорядчу.

106. Основними функціями правосвідомості є:

а) регулятивна; б) охоронна;в) пізнавальна; г) оціночна.

107. Правове регулювання включає наступні стадії:

а) видання норми права і її загальний вплив (регламентація суспільних відносин);

б) виникнення суб’єктивних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків;

в) реалізація суб’єктивних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків, втілення їх в конкретній, фактичній поведінці учасників суспільних відносин;

г) застосування права.

108. Пільга:

а) є тотожним поняттю “гарантія”;

б) є ширшим за обсягом поняттям ніж гарантія;

в) є вужчим за обсягом поняттям ніж гарантія.

109. Пільги виконують такі функції:

а) охоронні;б) компенсаційні;в) запобіжні;г) стимулюючі.

110. Правовими обмеженнями в диспозиції виступають:

а) юридичні права;б) юридичні обов’язки;в) законні інтереси.

111. Спільними ознаками заохочень і покарань є :

а) вони є правовими засобами впливу на інтереси осіб;

б) забезпечуються мірами державного захисту, гарантуються законом;

в) для них встановлені певні процедури застосування;

г) для їх настання необхідно крім об’єктивної сторони ще й певний суб’єктивний стан особи.

112. Система охорони (захисту) законності включає:

а) виявлення порушень права і закону в право – законотворчості і в правозастосуванні;

б) негайне присікання правопорушень;

в) приведення в дію засобів захисту права і закону;

г) відновлення права і правопорядку;

д) притягнення до відповідальності посадових осіб, які винні у порушенні права і закону.

113. За ступенем активності процесу залучення особистості у правове регулювання виділяють наступні види правомірної поведінки:

а) маргінальну; б) адекватну; в) конформістську;

г) моральну; д) звичну; е) соціально-активну.

114. Первинний виробничий, соціальний і етнічний колектив людей у докласовому суспільстві, який засновується і існує як правило на кровно-родинних зв’язках-це:

а) плем’я; б) рід; в) сім’я; г) племінний союз.

115. Найважливіші питання організації життя первісного суспільства вирішувалися:

а) всіма дорослими членами суспільства;

б) всіма дорослими чоловіками у період патріархату і дорослими жінками у період матріархату;

в) старійшинами; г) вождями;

116. Влада в первісному суспільстві:

а) базувалася на родових відносинах;

б) у соціальному розумінні була безпосередньо суспільною;

в) мала такі якості як єдність, взаємодопомога, співробітництво;

г) здійснювалася рядовими та виборними членами роду добровільно, без спеціального апарату управління.

117. Суспільні відносини первісного суспільства регулювалися:

а) корпоративними нормами; б) нормами моралі; в) звичаями і традиціями;

г) релігійними нормами; д) всілякими заборонами (табу).

118. За змістом або напрямками державної діяльності розрізняють такі види органів держави:

а) органи державної влади; б) глава держави;

в) органи державного управління; г) судові органи;

д) контрольно-наглядові органи.

119. Основними теоріями походження держави є:

а) психологічна, правова, теологічна, марксистська;

б) афінська, римська, германська, американська;

в) технократична, історико-матеріалістична, космічна, договірна, органічна, патріархальна, теологічна, насильства.

120. Порядок організації і функціонування державної влади-це:

а) форма держави; б) державно-правовий режим;

в) форма правління; г) форма державно-територіального устрою.

121. Під сукупністю методів і засобів реалізації державної влади розуміють:

а) державно-територіальний устрій; б) форму правління;

в) форму державного режиму; г) форму держави.

122. Ознаками правової держави можна вважати:

а) наявність державного апарату, суверенітет, вища законність, правопорядок;

б) система справедливих податків, верховенство правового закону, наявність омбудсмана;

в) верховенство права, поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, високий рівень правової культури громадян, реальність гарантованих державою прав та свобод громадян;

г) незалежність у міжнародних відносинах, наявність загальнодержавної власності, взаємна відповідальність держави та особи.

123. Функції держави розкривають:

а) сутність, зміст і соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві;

б) напрями здійснення зовнішньої та внутрішньої політики;

в) основні принципи державного устрою.

124. Під принципами здійснення державної влади розуміють:

а) основні напрями діяльності держави для забезпечення суверенітету нації та народу;

б) вирішення завдань та функцій держави на даному історичному етапі;

в) основні ідеї, керівні положення організації та функціонування органів державної влади.

125. Систематизація нормативно – правових актів здійснюється з метою:

а) розширення предмета правового регулювання;

б) впорядкування та вдосконалення нормативних актів;

в) внесення змін та поправок до індивідуальних актів;

г) усунення прогалин у законах.

126. Характерними ознаками кодифікації є:

а) є різновидом систематизації законодавства;

б) припускаються зміни у тексті актів і усунення дублювань;

в) завжди має офіційний характер;

г) всі вище названі риси.

127. Соціальне призначення правотворчості полягає:

а) у прийнятті законів; б) у прийняття підзаконних актів;

в) у встановленні еталонів і стандартів поведінки, що відповідають інтересам суспільства і держави.

128. Правотворчість виконує такі функції:

а) регулювання суспільних відносин;

б) оновлення правових норм;

в) ліквідація колізій у праві;

г) впорядкування нормативно – правового матеріалу.

129. Правотворчості властиві такі ознаки:

а) вона здійснюється уповноваженими органами держави і в межах законодавчого процесу;

б) її результатом є прийняття нормативно – правового акта;

в) має організований характер та мету;

г) охороняється та гарантується державою.

130. Існують такі різновиди правотворчості за суб’єктами:

а) правотворчість держави; б) правотворчість нації;

в) безпосередня правотворчість народу;г) делегована правотворчість;

д) санкціонована правотворчість.

131. До основних функцій держави відносять:

а) матеріально – технічне забезпечення та управління майном;

б) підтримання зовнішніх відносин;

в) забезпечення реалізації бюджетної справи та бухгалтерського обліку;

г) пошук, збирання і поширення необхідної для управління інтелектуальної інформації.

132. До неосновних функцій відносять:

а) матеріально – технічне забезпечення та управління майном;

б) підтримання зовнішніх відносин;

в) забезпечення реалізації бюджетної справи та бухгалтерського обліку;

г) пошук, збирання і поширення необхідної для управління інтелектуальної інформації.

133. За правовими наслідками форми здійснення функцій держави поділяють на :

а) правові;б) правотворчі;в) державотворчі;г) неправові.

134. Існують такі види правових форм здійснення функцій держави:

а) правотворча;б) управлінська;в) правозастосовна;г) правоохоронна.

135. До ознак інституту права належать:

а) наявність сукупності нормативних приписів;

б) юридична однорідність названих приписів;

в) об’єднання правових норм стійкими закономірностями та зв’язками, які знаходять свій вияв в юридичних приписах і в цілому у юридичній конструкції.

136. За роллю, яку виконують інститути права розрізняють:

а) предметні;б) функціональні;в) загальні;г) спеціальні.

137. Залежно від відносин, що регулюються інститутами права розрізняють:

а) загальні;б) матеріальні;в) спеціальні;г) процесуальні.

138. За способом організації суспільних відносин, які підлягають регулюванню правозастосовчі акти поділяють на:

а) регулятивні;б) правоохоронні;в) зобов’язальні.

139. За формою зовнішнього виразу правозастосовчі акти поділяють на:

а) усні; б) загальні; в) конкретні; г) конклюдентні; д) письмові.

140. Основні ознаки правовідносин:

а) виникають на основі норм права;

б) характеризуються наявністю сторін, які мають взаємні права та юридичні обов’язки;

в) є видом суспільних відносин фізичних та юридичних осіб, організацій і спільностей;

г) здійснення суб’єктивних прав чи додержання юридичних обов’язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.

141. До ознак правової поведінки відносять:

а) поведінка перебуває під контролем свідомості і волі людини;

б) вона регламентована правом;

в) вона підконтрольна суспільству і державі;

г) вона здатна потягнути за собою юридичні наслідки.

142. Механізм правової поведінки містить:

а) правові норми, що регулюють поведінку людини;

б) юридичні факти, з якими закон пов’язує настання юридичних наслідків чи виникнення, зміну або припинення правових відносин;

в) правовідносини як взаємозв’язок суб’єктів права та юридичні обов’язки;

г) акти здійснення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

143. Універсальними засобами механізму правової поведінки є:

а) правопорядок;б) законність;в) правосвідомість;г) правова культура.

144. До ознак правомірної поведінки відносять:

а) об’єктивну можливість і необхідність;

б) об’єктивну необхідність і достатність;

в) бажаність і допустимість;

г) відповідність інтересам держави;

д) відповідність інтересам громадянського суспільства;

е) відповідність поведінки нормам права;

є) гарантованість і охорона державою.

145. Правомірну поведінку за формою вияву назовні можна диференціювати як:

а) подію;б) дію;в) бездіяльність;г) стан.

146. Правомірну поведінку за способом детермінації можна диференціювати як:

а) змішану; б) активну; в) пасивну.

147. Ознаками організуючих засад первісного суспільства було те, що:

а) суб’єкт і об’єкт влади не збігалися;

б) права чітко відмежовувалися від обов'язків;

в) суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах;

г) влада ґрунтувалася майже виключно на авторитеті.

148. Ознаками організуючих засад сучасного періоду організації суспільних відносин є те, що:

а) люди об’єднуються за територіальною ознакою;

б) існує офіційний примус від імені держави та спеціальні органи, які його здійснюють;

в) суб’єкт і об’єкт влади збігаються;

г) права і обов’язки не розрізняються.

149. Внутрішня складова державного суверенітету полягає в:

а) колегіальності державної влади;

б) універсальності державної влади;

в) незалежності державної влади від інших пануючих суб’єктів та суб’єктів суспільних відносин;

г) верховенстві державної влади;

150. Зовнішня складова державного суверенітету полягає в:

а) незалежності державної влади при вирішенні будь-яких питань у відносинах з іншими державами;

б) наявності Збройних сил, які є гарантом її територіальної цілісності;

в) наявності спеціальних органів, через які держава спілкується з іншими державами;

151. Гарантіями державного суверенітету є:

а) волевиявлення народу мати суверенну державу;

б) спроможність економічного потенціалу країни, який би забезпечував її економічну самодостатність;

в) військова могутність, яка спроможна захистити країну від зовнішньої агресії;

г) міжнародне визнання суверенітету держави.

152. Правовою основою суверенітету є:

а) конституції; б)міжнародні договори;

в) міждержавні договори; г) загальновизнані принципи міжнародного права.

153. Перехідним типом політичного режиму є :

а) демократичний; б) авторитарний;

в) ліберальний; г)тоталітарний; д) деспотичний.

154. Головними ознаками державного органу є те, що він :

а) являє собою колектив державних службовців або окрему службову особу;

б) виступає від імені держави і наділений нею конкретними владними повноваженнями, які визначені або конституцією, або спеціальними нормативними актами;

в) має визначену законом організаційну структуру;

г) діє у визначених законом формах;

д) видає обов’язкові для виконання приписи – нормативні або індивідуальні правові акти, реалізація яких забезпечується можливістю застосування примусу.

155. За функціями розрізняють такі державні органи:

а) законодавчі; б) правозахисні;

в) виконавчі; г) правоохоронні.

156. За складом розрізняють такі державні органи :

а) групові; б) колективні;

в) колегіальні; г) одноособові.

157. За способом утворення розрізняють такі державні органи :

а) первинні; б) похідні;

в) виборні; г) призначувані; д) успадковані.

158. За характером компетенції розрізняють такі державні органи :

а) органи загальної компетенції;

б) органи спеціальної компетенції;

в) органи первинної компетенції;

г) органи похідної компетенції.

159. За характером діяльності розрізняють такі державні органи:

а) правотворчі; б) правозастосовчі;

в) правоохоронні; г) контрольно – наглядові; д) установчі.

160. Характерними рисами органів виконавчої влади є те що вони:

а) як правило формуються шляхом призначення;

б) здійснюють виконавчо – розпорядчу діяльність, тобто організовують реалізацію волі держави, висловленої в законах;

в) займають провідне місце в системі державних органів;

г) наділені правотворчими повноваженнями, згідно з якими видають підзаконні акти;

д) здійснюють свою діяльність на засадах поєднання єдиноначальності та колегіальності.

161. У системі органів виконавчої влади розрізняють:

а) найвищі; б) головні; в) центральні; г) галузеві;

д) місцеві; е) органи безпосереднього управління.

162. Серед повноважень президента розрізняють:

а) представницькі; б) правозастосовні; в) законодавчі;

г) правотворчі; д) розпорядчі; е) організаційні.

163.Серед виконавчих органів розрізняють органи загальної, міжгалузевої та галузевої компетенції залежно від:

а) напряму роботи; б) особливостей функцій;

в) обсягу і характеру роботи; г) обсягу і характеру компетенції.

164. Основними функціями органів судової влади є:

а) охоронна; б) правосуддя; в) судочинство; г) контрольно – наглядова;

165. Правосуддя і судочинство:

а) це слова – синоніми;

б) судочинство – це процесуальна форма здійснення правосуддя;

в) правосуддя – це процесуальна форма здійснення судочинства;

166. Головними правоохоронними функціями є:

а) профілактична; б) захисна; в) ресоціалізаційна;

г) охорона громадського порядку, громадської безпеки і власності;

д) розслідування злочинів; е) судового розгляду справ;

є) розгляду справ про адміністративні правопорушення;

167. Допоміжними правоохоронними функціями є:

а) контрольна; б) наглядова; в) дозвільна; г) правороз`яснювальна;

д) аналітична; е) методична; є) інформаційна; ж) нормотворча.

168.Загальними ознаками республіканської форми правління є:

а) первинний характер державної влади;

б) обов’язковість рішень верховних органів державної влади для інших державних органів;

в) офіційне декларування можливості юридичної відповідальності верховних органів державної влади;

г) соціальна спрямованість діяльності держави та взаємна відповідальність особи і держави.

169. Первинними ознаками парламентської республіки є те, що:

а) вся повнота державної влади фактично зосереджується в руках парламенту;

б) парламент обирається всенародно;

в) парламент обирає президента і формує уряд;

г) уряд формується з числа депутатів парламентської більшості;

д) функції президента зводяться до представницьких.

170. Вторинними ознаками парламентської республіки є те, що:

а) вся повнота державної влади фактично зосереджується в руках парламенту;

б) парламент обирається всенародно;

в) парламент обирає президента і формує уряд;

г) уряд формується з числа депутатів парламентської більшості;

д) функції президента зводяться до представницьких.

171. Ознаками надпрезидентської республіки є:

а) практично необмежене право розпуску парламенту;

б) право призначати і звільняти з посад керівників місцевих адміністрацій та суддів;

в) право вводити на власний розсуд режим надзвичайного і воєнного стану;

г) відсутність системи стримувань і противаг;

д) практична неможливість усунення президента з посади.

172. Ознаками демократичного режиму є :

а) визнання людини найвищою соціальною цінністю;

б) офіційне декларування патерналістської функції держави;

в) домінування публічних інтересів над приватними;

г) організація державної влади на засадах її поділу.

173. Ознаками тоталітарного політичного режиму є:

а) визнання людини найвищою соціальною цінністю;

б) офіційне декларування патерналістської функції держави;

в) домінування публічних інтересів над приватними;

г) організація державної влади на засадах її поділу.

174. Головними ознаками конфедерації є те, що:

а) кожен її член залишається суверенною державою;

б) вона не має спільної території, громадянства, правової і податкової систем;

в) повноваження спільних координуючих органів є чітко визначеними і обмеженими;

г) спільний бюджет конфедерації складається не з податків, а із внесків членів конфедерації.

175. Особистість – це:

а) конкретна людина; б) конкретний індивід; в) конкретна особа.

176. На основні та додаткові поділяються:

а) права і свободи; б) обов’язки і законні інтереси;

в) свободи і законні інтереси.

177. Правовий статус особи базується на таких ідеях :

а) усі люди народжуються вільними і ніхто не має права відчужувати їхні природні права;

б) забезпечення і охорона цих прав і свобод є головним обов’язком держави;

в) свобода особи полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі;

г) обмеження прав і свобод є можливим виключно з метою сприяння загальному добробуту.

178. Набуття громадянства способом репатріації є:

а) правоутворюючим юридичним фактом;

б) правозмінюючим юридичним фактом;

в) правопоновлюючим юридичним фактом.

179. Набуття громадянства на підставі міжнародних договорів може здійснюватися шляхом:

а) оптації; б) трансферту; в) репатріації.

180. Серед гарантій створення та функціонування соціальної держави розрізняють:

а) економічні; б) ідеологічні; в) політичні; г) правові.

181. Місце правових норм у системі інших соціальних норм визначається тим, що правові норми:

а) регулюють найскладніші суспільні відносини ;

б) є складовою системи соціальних норм;

в) мають пріоритет перед іншими соціальними нормами;

г) визначають принципи регулювання суспільних відносин, тому є основою для створення інших соціальних норм.

182. Право і мораль :

а) спрямовані на врегулювання суспільних відносин;

б) є правилами поведінки спеціального характеру;

в) базуються на принципі справедливості;

г) за їх невиконання особа може бути притягнута до юридичної відповідальності.

183. За характером впливу на суспільні відносини розрізняють такі функції права :

а) охоронна; б) захисна; в) запобіжна; г) виховна.

184. Ознаками нормативного акта є те, що він :

а) видається уповноваженими органами держави або народом шляхом референдуму;

б) містить нові правові норми або скасовує чи змінює старі;

в) має чітко формулювати права та обов’язки осіб, на яких він поширюється;

г) публікується у визначених законом офіційних джерелах.

185. До форм права відносять:

а) правові акти; б) нормативні акти; в) індивідуальні правові акти.

186. Ознаками правотворчості є те, що вона :

а) здійснюється лише уповноваженими державними органами або з участю всього народу;

б) полягає у створенні, зміні чи скасуванні правових норм;

в) здійснюється згідно з процедурою, визначеною законом;

г) має конкретно – цільову та організаційну спрямованість;

д) здійснюється з дотриманням певних принципів.

187. Загальними принципами правотворчості є:

а) гуманізм; б) професіоналізм;

в) поєднання динамізму і стабільності;

г) гласність; д) науковість; е) плановість.

188. Спеціальними принципами правотворчості є:

а) гуманізм; б) професіоналізм;

в) поєднання динамізму і стабільності;

г) гласність; д) науковість; е) плановість.

189. Серед форм участі держави у правотворчості розрізняють:

а) безпосередню; б) санкціоновану; в) спільну; г) делеговану.

190. У випадку прийняття закону шляхом референдуму специфіка законодавчого процесу полягає в тому, що:

а) такий закон може прийматися як за народною ініціативою так і за ініціативою будь – кого із числа тих громадян, які мають право голосу;

б) у референдумі беруть участь тільки ті громадяни, які мають право голосу;

в) на стадії підготовки референдуму законопроект, який на нього виноситься, підлягає опублікуванню без обговорення у засобах масової інформації;

г) закон, прийнятий шляхом референдуму має бути затверджений парламентом.