Термінологічний словник

Нормотворча діяльність як одна із головних ланок механізму правового регулювання суспільних відносин (у вузькому розумінні цього поняття) являє собою процес створення норм права компетентними інститутами держави та суспільства.

Юридичний процес – це визначений нормами права порядок здійснення відповідних операцій, який веде до вирішення юридично значимих питань; тобто, іншими словами, це система взаємопов`язаних правових форм діяльності уповноважених суб`єктів (органів держави, посадових осіб, суспільних інститутів тощо), яка регулюється процесуальними нормами та знаходить своє конкретне вираження у здійсненні операцій, що породжують певні юридичні наслідки і спрямовані на вирішення юридичних справ.

Нормотворчість державних органів – це діяльність щодо створення нормативно-правових актів органами державної влади та управління.

Санкціонована нормотворчість – це дозволена державою нормотворча діяльність підприємств, установ та організацій всіх форм власності щодо створення правових приписів локального характеру в межах їх повноважень.

Народна нормотворчість представлена діяльністю щодо створення правових приписів органами місцевого самоврядування, які реалізують право територіальної громади села, селища, міста, та народом на референдумі з найбільш важливих питань державного та суспільного життя.

Систематизація норм права – це впорядкування та вдосконалення чинних нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників; кодифікація – вид систематизації нормативних актів, які мають спільний предмет регулювання, що полягає в їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і суперечностей, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта; інкорпорація – вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники у певному порядку без зміни змісту; консолідація – вид систематизації, метою якого є усунення множинності нормативних актів, створення у структурі законодавства великих блоків нормативного матеріалу як вихідної бази для проведення кодифікаційної роботи.

Навчальні завдання Теми рефератів

1. Суб`єкти законодавчої ініціативи в Україні.

2. Структура та значення Регламенту Верховної Ради України в процесі законотворення.

3. Обговорення законопроекту у комітетах Верховної Ради України.

4. Промульгація законів: поняття та зміст.

Питання для дискусій

1. Видатний російський правознавець Борис Чічерин у своїй праці „Про народне представництво” зазначав, що переваги народного представництва не обмежуються вільним виявлення суспільної думки... Набагато важливішим є те, що слово на цьому рівні безпосередньо переходить у закон ....

Проаналізуйте значимість засад народного представництва у формуванні таких особливих нормативно-правових актів як закони.

2. У своєму трактаті „Про суспільний договір, або принципи політичного права” (1762 р.) Жан-Жак Руссо зазначав: „Коли увесь народ виносить рішення, яке стосується усього народу, то сутність того, про що виноситься рішення має загальний характер так само, як і воля, що виносить це рішення. Саме такий акт я і називаю законом. Усі ж розпорядження, які самовладно робить будь-яка приватна особа, ким би вона не була, ніяким чином законами вважати не можна”.

Проаналізувавши концепцію Руссо, спробуйте висловити свою точку зору щодо призначення нормотворої діяльності та її суб`єктів.

3. Проаналізуйте нижчезазначену тезу Ш.Л.Монтеск`є з його прац „Про дух законів”:

„Дух поміркованості має бути духом законодавця...

Що потрібно мати на увазі в процесі розробки законів ? Склад їх має бути ємним, ... простим... . Рішення відкриті завжди кращі для розуміння ... . Суттєва умова – щоб слова закону викликати у всіх людей одні і ті ж самі поняття”.

Схема № .1. НОРМОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

НОРМОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ – це особлива форма діяльності компетентних суб`єктів нормотворчості з підготовки, розробки, прийняття та офіційного оприлюднення норм права, яка заснована на пізнанні об`єктивних соціальних потреб та інтересів суспільства
ЇЇ ВИДИ: - нормотворча діяльність органів держави; - санкціонована нормотворчість; -народна нормотворчість	СТАДІЇ НОРМОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ : Нормотворча ініціатива. Розробка проекту нормативно-правового акту. Обговорення проекту нормативно-правового акту. Прийняття нормативно-правового акту. Опублікування нормативно-правового акту та введення його в дію.

Таблиця № .2. ВИДИ ЮРИДИНОГО ПРОЦЕСУ

1. Нормотворчий процес – це діяльність уповноважених суб`єктів нормотворчості з підготовки, розробки, прийняття і офіційного оприлюднення норм права.

2. Правозастосовчий процес – це діяльність уповноважених суб`єктів правозастосування, що пов`язана з розглядом і вирішенням індивідуальних справ та винесенням у зв`язку з цим індивідуально-правового (правозастосовчого) акту.

3. Судовий процес – це діяльність суду і суддів щодо здійснення правосуддя.

4. Контрольний процес – це діяльність органів держави, громадських організацій і посадових осіб з метою перевірки відповідності дотриманн підлеглими суб`єктами правових приписів і припинення правопорушень, передбаченими організаційно-праовими засобами.