191. Особливістю конституції, як правого акта є те, що вона:

а) є політико – правовим документом державного характеру, яким виражені найважливіші державно – правові інститути;

б) визначає принципи взаємовідносин суспільства і держави та держави і окремих соціальних груп;

в) закріплює правовий статус особи і цим визначає принципи взаємовідносин особи і держави;

г) є юридичною базою для інших галузей права;

д) не може суперечити міжнародним договорам, учасником яких є держава.

192. Неписана конституція – це:

а) інкорпорована конституція; б) консолідована конституція;

в) кодифікована конституція; г) некодифікована конституція.

193. Залежно від підстав виникнення індивідуальні правові акти поділяють на:

а) виконавчо – розпорядчі; б) запобіжні; в) правоохоронні.

194. Щодо чинності правових актів за колом осіб серед них розрізняють:

а) реальні; б) універсальні; в) спеціальні; г) виняткові.

195. Імплементація за своєю суттю є різновидом:

а) консолідації; б) інкорпорації; в) кодифікації.

196. За змістом правового впливу на суб’єктів правовідносин серед методів правового регулювання розрізняють:

а) встановлення; б) заохочення; в) примус; г) обмеження;

д) зобов’язування; е) дозвіл; є) уповноважування; ж) рекомендації.

197. Залежно від характеру впливу на суб’єктів правовідносин розрізняють:

а) імперативний метод; б) превентивний метод;

в) диспозитивний метод; г) варіативний метод.

198. Специфіка методів публічно – правового регулювання полягає в тому, що:

а) ці відносини можуть виникати не тільки за згодою, а й всупереч волі однієї з осіб;

б) ці відносини виникають та здійснюються не тільки на підставі правових норм, а й юридичних фактів;

в) спори між учасниками цих відносин, як правило, вирішуються судом у позовному порядку;

г) спори між учасниками цих відносин, як правило, розв’язуються в адміністративному порядку.

199. Специфіка методів приватно – правового регулювання полягає в тому, що:

а) ці відносини можуть виникати не тільки за згодою, а й всупереч волі однієї з осіб;

б) ці відносини виникають та здійснюються не тільки на підставі правових норм, а й юридичних фактів;

в) спори між учасниками цих відносин, як правило, вирішуються судом у позовному порядку;

г) спори між учасниками цих відносин, як правило, розв’язуються в адміністративному порядку.

200. Серед елементів правової системи розрізняють:

а) право як систему створених і охоронюваних державою норм;

б) правові акти як форму їх вираження;

в) установи, які реалізують правову політику держави;

г) судову та іншу юридичну практику;

д) механізм правового регулювання;

е) правореалізаційний процес;

є) право в суб’єктивному значенні;

ж) систему правовідносин.

201. Якої форми можуть набувати підзаконні акти:

а) постанов парламенту;

б) постанов і указів Президента;

в) постанов та розпоряджень уряду;

г) наказів голів місцевих державних адміністрацій;

д) рішень місцевих рад та їх виконкомів.

202. Способами систематизації правових актів є:

а) консолідація; б) інкорпорація; в) кодифікація; г) звід законів;

д) імплементація; е) з використанням комп’ютерних технологій.

203. Принцип верховенства законів означає, що закон:

а) обов’язковий для всіх учасників правових відносин;

б) підпорядковує собі право;

в) має перевагу над владою;

г) врегульовує найважливіші аспекти суспільних відносин, а тому підзаконні акти не повинні врегульовані законом;

д) має пріоритет перед іншими правовими актами, тому підзаконні акти не повинні містити положень, які суперечили б тим, що закріплені в законах.

204. Систематизація правових актів це:

а) впорядкування правових актів;

б) переробка правових актів;

в) вдосконалення правових актів;

г) приведення правових актів до певної, внутрішньо узгодженої системи.

205. Поняття "система права" і "правова система" це:

а) одне і те ж (ідентичні поняття);

б) перше поняття включає в себе друге (система права включає в себе правову систему)

в) перше поняття є елементом другого.

206. Публічне право регулює відносини:

а) між державними органами;

б) між державою та суспільством;

в) між державою та особою;

207. Приватне право регулює відносини;

а) між приватними фізичними особами;

б) між приватними юридичними особами;

в) між приватними юридичними особами і юридичними особами публічного права незалежно від того, які види правових відносин існують між ними.

208. Залежно від способів тлумачення розрізняють :

а) граматичний; б) історичний; в) системно-структурний;

г) ідеологічний; д) логічний; е) спеціально-юридичний.

209. Правова норма – це певне правило поведінки, яке :

а) встановлюється державою і виражає волю народу;

б) має одночасно і публічний і приватний характер;

в) закріплене у правовому акті;

г) є обов’язковим для виконання всіма суб’єктами права;

д) охороняється суспільством і державою.

210. Які способи викладу правових норм вам відомі:

а) прямий; б) делегований; в) відсильний; г) бланкетний.

211. Залежно від суб’єктів, на яких поширюються правові норми розрізняють:

а) особливі; б) загальні; в) спеціальні; г) галузеві; д) індивідуальні.

212.Залежно від обсягу змісту, який вкладають у правову норму, розрізняють:

а) буквальне тлумачення; б) вичерпне тлумачення;

в) доктринальне тлумачення; г) розширювальне тлумачення;

д) звужувальне тлумачення.

213. Залежно від юридичного значення результатів тлумачення розрізняють:

а) офіційне тлумачення; б) неофіційне тлумачення; в) варіативне тлумачення.

214. Офіційне тлумачення поділяється на:

а) логічне; б) автентичне; в) функціональне; г) делеговане.

215. Залежно від обсягу правовідносин, на які поширюється правова норма, зміст якої з'ясовується, розрізняють:

а) індивідуальне тлумачення; б) казуальне тлумачення; в) нормативне тлумачення.

216. Залежно від кількості суб’єктів, які беруть участь у правовідносинах розрізняють:

а) прості правовідносини; б) змішані правовідносини;

в) складні правовідносини.

217. Залежно від статусу визначеності кола суб’єктів, які виступають сторонами у правовідносинах, розрізняють:

а) загальні правовідносини; б) особливі правовідносини;

в) абсолютні правовідносини; г) відносні правовідносини.

218. Залежно від підстав виникнення розрізняють правовідносини:

а) правові; б) загальні; в) неправові; г) договірні; д) позадоговірні.

219. За тривалістю часу, протягом якого вони відбуваються розрізняють правовідносини:

а) триваючі; б) короткочасні; в) одноактні.

220. Залежно від функціонального призначення розрізняють правовідносини:

а) імперативні; б) охоронні; в) регулятивні; г) диспозитивні.

221. Залежно від характеру обов'язків розрізняють правовідносини:

а) активного типу; б) пасивного типу; в) змішаного типу.

222. Правовідносини є:

а) основним способом реалізації права;

б) основним методом реалізації права;

в) основним засобом реалізації права.

223. Серед колективних суб’єктів правовідносин розрізняють такі державні утворення:

а) державу в цілому; б) державні органи та установи;

в) адміністративні одиниці;

г) державні підприємства і господарські організації та їх об'єднання .

224. Серед колективних суб’єктів правовідносин розрізняють:

а) соціальні спільноти – народи, нації, національні меншини, територіальні громади;

б) трудові колективи; в) приватні юридичні особи.

г) об`єднання громадян – політичні партії, громадські та релігійні організації;

225. Надаватись може:

а) дієздатність; б) повна цивільна дієздатність;

в) обмежена цивільна дієздатність; г) правоздатність.

226. Ознаками юридичного обов’язку є:

а) необхідність певної поведінки;

б) він покладений на суб’єкта права;

в) він існує у правовідносинах;

г) існує лише відповідно до суб’єктивного права;

д) забезпечується (гарантується) державою.

227. У найширшому розумінні об’єктами правовідносин є:

а) матеріальні цінності; б) майнові цінності;

в) немайнові цінності; г) нематеріальні цінності;

д) жодна відповідь не є правильною.

228. Залежно від тривалості часу, протягом якого юридичний факт відбувається, серед них розрізняють:

а) різноактні; б) одноактні; в) багатоактні; г) стани.

229. Залежно від повторюваності події можуть бути:

а) унікальні; б) періодичні; в) класичні; г) фактичні.

230. Залежно від кількості осіб, що беруть у них участь події можуть бути:

а) одноособові; б) колективні; в) масові.

231. Окремим видом юридичних фактів є:

а) аксіоми; б) події; в) презумпції; г) діяння.

232. Способами забезпечення законності є:

а) переконання; б) заохочення; в) примус; г) профілактична діяльність.

233. Основними ознаками правопорядку є те, що він:

а) визначається правовими нормами;

б) спирається на принцип верховенства права;

в) встановлюється в результаті реалізації правових норм;

г) створює передумови для здійснення суб'єктивних прав;

д) передбачає неухильне виконання юридичних обов'язків;

е) забезпечується державними і громадськими засобами.

234. Серед гарантій законності розрізняють:

а) економічні; б) ідеологічні; в) політичні; г) юридичні;

д) суспільні; е) колективні; є) громадські; ж) міжнародні.

235. Ідеологічними гарантіями законності є:

а) система поглядів на існуючий правопорядок як соціальну цінність;

б) система поглядів на правову систему;

в) рівень розвитку системи права;

г) рівень розвитку економічної системи.

236. Юридичні гарантії законності – це:

а) наявність самих правових норм, які справедливо врегульовують суспільні відносини і користуються авторитетом у суспільстві;

б) наявність тих державно – правових інститутів, діяльність яких забезпечується підтриманням існуючого правопорядку;

в) наявність високої правової культури населення.

237. Серед юридичних гарантій за найближчими цілями розрізняють:

а) превентивні; б) припиняючі; в) каральні.

238. За суб’єктами застосування серед юридичних гарантій розрізняють:

а) парламентські; б) урядові; в) президентські; г) судові;

д) колегіальні; е) прокурорські; є) адміністративні.

239. Правова ідеологія – це сукупність:

а) правових ідей; б) правових теорій;

в) правових принципів; г) правових понять.

240. Серед функцій, які виконуються правосвідомістю, розрізняють:

а) охоронну; б) превентивну; в) пізнавальну; г) оціночну;

д) регулятивну; е) запобіжну; є) конструктивну; ж) комунікативну.

241. Ознаками юридичної відповідальності є те, що вона:

а) має приватний характер; б) є одним із видів державного примусу;

в) її фактичною підставою є наявність у діянні особи складу правопорушення;

г) передбачає обов’язок правопорушника перетерпіти лише такі негативні наслідки своєї протиправної поведінки, які визначені уповноваженим органом згідно з вимогами закону.

242. Заходи впливу, які застосовуються до правопорушника можуть бути:

а) присікаючими; б) запобіжними; в) уповноважуючими; г) виховними;

д) правовідновлюючими; е) компенсаційними; є) упорядковуючими; ж) каральними.

243. До принципів юридичної відповідальності відносять:

а) наявність правових підстав;

б) пропорційність покарання скоєному правопорушенню;

в) вмотивованість; г) обгрунтованість; д) невідворотність.

244. Загальними показниками будь – якого політичного режиму є:

а) ступінь захищеності і забезпеченості гарантіями прав і свобод громадян та ступінь врахування інтересів різних соціальних груп;

б) способи легітимації державної влади;

в) співвідношення правових і неправових способів здійснення владних функцій;

г) методи, інтенсивність і правова обґрунтованість використання силових структур, інших ресурсів влади;

д) механізм ідеологічного тиску.

245. Федерація може утворюватися:

а) за територіальним принципом;

б) за національним принципом;

в) з урахуванням обох принципів.

246. Серед нижченазваних органів виберіть ті, які є органами первинного, а які органами вторинного представництва:

а) Верховна Рада України; б) Кабінет Міністрів України; в) Президент України;

г) Генеральний прокурор України; д) Верховний Суд України; е) Конституційний Суд України;

є) місцеві ради; ж) міські, сільські, селищні голови.

247.Залежно від характеру свободи, відображеної в правах або юридичних свободах, розрізняють:

а) негативні права; б) природні права; в) делеговані права; г) позитивні права.

248. Принцип єдності прав і обов'язків суб’єктів суспільних відносин може бути виражений таким поєднанням прав і обов'язків:

а) загальному суб'єктивному праву кореспондує обов’язок інших осіб сприяти здійсненню цих прав, хто б не був їх носієм;

б) загальним юридичним обов'язком відповідають суб'єктивні юридичні права конкретних осіб вимагати їх дотримання;

в) праву одного суб’єкта відповідає обов’язок іншого;

г)кожен суб’єкт виступає щодо іншого водночас і як носій прав і обов'язків.

249. Для нормативно – правових актів характерні такі ознаки:

а) завжди містять норми права;

б) приймаються тільки правотворчими суб'єктами і в межах їх компетенції;

в) приймаються з дотриманням певної процедури;

г) ухвалюються суб'єктами правотворчості у формах, визначених для кожного з них Конституцією і законами України.

250. До юридичних актів належать:

а) акти виконання норм права, б) акти використання норм права;

в) акти застосування норм права; г) інтерпретаційні акти;

д) нормативні акти.

251. Дію нормативного акта у часі характеризують такі показники:

а) моменти набуття актом чинності;

б) напрям темпоральної дії нормативного акта;

в)момент зупинення дії нормативного акта;

г) момент припинення дії нормативного акта.

252. За колом осіб нормативні акти поділяються на акти:

а) особливої дії; б) центральної дії; в) спеціальної дії; г) загальної дії.

253. Колізії між нормами національного законодавства і нормами ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів вважаються різновидом :

а) темпоральних колізій; б) ієрархічних колізій; в) змістовних колізій.

254.Розрізняють такі юридичні терміни:

а) загальновживані; б) спеціально – технічні; в) загально – юридичні; г) спеціально – юридичні.

255. Обмеженою у народних депутатів є:

а) правоздатність; б) деліктоздатність; в) дієздатність.

256. Залежно від ступеня соціальної значущості правомірна поведінка класифікується як:

а) необхідна; б) вимушена; в) добровільна; г) бажана.

257. Залежно від психологічних ознак правомірна поведінка може бути:

а) необхідна; б) вимушена; в) добровільна; г) бажана.

258. З точки зору юридичних наслідків правопорушення як юридичний факт породжує:

а) запобіжні правовідносини; б) охоронні правовідносини;

в) абсолютні правовідносини; г) відносні правовідносини.

259. Реалізація правових норм:

а) це те ж саме, що й реалізація права;

б) це вужче поняття як реалізація права;

в) це ширше поняття як реалізація права.

260. За характером її суб’єктів реалізацію норм права поділяють на:

а) індивідуальну; б) групову; в) колективну.

261. Залежно від методів, якими забезпечується правореалізація, акти реалізації правових норм поділяються на:

а) заохочувальні; б) примусові; в) добровільні; г) диспозитивні.

262. За характером поведінки суб’єктів реалізації правових норм розмежовують реалізацію:

а) змішану; б) активну; в) пасивну; г) суб’єктивну.

263. Ознаками акта правозастосування є:

а) видається компетентними державними органами чи посадовими особами в процесі правозастосовної діяльності, має державно – владний характер;

б) спрямований на реалізацію вимог правових норм;

в) адресований конкретним особам, фіксує їхні суб’єктивні права, обов’язки і міру юридичної відповідальності, направлений на індивідуальне регулювання суспільних відносин;

г) вичерпується виконанням, хоча правові стани, що породжуються ними, можуть мати тривалий характер.

264. На підставі застосування аналогії закону межі регулюючого впливу норми:

а) удосконалюється; б) коректуються; в) розширюються; г) звужуються.

265. Основою правопорядку є:

а) закон; б) право; в) законність.

266. Умовою виникнення та функціонування правопорядку є:

а) режим законності; б) принципи законності; в) метод законності.

267. Зміст правопорядку виражається у його спрямованості на:

а) захист прав і свобод людини;

б) забезпечення верховенства права в державному і суспільному житті;

в) забезпечення нормальних умов життєдіяльності суспільства.

268. До допоміжних способів правового регулювання належать:

а) примус; б) заохочення; в) дозвіл; г) надання пільг;

д) покарання; е) рекомендації; є) заборона; ж) зобов’язання.

269. Ознаками імперативного методу правового регулювання є:

а) надання переваги покладенню обов’язків;

б) сторони відносин, які піддаються юридичній регламентації, вільні самі приймати рішення щодо участі в них;

в) учасники правових відносин мають змогу відступати від описаних у правових нормах форм стосунків;

г) обмежується ініціатива суб’єктів права з уточнення положень юридичних приписів;

д) серед юридичних фактів, що обумовлюють виникнення правових відносин, переважають акти одностороннього волевиявлення;

е) учасники правових відносин можуть встановлювати для себе додаткові, тобто безпосередньо не передбачені юридичними приписами права та обов’язки.