15.3 . Розподіл і використання прибутку

Об’єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміється напрямок прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, що надходить до бюджету різних рівнів у виді податків і інших обов’язкових платежів.

Принципи розподілу прибутку:

• прибуток, одержуваний підприємством у результаті виробничо-господарської і фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб’єктом;

• прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у виді податків і зборів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їхнього начислення і внесків у бюджет установлюються законодавчо;

• величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинний знижувати його зацікавленості в рості обсягу виробництва і поліпшенні результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;

• прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, у першу чергу спрямовується на нагромадження, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в останній частині – на споживання.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства являє собою, різницю між балансовим прибутком і податковими платежами за рахунок його.

Розподіл чистого прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробництва і розвитку соціальної сфери.

Зазначений прибуток залишається в розпорядженні підприємства і може бути використаний на створення фонду нагромадження, фонду споживання, резервного фонду й інших спеціальних фондів за бажанням підприємства, відповідно до установчих документів.

Кошторис витрат, фінансуємих із прибутку, включає витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.

Прибуток, отриманий підприємством протягом року накопичується наростаючим підсумком і показується в балансі нерозподіленим. Його розподіл проводиться тільки наприкінці року. Однак на протязі року за рахунок отриманого прибутку роблять платежі в бюджет, податків на прибуток, створюють спеціальні фонди, здійснюють інші витрати.

Нерозподілений прибуток у широкому значенні як прибуток, використаний на нагромадження, і нерозподілений прибуток минулих років, свідчать про фінансову стійкість підприємства, про наявність джерел для наступного розвитку.

15.4. Рентабельність роботи підприємства

Для оцінки ефективності роботи підприємства використання тільки показника прибутку недостатньо. Якщо підприємство одержує прибуток, воно вважається рентабельним. Показники рентабельності, застосовувані в економічних розрахунках характеризують відносну прибутковість.

Для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий доход, прибуток) зіставляється з витратами чи використовуваними ресурсами. Порівняння прибутку з витратами означає рентабельність, чи, точніше, норму рентабельності.

Рентабельність - доходність, прибутковість, показник економічної ефективності виробництва підприємства, що відображає кінцеві результати господарської діяльності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, що розраховується як окремо для кожного виду продукції, що випускається підприємством, так і в цілому для підприємства.

На практиці використовуються два варіанти виміру норми рентабельності. Це відношення прибутку до поточних витрат (собівартості), чи до авансованих вкладень (основних виробничих фондів і оборотних коштів). Обидва вимірники зв’язані між собою показником швидкості обороту авансованих вкладень.

У практиці роботи підприємств застосовується ряд показників рентабельності.

Загальна (балансова) рентабельність виробництва – розраховується як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних коштів.

де П - балансовий прибуток, грн;

ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн;

Онор - вартість нормованих оборотних коштів, грн.

Цей показник можна розрахувати і по чистому прибутку - розрахункова рентабельність:

де ЧП - чистий прибуток, грн.

Рентабельність продукції (виробу) можна розрахувати по всій реалізованій продукції і по різним її видах.

Рентабельність продукції розраховують у трьох варіантах: рентабельність реалізованої продукції, товарної продукції й окремого виробу.

Рентабельність реалізованої продукції – це відношення прибутку від реалізації до її повної собівартості.

де Спов - повна собівартість реалізованої продукції, грн

Рентабельність товарної продукції визначається формулою:

де Т – товарна продукція в оптових цінах підприємства;

Спт – повна собівартість товарної продукції.

Рентабельність виробу – це відношення прибутку на одиницю виробу до собівартості цього виробу.

Рентабельність вкладень у підприємство визначається по вартості майна, яке є в його розпорядженні.

Рентабельність власних коштів підприємства визначається відношенням чистого прибутку до його власних коштів.

Рентабельність продукції (виробу) для машинобудівних підприємств

де Вм - сума прямих матеріальних витрат, зв’язаних з виробництвом одиниці продукції.

Різні модифікації показника рентабельності широко використовуються в економічному аналізі і при прийнятті конкретних управлінських рішень.

Показник рентабельності взаємозалежний із усіма показниками ефективності виробництва і, зокрема, собівартістю продукції, її фондоємкістю і швидкістю оборотності оборотних коштів.

Підвищення рівня рентабельності, розрахованого по балансовому прибутку, може забезпечуватися за рахунок трьох основних факторів:

збільшення маси прибутку;

поліпшення використання основного капіталу;

поліпшення використання нормованих оборотних коштів.