- •Тема 1 введення в курс «економіка підприємства»
- •1.1. Предмет, метод і задачі курсу «Економіка підприємства»
- •1.2. Передумови і необхідність переходу до ринкової економіки
- •1.3. Зовнішні фактори розвитку підприємства. Характерні риси ринкової і соціально-ринково економіки
- •Характерні риси ринкової економіки:
- •Характерні риси змішаної економіки :
- •1.4. Внутрішні фактори розвитку підприємства
- •Тема 2 підприємство - основна ланка сучасного виробництва
- •2.1. Сутність підприємства, мета і принципи діяльності підприємства у сучасних умовах
- •2.2. Ознаки класифікації підприємств
- •1. Основні кількісні параметри:
- •2. Якісні параметри:
- •2.3. Організаційно-правові форми підприємств, їх особливості
- •2.4. Об'єднання підприємств
- •2.5. Основи організації управління підприємством
- •2.6. Державне регулювання діяльності підприємства
- •Тема 3 основні фонди і виробничі потужності
- •3.1. Економічна сутність і роль основних фондів у розширеному відтворенні. Їх відмінність від оборотних фондів
- •Фонди підприємства
- •Виробничі фонди
- •3.2. Класифікація і структура основних виробничих фондів і задачі її поліпшення
- •1. По функціональному призначенню основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.
- •2. За принципом матеріально-натурального складу і виробничого призначення підрозділяються на:
- •3. По приналежності основні виробничі фонди підрозділяються на власні й орендовані.
- •4. Основні виробничі фонди в залежності від ступеня їхнього впливу на предмет праці розділяють на активні і пасивні.
- •Основні фонди підприємства підрозділяються
- •По ступені їхнього впливу на предмети праці
- •Пасивні
- •Активні
- •5. По галузевій ознаці:
- •3.3. Методи оцінки основних фондів і їх економічне значення
- •3.4. Відтворення основних фондів
- •3.5. Знос основних фондів
- •3.6. Амортизація основних фондів
- •3.7. Методи нарахування амортизації
- •Метод амортизаційного фонду
- •Метод анюїтету
- •Метод одиниці продукції (одиниці послуг)
- •3.8. Ремонт і модернізація основних фондів
- •3.9. Система показників ефективності використання основних фондів
- •Виробнича потужність підприємства
- •4.1. Методи визначення, порядок розрахунку, показники використання
- •Резерви і шляхи підвищення ефективності використання основних фондів і виробничої потужності
- •Тема 5 оборотні кошти підприємства
- •5.1 Економічна сутність, склад і структура оборотних коштів
- •Оборотні кошти
- •Фонди обігу
- •Оборотні фонди
- •5.2. Визначення потреби в оборотних коштах
- •Норматив оборотних коштів у готовій продукції (ноКгп)
- •5.3. Оптимізація запасів
- •Найбільш простою є модель Уілсона:
- •5.4. Характеристика наявності й ефективного використання оборотних коштів
- •5.5. Шляхи поліпшення використання оборотних коштів
- •5.6. Нематеріальні ресурси та активи підприємства
- •Тема 6 інноваційні процеси
- •6.1. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •6.2. Сутність нтп і нтр. Особливості сучасної науково-технічної революції
- •6.3. Основні напрямки нтп
- •6.4. Економічна і соціальна ефективність нтп
- •Тема 7 основи планування і прогнозування. Виробнича програма підприємства
- •7.1. Значення планування і прогнозування як функції управління
- •7.2. Методи і принципи планування на підприємстві
- •7.3. Показники планування і їхні види
- •7.4. Зміст і порядок розробки бізнес-плану
- •7.5. Сутність, принципи розробки виробничої програми
- •7.6. Показники виробничої програми, їхнє значення
- •Тема 8 форми організації виробництва
- •8.1 Концентрація виробництва
- •8.1.1 Сутність, форми і показники рівня концентрації
- •8.1.2 Економічні аспекти концентрації
- •7.1.3 Оптимальний розмір підприємства
- •8.2. Спеціалізація і кооперування виробництва
- •8.2.1. Сутність, форми і показники рівня спеціалізації і кооперування виробництва
- •8.2.2. Економічна ефективність спеціалізації і кооперування виробництва
- •8.3. Комбінування виробництва
- •8.3.1 Сутність, форми і показники рівня комбінування виробництва
- •8.3.2. Економічні аспекти комбінування промислового виробництва
- •Економічний ефект від комбінування виробництва (е) :
- •8.4. Розміщення промислового виробництва
- •Тема 9 матеріально – технічне забезпечення і збут продукції
- •9.1. Сутність, значення і задачі матеріально-технічного забезпечення і збуту продукції
- •9.2. Концепція комерційної діяльності підприємства на ринку засобів виробництва
- •9.3. Форми організації постачання і збуту
- •9.4. Особливості діяльності товарних бірж, торгових домів
- •Тема 10 якість продукції
- •10.1. Сутність і значення підвищення якості продукції
- •10.2. Показники якості продукції
- •Показники якості
- •Регламентовані (технічними регламентами і постановами)
- •Що стандартизуються (визначаються діючими стандартами, нормами, рекомендаціями)
- •10.3. Методи оцінки якості продукції
- •1. У залежності від способу одержання інформації :
- •2. У залежності від джерел одержання інформації :
- •10.4. Система управління якістю продукції на підприємстві
- •10.5. Стандартизація і сертифікація продукції, їхня роль у забезпеченні якості продукції
- •10.6. Економічна ефективність підвищення якості продукції
- •10.7. Шляхи підвищення якості продукції
- •Тема 11 кадри підприємства і продуктивність праці
- •11.1. Сутність і цілі кадрової політики на підприємстві
- •11.2. Класифікація і структура персоналу підприємства
- •Кадри підприємства
- •11.3. Сутність і значення підвищення продуктивності праці
- •11.4. Методи виміру продуктивності праці
- •11.5.Чинники росту продуктивності праці
- •Зміна частки знову освоюваної продукції.
- •Тема 12 оплата праці
- •12.1. Економічна сутність оплати праці
- •12.2. Форми і системи оплати праці
- •Форми і системи заробітної плати
- •Відрядна оплата праці
- •Погодинна оплата праці
- •12.3 . Особливості організації оплати праці в сучасних умовах
- •12.4. Формування фонду оплати праці
- •12.5. Мотивація праці
- •Тема 13
- •Собівартість продукції
- •13.1. Сутність і значення собівартості продукції як економічної категорії, її види
- •Види собівартості:
- •1. У залежності від часу формування витрат розрізняють:
- •2. У залежності від місця формування витрат розрізняють:
- •3. По тривалості розрахункового періоду розрізняють собівартість:
- •4. По складу продукції розрізняють:
- •13.2. Класифікація витрат на випуск і реалізацію продукції
- •1. По елементах і статтям витрат
- •2. Витрати на оплату праці.
- •Амортизація основних фондів.
- •Загально виробничі витрати:
- •6. Витрати на збут
- •По економічній ролі в процесі виробництва
- •Класифікація витрат
- •Для визначення собівартості і фінансових результатів
- •Для прий- няття управлінських рішень
- •Для контролю і регулювання
- •5. Витрат що включаються і не включаються в собівартість
- •1. У залежності від видів діяльності
- •2. По ефективності
- •3. Стосовно обсягу виробництва
- •Релевантні і нерелевантні
- •Маржинальні і диференціальні
- •6. Альтернативні і безальтернативні
- •13.3. Структура собівартості і чинники, що її визначають
- •13.4. Планування собівартості продукції на підприємстві
- •13.5. Управління витратами на підприємстві в сучасних умовах
- •Резерви зниження собівартості
- •За часом використання
- •Виникнення
- •13.6. Особливості обліку й аналізу витрат по системі «директ-костінг»
- •Тема 14 інвестиційна діяльність
- •14.1. Сутність, класифікація і значення інвестицій
- •14.2. Структура капітальних вкладень
- •14.3. Планування інвестицій, джерела їхнього фінансування
- •14.4. Поняття капітального будівництва, способи здійснення будівельно-монтажних робіт, проектування капітального будівництва
- •14.5. Напрямки і шляху підвищення ефективності капітальних вкладень і капітального будівництва
- •Тема 15
- •15.2. Прибуток – показник ефективності діяльності Прибуток – це частина вартості товару перевищуюча витрати виробництва і реалізації, але в межах ціни, тобто
- •15.3 . Розподіл і використання прибутку
- •15.4. Рентабельність роботи підприємства
- •Тема 16 ціноутворення
- •16.1. Місце ціни в системі економічних категорій
- •Фактори, що впливають на рівень ціни:
- •Системи ціноутворення:
- •16.2. Функції та принципи ціноутворення Функції ціни характеризує сукупність загальних властивостей, що властиві їй як економічній категорії.
- •Важливим елементом методології є принципи ціноутворення.
- •Види цін у залежності від обслуговування конкретних галузей чи сфери економіки.
- •О птова ціна підприємства
- •Ціни, у залежності від території дії.
- •Ціни, у залежності від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці вантажів.
- •Види цін у залежності від ступеня свободи (лібералізації).
- •Види цін у залежності від ступеня новизни товару.
- •Види цін у залежності від тривалості реалізації товару на ринку.
- •Види цін, використовувані в обліку і статистиці.
- •8. Види цін, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот.
- •Регулювання цін
- •На це спрямовано розвиток підприємництва, прийняття антимонопольного законодавства.
- •Тема 17 фінансування і кредитування підприємств
- •1.7.1. Сутність і функції фінансів
- •За допомогою фінансів регулюються грошові відносини між :
- •Фінанси підприємства виконують дві функції:
- •Кредитування підприємств
- •По формах кредит можна розділити на:
- •Довгострокові кредити можуть бути отримані:
- •Забороняється надання кредитів на:
- •1. Коефіцієнт ліквідності.
- •2. Коефіцієнт платоспроможності.
- •Додаткові:
- •Фінансове планування на підприємстві
- •Вихідною базою для розробки фінансових планів є:
- •1. Доходи і надходження коштів:
- •2. Витрати і відрахування коштів (передбачаються витрати):
- •3. Взаємини з бюджетом :
- •Тема 18
- •Соціально – економічна ефективність
- •Суспільного виробництва,
- •Нової техніки і реальних інвестицій
- •18.1. Сутність і критерії ефективності. Показники економічної ефективності
- •Розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну економічну ефективність.
- •1) Диференційовані показники:
- •2) Інтегральні (узагальнюючі) показники:
- •Ці показники будуть розглянуті в наступній главі.
- •18.2. Економічна ефективність капітальних вкладень
- •Величина капітальних вкладень визначається формулою:
- •Порівняльний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень визначається по формулі:
- •Строк окупності капітальних вкладень визначається формулою:
- •Відомі два метода вирішення даної проблеми, хоча вони мають багато спільного.
- •У даному випадку д є ціною попиту, а к – ціною пропозиції. Доход визначається на основі дисконтування
- •Норма віддачі інвестицій визначається по формулі
- •Ефект, що досягається на t-м року розрахунку, дорівнює:
- •Іншими словами, Евн (внп) є рішенням рівняння:
- •18.3. Економічна ефективність нової техніки та інших нововведень
- •Можна виділити два основних підходи до визначення економічної ефективності нової техніки.
- •Однак в умовах ринку більш важливо обчислювати реальний, а не відносний ефект.
- •У залежності від задач, що ставляться, економічний ефект може обчислюватися в одній із двох форм:
- •Етапи реалізації даного підходу зводяться до наступного:
- •Оцінка основних результатів здійснюється по формулі (Росн):
- •ПоДт - загальна сума податків і виплат з балансового прибутку наукової організації, підприємства в т-м року.
- •Список використаної літератури
- •Тема 1. Введення в курс «економіка підприємства». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
- •1.1.Предмет, метод і задачі курсу «Економіка підприємства». . . . . . . . . . . . . . . . . ..... .. . . . . . . . . . . . . . . . . 3
- •1.4.Внутрішні фактори розвитку підприємства . . . . . . . . 12 Тема 2. Підприємство - основна ланка сучасного виробництва . . . . . . . . . . . . . . . .. . .. . . . . .13
- •Тема 3. Основні фонди і виробничі потужності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ... . . . . 35
- •Тема 4. Виробнича потужність підприємства 69
- •Тема 5. Оборотні кошти підприємства . . . . . . . . .77
- •Тема 6. Інноваційні процеси . . . . . . . . . . . . . . . . . ... .. 97
- •Тема 7. Основи планування і прогнозування. Виробнича програма підприємства . . . . . . . . . . 111
- •Тема 8. Форми організації виробництва . . . . . . 128
- •Тема 9. Матеріально – технічне забезпечення і збут продукції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ... 140
- •Тема 10. Якість промислової продукції . . . . . . . .151
- •Тема 11. Кадри підприємства і продуктивність праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .169
- •Тема 12. Оплата праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181
- •Тема 13. Собівартість продукції . . . . . . . . . . . . . . . . 197
- •Тема 14. Інвестиційна діяльність . . . . . . . . . . . . . 219
- •16.1. Місце ціни в системі економічних категорій . . . . . . 240
- •16.2. Функції та принципи ціноутворення . . . . . . . . . . . .242
- •16.3. Класифікація цін . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . 244
- •Навчальне видання
- •Семернікова Ірина Олександрівна
- •Мєшкова-Кравченко Наталія Віталіївна
- •Економіка підприємства
- •Навчальний посібник
12.2. Форми і системи оплати праці
У сучасних умовах на підприємствах застосовуються різні форми і системи оплати праці, але найбільше поширення отримали дві форми оплати праці: відрядна і погодинна, а також множина систем (див. рис.12.1).
Відрядна оплата праці - це оплата праці за кількість зробленої продукції (робіт, послуг), вона заснована на оплаті праці в прямій залежності від його результатів.
Відрядну систему оплати праці на підприємстві найбільше доцільно застосовувати в наступних випадках:
є можливість точного обліку обсягів виконуваних робіт;
є значні замовлення на виготовляєму продукцію, а чисельність робітників обмежена;
одне зі структурних підрозділів підприємства (цех, ділянка, робоче місце) є "вузьким" місцем, тобто стримує випуск продукції в інших технологічно взаємозалежних підрозділах;
застосування цієї системи негативно не відобразиться на якості продукції;
існує гостра необхідність у збільшенні випуску продукції в цілому по підприємству.
Форми і системи заробітної плати
Відрядна оплата праці
Погодинна оплата праці
Рис. 12.1. Форми і системи заробітної плати
Відрядну оплату праці не рекомендується використовувати в тому випадку, якщо:
погіршується якість продукції;
порушуються технологічні режими;
погіршується обслуговування устаткування;
порушуються вимоги техніки безпеки;
перевитрачаються сировина і матеріали.
Різновиди відрядної оплати праці:
1. Відрядно-преміальна - це така система оплати праці, коли робітник одержує не тільки відрядний заробіток, але і премію. Премія звичайно встановлюється за досягнення визначених показників: виконання плану виробництва продукції, завдань по якості продукції або економії у витраті матеріальних і інших видів ресурсів.
2. Непряма-відрядна - застосовується для оплати праці допоміжних робітників, заробітна плата яких залежить від результатів праці основних робітників, що обслуговуються ними .
Питома вага робітників, які отримують заробіток по цій системі, порівняно невелика. У машинобудуванні непряма відрядна оплата застосовується для наладчиків, у текстильній промисловості - для зарядчиць уточних барабанів, стрічкарок і інших робітників, у металургії - для чергових слюсарів.
3. Відрядно-прогресивна оплата праці , як правило, вводиться тимчасово на найважливіших ділянках основного виробництва. При цій системі заробіток робітника визначається по виконанню норми виробітки, як і при прямій відрядній оплаті, тобто по встановлених розцінках. При перевиконанні установленої норми прогресивно збільшуються доплати до основної відрядної розцінки. Нарахування прогресивних доплат робиться по результатах місячної роботи. Така система оплати праці застосовується звичайно на вирішальних ділянках, що є «вузьким місцем», у випадку особливої необхідності матеріального стимулювання робітників у зростанні виробітку. Недолік цієї системи в тому, що заробіток робітника зростає швидше, чим продуктивність праці. Розрахунок вимагає великої обчислювальної роботи.
4. Колективна відрядна (бригадна) оплата праці - відрядна форма оплати праці по результатах роботи колективу (бригади). Спочатку розраховується заробіток усієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади методом коефіцієнто-часів або методом коефіцієнта виконання норм. Головна перевага даної системи в тому, що вона зацікавлює усіх робітників даної бригади в кінцевих результатах роботи, сприяє розвитку в них почуття відповідальності і взаємодопомоги.
5. Акордна система оплати праці - це різновид відрядної, оплати праці, сутність якої полягає в тому, що розмір оплати праці встановлюється на весь обсяг виконання робіт із визначенням терміну його виконання.
На підприємстві найбільш доцільно застосовувати акордну оплату праці в наступних випадках:
підприємство не укладається в термін із виконанням якогось замовлення, і при його невиконанні воно буде зобов'язане заплатити значні суми штрафних санкцій у зв'язку з умовами договору;
при надзвичайних обставинах /пожежі, обвали, виходи з ладу основної технологічної лінії по серйозній причині/, що приведуть до припинення виробництва;
при гострій виробничій необхідності виконання окремих робіт або впровадженні нового обладнання на підприємстві.
Погодинна оплата праці - це оплата праці за відпрацьований час.
Ця форма має такі системи:
1. Проста погодинна - розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді.
2. Почасово-преміювальна - це така оплата праці, коли робітник одержує не тільки заробіток за кількість відпрацьованого часу, але і визначений відсоток премії до цього заробітку.
3. Система посадових окладів. По цій системі оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.
Погодинну систему оплати праці найбільш вигідно застосовувати, якщо:
на підприємстві функціонують потокові і конвеєрні лінії зі строго заданим ритмом;
функції робітника зводяться до спостереження і контролю за ходом технологічного процесу;
витрати на визначення планової та облік зробленої кількості продукції відносно великі;
кількісний результат праці не може бути виміряний і не є визначальним;
якість праці важливіше його кількості;
робота є небезпечною;
робота неоднорідна за своїм характером і нерегулярна по навантаженню;
на даний момент збільшення випуску продукції (робіт, послуг) на тому або іншому робочому місці є недоцільним для підприємства;
збільшення випуску продукції може призвести до браку або зниження її якості.
Існує декілька видів оплати праці працівників, що у найбільш загальному виді базуються на тарифній системі оплати, яка є сукупністю взаємозалежних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.
Тарифна система являє собою основу для диференціації заробітної плати відповідно по кваліфікації, умовам і шкідливості праці, а також у районному, міжгалузевому, галузевому і внутрішньозаводському розрізах. Вона містить у собі нормативні документи, що характеризують якісні особливості різної конкретної праці, дозволяє зіставляти між собою всі різноманітні види праці, враховувати їхню складність, умови виконання і народногосподарське значення, відбивати якість праці в заробітній платі.
Тарифна система складається з двох частин:
тарифної системи оплати праці робітників;
системи посадових окладів керівників, інженерно-технічних працівників і службовців.
У тарифній системі відображені питання поділу праці робітників по професіях, фахам і кваліфікації.
Основними елементами тарифної системи оплати праці робітників є:
тарифні сітки;
тарифні ставки;
тарифно-кваліфікаційні довідники;
схеми посадових окладів
Тарифно-кваліфікаційні довідники - це нормативні документи, у яких усі види робіт, що виконуються в тому або іншому виробництві, діляться на групи в залежності від їхньої складності. В Україні застосовується Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (ЄТКД). За допомогою ЄТКД визначається складність різноманітних видів робіт, відповідний розряд робітника, що є підставою для встановлення розцінок на ту або іншу роботу при відрядній формі оплати праці. ЄКТД містить характеристики по кожному розряду даної професії характеристики, що даються у трьох розділах: характеристика робіт, професійні знання, приклади робіт.
Тарифна сітка служить для визначення співвідношення в оплаті праці робітників різної кваліфікації, що виконують роботи різної складності. Вона складається з певної кількості розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд характеризує рівень кваліфікації робітника і складності роботи. У більшості галузей промисловості робітники і роботи тарифікуються по шести розрядах. Розряд робітника визначається шляхом складання ним іспитів по знанню техніки й економіки виробництва, виконанню робіт відповідного розряду. Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікованих робочих вище оплати праці робочого першого розряду.
Тарифна ставка - абсолютний розмір оплати праці різних груп і категорій робітників за одиницю часу. Вона встановлюється урядом по кожній галузі окремо, як правило, для робітників, праця яких по складності відноситься до першого розряду. Ставка першого розряду визначається згідно з встановленим державою розміром мінімальної заробітної плати і визначає рівень заробітної плати некваліфікованого робітника. Тарифні ставки інших (наступних) розрядів розраховуються множенням тарифної ставки першого розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оплата праці керівників і службовців здійснюється відповідно до посадових окладів. Розподіл працівників по посадах здійснюється за допомогою Єдиної номенклатури (переліку) посад і Кваліфікаційного довідника посад керівників і службовців. У довіднику відображені кваліфікаційні характеристики по кожній посаді, які складаються з трьох розділів: посадові обов'язки, професійні знання, кваліфікаційні вимоги. Схема посадових окладів являє собою перелік посад на підприємствах відповідних галузей промисловості з вказівкою місячного посадового окладу або коефіцієнта. Для обліку рівня кваліфікації керівників і службовців у межах одної і тієї ж посади у схемі посадових окладів передбачаються його мінімальний і максимальний розмір - «вилка» окладів.
На деяких підприємствах стали застосовувати безтарифну систему оплати. При безтарифній системі заробітна плата окремого працівника є його часткою у загальному фонді оплати праці колективу. Вона залежить від кваліфікаційного рівня працівника, відпрацьованого часу і коефіцієнта, що враховує особистий внесок працівника в загальні результати роботи підрозділу.
Кваліфікаційний рівень визначається діленням заробітної плати окремих працівників на сформований на підприємстві мінімальний рівень оплати праці. На підприємстві, як правило, визначають декілька кваліфікаційних груп. При віднесенні робочого або фахівця до тієї або іншої кваліфікаційної групи приймається в увагу не тільки кваліфікаційний рівень, розрахований на основі заробітної плати, але і відповідність працівника професійним вимогам, а також конкретні посадові обов'язки. Виконання робіт більш високої кваліфікаційної групи може служити підставою для переводу конкретного працівника в цю групу і присвоєння йому відповідного кваліфікаційного рівня.
Важливим елементом безтарифної системи оплати праці виступає коефіцієнт урахування особистого внеску працівника в загальні результати. Цей коефіцієнт фіксує лише відхилення від нормального рівня роботи. Коефіцієнт трудового внеску визначається для всіх членів трудового колективу. Підрозділи підприємства самі визначають набір показників, що впливають на КТВ працівника. Кожний працівник повинен знати, за які досягнення або поліпшення в роботі і якою мірою значення цього коефіцієнта буде збільшене або знижене.
Кількість балів визначається множенням кваліфікаційного рівня, відпрацьованих людино-годин і коефіцієнта трудової участі. Оплата одного балу визначається діленням фонду оплати праці даного підрозділу на загальну суму балів усіх працівників. Фонд оплати праці кожного працівника дорівнює добутку оплати одного бала на кількість балів відповідного працівника.
Цей метод розрахунку фонду оплати праці простий, зрозумілий робочим, позитивно ними сприймається. Він припускає пряме ув'язування трудового внеску працівників з оплатою і просуванням по службовим східцям.
У цілому безтарифна система нагадує звичайну систему оплати праці, тільки при її застосуванні замість розряду по ЄТКД застосовуються заводські коефіцієнти, а урахування конкретних досягнень (недоглядів) робиться за допомогою заздалегідь розробленої бальної системи.
Найбільш ефективною формою регулювання заробітної плати осіб найманої праці є багаторівнева договірна (контрактна) система. Вона дозволяє з достатньою повнотою відобразити при визначенні умов оплати інтереси, як роботодавця, так і найманих робітників. Трудовий договір (контракт) складається в письмовій формі при найманні працівника. Перевага письмової форми полягає в тому, що всі умови контракту фіксуються в даному акті, обов'язковому для обох сторін, письмова форма підвищує гарантії сторін. Головною метою введення контрактної системи оплати праці є націлення працівників на досягнення високих кінцевих результатів праці, а також підвищення їхньої відповідальності. Контракти можуть укладатися з керівниками, фахівцями, а також із робітниками. У контракті обговорюють режим і умови праці, права і обов'язки сторін, рівень оплати праці та інше (надання службового транспорту, додаткової відпустки, житлової площі та ін.).
Крім поточного преміювання за виконання визначених показників роботи, широко застосовується бонифікация - система преміювання організаторів просування товарів від виробника до споживача. Винагорода (бонус) може встановлюватися у виді фіксованої суми за відповідний обсяг реалізованого товару або у виді дивідендів або у виді суми різних товарів.
Умови виплати бонусу:
виробникам - за якість товарів;
постачальникам - за дотримання графіка постачання товарів;
покупцям - за розміри партій придбаного товару;
брокерам - за швидкий пошук споживачів та розширення мережі споживачів.
Вибір певної системи оплати праці на конкретному підприємстві здійснюється в залежності від цілого ряду причин, таких як специфіка підприємства, кваліфікація працівників, національні особливості і т.і.