- •Тема 1 введення в курс «економіка підприємства»
- •1.1. Предмет, метод і задачі курсу «Економіка підприємства»
- •1.2. Передумови і необхідність переходу до ринкової економіки
- •1.3. Зовнішні фактори розвитку підприємства. Характерні риси ринкової і соціально-ринково економіки
- •Характерні риси ринкової економіки:
- •Характерні риси змішаної економіки :
- •1.4. Внутрішні фактори розвитку підприємства
- •Тема 2 підприємство - основна ланка сучасного виробництва
- •2.1. Сутність підприємства, мета і принципи діяльності підприємства у сучасних умовах
- •2.2. Ознаки класифікації підприємств
- •1. Основні кількісні параметри:
- •2. Якісні параметри:
- •2.3. Організаційно-правові форми підприємств, їх особливості
- •2.4. Об'єднання підприємств
- •2.5. Основи організації управління підприємством
- •2.6. Державне регулювання діяльності підприємства
- •Тема 3 основні фонди і виробничі потужності
- •3.1. Економічна сутність і роль основних фондів у розширеному відтворенні. Їх відмінність від оборотних фондів
- •Фонди підприємства
- •Виробничі фонди
- •3.2. Класифікація і структура основних виробничих фондів і задачі її поліпшення
- •1. По функціональному призначенню основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.
- •2. За принципом матеріально-натурального складу і виробничого призначення підрозділяються на:
- •3. По приналежності основні виробничі фонди підрозділяються на власні й орендовані.
- •4. Основні виробничі фонди в залежності від ступеня їхнього впливу на предмет праці розділяють на активні і пасивні.
- •Основні фонди підприємства підрозділяються
- •По ступені їхнього впливу на предмети праці
- •Пасивні
- •Активні
- •5. По галузевій ознаці:
- •3.3. Методи оцінки основних фондів і їх економічне значення
- •3.4. Відтворення основних фондів
- •3.5. Знос основних фондів
- •3.6. Амортизація основних фондів
- •3.7. Методи нарахування амортизації
- •Метод амортизаційного фонду
- •Метод анюїтету
- •Метод одиниці продукції (одиниці послуг)
- •3.8. Ремонт і модернізація основних фондів
- •3.9. Система показників ефективності використання основних фондів
- •Виробнича потужність підприємства
- •4.1. Методи визначення, порядок розрахунку, показники використання
- •Резерви і шляхи підвищення ефективності використання основних фондів і виробничої потужності
- •Тема 5 оборотні кошти підприємства
- •5.1 Економічна сутність, склад і структура оборотних коштів
- •Оборотні кошти
- •Фонди обігу
- •Оборотні фонди
- •5.2. Визначення потреби в оборотних коштах
- •Норматив оборотних коштів у готовій продукції (ноКгп)
- •5.3. Оптимізація запасів
- •Найбільш простою є модель Уілсона:
- •5.4. Характеристика наявності й ефективного використання оборотних коштів
- •5.5. Шляхи поліпшення використання оборотних коштів
- •5.6. Нематеріальні ресурси та активи підприємства
- •Тема 6 інноваційні процеси
- •6.1. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •6.2. Сутність нтп і нтр. Особливості сучасної науково-технічної революції
- •6.3. Основні напрямки нтп
- •6.4. Економічна і соціальна ефективність нтп
- •Тема 7 основи планування і прогнозування. Виробнича програма підприємства
- •7.1. Значення планування і прогнозування як функції управління
- •7.2. Методи і принципи планування на підприємстві
- •7.3. Показники планування і їхні види
- •7.4. Зміст і порядок розробки бізнес-плану
- •7.5. Сутність, принципи розробки виробничої програми
- •7.6. Показники виробничої програми, їхнє значення
- •Тема 8 форми організації виробництва
- •8.1 Концентрація виробництва
- •8.1.1 Сутність, форми і показники рівня концентрації
- •8.1.2 Економічні аспекти концентрації
- •7.1.3 Оптимальний розмір підприємства
- •8.2. Спеціалізація і кооперування виробництва
- •8.2.1. Сутність, форми і показники рівня спеціалізації і кооперування виробництва
- •8.2.2. Економічна ефективність спеціалізації і кооперування виробництва
- •8.3. Комбінування виробництва
- •8.3.1 Сутність, форми і показники рівня комбінування виробництва
- •8.3.2. Економічні аспекти комбінування промислового виробництва
- •Економічний ефект від комбінування виробництва (е) :
- •8.4. Розміщення промислового виробництва
- •Тема 9 матеріально – технічне забезпечення і збут продукції
- •9.1. Сутність, значення і задачі матеріально-технічного забезпечення і збуту продукції
- •9.2. Концепція комерційної діяльності підприємства на ринку засобів виробництва
- •9.3. Форми організації постачання і збуту
- •9.4. Особливості діяльності товарних бірж, торгових домів
- •Тема 10 якість продукції
- •10.1. Сутність і значення підвищення якості продукції
- •10.2. Показники якості продукції
- •Показники якості
- •Регламентовані (технічними регламентами і постановами)
- •Що стандартизуються (визначаються діючими стандартами, нормами, рекомендаціями)
- •10.3. Методи оцінки якості продукції
- •1. У залежності від способу одержання інформації :
- •2. У залежності від джерел одержання інформації :
- •10.4. Система управління якістю продукції на підприємстві
- •10.5. Стандартизація і сертифікація продукції, їхня роль у забезпеченні якості продукції
- •10.6. Економічна ефективність підвищення якості продукції
- •10.7. Шляхи підвищення якості продукції
- •Тема 11 кадри підприємства і продуктивність праці
- •11.1. Сутність і цілі кадрової політики на підприємстві
- •11.2. Класифікація і структура персоналу підприємства
- •Кадри підприємства
- •11.3. Сутність і значення підвищення продуктивності праці
- •11.4. Методи виміру продуктивності праці
- •11.5.Чинники росту продуктивності праці
- •Зміна частки знову освоюваної продукції.
- •Тема 12 оплата праці
- •12.1. Економічна сутність оплати праці
- •12.2. Форми і системи оплати праці
- •Форми і системи заробітної плати
- •Відрядна оплата праці
- •Погодинна оплата праці
- •12.3 . Особливості організації оплати праці в сучасних умовах
- •12.4. Формування фонду оплати праці
- •12.5. Мотивація праці
- •Тема 13
- •Собівартість продукції
- •13.1. Сутність і значення собівартості продукції як економічної категорії, її види
- •Види собівартості:
- •1. У залежності від часу формування витрат розрізняють:
- •2. У залежності від місця формування витрат розрізняють:
- •3. По тривалості розрахункового періоду розрізняють собівартість:
- •4. По складу продукції розрізняють:
- •13.2. Класифікація витрат на випуск і реалізацію продукції
- •1. По елементах і статтям витрат
- •2. Витрати на оплату праці.
- •Амортизація основних фондів.
- •Загально виробничі витрати:
- •6. Витрати на збут
- •По економічній ролі в процесі виробництва
- •Класифікація витрат
- •Для визначення собівартості і фінансових результатів
- •Для прий- няття управлінських рішень
- •Для контролю і регулювання
- •5. Витрат що включаються і не включаються в собівартість
- •1. У залежності від видів діяльності
- •2. По ефективності
- •3. Стосовно обсягу виробництва
- •Релевантні і нерелевантні
- •Маржинальні і диференціальні
- •6. Альтернативні і безальтернативні
- •13.3. Структура собівартості і чинники, що її визначають
- •13.4. Планування собівартості продукції на підприємстві
- •13.5. Управління витратами на підприємстві в сучасних умовах
- •Резерви зниження собівартості
- •За часом використання
- •Виникнення
- •13.6. Особливості обліку й аналізу витрат по системі «директ-костінг»
- •Тема 14 інвестиційна діяльність
- •14.1. Сутність, класифікація і значення інвестицій
- •14.2. Структура капітальних вкладень
- •14.3. Планування інвестицій, джерела їхнього фінансування
- •14.4. Поняття капітального будівництва, способи здійснення будівельно-монтажних робіт, проектування капітального будівництва
- •14.5. Напрямки і шляху підвищення ефективності капітальних вкладень і капітального будівництва
- •Тема 15
- •15.2. Прибуток – показник ефективності діяльності Прибуток – це частина вартості товару перевищуюча витрати виробництва і реалізації, але в межах ціни, тобто
- •15.3 . Розподіл і використання прибутку
- •15.4. Рентабельність роботи підприємства
- •Тема 16 ціноутворення
- •16.1. Місце ціни в системі економічних категорій
- •Фактори, що впливають на рівень ціни:
- •Системи ціноутворення:
- •16.2. Функції та принципи ціноутворення Функції ціни характеризує сукупність загальних властивостей, що властиві їй як економічній категорії.
- •Важливим елементом методології є принципи ціноутворення.
- •Види цін у залежності від обслуговування конкретних галузей чи сфери економіки.
- •О птова ціна підприємства
- •Ціни, у залежності від території дії.
- •Ціни, у залежності від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці вантажів.
- •Види цін у залежності від ступеня свободи (лібералізації).
- •Види цін у залежності від ступеня новизни товару.
- •Види цін у залежності від тривалості реалізації товару на ринку.
- •Види цін, використовувані в обліку і статистиці.
- •8. Види цін, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот.
- •Регулювання цін
- •На це спрямовано розвиток підприємництва, прийняття антимонопольного законодавства.
- •Тема 17 фінансування і кредитування підприємств
- •1.7.1. Сутність і функції фінансів
- •За допомогою фінансів регулюються грошові відносини між :
- •Фінанси підприємства виконують дві функції:
- •Кредитування підприємств
- •По формах кредит можна розділити на:
- •Довгострокові кредити можуть бути отримані:
- •Забороняється надання кредитів на:
- •1. Коефіцієнт ліквідності.
- •2. Коефіцієнт платоспроможності.
- •Додаткові:
- •Фінансове планування на підприємстві
- •Вихідною базою для розробки фінансових планів є:
- •1. Доходи і надходження коштів:
- •2. Витрати і відрахування коштів (передбачаються витрати):
- •3. Взаємини з бюджетом :
- •Тема 18
- •Соціально – економічна ефективність
- •Суспільного виробництва,
- •Нової техніки і реальних інвестицій
- •18.1. Сутність і критерії ефективності. Показники економічної ефективності
- •Розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну економічну ефективність.
- •1) Диференційовані показники:
- •2) Інтегральні (узагальнюючі) показники:
- •Ці показники будуть розглянуті в наступній главі.
- •18.2. Економічна ефективність капітальних вкладень
- •Величина капітальних вкладень визначається формулою:
- •Порівняльний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень визначається по формулі:
- •Строк окупності капітальних вкладень визначається формулою:
- •Відомі два метода вирішення даної проблеми, хоча вони мають багато спільного.
- •У даному випадку д є ціною попиту, а к – ціною пропозиції. Доход визначається на основі дисконтування
- •Норма віддачі інвестицій визначається по формулі
- •Ефект, що досягається на t-м року розрахунку, дорівнює:
- •Іншими словами, Евн (внп) є рішенням рівняння:
- •18.3. Економічна ефективність нової техніки та інших нововведень
- •Можна виділити два основних підходи до визначення економічної ефективності нової техніки.
- •Однак в умовах ринку більш важливо обчислювати реальний, а не відносний ефект.
- •У залежності від задач, що ставляться, економічний ефект може обчислюватися в одній із двох форм:
- •Етапи реалізації даного підходу зводяться до наступного:
- •Оцінка основних результатів здійснюється по формулі (Росн):
- •ПоДт - загальна сума податків і виплат з балансового прибутку наукової організації, підприємства в т-м року.
- •Список використаної літератури
- •Тема 1. Введення в курс «економіка підприємства». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
- •1.1.Предмет, метод і задачі курсу «Економіка підприємства». . . . . . . . . . . . . . . . . ..... .. . . . . . . . . . . . . . . . . 3
- •1.4.Внутрішні фактори розвитку підприємства . . . . . . . . 12 Тема 2. Підприємство - основна ланка сучасного виробництва . . . . . . . . . . . . . . . .. . .. . . . . .13
- •Тема 3. Основні фонди і виробничі потужності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ... . . . . 35
- •Тема 4. Виробнича потужність підприємства 69
- •Тема 5. Оборотні кошти підприємства . . . . . . . . .77
- •Тема 6. Інноваційні процеси . . . . . . . . . . . . . . . . . ... .. 97
- •Тема 7. Основи планування і прогнозування. Виробнича програма підприємства . . . . . . . . . . 111
- •Тема 8. Форми організації виробництва . . . . . . 128
- •Тема 9. Матеріально – технічне забезпечення і збут продукції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ... 140
- •Тема 10. Якість промислової продукції . . . . . . . .151
- •Тема 11. Кадри підприємства і продуктивність праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .169
- •Тема 12. Оплата праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181
- •Тема 13. Собівартість продукції . . . . . . . . . . . . . . . . 197
- •Тема 14. Інвестиційна діяльність . . . . . . . . . . . . . 219
- •16.1. Місце ціни в системі економічних категорій . . . . . . 240
- •16.2. Функції та принципи ціноутворення . . . . . . . . . . . .242
- •16.3. Класифікація цін . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . 244
- •Навчальне видання
- •Семернікова Ірина Олександрівна
- •Мєшкова-Кравченко Наталія Віталіївна
- •Економіка підприємства
- •Навчальний посібник
9.3. Форми організації постачання і збуту
Метою господарської діяльності усякого виробника є продаж товарів споживачу, що дозволяє повернути вкладені у виробництво кошти і дістати прибуток.
Управління збутом продукції включає наступні напрямки діяльності:
формування оптимальної збутової мережі продукції;
визначення службових обов'язків працівників збуту і мотивація їхньої праці;
добір кандидатур на посаді збутовиків;
навчання персоналу;
планування переговорів про продажі;
застосування технічних засобів у комерційній діяльності.
Збутова мережа підприємства може бути представлена широкою системою торгових представництв, дилерів, магазинів оптової і роздрібної торгівлі. Для малого підприємства наявність великого штату співробітників дорога справа, тому збут здійснює один-два чоловіки з фірми і різні торгові підприємства за відповідну винагороду у виді комісійних, відсотків від торгового обороту.
Збільшенню торгового обороту сприяють різні технічні засоби :ЕОМ з пакетами прикладних програм по збуту продукції, мікрофільми, відеодиски, телекси, факси, телефони, електронна пошта, телезбут. Кожне з перерахованих засобів має своє призначення і сферу застосування. Для оцінки правильності формування виробничої програми і напрямків розширення обсягу продажу, управління збутом має потребу в контролі й аналізі діяльності збутових структур.
Кожен виробник прагне сформувати власний канал товару шляхом прямого контакту з споживачем чи через посередника.
У загальному випадку виробник може зробити вибір з п'яти систем каналів збуту:
виробник може продавати товари безпосередньо споживачам через власну збутову організацію;
виробник може продавати свої товари споживачам через агентів (брокерів, комісіонерів, агентів чи виробника агентів по збуті);
виробник може продавати свою продукцію оптовим фірмам, що збувають її споживачам;
виробник може використовувати систему розподілу, що складає з каналів різних рівнів;
виробник може використовувати так називаний змішаний канал розподілу.
Прямий контакт вважається вигідним, коли:
кількість реалізуємого товару досить велика і представляється можливим виправдати витрати на прямий збут;
споживачі розташовані на відносно невеликій території (ринок концентрований) і їх небагато;
товар вимагає високоспеціалізованого сервісу;
мається достатня мережа власних складів на ринках, де фірма реалізує свій товар;
ціна часто коливається;
при установці товару потрібно щораз враховувати специфіку експлуатації.
Послуги посередника виправдані, якщо:
ринок вимагає створення могутньої збутової мережі, а власних засобів для цієї мети недостатньо;
ринок розкиданий географічно;
погано вивчений ринок.
Застосування однорівневого каналу (на ринку споживчих товарів це частіше роздрібний торговець, а на ринку товарів виробничого призначення - агент чи брокер) доцільно, якщо:
фінансове положення фірми не стабільне;
ринок вивчений не цілком;
немає необхідності у допродажному сервісі;
післяпродажний сервіс незначний по обсягу і складності;
ринок товарів вертикальний;
кількість сегментів незначна.
Застосування дворівневого каналу ( на ринку споживчих товарів це оптовий і роздрібний торговець, на ринку товарів промислового призначення - торговий агент, дистриб’ютор) доцільно у випадку, якщо:
ринок горизонтальний і потрібно розгалужена збутова мережа;
ринок географічно розкиданий;
часто необхідні термінові постачання невеликих партій товару, тому могутні склади оптовиків більш швидко і краще можуть це здійснити (фірма заощаджує на транспортних витратах, поставляючи оптовикам великі партії);
відмінності між собівартістю і ціною реалізації незначні;
Канали товароруху продукції виробничого призначення відрізняються від каналів споживчих товарів у наступному:
звичайно не використовується роздрібна торгівля;
частіше використовуються прямі канали;
продаж здійснюється частіше по специфікаціях;
більш кваліфіковані учасники збуту;
можуть застосовуватися замість продажу лізинг, інжиніринг.
Серед посередників, що діють на ринку, варто виділяти агентів, брокерів, дилерів і дистриб’юторів.
У категорію агентів включають: агентів виробників, збутових агентів і торговців на комісії.
Агенти виробників працюють на декількох виробників. Вони мають право збуту товару на визначеній території. Звичайно мають справу з невеликою партією товару, що випускається фірмою. Фірма може користуватися послугами декількох агентів виробника. Не дістає права власності на товар. Оплата комісійні.
Збутові агенти за умовами договору відповідають за маркетинг усієї продукції виробника. Вони являють собою власне кажучи маркетинговий підрозділ виробника. Мають повноваження вести переговори за цінами, кредиту, способах постачання. Не одержують право власності на товар. Збутовий агент працює на невеликі фірми. Оплата комісійні.
Торгові агенти на комісії одержують товари на принципах консигнації від виробників, збирають їх з місцевих ринків і організують збут. Вони можуть самі встановлювати ціни за домовленістю з покупцем, але не нижче мінімального рівня, визначеного виробником. Витрати на фрахт і інші витрати вони віднімають з доходу після продажу продукції.
Брокери зводять покупців і продавців для здійснення угоди. Вони добре інформовані про кон'юнктуру ринку. Брокери звичайно представляють покупця, що виплачує їм комісійні винагороди.
Дилер - це незалежний підприємець, що займається продажем різної техніки, що користається масовим попитом (автомобілів, тракторів, сільськогосподарських машин, мотоциклів). Дилер є власником. Він купує техніку в генерального агента фірми, а потім продає її індивідуальним покупцям свого регіону обслуговування через своїх продавців чи самостійно. Дилер, особливо для експортних товарів, забезпечує продану техніку всім необхідним сервісом. Генеральний агент постачає дилера нестандартним устаткуванням і інструментом, необхідним для сервісу машин фірми-виробника.
Дистриб’ютор - відносно велика посередницька фірма з повним циклом обслуговування. Збут здійснюється на основі оптових закупівель готової продукції у великих промислових фірм - виробників. Вона має у своєму розпорядженні складські запаси і продає товар зі своїх складів від свого імені. Це можуть бути матеріали для технічного обслуговування, ремонту, експлуатації, вузли, деталі чи саме устаткування.
Найбільш раціональною й економічно обґрунтованою формою постачання вважається та, котра забезпечує безперервність виробничого процесу з найменшими транспортно-заготівельними витратами і мінімальними сукупними товарними і виробничими запасами.
Основні форми матеріально-технічного постачання в умовах ринкової економіки:
транзитна ;
складська ;
торгівля на біржах.