7.2. Методи і принципи планування на підприємстві

Велике значення в практиці планування мають знання й уміння користуватися різними методами складання планів, проектів, прогнозів, програм.

Основним методом планування є балансовий. Зміст його полягає в тому, щоб забезпечити рівність двох показників - потреба дорівнює ресурсам. Він широко використовується при плануванні, як на рівні народного господарства, так і на рівні підприємства. При використанні цього методу складаються наступні види балансів:

• матеріальні (баланси палива, електроенергії, устаткування, будівельних матеріалів і т.д.);

• трудові (баланс робочої сили );

• фінансові (баланс грошових доходів і витрат, бухгалтерський баланс, касовий план і ін.).

Нормативний метод заснований на використанні норм і нормативів витрати живої й уречевленої праці для визначення змінних величин.

Норма – максимально припустима величина абсолютної витрати сировини, матеріалів, палива й енергії на виготовлення одиниці продукції ( чи виконання визначеного обсягу роботи ) установленої якості.

Крім норм витрати матеріалів, існують норми виробітку й обслуговування, трудомісткість, норми чисельності.

Норматив – величина відносна. Вона характеризує ступінь використання знарядь праці, предметів праці, їхня витрата на одиницю площі, ваги, обсягу і т.д. Нормативи використання машин і устаткування, нормативи організації виробничого процесу ( тривалість виробничого циклу, запаси сировини, матеріалів і палива, незавершеного виробництва ).

Цей метод може успішно застосовуватися тільки, якщо використовується прогресивна нормативна база, тобто коли норми і нормативи переглянуті з урахуванням планованих заходів по впровадженню нової техніки і технології, а також удосконалюванню організації виробництва і праці.

Програмно – цільовий метод застосовується при розробці складних проектів, використовується при плануванні НТП, тому що він дозволяє :

• зосередити і направити ресурси підприємства на виконання найважливіших науково-технічних програм;

• забезпечити наскрізне планування – від ідеї до впровадження у виробництво;

• погодити реалізацію науково-технічних програм із планом економічного і соціального розвитку підприємства.

Мережний метод застосовується при плануванні підготовки виробництва нової продукції.

Матричний метод – передбачає побудову моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами підприємства і показниками діяльності.

Факторний метод планування. При цьому методі враховують наступні фактори:

• технічні ( упровадження нової техніки і технології, нових матеріалів, реконструкція і технічне переозброєння підприємства);

• удосконалювання організації виробництва і праці;

• зміна обсягу виробництва, номенклатури й асортименту продукції, що випускається;

• інфляція;

• фактори, зв'язані зі специфікою підприємства і виробництва.

Цей метод застосовується при розробці виробничої програми, плану по праці і кадрам, планів по витратах виробництва і реалізації продукції.

Перераховані методи планування різних аспектів функціонування підприємств є свого роду інструментарієм плановиків, фахівців і керівників по визначенню цілей розвитку і шляхів їхнього досягнення. Як правило, при плануванні на підприємстві використовується не один метод, а весь їхній комплекс.

Основні задачі планування діяльності підприємства полягають у наступному :

• забезпечити фінансову стійкість підприємства і рентабельність капіталу більш високу, чим у конкурентів;

• збільшити обсяг продажів і частку на ринку за рахунок висококонкуруючої продукції, робіт, послуг;

• створити нові робочі місця для забезпечення соціальної стабільності в країні і престижу держави у світовому співтоваристві.

Планування діяльності підприємства базується на наступних принципах: безперервність, гнучкість, цільове спрямування, науковість, стабільність, органічна єдність планів підприємства і його підрозділів, виділення пріоритетів, комплексність.

Безперервність планування забезпечується сполученням і взаємозв'язком довгострокових і короткострокових планів. Середньострокові і довгострокові плани повинні систематично переглядатися і коректуватися з урахуванням обставин що змінилися, а річні (короткострокові) плани повинні випливати із середньострокових планів.

Цільове спрямування планів на раціональне використання всіх ресурсів підприємства, на підвищення ефективності виробництва і на досягнення максимального прибутку.

Науковість означає, що планування повинне здійснюватися на науковій основі, тобто на достовірній інформації і науково перевірених методах. Крім того, цей принцип означає, що в планах повинні використовуватися самі останні досягнення в науці і техніки, а також передові методи роботи окремих підприємств.

Стабільність плану – необхідний атрибут стабільності підприємства. Непередбачений розвиток подій може привести до утрати фінансової стійкості і банкрутства.

Принцип ведучих ланок і пріоритетність їхньої реалізації. Вибір ведучих ланок, від реалізації яких залежить успіх справи, повинний ґрунтуватися на глибокому аналізі стану справ на підприємстві.

Органічна єдність планів підприємства і його виробничих підрозділів з метою забезпечення збалансованості в роботі між ними.

Науковість планів забезпечується в тому випадку, якщо враховані перераховані вище основні принципи планування. У противному випадку план не буде оптимальним, економічним, стабільним, взаємопов'язаним. З таким планом навряд чи можна розраховувати на успіх. Таким чином, система планування діяльності підприємства являє собою сукупність планів, у яких реалізуються основні задачі підприємства і принципи планування.