8.2.2. Економічна ефективність спеціалізації і кооперування виробництва
Розвиток спеціалізації і кооперування істотно впливає на ефективність суспільного виробництва й окремого підприємства в силу наступних обставин:
спеціалізація є основою для комплексної механізації й автоматизації виробництва;
на спеціалізованих підприємствах, як правило, вище якість продукції, ніж якби ця продукція випускалася на неспеціалізованих підприємствах;
на спеціалізованих підприємствах більше можливостей для застосування більш продуктивної техніки і технології і найбільш ефективного їхнього використання;
спеціалізація дозволяє знизити витрати виробництва за рахунок більш високого рівня механізації й автоматизації праці, використання більш кваліфікованої робочої сили і концентрації виробництва;
розвиток спеціалізації обумовлює необхідність об'єктивного розвитку стандартизації й уніфікації виробництва;
спеціалізація дозволяє навіть на малих підприємствах механізувати й автоматизувати виробництво і забезпечити високу ефективність.
Економічний ефект (Е) від розвитку спеціалізації і кооперування можна визначити по формулі:
де С1, С2 - собівартість одиниці продукції до і після спеціалізації;
Втр1, Втр2 - транспортні витрати на одиницю продукції до і після спеціалізації;
В2 - обсяг випуску продукції після спеціалізації;
Ен - коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;
∆К - додаткові капітальні вкладення, необхідні для здійснення спеціалізації виробництва ;
∆Пр - додатковий прибуток, отриманий за рахунок поліпшення якості продукції внаслідок спеціалізації виробництва.
До недоліків спеціалізації і кооперування варто віднести:
ріст транспортних витрат на одиницю продукції внаслідок збільшення радіуса кооперування;
монотонність у роботі, тому в цьому випадку необхідно приймати міри для зниження негативного впливу цього явища на працівника.
Вітчизняний і закордонний досвід свідчить про те, що вузька спеціалізація великих підприємств може привести до втрати конкурентноздатності, погіршенню фінансово-економічного положення і банкрутству через коливання попиту на продукцію, що випускається. В умовах ринкової економіки більш кращим для них є диверсифікованість виробництва, що припускає розмаїтість сфер діяльності підприємства і розширення номенклатури продукції, що випускається.
8.3. Комбінування виробництва
8.3.1 Сутність, форми і показники рівня комбінування виробництва
Комбінування виробництва представляє процес випуску різнорідної продукції на підприємстві за рахунок послідовності виконання технологічних стадій обробки сировини, комплексного використання сировини і відходів виробництва.
Розрізняють три основні форми комбінування, засновані:
1. Вертикальне - на послідовному виконанні технологічних стадій обробки сировини (металургійний комбінат, на якому здійснюються такі технологічні стадії обробки, як "залізна руда - чавун - сталь - прокат").
2. Змішане - на використанні відходів виробництва, (сполучення кольорової металургії з хімічною промисловістю шляхом використання відходів, що виникають при переробці руди (сірчистого ангідриду) для виробництва сірки).
3. Горизонтальне - на комплексному використанні сировини, матеріалів, енергії і відходів. Прикладом цієї форми комбінування можуть служити нафтохімічні комбінати, у яких здійснюється комплексна хімічна переробки нафти і попутних газів, нафтовидобуток і нафтопереробка для виробництва синтетичних матеріалів.
Розвиток комбінування на окремих підприємствах залежить у першу чергу від їхньої специфіки.
Для визначення рівня розвитку комбінування на підприємстві можуть бути використані наступні показники:
1. Частка продукції, отриманої в результаті комбінування виробництва, у загальному обсязі продукції, що випускається, по підприємству.
2. Ступінь виходу корисних компонентів з вихідної сировини.
3. Ступінь використання відходів виробництва на підприємстві, що визначається відношенням кількості використовуваних відходів до їхньої загальної кількості.
4. Кількість найменувань побічної продукції, виробленої на підприємстві за рахунок комбінування виробництва.