2. Резерви і шляхи підвищення ефективності використання основних фондів і виробничої потужності

Поліпшення використання основних засобів і виробничих потужностей відбивається на фінансових результатах роботи підприємства за рахунок: збільшення випуску продукції, зниження собівартості, поліпшення якості продукції, збільшення прибутку.

Успішне функціонування основних фондів і виробничих потужностей залежить від того, наскільки повно реалізуються екстенсивні й інтенсивні фактори поліпшення їхнього використання.

Екстенсивне поліпшення припускає:

1. Збільшення часу роботи діючого устаткування:

• скорочення і ліквідація внутрізмінних простоїв устаткування (підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування, своєчасного забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами);

• скорочення цілоденних простоїв устаткування;

• підвищення коефіцієнта змінності роботи.

2. Підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі наявного на підприємстві устаткування:

• звільнення підприємства від зайвого устаткування шляхом продажу чи здачі в оренду;

• швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування.

Інтенсивне поліпшення використання припускає:

• підвищення ступеня завантаження устаткування в одиницю часу;

• технічне удосконалювання знарядь праці і технологій виробництва (придбання високоякісних основних засобів, своєчасне відновлення, особливо активної частини, з метою недопущення морального і фізичного зносу, упровадження нової техніки і прогресивної технології – маловідходної, безвідходної, энерго–, паливозберегаючої);

• встановлення оптимального режиму роботи устаткування (ліквідація "вузьких місць", удосконалювання наукової організації праці, виробництва і управління, підвищення кваліфікації і професійної майстерності працюючих);

• зниження фондомісткості, поліпшення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві;

• поліпшення та розвиток систем матеріального та морального стимулювання праці та ін.

Істотним напрямком підвищення ефективності використання виробничих потужностей є удосконалювання структури основних виробничих фондів.

Тема 5 оборотні кошти підприємства

5.1 Економічна сутність, склад і структура оборотних коштів

Оборотні кошти поряд з основними і робочою силою є найважливішим елементом (фактором) виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними коштами паралізує його діяльність і приводить до погіршення фінансового положення.

Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти.

Оборотні кошти – це сукупність коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу, для забезпечення безупинного процесу виробництва і реалізації продукції.

Під оборотними фондами, розуміється частина засобів виробництва, що один раз беруть участь у виробничому процесі і свою вартість відразу і цілком переносять на вироблену продукцію.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку обігові кошти – грошові кошти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або дванадцяти місяців від дати балансу.

Оборотні фонди – це активи, які:

• утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством;

• знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності підприємства.

Оборотні фонди складаються з наступних елементів:

1. Виробничі запаси (предмети праці, що ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складі підприємства в запасах: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини, малоцінні предмети і ті, що швидко зношуються).

2. Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва (продукція, що не пройшла всіх стадій обробки). Вартість незавершеного виробництва складається з вартості сировини, що витрачається, основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, води, пари, стиснутого повітря, перенесеної на продукт частини вартості основних фондів, а також сум заробітної плати, нарахованої працівникам.

3. Витрати майбутніх періодів (витрати на освоєння нової продукції, що розраховані на тривалий час і списуються на собівартість продукції в майбутніх періодах).

Фонди обігу – це кошти підприємства, що обслуговують процес реалізації продукції.

До фондів обігу відносяться:

• готова продукція на складі;

• продукція відвантажена, але ще не оплачена;

• кошти в розрахунках;

• кошти в касі підприємства і на рахунках у банку.

Оборотні виробничі фонди і фонди обігу, знаходячись у постійному русі, забезпечують безперебійний кругообіг коштів. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: із грошової вона перетворюється в товарну, а потім у виробничу, знову в товарну і грошову.

Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона протікає в сфері обігу, де відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Продуктивна стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і пов'язані з нею витрати, а також переноситься вартість основних фондів на виготовляєму продукцію.

Продуктивна стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На товарній стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на продуктивній стадії. Лише після перетворення товарної форми вартості зробленої продукції в грошову авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшов, від реалізації продукції. Інша сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднується до них і робить разом з ними наступні цикли обороту.

На кожній стадії час перебування оборотних коштів неоднаковий. Він залежить від споживчих і технологічних властивостей продукції, особливостей її виробництва і реалізації. Збільшення тривалості кругообігу оборотних коштів приводить не тільки до відволікання власних коштів, але і до необхідності залучення додаткових коштів для того, щоб не порушувати безперервність виробництва.

В умовах ринкової економіки це приводить до зниження конкурентноздатності підприємства в цілому, погіршенню його економічного становища

Для вивчення складу і структури оборотні кошти групуються по чотирьох ознаках ( рис. 5.1.):

1. Сферам оберту: оборотні виробничі фонди, фонди обігу

2. Елементам: виробничі запаси, незавершене виробництво і т.д.

3. Охопленню нормуванням

4. Джерелам фінансування

По охопленню нормуванням оборотні кошти підрозділяються на:

• нормовані оборотні кошти (оборотні виробничі фонди і готова продукція);

• ненормовані оборотні кошти (продукція відвантажена, але ще не оплачена, кошти в розрахунках, кошти в касі підприємства і на рахунках у банку).

По джерелах формування оборотні кошти підрозділяються на:

1. Власні та прирівняні до них фінансові кошти:

• статутний капітал підприємства;

• виручка (дохід0 від реалізації продукції ( в розмірі частини, що компенсує витрати);

• прибуток після оподаткування;

• старі пасиви підприємства (мінімальна заборгованість підприємства з виплат заробітної плати персоналу, відрахувань на обов’язкове державне пенсійне, соціальне страхування тощо).