Тема 6 інноваційні процеси

6.1. Загальна характеристика інноваційних процесів

Для виходу з кризового стану всіх галузей економіки України, в тому числі й найважливіших базових галузей промисловості (включно з машинобудуванням) необхідне відтворення і технічна реконструкція вітчизняних підприємств, результатом якої було б підвищення рівня якісного стану виробничої бази, досягнення інноваційного рівня техніки і технології, котрий дав би змогу національним підприємствам випускати продукцію високої якості та забезпечити її конкурентоспроможність на внутрішніх і світових ринках.

Опрацювання, прийняття та реалізація нових рішень у галузях технології, техніки, організаційних форм і методів господарювання і становлять зміст інноваційних процесів.

У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом інноваційних процесів є інновація.

Термін “інновації” використовується відносно недавно. Він походить від англійського слова “innovation”, що в перекладі на українську мову звучить як “нововведення”, і вже цим терміном достатньо ємно розкривається внутрішня сутність процесів, які він відображує. Тобто маються на увазі усі нові рішення, які вводяться (впроваджуються) у виробництво. На сьогоднішній день широкого застосування набув термін “інновації”.

“Інновації” (нововведення) – це комплекс науково-технічних і пов’язаних з ним соціально-економічних заходів, спрямованих на удосконалення продуктивних сил виробництва шляхом матеріалізації наукових знань.

Відповідно до Закону України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.02р. № 40-1У інновації – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Види інновацій:

• технічні;

• технологічні;

• організаційні;

• соціальні;

• юридичні.

Інноваційна діяльність – розробка та створення нової або удосконаленої продукції, нового або удосконаленого технологічного процесу, реалізованих в економічному обігу з використанням наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, або інших науково-технічних досягнень, що зумовлює вихід на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

Серед найважливіших напрямів інноваційної діяльності можна виділити створення і запровадження:

• найновітніх та удосконалення діючих технологій і виробничих систем;

• нової ефективної техніки для прискорення технологічний процесів, заміни людської праці, підвищення продуктивності та покращення умов праці персоналу;

• принципово нових і удосконалення вироблюваних продуктів (послуг);

• нових і удосконалених видів матеріальних та енергетичних ресурсів;

• нових форм організації та управління виробництвом, автоматизації і кібернетизації виробничих систем.

Стратегія інноваційного розвитку передбачає наявність взаємопов’язаних фаз – наукової, проектно-конструкторської та виробничої.

Наукова фаза передбачає інноваційну діяльність, в процесі якої проводиться пошук принципово нових ідей (новацій), а також удосконалення використовуваних ідей.

Проектно-конструкторська фаза спрямована на проведення проектно-вишукувальних робіт, розробку проектно-кошторисної та конструкторської документації, виготовлення і випробування спроектованої техніки і технології.

Виробнича фаза спрямована на широкомасштабне впровадження нововведень у тих галузях і виробництвах, де їх використання може дати економічний і соціальний ефект. Вона повністю співпадає з життєвим циклом нововведень, під яким розуміється період від початку впровадження конкретного нововведення до кінця його виробничого використання.

Цикл нововведення має три характерних етапи:

• широкомасштабне впровадження нововведення на різних підприємствах і в різних галузях економіки;

• ефективне використання (функціонування) нововведення;

• згортання використання відпрацьованих нововведень (фізично зношених та морально застарілих).

Основні напрями впровадження нововведень, які забезпечують науково-технічний прогрес у виробництві (рис.6.1).

Технології

Продукція

Технічні засоби устаткування)

Сировина, матеріали

Форми організації та управління

Енергетичні ресурси

Екологія

Рис.6.1. Основні напрями впровадження нововведень

Наведені напрями підвищення технічного рівня виробництва є єдиною, комплексною системою, а тому взаємозалежні і взаємопов’язані. Вони впливають на усі сфери виробничої діяльності, і цей вплив має першорядне значення для досягнення високих кінцевих результатів діяльності підприємства.

Інновація ґрунтується на науковій новизні, яка відкриває нові можливості розвитку та підвищення ефективності виробничо-технологічних процесів, формує нові потреби і нові ринки. Як правило, інноваційні технологічні процеси потребують значних капіталовкладень.

Законом України “Про інноваційну діяльність” передбачені з 01.01.2003 р. суттєві пільги (50% податку на прибуток з них передбачається залишати в розпорядженні інноваційних підприємств, які вони можуть використовувати для фінансування власної інноваційної діяльності ) для інноваційних підприємств, які розробляють і реалізують інноваційні продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70% його загального обсягу продукції або послуг.