Тема 7 основи планування і прогнозування. Виробнича програма підприємства

7.1. Значення планування і прогнозування як функції управління

Планування і прогнозування є найважливішими складовими частинами управління підприємством.

Прогнозування – це науково-обгрунтоване передбачення, пророкування майбутнього розвитку в економіці, науково-технічному прогресі, а також альтернативних способів і термінів досягнення очікуваного стану. Воно являє собою початковий науково-аналітичний етап планування.

Методи прогнозування:

- Фактографічні – базуються на використанні фактичних матеріалів, які детально характеризують зміни у часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об’єкта прогнозування.

- Евристичні – передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень.

Планування – це процес розробки планів, програм і проектів на основі використання економічних законів і передового досвіду.

Значення прогнозування і планування полягає в тім, що вони дозволяють:

• передбачати перспективу розвитку підприємства на майбутнє;

• більш раціонально використовувати всі ресурси підприємства;

• уникнути ризику банкрутства;

• більш цілеспрямовано й ефективно проводити науково-технічну політику на підприємстві;

• вчасно обновляти і модернізувати продукцію, що випускається, і підвищувати її якість відповідно до кон'юнктури ринку;

• підвищувати ефективність виробництва і поліпшувати фінансовий стан підприємства.

Протягом ряду років у нашій країні розроблявся довгостроковий прогноз НТП і його соціально-економічних наслідків. На його основі формувався прогноз розвитку окремих галузей усього народного господарства. Однак ці прогнози не були достовірними. Пропорції встановлювалися в планах жорстко, а потреби змінювалися. Тому необхідно вивчення світового досвіду розробки і використання прогнозів економічної діяльності і застосування його з урахуванням специфіки вітчизняного розвитку.

У ринкових умовах формування планів підприємства буде здійснюватися на основі прямих договорів між виробниками і споживачами продукції, що враховують реальні потреби в ній, у т.ч. і на державні потреби, а також виробничі і ресурсні можливості їхнього задоволення.

У сучасних умовах, замість твердої директивної форми відносин в управлінні економікою, на перший план висувається динамічне саморегулювання економічних процесів, цілеспрямовано підтримане відповідними актами і стимульоване за допомогою різних економічних важелів.

При ринковій моделі економіки виробник самостійно шукає покупця своєї продукції. Результат господарської діяльності – прибуток чи збиток – в адміністративній системі є предметом перерозподілу, а в ринковій економіці – відбивається на прирості чи втраті капіталу.

У ринковій економіці індикативне планування, тобто орієнтація на попит та пропозицію, зміна плану відповідно до зміни потреби.

Будь-яке виробництво має потребу у встановленні пропорцій.

Центральні органи враховують державне замовлення, обсяг продукції в асортименті запланований підприємствами самостійно, виявляють диспропорції і створюють економічні умови, які б вирівнювали ці диспропорції

Планування діяльності підприємства – явище багатогранне і може бути систематизоване в теорії і на практиці в залежності від ряду факторів.

Класифікація планування:

• по видах – стратегічні і тактичні та оперативні;

• за часом – довгострокові, короткострокові;

• по об'єкту планування – план підприємства, план цеху, відділу, ділянки, бригади, робітника місця ;

• по видах документів – план, програма, проект, прогноз, завдання, замовлення;

• по методах планування - балансовий, нормативний, мережний, факторний, програмно-цільовий, матричний, економіко-математичний;

• по предмету планування – обсяг продажу у натуральному і вартісному виразі, чисельність працюючих і оплата праці, основний капітал і амортизація, оборотний капітал і матеріальні витрати; доходи, витрати і прибуток; фінансування інвестицій, кредитування і фінансові витрати; наукові дослідження і їхня ефективність.

Елементи планування:

Державне замовлення – державні завдання, обов'язкові для включення в план підприємства з метою гарантованого задоволення першочергових суспільних потреб (він не складає 100% виробничої потужності ).

Довгострокові економічні нормативи враховують взаємини підприємства з бюджетом:

• плата за користування трудовими і природними ресурсами;

• норми амортизації;

• плата за викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище:

штрафи за наднормативні викиди.

Ліміти – граничний розмір використання окремих видів ресурсів (металу, енергії, палива )

Контрольні цифри, що повідомляються підприємствам як побажання.