13.6. Особливості обліку й аналізу витрат по системі «директ-костінг»

Вітчизняна система обліку витрат на виробництво відповідала вимогам централізовано-керованої економіки: вона забезпечувала отримання інформації про всі фактично здійснені у виробничому процесі витрати, калькулювання повної фактичної собівартості продукції, роботи або послуги в основному для цілей державного централізованого ціноутворення. Система одержання інформації про собівартість була налагоджена на підприємстві добре. Інша справа, що велика частина її не використовувалась, тому що не було глобального стимулу для зниження витрат на виробництво, а отже, і управління процесом формування собівартості на підприємстві.

Системи управлінського обліку, застосовувані на західних промислових підприємствах, можна класифікувати по повноті включення витрат до собівартості: система повного включення витрат, тобто система традиційного обліку і система неповного, обмеженого включення витрат у собівартість по окремій ознаці, наприклад, по ознаці залежності витрат від обсягу виробництва, тобто системі «директ-костінг»

Головною особливістю системи «директ-костінг», заснованої на класифікації витрат на постійні і перемінні, є те, що собівартість продукції враховується і планується тільки в частині перемінних витрат. Постійні витрати не включають у розрахунок собівартості виробів, а як витрати даного періоду списують з отриманого прибутку протягом того періоду, у якому вони були зроблені.

Важливою особливістю є те, що завдяки даній системі можна вивчати взаємозв'язок і взаємозалежність між обсягом виробництва, собівартістю і прибутком.

Складні ринкові процеси, з одного боку, впливають на коливання обсягів виробництва і реалізації продукції, збільшення частки постійних витрат у їхній загальній сумі, з іншого боку, значно впливають на поведінку собівартості виробів, а отже, і на прибуток. В міру зростання цих тенденцій збільшуються ймовірність і потреба товаровиробників у використанні інформації про витрати на виробництво виробів і їхньої реалізації, не перекручених у результаті розподілу непрямих витрат і незмінних при будь-якому обсязі виробництва. Таку інформацію у вигляді показників собівартості в частині перемінних витрат і маржинального прибутку ( різниця між виторгом і перемінними витратами, або, іншими словами, прибуток плюс постійні витрати ) дає «директ-костінг».

В иручка від реалізації

Витрати

(В)

Прибуток

Впер

К

Впост

Собівартість

0

Q’ Q

Рис.13.3. Графік взаємозв’язку обсягу виробництва. витрат та прибутку

Класифікація витрат на постійні і перемінні має вкрай важливе значення для пошуку точки беззбитковості виробництва (точка критичного обсягу виробництва К ). Методика її розрахунку ґрунтується на наступному рівнянні:

де Ц - ціна реалізації одиниці продукції, грн.;

Q - кількість одиниць у точці беззбитковості ( точка критичного обсягу, шт.)

Впер - перемінні витрати на одиницю продукції, грн.;

Впост - постійні витрати на весь об’єм продукції, грн.;

МП - маржинальный прибуток на одиницю виробу, грн.

Якщо підприємство ставить перед собою задачу отримати прибуток визначеного розміру, то в цьому випадку для розрахунків використовують наступну формулу:

де П - розмір прибутку, грн.

Реалізація продукції в обсязі, більшому за величину точки беззбитковості, забезпечує підприємству отримання певної суми прибутку.

Використовуючи дану інформацію, можна гнучко та оперативно приймати рішення по управлінню: оптимізувати асортимент випускаємої продукції, установити ціну на нову продукцію, вибрати і замінити устаткування, вирішити питання виробництва або купівлі на стороні напівфабрикатів, визначити доцільність прийняття додаткового замовлення та ін.