10.7. Шляхи підвищення якості продукції

На основі факторів, що впливають на якість продукції (внутрішніх: технічних, організаційних, економічних, соціально-психологічних і зовнішніх), неважко визначити основні шляхи підвищення якості продукції і її конкурентноздатності. Вони наступні:

• підвищення технічного рівня виробництва;

• підвищення рівня кваліфікації персоналу;

• удосконалювання організації виробництва і праці, у тому числі поглиблення спеціалізації виробництва;

• упровадження вибіркового і суцільного вхідного контролю за якістю матеріалів, сировини, комплектуючих деталей і вузлів, що надходять на підприємство;

• підвищення ефективності роботи ВТК. Основний акцент повинен бути зроблений не на розбраковування виготовленої продукції, а на профілактику виробництва з метою недопущення випуску недоброякісної продукції;

• підвищення технічного рівня метрологічної служби на підприємстві;

• виховання колективу в дусі гордості за якість продукції, що випускається, і марку свого підприємства;

• матеріальне і моральне стимулювання персоналу за високоякісне виконання своїх обов'язків;

• створення служби маркетингу;

• упровадження нових, більш якісних матеріалів при виготовленні продукції;

• зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

• вивчення вимог покупців до якості продукції і кон'юнктури ринку;

• проведення діючої реклами;

• установлення продажної оптимальної ціни й ін.

Усі перераховані заходи є розрізненими, тому реалізація кожного з них може привести до поліпшення якості продукції, але не вирішує проблему якості в цілому. Для цього потрібно комплексний підхід до рішення цієї проблеми, тобто на кожнім підприємстві повинна бути розроблена і впроваджена система управління якістю продукції у відповідності зі стандартом ISО 9000.

Тема 11 кадри підприємства і продуктивність праці

11.1. Сутність і цілі кадрової політики на підприємстві

Основними факторами виробництва на підприємстві є: засоби праці, предмети праці, трудові ресурси.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення країни (чи окремого регіону), що по своєму віку , освіті і фізичному стану відповідає визначеній сфері діяльності. Таким чином, стан трудових ресурсів значно впливає і на персонал конкретного підприємства.

На рівні окремого підприємства замість терміна «трудові ресурси» частіше використовують терміни «кадри» і «персонал».

Кадри підприємства - це сукупність постійних працівників, що одержали необхідну професійну підготовку і (чи) мають практичний досвід і навички роботи. Крім постійних (штатних) працівників, у роботі підприємства можуть брати участь на підставі контракту інші працездатні особи.

Кадри відіграють особливу роль у виробничому процесі, саме від них залежить, наскільки ефективно використовуються на підприємстві засоби виробництва і наскільки успішно працює підприємство в цілому. Тому на кожнім підприємстві повинна розроблятися і здійснюватися кадрова політика, що повинна бути спрямована, на досягнення наступних цілей:

• створення здорового і працездатного колективу;

• створення трудового колективу, оптимального за половою і віковою структурою, а також за рівнем кваліфікації;

• створення високопрофесійної керівної ланки, здатної гнучко реагувати на зміну обставин, відчувати і упроваджувати все нове і передове, що вміє перспективно мислити;

• підвищення рівня кваліфікації працівників підприємства.

Кадрова політика на підприємстві містить у собі:

• добір і просування кадрів;

• підготовку кадрів і їхнє безупинне навчання;

• найом працівників в умовах неповної зайнятості;

• розміщення працівників у відповідності зі сформованою системою виробництва;

• стимулювання праці;

• удосконалювання організації праці;

• створення сприятливих умов праці для працівників підприємства.

Необхідно відзначити, що управління персоналом є складовою частиною управління підприємством у цілому.

Процес управління підприємством можна розбити на наступні складові: управління технікою, економікою, кадрами. Якщо перші два складові процеси управління для фахівця не представляють собою трудності, то найбільше складним є управління кадрами. Це зв'язано з тим, що кожний член трудового колективу має свої потенційні трудові можливості, свої риси характеру. Тому керівники різного рівня зобов'язані знати психологію кожного підпорядкованого їм працівника і на цій основі так впливати на нього, щоб цілком розкрилися і реалізувалися його потенційні можливості.