1.4. Внутрішні фактори розвитку підприємства
В остаточному підсумку, функціонування підприємств в умовах ринку припускає пошук і розробку кожним з них власного шляху розвитку.
Щоб не тільки удержатися, але і розвиватися, підприємство повинне поліпшувати стан своєї економіки: мати завжди оптимальне співвідношення між витратами і результатами виробництва, вишукувати нові форми застосування капіталу, знаходити нові, більш ефективні способи доведення продукції до покупця, проводити відповідну товарну політику.
Це повинно сполучатися з повним використанням внутрішніх факторів розвитку виробництва, що по своєму змісту і призначенню досить численні.
Умовно їх можна розділити на три групи:
Фактори ресурсного забезпечення виробництва. До них відносяться виробничі фактори (будинки, спорудження, устаткування, інструменти, земля, сировина і матеріали, паливо, робоча сила, інформація і т.п.), тобто все те, без чого немислиме виробництво продукції і надання послуг у кількості і якості, що вимагаються ринком.
Фактори, що забезпечують бажаний рівень економічного і технічного розвитку підприємства (НТП, організація праці і виробництва, підвищення кваліфікації, інновації, інвестиції і т.д.).
Фактори, що забезпечують комерційну ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства (уміння вести високоефективну комерційну, постачальницьку і збутову) діяльність.
Тема 2 підприємство - основна ланка сучасного виробництва
2.1. Сутність підприємства, мета і принципи діяльності підприємства у сучасних умовах
В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки – підприємства.
Підприємство як об'єкт вивчення є відособленою виробничо-господарською одиницею, що має права юридичної особи, та займається виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.
В даний час статус підприємства, порядок його створення і ліквідації, умови утворення і використання майна, господарська, економічна і соціальна діяльність, відносини підприємства з органами державного управління і місцевого самоврядування в основному регулюються Законом України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91р. № 887-Х11із змінами і доповненнями.
Відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України.
Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб'єкт, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) і інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Усі підприємства в процесі функціонування діють у рамках визначених законів, правових норм, тобто в системі правових відносин Закон України “Про підприємство” від 07.02.91р. №698-Х11 із змінами і доповненнями. Тому підприємство є не тільки суб'єктом економіки, що господарює але й одночасно виступає юридичною особою - елементом права.
Всяка організація, щоб бути визнаною юридичною особою повинна володіти в сукупності чотирма характерними ознаками:
наявність відособленого майна;
здатність відповідати по зобов'язаннях своїм майном;
здатність виступати в господарському обороті від свого імені;
можливість пред'явити позови і виступати як відповідач в суді, арбітражному суді.
Виробничо-технологічні
Економічні
Соціальні
Зовнішньоекономічні
Рис.2.1.Основні специфічні функції підприємства
Підприємство - відособлена цілісна система технологічних, соціальних і економічних відносин, що виступають як господарська одиниця - виробник реалізованих споживачам продуктів чи послуг.
З цього випливає, що підприємство є:
комплекс засобів виробництва, що характеризуються технологічною єдністю, пристосованих для виготовлення визначеного продукту;
колектив людей, зв'язаний певними соціально-економічними відносинами й інтересами;
цілісна мікроекономічна система з завершеним відтворювальним процесом на основі відокремлення ресурсів і їх повному самостійному обороті.
Сучасне підприємство - складна організаційна структура. В умовах ринкової економіки зростає значення трьох основних напрямків організації промислового підприємства:
наукової організації виробництва, тобто створення оптимальної техніко-технологічної системи на підприємстві;
наукової організації праці (НОП). Розробка системи заходів для створення умов для високопродуктивної, ефективної творчої праці, а також побудова здорових формальних відносин у колективі;
наукової організації управління - системи технічних, економічних і гуманітарних засобів, що забезпечують цілеспрямованість впливу на матеріальну і людську підсистеми підприємства.
Найважливішою характеристикою підприємства, що визначає форму його економічної діяльності, є ступінь економічної волі (самостійність). При цьому необхідно розуміти, що абсолютної економічної волі не існує.
Повна економічна воля (самостійність), на базі приватної власності, виявляється в наступних принципах діяльності підприємств:
повна самостійність підприємства: у формуванні виробничого замовлення, розпорядженні продукцією, що випускається, визначенні напрямку використання отриманого прибутку, установленні цін на продукцію, визначенні форми і системи заробітної плати, виборі партнерів і т.д.
повна економічна відповідальність за результати господарської діяльності, аж до банкрутства;
наявність, поряд із загальною метою - максимізацією прибутку, локальних цілей виробництва: забезпечення виживання, завоювання ринку і т.п., тобто воля цілеполягання.
Відносна економічна воля, на базі державної і муніципальної власності, виявляється в наступному:
обмежена самостійність підприємства, регламентована курируючим відомством і урядом;
обмежена відповідальність підприємства, що виражається в державній підтримці у формі дотацій, субсидій, пільг в оподатковуванні.
підпорядкуванні мети виробництва економічним цілям (інтересам) держави
Задачі діяльності підприємства:
задоволення суспільних потреб у продукції і послугах;
задоволення інтересів трудових колективів, інтересу власника на основі одержання прибутку;
врахування інтересів майбутніх поколінь.
На Заході підприємства називають компаніями. Компанія (від латинського “соm”- спільно, “рanis“- хліб) - загальний термін для визначення підприємства в будь-якій зі сфер економіки, заснованого на будь-якій з форм власності.