7.5. Сутність, принципи розробки виробничої програми

Виробнича програма підприємства являє собою перелік продукції, робіт і послуг по замовленням і договорам споживачів. При розробці виробничої програми враховується основна мета підприємства - збільшення обсягу продажів при рості прибутковості продукції і рентабельності капіталу.

План виробництва і реалізації продукції (виробнича програма) - це науково обґрунтоване планове завдання по обсягу, номенклатурі, асортименту, якості, термінам і вартості продукції, що випускається, а також виконання різних робіт промислового характеру в планованому період, розроблене на основі укладених договорів і затверджене на підприємстві відповідним органом..

Виробнича програма складається з наступних розділів:

1. Планове завдання по обсягу, номенклатурі й асортименту продукції, що випускається.

2. Планове завдання по якості продукції, що випускається, (підвищення сортності, довговічності, надійності ).

3. План по спеціалізації і кооперуванню.

Номенклатура продукції підприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізована номенклатура формується шляхом складання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень на продукцію (фінансуються за рахунок власних коштів підприємства і кредитних ресурсів). Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на продукцію і встановлення прямих контактів зі споживачами шляхом складання договорів постачань.

При розробці виробничої програми необхідно дотримуватися наступних принципів:

• наукове обґрунтування використання виробничих потужностей, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

• систематичне відновлення номенклатури й асортименту продукції, що випускається, і підвищення її якості;

• погодженість виробничої програми підприємства з виробничими програмами інших підприємств, тісно зв'язаних по лінії кооперування;

• найбільш повне і раціональне використання всіх наявних ресурсів на підприємстві;

• безупинне нарощування випуску реалізації продукції, якщо вона користується попитом.

Основою для розробки виробничої програми є результати маркетингових досліджень, портфель замовлень, наявність виробничих потужностей і ресурсів на підприємстві.

7.6. Показники виробничої програми, їхнє значення

Виробничу програму характеризують наступні показники: кількісні і якісні, натуральні і вартісні.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях у номенклатурі й асортименті.

Натуральні вимірники залежать від специфіки продукції, що випускається, тому вона може бути зазначена в погонних метрах, м³ , штуках, кг, т, секціях і інших одиницях, а також в умовних.

Обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі встановлюють на основі обсягу постачань:

,

де В - обсяг виробництва в натуральних одиницях;

ОП - обсяг постачань у натуральних одиницях;

Зп, Зк - запаси продукції на складі відповідно на початок і на кінець періоду, натуральних одиниць.

При аналізі виконання підприємством плану по номенклатурі й асортименту дається кількісна оцінка виконання плану шляхом розрахунку фактичного випуску продукції в межах установленого плану і порівняння його з плановими показниками.

Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, тому що вони дозволяють оцінити ступінь задоволення запитів споживачів у конкретних товарах і врахувати якісні характеристики товарів.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробки, валового і внутрівиробничого обороту, обсяг незавершеного виробництва .

З метою рішення задачі визначення фактичних розмірів обсягу виробництва в кожнім з підрозділів підприємства розрізняють результати виробництва по ступені їхньої готовності в рамках усього комплексу технологічних процесів, виконуваних у межах даного підприємства. З цього погляду прийнято розрізняти:

• незавершене виробництво - предмети праці, передані у виробничий підрозділ для обробки, що знаходиться до стадії її завершення в цьому підрозділі;

• напівфабрикати - продукти, цілком закінчені обробкою в межах даного виробничого підрозділу, але призначені для наступної обробки в інших підрозділах відповідно до прийнятої послідовності технологічних процесів у рамках даного підприємства;

• готові вироби - продукти, цілком закінчені обробкою в межах даного підприємства, визнані придатними для використання відповідно до діючого на підприємстві стандарта якості і здані на склад готової продукції з оформленням відповідних документів.

Виражена в грошовій оцінці маса зроблених даним підрозділом (цехом, ділянкою) готових виробів і закінчених послуг, а також зроблених напівфабрикатів називається валовим випуском підрозділу.

Додаючи до величини валового випуску вартість зміни залишків незавершеного виробництва (збільшення залишків додається, зменшення віднімається з валового випуску), визначають частину валового обороту, зроблену в даному підрозділі і підлягаючу включенню до складу валового обороту підприємства в цілому.

Зі сказаного випливає, що валовий оборот фірми є сумою відповідних даних по окремих підрозділах. Він включає у свій склад усі зроблені готові вироби і напівфабрикати незалежно від того, чи призначені вони для відпустки на сторону, чи для переробки або іншого використання на самім підприємстві, а також зміна залишків незавершеного виробництва у всіх підрозділах.

У загальному обсязі зроблених в одному підрозділі напівфабрикатів значна його частина може бути в тому самому періоді перероблена в інших підрозділах підприємства. Така ж ситуація може бути й у відношенні послуг, зроблених одним підрозділом для іншого підрозділу.

Загальна вартість спожитих у даному періоді в межах підприємства напівфабрикатів і послуг називається внутрівиробничим оборотом. Якщо з вартості валового обороту підприємства виключити вартість внутрівиробничого обороту, то отриманий результат буде характеризувати обсяг валової продукції фірми.

Валова продукція - показник, що характеризує в грошовому вираженні загальний обсяг продукції, зробленої на підприємстві незалежно від того, чи буде вона реалізована на стороні чи спожита усередині даного підприємства.

У валову продукцію включаються:

• вартість готових виробів, вироблених за звітний період в основних, допоміжних, підсобних і побічних цехах;

• вартість напівфабрикатів свого виготовлення, відпущених на сторону, і робіт промислового характеру, виконаних підприємством по замовленнях зі сторони;

• зміна залишків незавершеного виробництва

де ВП - валова продукція;

ТП - товарна продукція;

НЗВп, НЗВк - вартість залишків незавершеного виробництва на початок і кінець періоду;

НФп, НФк - вартість залишків напівфабрикатів власного виробництва для власних потреб на початок і кінець періоду;

Іп, Ік - вартість інструмента свого виробництва для власних потреб на початок і кінець планового періоду.

Товарна продукція - вироблена і призначена для реалізації підприємством готова продукція і закінчені роботи виробничого характеру на сторону.

де В - випуск продукції i –го виду в натуральних одиницях;

Ц - оптова ціна підприємства одиниці продукції;

n - кількість видів продукції, що виготовляються на підприємстві;

Р - вартість робіт і послуг на сторону.

Товарна продукція відіграє особливу роль в обліку результатів підприємства, тому що бухгалтер калькулює собівартість вхідних у її склад окремих видів продукції, що необхідно для проектування відпускних цін і контролю за їхнім рівнем, а різниця між вартістю товарної продукції і її собівартістю дозволяє визначити потенційний прибуток підприємства

Реалізована продукція ( чи обсяг продажу ) - продукція, що уже продана підприємством і оплачена покупцем.

Моментом реалізації вважається надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника за умови, що оплачувана продукція дійсно була відвантажена споживачу.

Обсяг реалізованої продукції можна визначити по формулі:

де Знпп, Знпк - залишки нереалізованої продукції на початок і кінець періоду.

Обсяг реалізованої продукції в плані визначається як вартість призначених до постачання та оплати: готових виробів, напівфабрикатів власного виробництва, робіт промислового характеру, що призначаються до реалізації на сторону, а також як реалізація продукції і виконання робіт для свого капітального будівництва й інших непромислових господарств, що знаходяться на балансі підприємства.

З метою елімінування минулої праці і виявлення результатів виробничої діяльності, динаміки виробництва продукції і залежних від підприємств показників виробництва, ряд підприємств здійснюють планування й оцінку діяльності по чистій продукції .

Чиста продукція – частина вартості товарної продукції за винятком матеріальних витрат, необхідних для її виробництва.

Обсяг чистої продукції підприємства визначається по формулі:

де М - матеріальні витрати на виробництво продукції ;

А - сума амортизаційних відрахувань.

Чиста продукція підприємства може бути також обчислена як сума основної і додаткової заробітної плати працівників підприємства і прибутку.

Застосування показника чистої продукції дозволяє виключити повторний рахунок продукції, більш точно визначити зусилля колективів підприємств по виконанню ряду якісних найважливіших показників - продуктивності праці, фондовіддачі й ін.

Показник умовно-чистої продукції – це знову створена вартість, але з урахуванням амортизаційних відрахувань, що обчислюється по формулі:

чи

У матеріаломісткий галузях використовується показник нормативної вартості обробки (НВО)

де НВ_і - нормативна вартість обробки одного виробу i -го виду;

В_і - кількість виготовлених виробів i -го виду;

ЗП_і - заробітна плата виробничих працівників (основна і додаткова з урахуванням відрахувань на соціальні заходи) на одиницю виробу одного виду ;

ЦВ_і - цехові витрати на одиницю виробу i -го виду;

ЗВ_і - загальнозаводські витрати на одиницю виробу i -го виду;

Пр_і - прибуток, що приходиться на одиницю виробу i -го виду;

n - кількість видів виробів.

Якісну сторону виробничої програми характеризують наступні показники: сортність, марка, вміст корисного компонента, частка продукції, що відповідає світовим стандартам і перевищує їх, частка експортної продукції, найважливіші технічні параметри продукції, що випускається.

7.7. Розробка виробничої програми підприємства і підрозділів та її обґрунтування

Підприємство в ринковій економіці виконує різні роботи, випускає різноманітну продукцію і робить усілякі послуги. Портфель замовлень формується під впливом попиту та пропозиції, але з урахуванням наявних виробничих потужностей.

Планування виробничої програми основним підрозділам підприємства здійснюється назад ходу технологічного процесу.

Вартість продукції по цехах може розраховуватися виходячи із собівартості одного виробу за внутрівиробничою ціною. Якщо підприємство невелике, то виробнича програма планується тільки в натуральному вираженні, а вартісні показники визначаються на рівні підприємства. Плани цехам установлюються на рік з поквартальною розбивкою, а квартальні – з помісячною.

Виробнича програма цехів основного виробництва містить ту ж номенклатуру, що і програма підприємства. Цеха допоміжного виробництва формують свою програму виходячи з їхнього призначення ( ремонтні, інструментальні, транспортні й інші ) і потреби виконати роботи як на замовлення підприємства, так і для сторонніх організацій.

Квартальна і місячна виробничі програми цехів і ділянок містить повний перелік виробів, замовлень і робіт, які варто виготовити і виконати за плановий період. Номенклатурно-кількісне завдання будується з урахуванням наявних виробничих потужностей і з розрахунком максимального їхнього використання.

На всіх підприємствах виробничі програми цехів на кожний наступний місяць коректуються за підсумками фактичної роботи в попередньому періоді.

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (основними виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Обсяг виробництва, наприклад, валової чи товарної продукції, може бути обчислений виходячи з обсягу ресурсів у такий спосіб:

де - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;

Фв – фондовіддача.

де Ч - чисельність працюючих на підприємстві, чол. ;

Пп - продуктивності праці, грн./чол.

Обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі (В) може бути визначений, виходячи з обсягу матеріальних ресурсів (М), що поставляються підприємству і норми витрат цього виду ресурсів на одиницю продукції (Нр):

Від рівня використання виробничої потужності ( ВП ) підприємства (максимально можливого обсягу випуску продукції при встановленому обсязі виробничих фондів і організації виробничого процесу) залежить обсяг випуску продукції ( В ) :

де ВП - виробнича потужність підприємства.;

Квп - коефіцієнт використання виробничої потужності.

Способи формування виробничої програми і керування її виконанням повинні бути сугубо індивідуальні для кожного підприємства і враховувати світову практику.