2.3. Інтегровані підходи до управління

Одномірність ранніх теорій менеджменту долають так звані інтегровані або синтетичні підходи: процесний, системний, ситуаційний. Дані підходи до управління не є концепціями менеджменту, які складаються з певних положень, а являють собою скоріше способи або образи мислення, які у комплексі розглядають різні аспекти управління:

Виникнення інтегрованих підходів до управління слід розглядати як якісно новий етап у еволюції розвитку науки управління, в межах якого менеджмент розглядається як комплексне багатомірне явище. Саме ці підходи відкрили простір для розробки нових концепцій менеджменту, орієнтованих на принципові зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі організацій.

Для інтегрованих або синтетичних підходів до управління, які долають одномірність ранніх теорій менеджменту, характерними є:

1) погляд на управління як на багатовимірне, комплексне явище, яке пов’язане чисельними зв’язками як із внутрішнім, так і з зовнішнім середовищем;

2) визнання наявності синергічного ефекту, тобто того, що ціле завжди якісно відрізняється від простої суми його складових частин;

3) заперечення наявності універсальних підходів до управління та загальних принципів побудови і здійснення управління.

2.3.1. Процесний підхід

Процесний підхід до управління вперше було запропоновано використовувати представниками адміністративної школи менеджменту. В рамках даного підходу А. Файоль визначив, що управляти “це означає передбачати, організувати, розпоряджатись, координувати і контролювати”.

Відповідно під даними функціями він розумів:

– передбачати – враховувати майбутнє і виробляти програму дій;

– організовувати – будувати подвійний матеріальний і соціальний організм підприємства;

– розпоряджатись – примушувати персонал відповідно працювати;

– координувати – пов’язувати, об’єднувати, гармонізувати всі дії, зусилля

– контролювати – піклуватись про те, щоб все здійснювалось відповідно до встановлених правил і розпоряджень.

На сьогодні процес управління представляють як серію взаємопов’язаних і безперервних дій – функцій управління (рис. 2.2), кожна з яких у свою чергу складається з підфункцій.

Рис. 2.2. Процес менеджменту

Планування – визначення цілей організації і розробки сукупності заходів, спрямованих на їх досягнення.

Організація – це свідомий процес, спрямований на об’єднання та впорядковану взаємодію елементів або частин (людей, ідей, речей) у ціле, у результаті чого утворюється життєздатна, продуктивна, стійка система. Реалізується за допомогою горизонтального і вертикального розподілу праці і полягає в розподілі завдань, обов’язків і відповідальності між членами організації.

Мотивація – формування факторів, що спонукають персонал діяти для досягнення цілей організації, необхідна для ефективного виконання прийнятих рішень і запланованих завдань.

Контроль – це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта з метою встановлення відхилення його від заданих параметрів, полягає у здійсненні оцінки фактичних результатів, порівняння їх з запланованими і здійснення корегуючих дій в разі необхідності.

Загалом процес менеджменту відображає рекомендовану послідовність виконання даних функцій управління, послідовність початку дій з виконання функцій, оскільки здійснення багатоконтурного зворотного зв’язку призводить до того, що всі ці функції здійснюються одночасно. Виходячи з цього, стає зрозумілим, що якість виконання попереднього етапу – це необхідна умова забезпечення якості виконання подальшого етапу.

Об’єднання функцій в загальний процес управління здійснюється за допомогою існування пов’язуючих процесів – процесу прийняття рішень і комунікаційного процесу. Їх наявність є спільним для всіх функцій, оскільки в процесі своєї реалізації кожна функція вимагає прийнття управлінських рішень, і для всіх необхідна комунікація, обмін інформацією, що є необхідною для ухвалення правильного рішення і доведення його сутності до всіх членів організації.

В цілому в організації здійснюється безліч процесів. М. Портер пропонує класифікацію даних процесів, яка базується на їх ролі в створенні додаткових цінностей (кожен процес повинен вносити додатковий вклад по відношенню до попереднього процесу в цінність кінцевого продукту).

Відповідно до цього критерія всі процеси поділяють на три групи:

– основні, які пов’язані безпосередньо з виробництвом продукції;

– процеси забезпечення, що здійснюють підтримку основних процесів (постачання, управління персоналом тощо);

– управлінські процеси, що включають процеси зі встановлення цілей і формування умов для їх досягнення.