2.2.2. Адміністративна (класична) школа

Адміністративна (класична) школа управління, яка розвивалася в період 1920 – 1950 рр., опрацьовувала підходи до удосконалення системи управління організацією в цілому. Представниками цієї школи є Анрі Файоль, Макс Вебер, Ліндал Урвік, Джеймс Д. Муні та інші.

Головні засновники класичної школи менеджменту (А. Файоль і М. Вебер) здійснювали свої дослідження у двох взаємозалежних напрямах: вивчали функції, принципи, правила, складові та сутність поняття “діяльність менеджера”, а також роль адміністративного апарату, покликаного займатися їхнім виконанням. Відповідно до цього в рамках школи існувало два основних напрями – адміністративний та функціональний.

При здійсненні наукових досліджень А. Файоль дотримувався раціоналістичних поглядів, обравши в якості основного об’єкту своєї уваги організацію в цілому. Розробивши процесну концепцію менеджменту, він визначив поняття “менеджмент” як процес, що складається з п’яти функцій, або елементів: управляти означає передбачати й планувати, організовувати, розпоряджатися, координувати й контролювати. Основною умовою успішного виконання всіх визначених функцій є дотримання розроблених А. Файолем принципів (табл. 2.2). На його думку, принципи управління відображають теоретичний ідеал менеджменту, досягнення якого необхідно прагнути. Реалізація цих принципів є критерієм ефективності й науковості управління на всіх його рівнях. Принципи менеджменту виступають як обмежувальні умови. Крім того, ними слід керуватися при оцінці якості управління, тобто результатів процесу менеджменту. У цьому значенні вони перетворюються в критерії оцінки якості, результативності роботи органів управління. Більшість із сформульованих принципів, не зважаючи на те, що вони були розроблені ще на початку ХХ ст., мають практичне значення і в сьогоднішніх умовах господарювання, оскільки є основою поділу праці у виробничих системах і побудови організаційних структур управління.

Таблиця 2.2

Принципи менеджменту А. Файоля

Принцип	Зміст принципу
Розподіл праці	Спеціалізація робіт, що необхідна для ефективного використання робочої сили (за рахунок скорочення числа цілей, на які спрямовуються зусилля працівника)
Повноваження і відповідальність	Кожному працівнику мають бути делеговані повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання робіт
Дисципліна	Працівники мусять дотримуватися умов угоди, укладеної між ними та керівництвом, менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників правопорядку
Єдиновладдя	Працівник отримує розпорядження тільки від одного безпосереднього керівника і звітує лише перед ним
Єдність дій	Усі дії, що мають однакову мету, повинні бути згруповані і виконуватися за єдиним планом
Підпорядкованість інтересів	Інтереси організації мають перевагу перед інтересами індивідуума
Винагорода персоналу	Отримання працівниками справедливої винагороди за свою працю
Централізація	Природний порядок в організації , що має керуючий центр
Скалярний ланцюг	Безперервний ланцюг команд, якими передаються розпорядження і здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії
Порядок	Робоче місце для кожного працівника і кожен працівник на своєму робочому місці
Справедливість	Встановлених правил повинні дотримуватися на всіх рівнях скалярного ланцюга
Стабільність персоналу	Установка на довгострокову роботу в організації, оскільки висока плинність знижує ефективність
Ініціатива	Заохочення працівників до незалежних суджень у межах делегованих повноважень
Корпоративний дух	Гармонія інтересів персоналу та організації забезпечує єдність зусиль

Основною передумовою, що зумовило вибір об’єкта дослідження представників адміністративної школи менеджменту і відрізняє їх від представників школи наукового менеджменту, є функціональні обов’язки, які вони виконували. Ф. Тейлор і інші починали свою кар’єру простими робітниками, а представники адміністративної школи мали безпосередній досвід роботи в якості керівників вищої ланки управління у великому бізнесі: А. Файоль керував великою французькою компанією, Л. Урвік був консультантом з питань управління в Англії, Дж. Муні працював у компанії “Дженерал Моторс”. Саме тому основною проблемою їх досліджень була розробка заходів забезпечення ефективності управління організацією в цілому.

Основна ідея Д. Муні та А. Рейлі полягала в тому, що ефективна організація – це система, що побудована виключно на формальних принципах. Вони виявляли структуру управління організації наступним чином (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Логічні закони Д. Муні

Принципи	Принцип	Процес	Результат
Принцип координації	влада чи координація	здійснення координації	ефект координації
Скалярний процес	лідерство	делегування	функціональна дефініція
Функціональний результат	Законодавчо встановлений функціоналізм, що визначає все інше	прикладний чи виконавський функціоналізм	інтерпретативний чи оціночний функціоналізм

Відповідно до підходу науковців, найважливішим принципом організації є координація, яка потенційно містить в собі всі інші принципи. Вивчаючи різні установи, компанії Муні і Рейлі впевнилися в тому, що дії людей повинні мати чітко встановлений набір обов’язків і бути пов’язаними один з одним. У спільній діяльності люди досягають більшого ефекту, аніж працюючи окремо. Саме в цьому полягає дескриптивна особливість наукових положень Муні та Рейлі. Нормативна частина полягає в тому, що кожний окремий принцип в своїй області потребує певних і чітко пов’язаних між собою дій. Принцип координації як норматив зобов’язує узгоджувати посадові функції не тільки по горизонталі, а й по вертикалі. Загалом Муні і Рейлі були впевнені, що принципи формальної організації є універсальними і можуть застосовуватися підприємствами різних сфер діяльності.