МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Заняття № 1. Економічна теорія: предмет і методи пізнання.

Потреби, ресурси, виробничі можливості

Тематичні тези

Економіка в первісному значенні - наука про домашнє господарство або про управління домашнім господарством. Приблизно так предмет цієї науки вперше визначив давньогрецький філософ Ксенофонт (430-355 р. до н.е.). Через кілька десятиліть давньогрецький філософ Аристотель (364-322 р. до н.е.). розділив науку про багатство на економіку (виробництво благ для задоволення людей) і хремастику (

“хрема”- майно; мистецтво наживати статок, накопичення багатства). Поняттям ”економіка” він описував організацію господарства в маєтку рабовласника. У 1615 р. французький вчений А.Монкретьєн запроваджує термін „політична економія” (мистецтво державного управління господарством). Поява цього терміна зумовлена зростаючою роллю держави в процесі первісного нагромадження капіталу і розвитку торгівлі.

Вивчення проблеми обмеженості ресурсів, таких понять, як продуктивні сили та виробничі відносини, економічні закони, дає нам можливість визначити предмет економічної теорії. Економічна теорія – це наука, яка вивчає об’єктивні економічні закони, які управляють процесами виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ і займається пошуком шляхів найбільш ефективного використання обмежених ресурсів. Предметом економічного аналізу виступає органічна економічна система, яка перебуває під впливом дуже багатьох факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, і є складною для вивчення.

Методи економічної теорії – це сукупність прийомів та способів вивчення економічної дійсності. Система таких прийомів та способів не може бути довільною. Вона повинна узгоджуватись з об’єктивними законами розвитку самої дійсності.

Функції політекономії: практична полягає у всебічному обґрунтуванні необхідності та шляхів удосконалення прогресивних форм власності, що найбільше відповідає інтересам людини, розробці наукових основ управління господарською практикою, у пошуку най адекватніших форм розв’язання економічних суперечностей; пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити сутність економічних законів та категорій і форм їх вияву, властиві їм внутрішні суперечності, механізм їхньої дії; світоглядна функція покликана формувати новий тип економічного мислення.

Людина як соціально-біологічна істота для забезпечення своєї життєдіяльності має задовольняти свої потреби. Саме необхідність задоволення потреб спонукає людину розпочинати процес виробництва. Тому економічний аналіз розпочинається з такої простої, але такої важливої категорії, як потреба. Економічні потреби – ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності для забезпечення власного добробуту.

Потреба - це прояв необхідності в певних речах, бажання володіти ними, відчуття нестачі чогось, якщо бажання залишається незадоволеним.

Потреби розподіляються на: базові та такі, що породжені розвитком цивілізації, матеріальні та нематеріальні; абсолютні, дійсні та платоспроможні. При аналізі потреб існує також їх класифікація, яка отримала назву «піраміда Маслоу».

Усвідомлені економічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів, які знаходять свій вияв у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення називають економічними інтересами.

Виробництво – це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини, це ще й відтворення самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей. Виробництво, як процес суспільної праці складається з таких фаз: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну, споживання.

Фактори виробництва представлені засобами виробництва (речовий фактор) і виробниками (особистий фактор), наділеними здатністю до праці, яка реалізується у поєднанні з засобами праці. Первинними факторами виробництва були земля і праця. З розвитком цивілізації з’явилися й інші речові фактори виробництва. Обидва типи факторів виробництва (і засоби виробництва, і робоча сила) мають єдине призначення: вони є продуктивними силами, силами дії людей на природу з метою створення благ.

План семінарського заняття (2 години)

1. Основні етапи розвитку економічної теорії: економічні вчення світу античності; меркантилізм; фізіократи; класична школа; утопічний і науковий соціалізм; сучасні економічні теорії і вчення (маржиналізм, неокласицизм, теорія економічної рівноваги, неолібералізм, неокейнсіанство, інституціоналізм).

2. Предмет економічної теорії. Функції економічної теорії

3. Економічні категорії та закони.

4. Методи дослідження економічних явищ та процесів.

5. Економічні потреби суспільства, їх суть та структура. Закон зростання потреб. Економічні інтереси: сутність, суб’єкти, класифікація.

6. Економічні ресурси та їх класифікація. Виробничі можливості. Крива виробничих можливостей.

Література (1,2,3,5,8,14,21,26,27)

Теми рефератів:

1. Розвиток економічної думки в Україні.

2. Місце економічної теорії в системі економічних наук.

3. Економічна теорія як основа економічної політики.

4. Види економічних інтересів, їх взаємодія.

Питання для самоконтролю:

1. Давньогрецькі мислителі визначили економіку як науку про домашнє господарство. Прокоментуйте це положення.

2. Розкрийте основні риси сучасної економічної науки.

3. Чим була обумовлена еволюція економічних теорій та напрямів?

4. Охарактеризуйте джерела економічної думки України за часів Київської Русі.

5. Охарактеризуйте цілі та функції економічної теорії як навчальної дисципліни.

6. В чому полягає економічна суть факторів виробництва?

7. Яка роль науки у сучасному суспільстві?

8. Які особливості використання виробничих ресурсів на сучасному етапі?

9. В чому полягає об’єктивність дії закону зростання потреб?

10.Яким чином взаємодіють між собою потреби та інтереси?

Запитання та завдання для обговорення:

1. Визначте основні напрями сучасної економічної думки.

2. Доведіть, чому сьогодні широка економічна освіта – одна з найважливіших загальнолюдських цінностей, без яких неможливий подальший прогрес цивілізації.

3. Розкрийте основні риси нормативної і позитивної економіки.

4. Охарактеризуйте природно-виробничий потенціал України.

5. Поясніть природу появи потреб. Який існує механізм впливу на їх структуру?

Заняття № 2. Сутність, структура і типи економічних систем. Власність.

Тематичні тези

Соціальну систему можна визначити як високоорганізовану цілісність людей, їх соціальних груп, що об’єднані різноманітними зв’язками і взаємовідносинами в процесі створення матеріальних і духовних благ. Фундамент соціальної системи складає економічна система. Її елементами виступають: продуктивні сили, техніко-економічні та організаційно-економічні відносини, відносини власності, господарський механізм. Слід зазначити, що в нових ринкових умовах структурні елементи економічної системи характеризуються більшим динамізмом, рухомістю, гнучкістю і, в той же час, суперечливістю розвитку. Економічна система включає різні сфери функціонування, різні рівні господарювання її суб’єктів.

Специфіка і особливості економічної системи держави залежить від домінуючої форми власності, комбінацій природно-ресурсних, техніко-технологічних, інституціональних, юридичних, морально-психологічних факторів, що закріплені в економічній національній доктрині. Саме вони формують національну модель економічної системи. Розглядають американську, японську, німецьку, французьку, шведську, китайську та південнокорейську моделі економічних систем.

Вивчення господарського ладу тієї чи іншої країни неминуче ставить перед дослідниками питання: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством. Суть цієї влади полягає в характері привласнення засобів виробництва і його результатів. Тому виникає необхідність у розкритті змісту існуючої системи відносин власності. Характер цих відносин на різних етапах суспільного розвитку складався не однаково. Для його характеристики важливо розрізняти типи, форми та види власності.

Історії відомо два основних типа власності – приватна і суспільна. Приватна характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт, належать приватним особам. Вони можуть привласнювати продукт як своєї, так і чужої праці. Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту. Її можна представити у двох основних видах: як власність народу в цілому і як власність окремих колективів. Реально у господарській практиці вона виступає у формах державної (загальнодержавна, комунальна) і колективної власності (орендна, трудових колективів, суспільних організацій).

Державна власність – це форма власності на засоби виробництва, за якої володарем виступає держава. Вона включає, крім виробничих підприємств та інфраструктури, також рухоме та нерухоме майно, необхідне для функціонування армії, поліції, адміністрації; фонди соціальної інфраструктури – освіти, соціального забезпечення, охорони здоров'я, тощо, засоби державно-кредитної системи.

Кооперативна власність – це колективна власність кооперативів на основі добровільного усуспільнення членами кооперативів всіх або частини належних ім. засобів виробництва і грошових внесків (паїв).

Перетворення форм власності проявляється як:

1. Приватизація (часткова, масова), по засобу здійснення: зустрічна, знизу до гори, по формі: продаж, викуп, передача.

2. Націоналізація.

3. Реприватизація – повернення власності її колишнім власникам.

4. Роздержавлення – перехід з державної до недержавних форм власності.