- •Основи менеджменту
- •Затверджено
- •Тема 10
- •Розширений зміст
- •Тема 78
- •Тема 124
- •Тема 141
- •Тема 158
- •Тема 177
- •Тема 193
- •Тема 203
- •Тема 208
- •Тема 218
- •Тема 229
- •Тема 240
- •Тема 247
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •1.1. Менеджмент як сфера діяльності. Сутність категорій “менеджмент” та “управління”
- •1.2. Менеджмент як наука і мистецтво. Основні категорії менеджменту
- •Підходи до оволодіння мистецтвом управління, сформульовані Лі Яккока.
- •1.3. Сфери застосування менеджменту
- •1.4. Методологічні основи менеджменту
- •Тестові завдання
- •6. Які основні загальні риси має організація?
- •17. Як слід розуміти принцип "винагорода персоналу?
- •18. Закономірність децентралізації й демократизації управління:
- •19. Закономірність визначальної ролі людського чинника у виробництві та управлінні:
- •20. Який принцип є характерним для горизонтального поділу праці:
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •Звід законів Хаммурапі
- •2.2. Еволюція менеджменту, розвиток науки управління
- •2.2.1. Школа наукового управління
- •Чотири основні риси наукової організації управління (ф.У. Тейлор)
- •Принципи продуктивності (г. Емерсон)
- •2.2.2. Адміністративна (класична) школа
- •Характеристики ідеальної бюрократії м. Вебера
- •2.2.3. Школа людських відносин і поведінкових наук
- •2.2.3. Кількісний підхід у менеджменті
- •2.3. Інтегровані підходи до управління
- •2.3.1. Процесний підхід
- •2.3.2. Системний підхід
- •Принципи системного підходу
- •2.3.3 Ситуаційний підхід
- •2.4. Розвиток управлінської науки в Україні
- •2.5. Сучасна управлінська парадигма та проблеми теорії менеджменту
- •Тестові завдання
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •3.1. Організація як відкрита динамічна система
- •3.2. Загальні характеристики організацій
- •Ресурси організації (на прикладі McDonald's)
- •Рівні управління вищого навчального заклада
- •3.3. Внутрішнє середовище організації
- •3.3.1. Цілі та задачі організації
- •Загальна класифікація цілей організації
- •3.3.2. Технології як фактор внутрішнього середовища організації
- •3.3.3. Організаційна структура
- •3.3.4. Персонал як чинник внутрішнього середовища організації
- •3.4. Зовнішнє середовище організації
- •3.4.1 Фактори зовнішнього середовища прямої дії, їх взаємозв’язок.
- •3.4.2 Фактори зовнішнього середовища непрямої дії, їх взаємозв’язок.
- •Тестові завдання
- •1. Організація - це:
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •4.1. Поняття та класифікація функцій менеджменту
- •4.2. Процес управління: сутність та мета
- •4.3. Управлінський цикл та управлінські процедури
- •4.4. Сутність та класифікація методів менеджменту.
- •1.5. Принципи менеджменту
- •Питання для самостійного вивчення:
- •Тестові завдання
- •13. На які види можна умовно поділити методи менеджменту:
- •14. Соціально-психологічні методи менеджменту - це:
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •5.1 Сутність планування, його види та їхній взаємозв’язок
- •5.2. Поняття стратегічного планування
- •5.3. Визначення місії та цілей організації
- •5.4. Оцінки та аналіз зовнішнього середовища
- •5.5. Управлінське обстеження сильних та слабких сторін фірми
- •5.6. Аналіз стратегічних альтернатив
- •5.7. Тактика, політика, процедури, правила
- •5.8. Бюджети як засіб реалізації стратегії.
- •5.9. Управління по цілям (мво)
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тестові завдання
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •6.1. Сутність організаційної діяльності
- •6.2. Повноваження, обов’язки, відповідальність. Типи повноважень
- •6.3. Сутність і види координації
- •6.4. Побудова організації, організаційне проектування
- •6.5. Класифікація організаційних структур управління
- •6.6. Централізація та децентралізація
- •Тестові завдання
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •7.1. Поняття мотивації. Сутність і види потреб.
- •7.2. Внутрішні та зовнішні винагороди
- •7.3. Класифікація теорії мотивації.
- •7.3.1 Змістовні теорії мотивації
- •7.3.2 Процесуальні теорії мотивації
- •7.4. Стимулювання праці
- •Питання для самостійного вивчення:
- •Тестові завдання
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •8.1. Поняття, зміст, мета, об’єктивність та необхідність контролю
- •8.2. Види контролю, їх характеристики
- •8.3. Етапи процесу контролю
- •8.4. Системи контролю з зворотним зв’язком.
- •8.5. Поведінкові аспекти контролю
- •8.6. Характеристики ефективного контролю. Економічність контролю
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тестові завдання
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •9.1. Поняття регулювання та його види
- •9.2. Етапи процесу регулювання
- •V етап
- •Питання для самостійного вивчення:
- •Тестові завдання:
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •10.1. Інформація, її класифікація і роль в управлінні. Вимоги до інформації
- •10.2. Характеристика та види комунікацій
- •10.3. Комунікаційний процес, його елементи, етапи та ефективність
- •10.4. Удосконалення організаційних комунікацій
- •Питання для самостійного вивчення:
- •Тестові завдання
- •1. Форма обміну інформацією між двома або кількома особами у "вузькому колі":
- •3. Якщо Вам доведеться пояснювати, що представляє собою управлін-ська інформація, то Ви скажете, що це є:
- •18. В чому полягає основна мета комунікаційного процесу?
- •19. Що являє собою комунікація?
- •20. Що слід розуміти під інформацією довідково-енциклопедичного характеру?
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •11.1. Сутність та значення управлінських рішень, вимоги, що висуваються до управлінських рішень
- •11.2. Класифікація управлінських рішень:
- •11.3. Умови прийняття управлінських рішень
- •11.4. Розробка управлінських рішень. Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень
- •11.5. Якість управлінських рішень
- •11.6. Моделі прийняття управлінських рішень
- •Питання для самостійного вивчення:
- •Тестові завдання.
- •1. Діяльність керівника, пов’язана із знаходженням варіантів дій, викликаних ініціативними пропозиціями виконавців по вирішенню певних ситуацій – це:
- •2. Які основні фактори впливають на процес прийняття і реалізації управлінських рішень?
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •12.1. Поняття та загальна характеристика керівництва
- •12.2. Види керівництва. Керівництво і влада
- •12.3. Теорії лідерства
- •12.3.1 Поведінковий підхід – стилі лідерства
- •12.3.2 Ситуаційні підходи до ефективного лідерства
- •12.4. Загальна характеристика моделі сучасного менеджера
- •Питання для самостійного вивчення:
- •Тестові завдання
- •1. Що слід розуміти під діловими якостями менеджера?
- •2. Вид управлінської діяльності, що полягає у впливі керівників на підлеглі їм колективи чи окремих осіб – це:
- •4. Досконале знання своєї справи, складних зв’язків явищ та процесів, можливих засобів та методів досягнення мети:
- •5. Якими основними діловими якостями повинен володіти менеджер?
- •6. Якими основними морально-психологічними якостями повинен володіти менеджер?
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •13.1. Сутність відповідальності та етики у менеджменті
- •13.2. Зміст юридичної відповідальності
- •13.3. Соціальна відповідальність
- •13.4. Заходи щодо забезпечення етичної поведінки
- •Питання для самостійного вивчення
- •Тестові завдання
- •7 Принципи, що визначають правильну і неправильну поведінку:
- •8. Зобов’язання виконувати завдання й звітувати за результати діяльності перед вищим керівництвом і пояснювати невдачі – це:
- •9. Що являє собою юридична відповідальність?
- •Мета теми
- •Основні поняття
- •План теми
- •14.1. Поняття організаційного розвитку. Сутність та основні параметри організаційних змін
- •14.2. Результативність та ефективність менеджменту
- •1.7. Управління, спрямоване на успіх. Критерії ефективного управління.
- •14.3. Комплексний підхід до удосконалення процесу управління фірмами
- •Питання для самостійного вивчення:
- •Тестові завдання
- •1) Результативність; 2) ефективність; 3) продуктивність; 4) виробіток.
- •Модульний контроль
- •Модуль № 1 Частина 1: Тестові завдання
- •Частина 2: Задачі
- •Модуль № 2 Частина 1: Тестові завдання
- •Частина 2: Дерево рішень:
- •Частина 3: Платіжна матриця
- •Формули для розрахунків:
- •Приклади розв’язування задач Модуль № 1
- •Алгоритм розв’язання задачі
- •Модульний контроль 2
- •Методичні рекомендації до виконання індивідуального завдання Зміст роботи
- •Структура роботи
- •Вимоги до оформлення роботи
- •Рекомендації щодо виконання індивідуального завдання:
- •Критерії оцінювання
- •Перелік теоретичних запитань з дисципліни “Основи менеджменту” Група 1
- •Перелік теоретичних запитань з дисципліни “Основи менеджменту” Група 2
- •Перелік теоретичних запитань з дисципліни “Основи менеджменту” Група 3
- •Умова задачі для виконання індивідуального завдання
- •Методичні вказівки до організації самостійної роботи студентів Зміст роботи
- •Організація самостійної роботи
- •Тема 1
- •Тема 3
- •Література Основна література
- •Додаткова література
- •Періодичні видання:
- •Джерела Internet
Принципи системного підходу
Принцип |
Зміст принципу |
цілісності |
потребує розглядати систему як об’єкт, як цілісне явище, якість якого не зводиться до властивості будь-якої з окремих частин, які її утворюють |
сумісності |
полягає в забезпеченні здатності взаємодії підсистем різних видів, рівнів у процесі їх спільного функціонування, дає змогу забезпечити нормальне функціонування економічних об’єктів, підвищення їх ефективності |
лабілізації |
полягає в тому, що зміни співвідношення стійкості структури і рухливості (лабільності) функцій відображають спрямованість процесу організації на її підвищення, підйом на новий рівень |
модульної побудови |
передбачає, що кожна система складається з сукупності взаємопов’язаних модулів, які можна вважати моделями її компонентів |
ієрархії |
при побудові системи доцільним є введення ієрархії її частин, їх ранжу-вання, що спрощує розробку систем, встановлює порядок розгляду частин |
єдності |
передбачає одночасний розгляд системи як цілого та як сукупності частин (елементів). Відповідно до даного принципу розподіл системи на складові слід здійснювати зі збереженням цілісних уявлень про систему |
еквіфінальності |
полягає в тому, що система при різних початкових умовах та різними шляхами може досягати бажаного кінцевого стану, що не залежить від часу й визначається виключно власними характеристиками системи (це є формою стійкості стосовно початкових та граничних умов) |
масштабу |
виходить з того, що якість функціонування системи можна оцінити лише стосовно системи більш високого рівня ієрархії. Тобто для визначення ефективності функціонування системи треба представити її як частину більш загальної системи. |
кінцевої цілі |
абсолютний пріоритет кінцевої (загальної) цілі над проміжними |
функціональності |
доцільно розглядати структуру та функції системи сумісно, віддаючи при цьому переваги функціям над структурою. Згідно з цим принципом, будь-яка структура тісно пов’язана з функціями системи та її частин. У разі надання системі нових функцій слід перевіряти відповідність їм структури та за необхідності переглядати цю структуру |
розвитку |
передбачає врахування мінливості системи, її здатності до розвитку, адаптації, розширення, заміни частин, накопичення інформації |
невизначеності |
принцип стверджує, що можна мати справу із системою, у якій структура, функціонування чи зовнішні впливи не є повністю визначеними, внаслідок чого кожна система є унікальною, а також унікальними є умови їх функціонування |
2.3.3 Ситуаційний підхід
Ситуаційний підхід – передбачає, що існують специфічні конкретні підходи і прийоми, які повинен використовувати керівник для ефективного досягнення цілей організації, причому вони можуть значно відрізнятися і залежати від певної конкретної ситуації. Даний підхід концентрується на ситуаційних розбіжностях між підприємствами і всередині них самих, намагається визначити найбільш значущі змінні ситуації і їх вплив на ефективність діяльності підприємства в цілому.
Загалом ситуаційний підхід зробив значний внесок в розвиток теорії управління. В його рамках розроблені конкретні рекомендації щодо застосування наукових концепцій, принципів, методів залежно від ситуацій, що склалася , і умов зовнішнього середовища. Успіх чи неуспіх ситуаційного підходу визначається тим, наскільки керівник зміг правильно інтерпретувати ситуацію: визначити ті фактори, які є найважливішими, оцінити рівень ймовірності настання певних результатів.
Основою системного підходу є “закон ситуації”. Вперше він був сформульований на початку 1920-х рр. Мері Паркер Фоллет. Вона стверджувала, що ефективність управлінця залежить від володіння ним необхідними знаннями, проте різні обставини вимагають різних знань, і, відповідно, найбільших успіхів в них досягають різні люди. Кращі керівники стають кращими не тому, що вони наділені якимись особливими лідерськими якостями, а тому, що вони відповідають вимогам моменту (ситуації).
Честер Барнард в рамках розгляду поняття “ситуаційності” висунув тезу про те, що підлеглі по-різному можуть приймати керівників, і це залежить від наступних умов:
– розуміння підлеглими розпоряджень, що поступають до них;
– їх віри в те, що керівництво діє відповідно до інтересів організації;
– їх віра в те, що інтереси організації збігаються з їх власними інтересами;
– їх фізичної і психічної здатності підкорятися.
Не зважаючи на існування даних положень, вважається, що створення теоретичної бази ситуаційного підходу почалося лише в кінці 1950-х років, завдяки результатам емпіричних досліджень Джоан Вудворд. Саме тоді був здійснений синтез концепцій, що існували раніше, на підставі теорії систем. У 1970-х рр. за рахунок залучення основних положень теорії відкритих систем, результатів орієнтованих на практику досліджень і вживання багатоваріантної статистики були зроблені нові кроки, в результаті яких виникла концепція, що пояснювала властивості організаційної структури залежно від специфіки її адаптації до внутрішнього і зовнішнього середовищ.
В результаті проведених досліджень були виявлені основні змінні, які зумовлюють застосування ситуаційного підходу і його результати. До них відносяться: технології, що використовуються на певному підприємстві; стан зовнішнього середовища, в якому воно функціонує; його розмір і стратегія, яку воно реалізує. Інші істотні змінні характеризують відносини між керівниками і підлеглими, характер задач, які вирішуються в організації і здійснюють вплив на тип лідерства, що властивий для керівників. Зв’язки між всіма цими змінними носять складаний комплексний характер.
Методологію ситуаційного підходу можна пояснити як процес, що складається з чотирьох етапів.
1. Керівник повинен засвоїти сучасні засоби професійного управління, що довели свою ефективність. Він повинен розуміти, яким чином здійснюються процеси управління, системного аналізу, індивідуальна і групова поведінка, вміти використовувати методи контролю і планування, прийняття управлінських рішень.
2. Керівник повинен вміти передбачати ймовірні наслідки застосування конкретної методики чи концепції, як позитивні, так і негативні.
3. Керівник повинен вміти правильно оцінити ситуацію, тобто виділити найбільш істотні фактори і зв’язки, що існують між ними, визначити ймовірні наслідки, які можуть бути отримані в результаті зміни одного чи декількох факторів.
4. Керівник повинен вміти пов’язувати конкретні прийоми впливу з конкретними ситуаціями, що склалися, забезпечуючи при цьому досягнення цілей організації найефективнішим чином.
Загалом, ситуаційний підхід визнає, що результати одних і тих самих управлінських дій у різних ситуаціях можуть суттєво відрізнятися. Тому в процесі здійснення управління менеджери повинні враховувати конкретну ситуацію, набір конкретних обставин, які впливають на організацію в даний момент. З точки зору ситуаційного підходу управління є мистецтвом менеджера усвідомити ситуацію, визначити її характеристики, вибрати відповідну модель управління і вже потім використовувати наукові управлінські рекомендації загального характеру.
Виходячи з викладеного вище, стає зрозумілим, що об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі елементи внутрішнього та зовнішнього середовища організації, що значно відрізняє його від усіх попередніх моделей розвитку науки управління (табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Характеристики основних еволюційних моделей менеджменту
Характеристика моделі |
Модель |
|||
Наукового менеджменту (раціональних цілей) |
Адміністративна школа (внутрішніх процесів) |
Школа людських відносин |
Відкритих систем |
|
1. Основні представники |
Ф. Тейлор, Л. та Ф. Гілбрет |
А. Файоль, М. Вебер |
Е. Мейо, М. Фоллєтт |
Дж.Вудворд, Т. Барнс |
2. Критерії ефективності |
Продуктивність, прибуток |
Стабільність, безперервність |
Обов’язки, мораль, згуртованість |
Здатність до адаптації, зов-нішня підтримка |
3. Засоби / цілі |
Чітке управління забезпечує продуктивні результати |
Рутинізація призводить до стабільності |
Залучення до участі приводить до зобов’язань |
Безперервне оновлення га-рантує зовнішню підтримку |
4. Особлива увага |
Раціональний аналіз, вимірювання |
Визначення відповідальності, документування |
Участь, узгодженість |
Творче вирі-шення проблем, інновації |
5. Ролі менеджера |
Керівник, планувальник |
Спостерігач і координатор |
Наставник і помічник |
Інноватор і посередник |
В рамках системного підходу виділяють наступні основні концепції:
– теорія глобальної стратегії – передбачає реалізацію певної організації однакових стратегій в різних країнах. Глобальна стратегія дає кращий результат у галузях із глобальною конкуренцією або в галузях, де починається процес глобалізації. Не зважаючи на те, що зумовлені необхідністю пристосуватися до його специфічних умов. У глобальній стратегії існують два методи, за допомогою яких фірма може домогтися конкурентної переваги. Перший метод базується на здатності фірми, що діє на світовому ринку, здійснювати свою діяльність у різних країнах таким чином, щоб знижувати витрати або підсилювати товарну диференціацію. Другий метод орієнтований на здатність фірми координувати діяльність філій, що діють по всьому світу, так, як не зможе зробити жодна фірма, що діє тільки на внутрішньому ринку;
– концепція управління по цілям – є популярним методом менеджменту, який володіє потенційними можливостями об’єднати планування та контроль у складній сфері людських ресурсів. Крім того, це спосіб мотивації, що допомагає перебороти деякі негативні впливи контролю на поведінку працівника. Сутність концепції полягає в тому, що управління може відбуватися лише шляхом транслювання цілей до рівня окремого співробітника, а постановка цілей співробітникові може відбуватися тільки на підставі наявності в нього набору певних компетенцій, які дозволять досягти цієї цілі. При цьому співробітник повинен одержувати постійний зворотний зв’язок від керівника у вигляді заохочення позитивних результатів руху до цілі та її досягнення і відповідної винагороди;
– стратегія адаптації – передбачає здійснення поступового переходу системи з одного стану в інший. Впровадження і реалізація даної стратегії гарантує максимальне пристосування організації до умов ринку, нужд і потреб споживачів. Доцільність використання даної стратегії зумовлена тим,що кожна організація, яка є відкритою системою, значно залежить від умов зовнішнього середовища, в якому вона функціонує, повинна постійно пристосовуватися до всіх змін, що в ньому відбувається.