3.4. Зовнішнє середовище організації

Зовнішнє середовище організації – це сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх (відносно підприємства) умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.

Зовнішні чинники діляться на 2 групи:

– зовнішнє середовище прямої дії – сукупність факторів зовнішнього середовища, що безпосередньо впливають на операції організації та зазнають впливу цих операцій;

– зовнішнє середовище непрямої дії – сукупність факторів зовнішнього середовища, що не чинять негайного та прямого впливу на організацію, але через інші фактори впливають на неї.

Однією з особливостей складних організацій, які складаються з декількох підрозділів, є те, що кожний з них має своє зовнішнє середовище. Дане положення було досліджене і доведене прихильниками ситуаційного підходу Дж. Лоршем та П. Лоуренсом. Діючи у своєму власному зовнішньому середовищі, кожний підрозділ пристосовується до нього, а це відповідно впливає на підвищення рівня диференціації між підрозділами в середині підприємства, примушуючи кожного з них до інтеграції як основної передумови досягнення спільних організаційних цілей.

Зовнішнє середовище є складним, мінливим і, як правило, багато в чому невизначеним. Його елементи взаємопов’язані і впливають один на одного. Загалом зовнішнє середовище організації має певні характеристики.

1. Взаємозв’язок факторів зовнішнього середовища – це рівень сили, з якою зміна одного фактора діє на інші фактори (наприклад, ріст цін на енергоносії обумовлює стрибок цін на всі види продукції, а особливо ті, де значною є частка енергозатрат в процесі виробництва. У свою чергу, таке становище примушує виробників шукати енергозберігаючі технології). Фактори зовнішнього середовища неможливо розглядати ізольовано один від іншого. Вони є взаємопов’язаними один з одним, швидко змінюються, зумовлюючи настання змін один в одному. Даному феномену науковці дали назву “хаотичні зміни” (hyperturbulence), відзначаючи, що чим швидшими є зміни факторів, тим сильнішим виявляється взаємозв’язок між ними.

2. Складність зовнішнього середовища – це число факторів, на які організація зобов’язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора. Складнішою є робота тієї організації, на яку впливає більша кількість факторів. В сучасних ринкових умовах господарювання кожна організація в будь-якому випадку налагоджує взаємовідносини зі значною кількістю суб’єктів зовнішнього середовища різних типів (постачальниками, посередниками, споживачами). Її відносин з кожним з них є диференційованими, а це відповідно зумовлює створення більш складної організаційної структури підприємства.

3. Мінливість і рухливість середовища – це швидкість, з якою відбуваються зміни у оточенні організації. У деяких з них зовнішнє середовище надто рухливе (комп’ютерні технології, електронна, хімічна, фармацевтична промисловість, біотехнології). Менш рухливе середовище – у підприємств харчової, деревообробної промисловості тощо. Крім того, в межах одного підприємства більш рухливим є середовище для одних підрозділів, зокрема, науково-дослідних, маркетингових відділів, і менш рухливим – для інших, наприклад, виробничих.

4. Невизначеність зовнішнього середовища – це відносна кількість інформації про зовнішнє середовище і ймовірність її достовірності. Організації, прагнучи зменшити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії – пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його більш сприятливим для свого функціонування. Перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади. Керівники таких організацій повинні вміло використовувати сучасний інструментарій для прогнозування майбутніх змін, володіти ринковою інтуїцією. Друга стратегія, як правило, доступна лише великим фірмам або таким, які об’єднуються з метою збільшення своїх можливостей. Для впливу на зовнішнє середовище вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність задля лобіювання своїх інтересів, входження у торговельні асоціації із собі подібними тощо. Вразливість малого бізнесу багато в чому пояснюється саме тим, що серед “молодих” підприємців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.

Керівництво кожного підприємства, яке діючи в зовнішньому середовищі, повинно враховувати всю інформацію про його чинники, передбачувати можливі зміни, постійно пристосовуватися до них. Своєчасність і об’єктивність оцінки рівня впливу кожного фактору є головною умовою успішності підприємства.