Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodichka_Osnovy_Menedzhmenta.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
2.25 Mб
Скачать

2

Звід законів Хаммурапі

Кодекс законів Хаммурапі визначає провину виключно з точки зору матеріальної шкоди для особи або небезпеки для держави і суспільства. Він гарантує права всім заміжнім жінкам на особисту безпеку, в ньому повністю відсутнє правило родової помсти. Тому вважається, що закони Хаммурапі вперше створили правильно організовану культурну державу, яка взяла на себе захист підданих і помсту вбивцям.

Деякі закони мудрого правителя старовини повчальні для нащадків.

1. Батьки могли продавати дітей, якщо до того їх змушувала убогість.

2. Якщо заміжню жінку бачили з коханцем, то її кидали у воду; а на невірного мужа можна було лише скаржитися до суду.

3. За несправедливе звинувачення наклепник карався судом підстріганням волосся на скронях.

4. За вбивство мужа винуватицю садили на кіл.

5. За лихослів'я на батьків відрізували язика, за побої - відрубували руку.

6. Чоловік нічого не отримував з приданого покійної дружини - воно належало дітям. Однак, вдові повертали її придане і дарунки чоловіка, вона користувалася залишеним майном спільно з дітьми.

7. Начальники за утиск солдатів піддавалися страті.

8. За крадіжку здійснювалась страта, за крадіжку із зломом грабіжника вбивали біля стіни будинка і закопували на місці. До злодія прирівнювався той, хто продав втрачену річ, а також її покупець, що не довів, що він купив крадене не свідомо.

9. Хірург, що зробив вдалу операцію знатній людині, отримував 10 сіклей, простому, - 5, але за невдалу позбавлявся рук.

10. Архітектора винагороджували відповідно до величини споруди, за міркою за кожну одиницю простору. Якщо будинок обрушиться і задавить господаря, архітектор піддається страті; якщо загине син господаря, те необхідно стратили сина архітектора. В разі відмічених помилок споруди ремонт проводиться архітектором. Ті ж принципи діють відносно корабельників і представників інших професій.

. Друга революція у менеджменті – світсько-адміністративна – пов’яза-на з діяльністю вавилон-ського правителя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.). Створивши величезну імпе-рію, включно з сусідніми державами Месопотамією й Асірією, він спробував орга-нізувати ефективну систему управління. Вивчивши дос-від своїх попередників, Хаммурапі дійшов висновку, що недостатньо управляти виключно керуючись неписаними законами, народним правом і звичаями. Відомий звід Хаммурапі, що містить 285 законів управління державою, є певним етапом у розвитку менеджменту. Також Хаммурапі був першим із тих, хто став цілеспрямовано працювати над створенням свого образу “дбайливого заступника народу”. Іншими словами, це була перша спроба формування іміджу правителя.

3. Третя революція у менеджменті – виробничо-будівельна – відбулася також у Вавилоні за часів нового розквіту держави при правлінні Новуходоносора ІІ (605-562 рр. до н. е.), який став автором проектів не тільки Вавілонської вежі, але й значно удосконалив організацію праці на текстильних фабриках, зерносховищах, а також під час здійснення будівельних робіт. В рамках даної революції відбулося поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю в сфері виробництва і будівництва.

4. Четверта управлінська революція – зародження капіталізму і індустріального прогресу європейської цивілізації (17 – 18 ст.) – зародження професійного управління. Для даного періоду характерним є вдосконалення знарядь праці і виробничих відносин, розвиток ремесла і торгівлі, поява кризи феодалізму. В результаті даних подій відбувається розвиток міст, перетворення їх у торгово-ремісничі, військові, культурні і політичні центри, незалежні від феодалів і Церкви, посилення світської влади (за рахунок появи перших парламентів). За всіх даних умов суттєво змінюються масштаби управління, оскільки функціями його стають, зокрема такі, як забезпечення національної єдності, національної мови, національної самосвідомості, національного характеру народів та їхніх культур. За умови бурхливого економічного розвитку, ще однією важливою функцією управління, не притаманною цьому феномена у попередні епохи суспільного розвитку, стає забезпечення умов для здобуття наукових знань та їхнього впровадження.

5. П’ята управлінська революція – бюрократична (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) – формування великих ієрархічних структур, поділ управлінської праці, введення норм, стандартів, встановлення посадових обов’язків і відповідальності менеджерів. В даний період епохи капіталізму почали створюватися перші школи бізнесу і системи професійного навчання керівників. З появою класу професійних менеджерів і виділенням його з класу капіталістів відбувся революційний переворот в суспільстві, сутність якого полягала в перетворенні менеджерів спочатку в професійну страту, а потім в окремий соціальний клас.

6. Шоста управлінська революція – інформаційна (кінець ХХ ст. – початок ХХІ ст.) – зумовлена винаходом мікропроцесорної технології і персонального комп’ютера, характеризується переходом від механічних, електричних засобів перетворення інформації до електронних, створенням і активним використанням програмного забезпечення в управлінському процесі як основного засобу його інтенсифікації і автоматизації. Важливим значенням цієї революції є поява всесвітньої мережі Інтернет, використання якої дозволило організувати інформаційний обмін в глобальних масштабах. Основним поштовхом для існування даної революціє є поява нових засобів нагромадження інформації (магнітні та оптичні диски, напівпровідникові пристрої), розвиток засобів зв’язку (супутниковий зв’язок, телефонна мережа), вдосконалення можливостей автоматизованої обробки даних.

Враховуючи надбання кожної з даних революцій можна визначити загальні характеристики організацій стародавніх часів та сучасних організацій (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Історичне порівняння організацій

Стародавні часи

Сучасність

Мала кількість крупних організацій

Велика кількість крупних організацій

Мала кількість керівників, майже відсутні керівники середньої ланки

Велика кількість керівників, зокрема, керівники середньої ланки

Управлінська діяльність не

відокремлювалась від неуправлінської

Управлінська діяльність чітко

відокремлена від неуправлінської

Зайняття керівних посад за правом народження чи шляхом захоплення силою

Зайняття керівних посад за правом компетентності з додержанням законності

Мала кількість людей, спроможних приймати важливі для організації рішення

Велика кількість людей, спроможних приймати важливі для організації рішення

Базування на наказах та інтуїції

Базування на колективній роботі та раціональності