173.Зовнішня заборгованість країни та її показники

Сума фін зобов'я­зань країни іноз кредиторам, що підлягають погаш в обумовлені терміни. Найгостріше проблема зовн заборг стоїть перед країнами, що розвиваються.

Для вирішення проблеми заборг-ті країни були вимушені брати нові позики, а також – звернутися за допомогою до стабілізац програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти: 1) відміна або лібераліз валютнта імп контролю; 2) зниження обмінного курсу місцевої валюти; 3) жорстка внутр антиінфляц програма (контроль за кредитами банків, за видатками держ бюджету, за дефіцитом держ бюджету, за ростом з/п, зняття контролю за цінами); 4) стимулювання іноз інвестицій і відкриття ек-ки країни світовому госп-ву.

За методологією Всесвітнього банку показиники з-сті:

- Відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів та послуг — ЕDІТ/ХGS. при перевищенні критичної відмітки у 275 % може частково або повністю списуватися зовнішній борг країни.

-Відношення загальної суми зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту — ЕDІТ/GNІ. найбільш всеохопним. За критичне значення прийнято вважати 50 %. Якщо зробити глобальне зіставлення трьох континентів, то на Європу, Північну Америку та Азію припадає відповідно 35 %, 25 % і 25 % світового ВВП;

- Відношення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів та послуг — ТDS/XGS. - - Відношення платежів з обслуговування зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту — INT/GNI. Середній показник по країнах з перехідною економікою — 1,0 %.;

-Відношення офіційних резервів до загальної суми зовнішнього боргу — RES/ ЕDТ, показує, чи може країна використовувати свої резерви (і яку частку) для погашення зовнішнього боргу. Високі показники мають Ботсвана (700 %), Ліван (390 %), Естонія (250 %), Мальта (243,5 %) і Латвія (176,5 %).

RES/MGS — відношення міжнародних резервів до обсягу імпорту товарів та послуг.

Short term/EDT — частка короткострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу.

Concenssional/EDT — частка довгострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу.

Multilateral/EDT — частка боргу міжнародним організаціям боргу в загальній сумі зовнішнього боргу..

Оцінюючи платоспроможність окремих країн, використо­вують показник норми обслуговування державного боргу (НОБ), який визначається віднош суми платежів, яку країна має виплатити іноз державам за певний період(СП), до суми іноз валюти, отриманої від експорту то­варів і послуг (СВ): НОБ = СП : СВ • 100% якщо НОБ перевищує 20%, країна є неплатоспроможною.

174. Механізми реструктуризації зовнішнього боргу.

Традиційним методом зменшення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування ( процент, сума, строки сплати) переглядаються. Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка відбувається в рамках «Паризького клубу». Найбіднішим країнам-боржникам з метою полегшення боргового тягаря пропонується вибір одного із варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами «Паризького клубу». Офіційні кредитори надають такі види допомоги: часткове анулювання боргу; подальше продовження термінів дії боргових зобов’язань; зниження відсотків за обслуговування боргу.

Методи управління держ боргом: 1. конверсія – зміна доходності позик, 2. консолідація – збільшення строків дії позики. 3 – уніфікація – об‘єдн декількох позик в одну. 4. відстрочення 5. анулювання (дефолт) Рефінансування це погашення за рахунок нових залучень. Реструктуризація – відстрочка сплати за певний період.

1. Реструкт боргу по лінії Паризького і Лондонського клубів. Відбув за заг угодою країн-кредиторів. Паризький клуб створ у 1956 р. як неформальна урядова орг-я країн-кредиторів. Він не має чіткої орг-ої структ та членства і формально відкритий для всіх країн, які є кредиторами і приймають практику роботи цієї організації. Осн членами Пар клубу є розвинуті країни - члени ОЕСР. Діяльн клубу полягає в спостереженні за держ заборг-тю і проведенні багатостор переговорів з країнами-боржниками з проблеми реструк-ції їхніх боргівЛондонський клуб кредиторів - консулат-ний комітет найб банків-кредиторів, який засідає у зв'язку з переговорами їх з урядами країн-боржників з питань реструк-ії Їхньої приватної заборг-ті. Умовою підписання угоди про реструк-ію є прийняття країною програми МВФ з структ перебудови ек-ки і здійснення екон-их реформ. Реструкт-ії підлягають лише виплати основного боргу. Етапи реструк-ії Лон клубу: 1- боржник об’являє мораторій на платежі і складає інформац меморандум. 2- кредитори формують банківський консультативний комітет. 3- відбувається вибір посередників по обслуговув, адвокатів та юрид консультацій. 4- збори по вивченню стану. 5- узгодження осн умов реструк-ї. 6- документальне оформлення угоди про перегляд боргу. 7- підписання юрид документів всіма сторонами.

2) Реструк боргу комерц банками Найб популярн заходом реорг боргу для комерц банків-кред став прийнятий у 1989 План Бреді. Банки йдуть на реорг деякої частини боргу країн, що розв-ся (знищен %), лише в тому випадку, якщо її уряд здійсн більш радикальну програму макроек і структ перетворень. До реструктуризації боргу також включ 1. конверсія боргу в активи 2. зворотний викуп боргових зобов‘язань (buy-back) 3. конверсія боргу в облігації 4. списання всього боргу або його частини.

175. Роль Паризького та Лондонського клубів у вирішенні проблем зовнішньої заборгованості.

Паризький клуб створ у 1956 р. як неформальна урядова орг-я країн-кредиторів. Він не має чіткої орг-ої структ та членства і формально відкритий для всіх країн, які є кредиторами і приймають практику роботи цієї організації. Осн членами Пар клубу є розвинуті країни - члени ОЕСР. Діяльн клубу полягає в спостереженні за держ заборг-тю і проведенні багатостор переговорів з країнами-боржниками з проблеми реструк-ції їхніх боргів.Клуб розробляє умови позик, приймає рішення про пролонгацію заборгованості, або припинення платежів. За результатами переговорів з боржниками члени Пар клубу підписують Узгоджений протокол реструк-ції боргу, в який включ: умова про консолідацію платежів на обслугов боргу і простроч платежів; дату, станом на яку підписані угоди про кредити підлягають реструк-ції; консолідаційний період, протягом якого повинна відбутися реструк-ція боргу; частка боргу, яка підлягає реструк-ції; умови першого внеску по реструктурованій заборг-ті і графік платежів Зараз пролонгац відбуі за «розширеними умовами Торонто» і за «умовами Х‘юстон».

Лондонський клуб кредиторів - консулат-ний комітет найб банків-кредиторів, який засідає у зв'язку з переговорами їх з урядами країн-боржників з питань реструк-ії Їхньої приватної заборг-ті. Як правило, переговори ведуться одним із банків від імені і за дорученням ін банків, що беруть участь у консультативній раді. Лон клуб не має чітко визнач стр-ури і збирається у складі тих банків, які мають найб вимоги до країни-боржника, справу якої вони розглядають. Умовою підписання угоди про реструк-ію є прийняття країною програми МВФ з структ перебудови ек-ки і здійснення екон-их реформ. Реструкт-ії підлягають лише виплати основного боргу. заходи щодо реструк-ї боргу: викуп із знижкою урядом країни-боржника приватн боргу своїх компаній у іноз банків; обмін із Знижкою боргів на інші активи, як-от: акції нац компаній; скороч платежів для обслугов боргу і надання нових позик для виплати старих боргів. Етапи реструк-ії Лон клубу: 1- боржник об’являє мораторій на платежі і складає інформац меморандум. 2- кредитори формують банківський консультативний комітет. 3- відбувається вибір посередників по обслуговув, адвокатів та юрид консультацій. 4- збори по вивченню стану. 5- узгодження осн умов реструк-ї. 6- документальне оформлення угоди про перегляд боргу. 7- підписання юрид документів всіма сторонами.

176.Проблема зовнішньої заборгованості України та можливі шляхи її розв’язання.

Етати розвитку зовн боргу Укр: 1) 1992-1993 хаотичність та відсутн узгодж потііт у сфері зовн запозич. Зауч позик у рамках кредитних іній під гаранті КМУ. 2) 1994-1995 високі темпи зрост зовн держ боргу, 3) 1997-вересень1998 початок залучення зовн комерц позик. Боргз склад з 1. позик міжнар фін орг, 2. комерц кредитів іноз банків, фін-кред установ 3. позик та кред ліній іноз держав. 4) вересень 1998 – початок 2000 необх відстрочки платежів за зобов‘яз в наслідок успешн реструктуриз держ боргу. Механізм виріш боргов проблеми був короткостр, тактичним. 5) поч 2000 – теперішній час Укр прагне реалізувати на практ довгостр пехан виріш боргов проблеми. В сучасній ситуації стан сфери зовн боргу хар-ться великою залежністю Укр від міжнар фін-кред установ, зокрема МВФ, і проблематичністю своєчасного обслуговув боргу, за рахунок чого отрим коштів на євроринку є проблематичним. Загалом, МВФ є найбільшим донором України, і загальна сума наданих кредитів Фондом Україні становить суму більше 4 млрд. дол. США.

Темп приросту зовнішнього боргу України впродовж 2009 року суттєво уповільнився і за рік склав 2.3% проти 27.1% у 2008 році. Обсяг валового зовнішнього боргу України на 1 січня 2010 року становив 104 млрд. дол. США (88.9% від ВВП*). Суттєво змінилися акценти в структурі заборгованості за секторами економіки країни: 2009 рік був позначений заміщенням боргу банківського сектору боргом секторів державного управління та ОГКР, частка яких у валовому зовнішньому борзі зросла за звітний рік з 16.4% до 23.1%, а банківського зменшилась з 38.8% до 29.6%. Частка інших секторів економіки становила 47.3% проти 44.8% на кінець 2008 року.

Проблему зовн боргу можна вирішити шляхом проведення наступних заходів, що в сукупності можуть полегшити становище країни в аспекті зовн боргу: 1) В галузі макроек-ки і держ екон політики 1. Приватиз потенційно прибуткових держ підприємств з метою залуч ефект-о власника і урахув питань екон безпеки держави одночасно з закриттям первинно збиткових підп-в; 2. податкова реформа з метою створ гнучкої системи надання податк-х пільг і зниження податк тягара на підпр-ва; 3. поліпшення інвест клімату шляхом стабіліз правової бази і надання пільг стратегічним інвесторам в базових галузях ек-ки; 4. стимулювання експорту; 5. створ гнучкої і економічно ефект системи захисту внутр ринку від зовн конкуренції.Ці заходи допоможуть відновити і підвищ екон-ий потенціал україни, екон-ий розвиток є базою для збільш надходжень до держбюджету і підвищення можливості держави розраховуватись за своїми боргами. 2) Боргова сфера. 1. Пошук ефектх засобів внутр запозичень з метою отрим коштів для реформування економіки; 2. припинення зовн запозичнь з метою фінансув дефіциту платіж балансу; 3. залучення коштів від іноз кредиторів лише для фінансув найважливіших проектів загальнодерж значення зі створ-м системи аналізу і контролю ефект-ті їх викор-ня;4. припинення отримання коштів на євроринку за рахунок позик і розміщ облігацій за умов високої вартості цих ресурсів; 5. реструкт-ція існуючого боргу на більш довгий період.

177.Світові боргові та фінансові кризи: аналіз їх причин і наслідків.

Криза заборгованості. Надмірне залучення іноз кредитів країнами, що розв-ся, при послабленні уваги до проблеми раціонального викор-ня отриманих ресурсів, погірш екон-го стану більшості цих держав через світову ек-ну кризу 1980-1982 рр. невеликі розміри внутр заощаджень, від‘ємне сальдо зовнішньоторг операцій; значний імпорт капіт за відсутності власних ресурсів. За даними Світ Банку нарах-ся 16 країн з високим рівнем заборг-ті: Бразилія, Мексика, Аргентина, Венесуела. За період з 1970 по 1996 роки зовн борг країн, що розв-ся, зріс з 68,4 млрд дол. до 2,3 трлн дол., 2000р – 2,6трлн. стабілізац програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти: 1) відміна або лібераліз валютнта імп контролю; 2) зниження обмінного курсу місцевої валюти; 3) жорстка внутр антиінфляц програма (контроль за кредитами банків, за видатками держ бюджету, за дефіцитом держ бюджету, за ростом з/п, зняття контролю за цінами); 4) стимулювання іноз інвестицій і відкриття ек-ки країни світовому госп-ву.

Світова фінансова криза, яка поч в 1997 році у країнах Сх Азії та протягом 1997-98 років поширилась, хоча і в різній мірі, на майже весь світ, була зумовлена такими основними факторами:

1. Вел обсяги спекулятивних операцій на світових фондових ринках. 2.) Банкротство банківської системи. Стрімкий ріст спекуляцій, не підкріпл відповідними темпами зрост реальної ек-ки врешті-решт призвів до кризових явищ в фін-й системі, що полягали в різкому зниженні курсів нац валют і котировок ЦП, масовому відтоку іноз інвестицій з країн, що розв-ся. Внаслідок цього банківська система багатьох країн зазнала великих збитків, адже головними операторами міжнар ринку ЦП і валютного рику є саме банки. 3) Глобалізація та циклічність світового розвитку. Епіцентрами кризи стали країни Сх Азії, з яких вона розповсюдилась на весь світ. В результаті кризи відбувся різкий відтік іноз капіталу з фондових ринків і репатриація інвестицій, що спричинило дефолт багатьох банків за їх боргами і руйнування фін-ї системи. Яскравим прикладом є Росія, де події відбулися саме так. Щодо України, внаслідок недост-го розвитку суто спекулятивних операцій на вітчизняному фондовому рику вона не сильно постраждала від кризи.

2. Криза валютної системи(ВС): Закономірності розвитку ВС визнач-ся відтворювальним критерієм, відображають основні етапи розвитку нац-го і світового госп-ва. Цей критерій проявляється в періодичній невідповідальності принципів світової ВС змінам у структурі світового госп-ва, а також у розстановці сил між його осн центрами. Тому періодично виникає криза світової ВС. Криза золотомонетного стандарту - 10 років (1913-1922), Генуезька в.с. - 8 років(1929-1936), Бреттон-Вудська – 10 років (1967-1976). Криза світової ВС веде до руйнування старої системи та заміни її новою, яка забезпечує відносну валютну стабілізацію. Види вал криз Локальні вал кризи вражають окремі країни чи групу країн навіть при відносній стаб-ті світової ВС. (Після 2 світової війни періодично виникали лок вал кризи у Фр, В/б, Італії та ін країнах.) Циклічні вал кризи (Прояв еко-их криз)Спеціальні вал кризи. Викликані ін факторами: криза плат балансу, надзвич обставинами і т.д. (При золотому стандарті валютні кризи виникали звичайно в періоди війн та циклічних екон-их криз, але не доходили до гострих форм). Немає чіткої межі між цикліч та спец вал кризами.

Глобальна фінансова криза 2008 — глибока фінансова криза. Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Криза призвела до проблем ліквідності та дерегулювання фінансових установ в США та Європі, що далі посилило кризу ліквідності.

178.Міжнародні і національні стандарти бухгалтерського обліку

Стандарт бухгалтерського обліку – це нормативний документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.

Питаннями стандартизації бухгалтерського обліку займаються Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, Міжнародна федерація бухгалтерів, сферою діяльності цієї організації є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямків у бухгалтерському обліку. ООН, головним об’єктом діяльності є вивчення питань,ЄС “Форма та зміст річного фінансового звіту компанії”, директива №7 “Вимоги до підготовки консолідованої звітності та методи підготовки”.

Приведення національних систем обліку і звітності до вимог міжнародних стандартів – це шлях до інтернаціоналізації обліку, його уніфікації та гармонізації, підвищення якості облікової інформації та довіри до неї з боку різних користувачів.

За період своєї діяльності Комітетом з міжнародних стандартів бух обліку розроблено41 й опубліковано і діє 34 стандарти. МСБО не є обов’язковими, вони виступають як рекомендації для запровадження. Слід сказати, що міжнародні стандарти не регулюють техніки та методики обліку. Вона була і буде різною в різних країнах світу. Міжнародними стандартами регулюються лише основні, принципові моменти, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності підприємства, відображення у звітності результатів діяльності та фінансового стану підприємства..

Національні СБО мають силу закону і є обов’язковими для виконання. Тоді як МСБО мають рекомендаційний характер.Облікові системи різних країн відрізняються між собою, проте можна виділити групи країн, що дотримуються однотипних підходів до побудови систем обліку. Однією з самих розповсюджених є трьох модельна класифікація облікових систем, відповідно до яких виділяють: британо-американську модель (Великобританія, США, Канада, Австралія); континентальну модель (Німеччина, Австрія, Франція, Італія); південноамериканську модель (Бразилія, Аргентина).Першої моделі є, в цих країнах розміщ ряд штаб квартир ТНК, високий рівен розвитку ринку цінних паперів; відсутністю законодавчого регулювання обліку, який регламентується стандартами, що розробляються професійними організаціями бухгалтерів; гнучкістю облікової системи та ін. Друга модель відрізняється наявністю законодавчого регулювання обліку; тісними зв’язками підприємств з банками, які є основними постачальниками капіталу; орієнтацією обліку на державні нестачі макроекономічного регулювання і оподатковування; консерватизмом облікової практики. третьої моделі є орієнтація методики обліку на високий рівень інфляції і нестачі державного регулювання.

179. Фінансова звітність зарубіжних фірм, її склад та зміст.

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників , що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітній період.

До складу фінансової звітності краї з розвинутою ринковою економікою входять : бухгалтерський баланс, звіт про рух грошових коштів, звіт про прибутки та додатки та ін.

У більшості країн світу застосовують типові форми фінансової звітності. Для країн ЄС форми та зміст фінансового звіту регулюються 4 – ю директивою ЄС . Типові форми фінансової звітності не розроблюються і не затверджуються в національному масштабі для деяких країн : США , Канада , Великобританія та ін. В цих країнах фірми самостійно обирають форму подання звітів, більш чи менш деталізовану відповідно до національних вимог щодо їх змісту та принципів формування.

Як для зовнішніх , так і для внутрішніх користувачів. Для зовнішніх - з річним інтервалом , для внутрішніх - з коротким інтервалом (щомісячно , щоквартально)

Вимоги до фінансової звітності :

1)зрозумілість – це якість інформації , яка дає можливість користувачам сприймати її значення.. 2)доречність – характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі – інформація вважається доречною , якщо вона здатна вплинути на прийняття рішень користувачами та допомогти їм оцінити минулі , поточні та майбутні події. 3)достовірність – інформація не містить помилок та упереджених суджень. інформація базується на даних синтетичного та аналітичного обліку, а також здійснення інвентаризації всіх активів ,4)порівняльність – ця вимога повинна забезпечувати порівнянність даних (показників) даного періоду з аналогічними показниками минулих періодів.5) Фінансова звітність обов’язково підлягає аудиту.

180. Облік грошових коштів і розрахунків з дебіторами в зарубіжних корпораціях

Грошові кошти – є найліквіднішою частиною активів підприємства , що використав для сплати боргів , на закупівлю нових активів. До грошових коштів належать: готівка, що зберігається на підприємстві, гроші в банках( на рахунках), банківські векселі , грошові чеки і перекази від клієнтів. У США всі ці складові об’єднуються одним словом СASH, обліковуються на одному рахунку” Грошові кошти”. У західноєвропейських країнах грошові кошти облік на рахунках” Каса” , „ Рахунки в банках” – у нац і іноземн валюті. Облік і контроль касової готівки має велике значення. У фірмах розробл системи контролю надходження і витрат готівки.

Серед найважливіших контрольних заходів виділяють : для виплат необхідно отримувати попередній дозвіл; усі чеки повинні мати серійний номер; доступ до них має бути обмеженим; бажано, щоб кожний чек підписувало 2-і особи; інвентаризація готівки в касі та на банківських рахунках повинна здійснюватися не рідше одного разу на місяць та ін. Контроль грошових надходжень від продажу в торговельних залах здійснюється 2-ма способами : 1)Через використання касових апаратів 2)Через систему м’яких чеків По касі можуть бути виявлені нестачі або надлишки грошей , вони відносяться на рахунок “Нестачі або надлишки по касі”. По Дт відображається нестача , а по Кт – величина надлишку. Процес надходження та сплати грошей відбувається спочатку бухгалтерським записом у касовому журналі “Надходжень та видатків” , потім підсумки переносяться в журнал реєстрацій , потім в головну книгу , поті складається бухгалтерський баланс Для здійснення невеликих витрат фірми створюють фонд дрібних сум . Цю систему називають ще авансовою системою або системою підзвітних сум. Вона передбачає створення фонду , виплати з якого відбуваються з розрахунку на 2 – 4 тижня. Гроші видаються підзвітній особі , яка зберігає їх у своєму столі. Видача оформлюється чеком , гроші видаються з каси. При видачі грошей робиться запис : Дт – “Фонд дрібних сум “; Кт – “Грошові кошти”. В західній Європі існує рахунок “Каси” , а США – ні. Фонд створюється на постійній основі , тобто в ньому має бути фіксована сума грошей. Виплата з фонду дрібних сум відбувається тільки на передбачені цілі. На кожну виплату підзвітна особа складає квитанцію , в якій проставлені сума і призначення виплати. Підзвітна особа на встановлену дату складає звіт про витрати і подає в бухгалтерію (складає на основі квитанцій первісних документів). Рух коштів відображається самою фірмою на рахунку активів “Грошові кошти” та банком на рахунку поточних пасивів (зобов’язань) , які відкриваються на ім’я депозитора. Є декілька видів банк рах : банк чековий рахунок, загальний рах, рах для розрах з персоналом, рах для кредитних ліній.

Дебіторська заборгованість – це заборгованість інших підприємств, організацій клієнтів та осіб нашому підприємству. До такої заборгованості відносять:-рахунки до одержання – заборгованість дебіторів за реалізовані товари (поверн 30-60днів).-векселі до одержання – заборгованість оформлена векселем.60-90 днів -інша дебіторська заборгованість( не товарна) %, аванси. Згідно міжнародних стандартів обліку моментом реалізації є момент відвантаження продукції. Саме в цей момент виникає дебіторська заборгованість. Наприклад: виникненя заборг 1.07 Дт Рахунки до одержання Кт Доходи від реалізації , надійшли кошти за відвантаж товар Дт Грошові кошти ; Кт Рахунки до одержання .Згідно міжнародних принципів та вимог дебіторська заборгованість повинна відображатись в балансах за чистою реалізаційною вартістю (за мінусом сумнівної дебіторської забор-сті). Чиста реаліз вартість-сума деб заборг-сумнівні борги, для яких ств відп резерв

181.Облік та оцінка товарно-матеріальних запасів та довгострокових активів зарубіжних фірм.

Товарно-матеріальними запасами вважаються товари, які були куплені підприємством і зберігаються на складі для наступної реалізації; готова продукція , напівфабрикати та незавершене виробництво; різні матеріали, що зберігаються на складі і призначені для переробки в процесі виробництва або для забезпечення виробничого процесу.

У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи обліку складських запасів : 1) система постійного обліку запасів; 2)система періодичного обліку запасів.

1)При системі постійного рахунку “Складські запаси” Надходження запасів Дт “ складські запаси ( за їх видами)”; Кт “Розрахунки з постачальниками” (або “Рахунки до сплати”). Відпуск запасів на виробництво чи реалізацію : Дт ”Незавершене виробництво”;; Дт “ Собівартість реалізованих товарів”; Кт “Складські запаси (за їх видами).

2)При системі періодичного обліку детальний опис на рахунку “Складські запаси” не ведеться. На ньому відображається тільки початковий залишок і кінцевий який був визначений наприкінці минулого звітного періоду шляхом інвентаризації. Надходження “Витрати на закупівлю”, який є рахунком елементів витрат: Дт “Витрати на закупівлю (товарів)” ; Кт “Рахунок до сплати Нестачі записуються на витрати виробництва Надлишки відображаються в обліку зворотною проводкою.

Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки : 1)метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) запасів ( позиційний метод) – при цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість і ринкова вартість та приймається менша з них ; 2)метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів –3)метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі – усі товарні запаси оцінюються за собівартістю та за ринковими цінами і до обліку береться менша з них. ”

Довгострокові активи - це активи, які 1) мають термін служби більше 1 року, 2) придбанні для використання в госп. дія-ті. , не призначені для реалізації. До довгострокових активів належать: земля, основні засоби, нематеріальні активи, природні ресурси, довгострокові фін вкладення. Для обліку руху ОЗ ведуть рахунок основних засобів, який має субрахунки за їх класифікаційними групами. Вибуття ОЗ відбувається здебільшого в результ їх ліквідації внаслідок зносу амортизації. Амортизація- це витрати які включ у витрати виробництва та собі варт продукт. Згідно з між нар стандарт результати вибуття ОЗ слід відображати у фін результатах діяльності підприємства. Прибутки чи збитки від ліквідації чи реалізації ОЗ визначають як різницю між чистими надходженнями та залишковою вартістю ОЗ.

182.Специфіка обліку коротко- та довгострокових зобов’язань зарубіжних фірм.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям, особам. (пасивами) коротко і довгострокова.

Короткострокові зобов’язання (кредиторська зоборгован) складається з боргів які мають бути погашені впродовж року або одного госп. циклу. всі зобов’язання поділяються на: фактичні і оцінні. Фактичні зобов’язання включають заборгованість за рахунками постачальників , векселями виданими, дивідендами до сплати, податку з продажу, акцизними зборами, нарахованою З/П. Фактичні зобовяз виникають на основі договору, контракту або законодавства. Оцінні зобов’язання- це такі зобов’язання точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати(заборговані по податку на прибуток, гарантійні зобовязання). Придбання складських запасів відображу на рахунку витрат „ Витрати на закупівлю”Дт Витрат на закупівлю, Кт Рахунки до сплати. Покупець може одержати від постачальника купівельну розрах знижку за прискореня оплати . За системою обліку США купівельна знижка зменшує вартість прибданних товарів. Розрахунки з постачальниками , а також з банками підприємства можуть здійснювати за допомогою векселів. рахунок “Векселі видані”. Цей рахунок пасивний , розрахунковий. Підприємства – боржники платять по векселях , здебільшого, крім номінальної вартості , ще й відсотки за відстрочку платежів.

Довгострокові зобов’язання – це пасиви підприємства або кредиторська заборгованість , яка має бути сплачена впродовж терміну, що перевищує 1 рік. До них належать зобвязання з випущених облігацій, за векселями виданими з лізингу та інше. Особлив довго строк зобовяз є те що підприємство виплачує кредитору не тільки суму отриманного боргу а й відсотки. Облігації можуть випускатися різних видів: забезпечені, незабезпечені; фінансові, серійні; реєстровані і нереєстровані; конвертовані і неконвертовані ; відзивні. Якщо компанія випустила облігації за номінальною вартістю, то операція реалізації оформлюється проводкою: Дт “Грошові кошти”, Кт “Облігації до вплати”. Якщо ринкова ставка вища , ніж встановлена (зафіксована) по облігаціях, то облігації продаються з дисконтом, за нижчою, ніж номінальна вартість ціною. Рах Дисконт по обліг є регулюючим . активним до рах Облігац до сплати Дисконот- додатк витрати для компанії . Довгострокові векселі до оплати (видані) використовуються для фінансування проектів фірм, для залучення фінансування. Термін їх дії – більше 1 року. Довгострокові векселі можуть забезпечуватися заставою (активами). Довгострокові заставні векселі відображаються в обліку за їхньою номінальною вартістю.. Одержання кредитів по векселю відображається такою проводкою: Дт “Грошові кошти” , Кт “Заставні векселі видані до сплати”. Потім через певний проміжок часу відбуваються виплати по векселю: Дт “Фінансові витрати (% по векселях виданих)”, Дт “Заставні векселі видані до сплати ”, Кт “Грошові кошти”.

183.Облік власного капіталу і розподілення прибутку зарубіжних товариств і корпорацій

Власний капітал корпорацій формується акціями, тобто коштами інвесторів (власників) в обмін на реалізовані їм акції. Акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, який засвідчує пайову участь в акціонерній компанії і дає його власникові право на: участь в управлінні компанією, одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, участь у розподілі майна при ліквідації компанії. Частку акцій, що належать певній особі, засвідчує акціонерний сертифікат.

Власний (акціонерний) капітал складається з наступних складових: 1) внесений капітал, що складається з акцій, що випущені за номінальною вартістю (звичайні та привілейовані акції) та додаткового оплаченого капіталу; 2) дарований капітал; 3) резерв переоцінки; 4) нерозподілений прибуток.Для обліку вище перерахованого в бухгалтерському обліку використовуються наступні рахунки: “Статутний капітал (прості або привілейовані акції)”, “Додатковий капітал”, “Нерозподілений прибуток”

Структура капіталу корпорації в балансі таким чином: Акціонерний капітал: Внесений капітал- Привілейовані акції (за номінальною вартістю)- Звичайні (прості) акції (за номінальною вартістю) - Додатковий капітал – звичайні акції Разом внесений капітал Нерозподілений прибуток Разом акціонерний капітал.

Як бачимо до власного капіталу належить і нерозподілений прибуток компанії. В разі наявності нерозподілених збитків сума віднімається і зменшує загальну суму власного капіталу Сума прибутку після сплати податку становить чистий прибуток корпорації , що залишається в її розпорядженні. Його використовують на виплату дивідендів та інші цілі, передбачені статутом підпр і законодавством. Серед інших цілей – створення спеціальних резервів: фінансового, статутного. Розмір фінансового резерву регулюється державою, Інші резерви ств за рішенням загальних зборів акціонерів і згідно статуту. Невикористаний прибуток перераховують на рахунок „ Нерозподілений прибуток” і він становить частину власного капіталу. .Можливі випадки коли корпорація може реінвестувати всю суму чистого прибутку з метою розширення госп та фінансової діяльності. За результатами розподілу чистого прибутку звітного періоду буде зроблено такий бухгалтерський запис : Дт “Фінансові результати звітного періоду”; Кт Фін резерв”; Кт “Статутний резерв” ; Кт “Інші резерви” ; Кт “ Дивіденди до сплати” ; Кт “ Нерозподілений прибуток

184. Характеристика систем контролю і звітності у міжнародному бізнесі. ????

Фінансова звітність – це система взаємопов’язаних узагальнюючих показників , що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітній період.

До складу фінансової звітності краї з розвинутою ринковою економікою входять : бухгалтерський баланс , звіт про рух грошових коштів, звіт про прибутки та збитки додатки та ін. У більшості країн світу застосовують типові форми фінансової звітності. Для країн ЄС форми та зміст фінансового звіту регулюються 4 – ю директивою ЄС .

Вимоги до фінансової звітності : 1)зрозумілість 2)доречність 3)достовірність –,4)порівняльність 5) Фінансова звітність обов’язково підлягає аудиту.

Бухгалтерський баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства , який відображає його активи , пасиви та власний капітал на певну дату у грошовому вимірі. Баланс підприємства відображається за такою формулою : А = З + ВК. У різних країнах є певні особливості групування статей балансу.

існує 2 –і форми подання балансу : 1) двостороння форма = актив – ліворуч ; зобов’язання та власний капітал - праворуч. 2) одностороння ( послідовна ) форма = послідовно згори до низу розміщується актив і пасив. Отже, основними елементами балансу є активи , зобов’язання та капітал власників.

У фінансовому обліку зарубіжних країн застосовують дві системи (методи) обліку складських запасів : 1) система постійного обліку запасів; 2)система періодичного обліку запасів. При системі постійного обліку запасів облік руху матеріалів , товарів та інших запасів ведеться безпосередньо на рахунку “Складські запаси” за їх видами – впродовж звітного періоду. Рахунок “складські запаси” є синтетичним рахунком або рахунком першого порядку. . Надходження запасів від постачальника відображається по рахунках записом : Дт “ складські запаси ( за їх видами)”; Кт “Розрахунки з постачальниками” (або “Рахунки до сплати”). Відпуск запасів на виробництво чи реалізацію : Дт ”Незавершене виробництво”;; Дт “ Собівартість реалізованих товарів”; Кт “Складські запаси (за їх видами

Методи оцінки складських запасів: Метод ФАЙФО припускає , що матеріали, які придбані першими , першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень. Метод ЛАЙФО припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми , першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень. Необхідно зазначити, що при застосуванні методу

За методом середньозваженої собівартості Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період , так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів. В умовах періодичної системи обліку запасів середньозважена собівартість їх одиниці визначається за формулою: Сс=(Сп+Сн)/(Кп+Кн) , де Сс- середньозважена собівартість, Сп і Кп – відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду, Сн і Кн – відповідно собівартість і кількість запасів , що надійшли протягом періоду.

Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання по конкретних партіях. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві

В умовах інфляції ЛАЙФО найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки. З іншого боку приводить до завищення собівартості запасів у балансі та дає можливість маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів. Внаслідок цього в деяких країнах заборонено використання методу ЛАЙФО. Середньозважена собівартість продажу забезпечує більш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання закупівельних цін , ніж інші методи. методи оцінки суттєво впливають на витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

185.Стан і проблеми впровадження міжнародних стандартів обліку та фінансової звітності в Україні.

Україна інтегрується у світовий економічний простір. Тому перехід національної системи бухгалтерського обліку та складання звітності на міжнародні стандарти (МСБО) є вимогою часу.Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку містять єдині методологічні підходи до оцінки та розкриття інформації, необхідної інвесторам та кредиторам.

4 вересня 1996 року Міністерством юстиції України зареєстрована Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України. Згідно статуту федерація має статус громадської організації, та не переслідує коммерційних цілей. Метою Федерації є підвищення значення бухгалтерської професії в процесі переходу до ринкової економіки, впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.було видано книгу "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку", (33) МСБО українською мовою, визначені 23 стандарти, які підлягають першочерговій розробці.

Також в Україні працює комісія ВР з питань економічної політики та управлінням народним господарством, яка проводить роботу з розробки НСБО з урахуванням МСБО, хоч поки-що спостерігаються деякі складнощі з виконанням цього проекту

МСБО не є обов’язковими, вони виступають як рекомендації для запровадження. Національні СБО мають силу закону і є обов’язковими для виконання. Тоді як МСБО мають рекомендаційний характер.В Україні національні стандарти бухобліку в порівнянні з Міжнародними стандартами фінансової звітності вважаються більш жорстко регульованими і залишають компаніям менше можливостей для вибору. Законодавством про бухгалтерський облік визначено, що національні стандарти не повинні суперечити Міжнародним стандартам фінансової звітності, однак протиріччя та конфлікти, які існують, стають навіть очевиднішими при їхньому застосуванні. виникають випадки, коли те чи інше питання не регулюється новими правилами. У таких ситуаціях компанії застосовують старі стандарти бухгалтерського обліку, які часто вступають у проти-річчя з Міжнародними стандартами фінансової звітності.