11. Суть та еволюція маржиналізму.

Маржиналі́зм.— напрям економічної теорії кінця ХІХ ст., який широко використовується в аналізі економічних процесів і законів граничної величини.

Найважливіші елементи :

-Використання граничних величин.

-Суб'єктивізм. -Гедонізм господарюючих суб'єктів.

-Статичність. -Ліквідація пріоритету сфери виробництва, характерного для економічного аналізу класиків.

-Сприйняття ринкової економіки як рівноважної системи. ^[1]

Передумови: все більша монополізація економіки, формування складніших форм господарювання та взаємовідносин між виробником і споживачем, інтенсивний процесом інтернаціоналізації ринків. Засновники: К. Менгер, В. С. Джевонс, Л. Вальрас.

Основна ідея — це дослідження граничних економічних величин як взаємозв'язаних явищ економічної системи на рівні фірми, галузі та національної економіки.

Головні принципи:

1) ідеологічна нейтральність аналізу

2) перегляд предмета дослідження

3) методологічний індивідуалізм

4) статичний підхід5) рівноважний підхід;

6) економічна раціональність; 7) граничний аналіз;

8) широке використання математичних методів, зокрема диференціального числення.

Перший етап маржиналізму - 70-80 роки XIX століття пов'язаний з іменами У. Джевонса, засновника математичної школи, К. Менгера- засновника австрійської школи і Л. Вальраса засновника лозаннской школи. Цей етап одержав назву "суб'єктивного напряму" в політичній економії, внаслідок введення умови визначення цінності товару. Другий етап маржиналізму відносять до 90-м рокам XIX століття і пов'язують з іменами А. Маршалла і Д. Кларка . Розробниками теорії маржиналізму були, також засновник англійської школи маржиналізму А. Пігу і австрійський економіст І. Шумпетер.

12.Ек сутність кейнсіанства та його значення для сучасної ек науки.

Кейнсіанство започаткована працею «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» 1936 року.

Причини виникнення: світова економічна криза 1920—1930-х рр., Велика депресія 1929—1933 рр. емпірично довели неспроможність підходів неокласиків і, ймовірно, виявилися головною «конкретно-історичною» причиною виникнення кейнсіанства.Це була реакція на недоліки класичного підходу до аналізу економічного життя. Основні постулати:

1.були відкинуті принципи оптимізації і методологічного індивідуалізму в якості обов'язкових передумов для виведення економічних функцій змінних і побудови економічних моделей;

2.були внесені фундаментальні зміни в економічну теорію, здійснивши принципово новий аналіз макроекономічних взаємозв'язків.

3.для уникнення втрат від криз необхідне активне макроекономічне регулювання сукупного попиту з боку держави через грошовий обіг і грошову політику нагромадження капіталу і інвестування та реалізацію вироблених товарів;

4.концепція дефіцитн фін-ня або штучного накачування грошей в ек-ку для компенсації недостатнього попиту і прискорення зростання нац доходу;

У результаті вдалося довести необхідність активного втручання держави в макроекономічне функціонування ринкового господарства. Таке втручання найкращим чином здійснюється при проведенні дискреційної (макроекономічної) політики — політики, яка втілюється в життя на розсуд уряду в залежності від стану економічної кон'юнктури.

Завдяки кейнсіанській революції відбулося відокремлення макроекономіки в самостійну дисципліну, у той час як моделі класиків і неокласиків не виділяли макроекономічні питання в якості самостійного об'єкту розгляду.