3.2. Виховні можливості дитячих оздоровчих таборів

Система організації літнього відпочинку дітей є невід’ємною складовою усієї життєдіяльності дитини, де гармонійно поєднуються духовно-естетичні, раціонально-пізнавальні, ідейно-моральні основи, це водночас освоєння життя дитиною безпосереднім, природним образом.

Тому літній табір, центр, турбаза, спортмайданчик, дитячий клуб розглядаються не тільки як тимчасове місцезнаходження дитини, де вона здобуває ті чи інші навички і знання, де цікаво проводить свій вільний час, але як необхідне буття, що дозволяє розкритися всім його потенційним, прихованим духовним і фізичним можливостям. Адже літо в таборі дорівнює іноді року в житті дитини, після нього вона і на рік, і на клас стає старшою і дорослішою.

У змістовній стороні цієї життєдіяльності виділяють декілька аспектів:

1) оздоровча складова життя в таборі. Це оптимальний руховий режим, загартовування, збалансоване харчування, раціональний добовий розпорядок, відповідність навколишнього середовища гігієнічним нормативам, гігієнічні навички і правильний спосіб життя (у тому числі антиалкогольний і антинаркотичний);

2) оздоровчий відпочинок дітей як могутній акумулятор “зарядки” і “розрядки”: психічної, моральної, етичної, естетичної, фізичної. Оскільки в системі організованого відпочинку діє принцип наступності і безперервності спілкування, виховання, який сприяє всебічному розкриттю і розвитку особистості дітей і підлітків, виконуючий компенсаторну функцію стосовно школи, дозволяючий дітям відпочити, зняти фізичне і психологічне перевантаження і створюючий нові умови для того, щоб збагатитися досвідом, перевірити, застосувати й одержати нові, забарвлені грою, романтикою знання й уміння в різній практичній колективній роботі, розвиваючий дитячу самореалізацію, ініціативу і самодіяльність. Розумне поєднання відпочинку і праці, спорту і творчості дисциплінує дитину, балансує її мислення та емоції;

3) система організованого відпочинку для підлітка сприятлива й тим, що в ній взаємодіють педагогічні і медичні, соціальні й індивідуальні зв’язки. Під час літніх канікул діти можуть використовувати для улюблених ігор, спорту, справ, відпочинку 936 годин, тоді як за весь навчальний рік на це приділяється 975.

Таким чином, організований відпочинок одночасно виконує розвиваючу, оздоровчу, освітню, культурологічну, психотерапевтичну, комунікативну функції.

В роботі дитячих оздоровчих таборів розумно пропонується відпочинок, праця і спорт з пізнавальною, естетичною, технічною творчістю школяра, педагогічно продумана організація тимчасового дитячого колективу з індивідуальним охопленням кожної дитини різними видами діяльності.

Виховна робота влітку є складовою всього виховного процесу, спрямованого на національно-культурне відродження, і вона передбачає:

• демократизацію та гуманізацію всіх заходів;

• пріоритет загальнолюдських духовних цінностей;

• органічний зв’язок з національною історією, культурою, традиціями;

• реалізацію інтересів, запитів, індивідуальних здібностей дітей;

• активний діяльнісний підхід до виховного процесу;

• використання елементів ігрової діяльності.

Оздоровчий період дає прекрасну можливість для виховання в дітей та підлітків бережливого ставлення до природи, розвитку й удосконалення екологічних знань та навичок, хисту до природоохоронної роботи. Все, що знаходиться навколо табору, може стати зоною дитячої турботи.

Літній період дає простір для фізкультурно-спортивної, оздоровчої і туристичної роботи. Спартакіади, спортивні свята, міжтабірні змагання, походи допоможуть організаторам спортивної і туристичної роботи загартувати дітей та підлітків, виявити серед них перспективних спортсменів, зробити життя школярів більш різноманітним та динамічним. Для оперативного вирішення поточних питань, організації оздоровчої та виховної роботи на загальних зборах дітей і працівників може бути обраний орган самоврядування, який працюватиме у взаємодії із засновниками, адміністрацією закладу, батьками.

Дитячі оздоровчі заклади здійснюють принцип наступності і безперервності виховання, виконують по відношенню до школи компенсуючу функцію, дають можливість дітям не лише відпочити, зняти фізичне і психічне навантаження після навчального року, але й створюють нові умови для збагачення їх соціального досвіду, отримання, перевірки і застосування нових знань і вмінь в різноманітній практичній діяльності, яка наповнена грою, романтикою і базується на розвитку дитячої ініціативи, самодіяльності.

Простий підрахунок свідчить про те, що під час літніх канікул діти можуть використовувати для улюбленої справи, ігор, спорту, відпочинку 936 годин; і, як вказують дослідження, по інтенсивності спілкування вихователя з дітьми одна табірна зміна (21-26 днів) дорівнює року.

До особливостей дитячого оздоровчого закладу відносять також широкий вибір різних видів діяльності, багатство колективних творчих справ, до яких залучається школяр, їх змінність та яскраву емоційну забарвленість, романтику, гру, інтерес.

В процесі різноманітної виховної діяльності табору проходить розвиток особистості дитини в колективі органічних дітей, в процесі взаємодії дітей і оточуючого середовища.

Оздоровчий і виховних процес у таборі здійснюються у сприятливих умовах природного і соціального оточення. Все, що розташовано навколо дитячого оздоровчого табору, може виявитися нейтральною зоною, а може стати важливим виховним фактором. Табір і його околиці – нове, незнайоме для дитини оточення. Воно приваблює дитину і вихователю необхідно їй допомогти приникнути в це оточення.

Виховним фактором, що впливає на роботу з дітьми, є соціальне оточення табору, яке допомагає розширити дитячий світогляд, закріпити знання, отримані в школі. Розміщені поруч з табором підприємства, культурно-освітні установи дають можливість познайомити дітей з сучасними виробництвами, історичними пам’ятками, можуть стати “школою” під відкритим небом.

Свої особливості має і тимчасовий дитячий колектив, який поряд із загальними ознаками має свою специфіку: короткочасність існування (від 10 днів до 2-х місяців (в таборах санаторного типу); інтенсивність комунікативних процесів (тимчасові об’єднання членів різних постійних колективів); цілодобовий контроль вихованців; різновіковий склад загонів.

У новому товариському оточенні дитині хочеться показати всі свої здібності, сили і вміння, проявити кращі якості характеру. Під час тісного активного спілкування інтенсивніше і повніше розкривається особистість школяра. Інколи в таких умовах скоріше можна помітити те, що в школі залишається прихованим від педагогів. Так, протягом табірної зміни кожен учень бере участь у 50-70 виховних заходах. Такий об’єм виховної роботи з колективом класу в умовах школи здійснюється протягом майже всього навчального року.

Зауважимо, що діти у табір приїжджають з різним настроєм. Частина з них позитивно відноситься до нього, знає його традиції, має друзів. Вони, як правило, прагнуть брати участь у всіх справах, із задоволенням виконують доручення вихователів, проявляють ініціативу.

Поряд з тим, хочеться звернути увагу на групи дітей, які займають “очікувальну позицію”. Це ті діти, що приїхали до табору вперше, з різних причин не мали досвід спілкування в тимчасових колективах. Тому, ввійшовши в життя тимчасового колективу, вони готові до будь-якої діяльності, щоб проявити себе, заслужити схвалення ровесників, але першими активності не проявляють.

Деяка частина школярів, потрапивши в новий колектив, веде себе зухвало, з викликом ухиляється від колективних справ (не виконують розпоряджень, щоденно обурюються режимом дня тощо).

Зрозуміло, що для дітей кожної означеної групи повинна бути своя стратегія педагогічної взаємодії, свої підходи та особливості.

Одна з характерних рис тимчасового дитячого колективу полягає в тому, що кожний день вимагає від кожного його члена власної самовіддачі. В таборі є можливість знайти улюблену справу на заняттях гуртків, секцій, творчих клубів, майстерень. Важливим є те, щоб кожна дитина відчувала себе необхідною для колективу.

Велика кількість справ у таборі вимагає від школярів не просто працювати поряд один з одним (як у класі), а працювати спільно. Такий підхід до роботи дозволяє всім без винятку знайти собі улюблену справу протягом дня. Якщо хтось залишається пасивним в одних справах, він може добитися успіху в інших.

Проте, все позитивне, що закладене в оздоровчих і виховних функціях табору не завжди реалізується. Масова практика дає багато прикладів низького рівня ефективності виховної роботи табору, відсутності необхідної координації різних видів діяльності табору, механічного переносу багатьох шкільних форм роботи, недостатнього врахування вікових особливостей школярів.

Тому не випадково останнім часом ми зустрічаємося з фактами формалізму, беззмістовного проведення часу, низьким рівнем підготовки педагогічних кадрів. Головна небезпека криється в тому, що багато таборів все частіше перетворюються в “дитячі пансіонати”, “Будинки відпочинку”.

Мета виховання в літньому оздоровчому таборі (залежно від особливостей зміни) полягає у проведенні кожного дня змістовної, цікавої й активної роботи з організації самодіяльності вихованців. Протягом зміни загін має виконати не одну цікаву і важливу справу, зокрема навчитися корисного ремесла, провести спартакіаду, організувати корисні справи і т. ін.

Отже, в основу розробки технології виховного процесу в дитячому оздоровчому таборі доцільно покласти такі основні педагогічні ідеї:

1. Ідея про структурування педагогічної взаємодії і змісту соціального досвіду у виховному процесі.

2. Ідея про можливість формування необхідних професійних якостей майбутнього вихователя, моделювання системи циклів виховання, що репрезентують цілісний виховний процес.

3. Необхідного ефекту виховання в дитячому оздоровчому таборі можна досягти тільки у випадку реалізації системи суб’єкт (вожатий, вихователь) – колективний суб’єкт (загін) – суб’єктної (вихованець) педагогічної взаємодії, тобто засобом реалізації принципів педагогіки паралельної дії.

4. Основна мета виховання людини – допомогти їй оволодіти великим мистецтвом любити світ людей. Виховний процес в оздоровчому таборі повинен бути таким, щоб кожен школяр міг своєю радістю відкриття світу поділитися з іншими.

5. Розвиток пізнавальних інтересів школярів засобами народознавчого матеріалу.

Під час літнього відпочинку дітей у ДОТ вожаті та вихователі організовують виховну роботу за такими основними напрямами:

– моральне виховання дітей та підлітків, що має за мету утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;

– виховання поваги до української славної минувшини, до Конституції, законів України, національної символіки, глибокого усвідомлення взаємозв’язку між діями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю (зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни, екскурсії, походи по місцях бойової слави; туристсько-пошукова і слідопитна робота, військово-спортивні ігри, фестивалі дружби з дітьми різних національностей і народів);

– трудове й економічне виховання дітей оздоровчого табору та їх професійна орієнтація, спрямовані на вироблення відповідних навичок та умінь, професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин (самообслуговування, бесіди про працю та її соціально-економічну ефективність, про представників різних сучасних професій, про економічні основи організації літнього відпочинку дітей, збір лікарських рослин, трудові десанти та ін.; у цій справі важливо пропагувати розвиток традиційних народних художніх промислів, трудових традицій українців);

– формування екологічної культури, гармонійних відносин людини і природи (бесіди про охорону природи та раціональне використання її багатств, екскурсії в природу, розбивка квітника, обладнання живого куточка, організація тижня лісу, дня птахів, робота постів голубого і зеленого патруля та ін.; активізації екологічного виховання, підвищенню його ефективності сприятиме тісний зв’язок з традиційним народним вихованням любові до природи, спирання на педагогіку народного календаря, де всі пори року, кожна дата, свята тісно пов’язані з природою рідного краю, з природою самої людини);

– естетичне виховання (бесіди про мистецтво, вечори казок і поезії, фестивалі пісень, конкурси юних художників, огляди художньої самодіяльності та ін.). Виховуючи у дітей народні естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній естетиці, національне виховання передбачає формування навичок гарної поведінки, доброзичливого ставлення до людей, вироблення умінь власноручно приумножувати культурно-мистецькі надбання народу;

– розумове виховання, яке передбачає розширення кругозору, світогляду школярів (вікторини, олімпіади, конкурси, дні і тижні знань, гурткова робота);

– фізичне і гігієнічне виховання, виховання здорового способу життя (контроль за дотриманням режиму і розпорядку дня, виконання санітарно-гігієнічних правил, рухливі і спортивні ігри, спортивні змагання і свята та ін.; вершиною національного фізичного виховання, самовдосконалення тіла і духу була епоха Запорізької Січі. Тут сила і витривалість, загартовування у повсякденному житті і військових справах проходили в постійних іграх, забавах, танцях, змагальних вправах тощо. Всі ці історичні національні надбання послужать надійною основою для повноцінного фізичного розвитку школярів, зміцнення їх здоров’я в літньому оздоровчому таборі);

– розвиток індивідуальних здібностей і таланту дітей, забезпечення умов їх самореалізації є пріоритетним напрямом виховної роботи в літньому оздоровчому таборі. Для цього необхідно подбати про задоволення різнобічних потреб школярів у сфері науково-технічної, художньої, декоративно-прикладної творчості, еколого-натуралістичній, туристсько-краєзнавчій, фізкультурно-спортивній діяльності.