Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Криворожский национальный университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

Для самост.роб.для тих, хто не вивчав УМ.doc

Скачиваний:

Добавлен:

09.11.2019

Размер:

215.55 Кб

Скачать

☆

Міністерство освіти і науки України

Криворізький технічний університет

Кафедра інженерної педагогіки та мовної підготовки

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання самостійних робіт

з дисципліни “Українська мова “

(на допомогу студентам, які не вивчали

українську мову)

для студентів I курсу

всіх спеціальностей

денної та заочної форм навчання

м. Кривий Ріг

2004

Укладач: кандидат філологічних наук А.Л.Савченко

Відповідальна за випуск: кандидат педагогічних наук, доцент

Г.Ю.Січкар

Рецензент: доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української філології Дніпропетровського національного університету М.П.Коломієць

Методичні вказівки призначені для самостійної роботи студентів, які вивчають українську мову на початковому етапі.

Рекомендовано студентам I курсу КТУ денної та заочної форм навчання.

Схвалено Розглянуто

на методичній раді на засіданні

факультету інформаційних кафедри інженерної

технологій педагогіки та

мовної підготовки

Протокол № 3 Протокол № 6

від 25.02.2004 р. від 29.01.2004 р.

Передмова

В ст.10 Конституції України записано, що державною мовою в Україні є українська мова, держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Безумовно, вивчати українську мову необхідно.

Мета методичних вказівок “Українська мова” ( на допомогу студентам, які не вивчали українську мову) - розширити вміння та навички студентів -першокурсників, які вивчають українську мову на початковому етапі.

У відведені 34 години аудиторних занять, цілком зрозуміло, неможливо у повному обсязі охопити всі розділи сучасної української літературної мови та закріпити вивчене. Тому матеріал цих методичних вказівок допоможе студентам самостійно поповнити знання, а також відпрацювати вміння та навички, отримані на практичних заняттях.

Методичні вказівки складаються з окремих занять (10). Це – заняття для самостійної роботи. Кожне заняття поділяється на три етапи.

Перший етап - читання тексту. Цей вид роботи призначений удосконалити знання з таких розділів мови, як орфоепія, словотвір, морфологія та синтаксис.

Другий етап - відповіді на питання до тексту. Це завдання допоможе навчитися самостійно оперувати лексичними одиницями мови, поглибити знання основних позицій головних і другорядних членів речення, правильно логічно наголошувати їх.

Третій етап - система вправ, для виконання котрих необхідно самостійно вивчити той чи інший аспект граматики, при необхідності консультуючись з викладачем.

Методичні вказівки розраховані на студентів денної та заочної форм навчання КТУ при вивченні дисципліни “Українська мова “, а також на всіх, хто прагне поглибити знання з української мови.

Заняття 1

Текст 1

Мова як найважливіший та універсальний засіб спілкування

Історія української культури зберегла чимало свідчень, що влучно характеризують суспільну функцію мови в житті народу. Думка і мова завжди поруч, бо вони є засобами самовираження свідомості людини. О.Потебня писав: ”Мова є засобом не виражати готову думку, а створювати її ...”

Мова охоплює всі сфери суспільного життя: освіту, науку, мистецтво, виробництво, вона тісно пов’язана з розвитком суспільства. Збагачення мови – це ознака її розвитку.

Мова – це акумулятор усіх змін у політичному й економічному житті суспільства, це засіб творення духовної культури.

Мова – це обов’язковий компонент еволюції суспільства, вона відбиває досягнення творчої думки і є зв’язуючим елементом усіх поколінь. Щоб дослідити співвідношення мови й культури в суспільстві, треба вивчати функції мови, її роль у суспільному житті.

В умовах національного відродження українська мова набуває особливої ваги. Вона стала вирішальним чинником самобутності талановитого, віками гнобленого, українського народу, виразником інтелектуального і духовного життя.

Українська мова є близькоспорідненою російській і за генеалогічною класифікацією, поряд з російською та білоруською мовами, відноситься до індоєвропейської сім’ї мов, її східнослов’янської групи.

Українська мова є однією з найпопулярніших. Вона привертає увагу вчених світу не лише мелодійністю, а й глибоким змістом. Нею захоплюються, її вивчають, досліджують не лише в Україні, а й далеко за її межами.

28 жовтня 1989 року був прийнятий Закон “Про мови...”, в якому зазначено, що українська мова є одним з вирішальних чинників українського народу, забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвитку духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національної державної майбутності.

У десятій статті Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 року, говориться: „Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в України гарантується Конституцією України та визначається законом.”

Питання до тексту:

Які взаємозв’язки існують між мовою і думкою?
Які сфери суспільного життя охоплює мова?
Що треба, щоб дослідити співвідношення мов і культур у суспільстві?
До якої групи мов відноситься українська мова?
Який Закон було прийнятио в Україні 28 жовтня 1989 року?
Про що йдеться у десятій статті Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 року?

Заняття 1

Текст 2

Українська мова за межами України

Українська мова – це мова 49-мільйонного українського народу. Проте нею спілкуються не тільки на Україні, а й далеко за її межами. Серед 2500 мов світу найпоширенішими є китайська, англійська, російська, іспанська, хінді й урді, індонезійська, арабська, бенгальська, японська, німецька, французька, італійська, панджабі, українська та інші. Українська мова стоїть на 16 місці, а за милозвучністю - на другому місці після італійської.

За вживанням серед слов’янських народів перше місце займає російська мова, а друге - українська. Українська мова вивчається в багатьох школах світу. Нині в Польщі українській мові навчаються 1,5 тисячі дітей в 55 польських школах. Це так звані пункти навчання, де є діти – українці. Є в Польщі паралельні українські класи в школах у Банях-Мазурських, Єдина початкова школа імені Т.Шевченка в Білому Борі. Понад сто її учнів цілодобово перебувають в українському оточенні. Є паралельні українські класи в Гураво-Ілавецькому ліцеї, де в чотирьох класах навчається понад сто дітей. Є самостійний український ліцей з гуртожитком у Лігниці. Тут навчається 130 учнів і планується введення курсу із історії та географії України. Найздібніша молодь направляється на навчання до України. Усюди в пунктах навчання, де вивчається українська мова, існують гуртки художньої самодіяльності.

У Канаді – в центрі найбільшого міста країни Торонто – в інституті Святого Володимира навчається понад 30 студентів. Тут є бібліотека, де зібрані українознавчі праці з історії, мистецтва, літератури, політики. Можна навіть ознайомитися з „вільною” пресою. Існують в інституті музей Миколи Куліша та інших українських драматургів. На Різдво студенти готують вечерю, після якої обмінюються символічними подарунками, що купують один одному хлопці й дівчата, привітаннями. На вечорі в інституті Святого Володимира обов’язково відчуваєш тепло тієї української свічечки, що горить у багатьох містах Торонто (Лісна О.О.).

Питання до тексту:

Наскільки поширеною є українська мова у світі, яке місце вона посідає?
Яке місце зі вживанням займає українська мова серед слов’янських народів?
Де за межами України вивчається українська мова?
Як діти Польщі вивчають українську мову?
Скільки студентів навчається в інституті Святого Володимира у Торонто?
Що зібрано у бібліотеці інституту?

Вправи

Утворіть форму род. відм. множини:

Школа, розмова, мережа (сеть), село, особа, болото, нагорода.

Провідміняйте:

Папір, радість, ніч, камінь, матір, день, українець учень.

Перекладіть російською Закон “Про мови...” та десяту статтю Конституції України.
Знайдіть українські еквіваленти в тексті 2:

На ней общаются, по употреблению, так называемые, начальная школа, общежитие, наиспособнейшая, искусство, приветствие.

Заняття 2

Текст 1

Геній України

Шевченко мав сильних попередників в українській літературі, але, незважаючи на це, він став її справжнім основоположником. Справа не тільки в тому, що в поезії Шевченка заграла всіма тонами звучна і ніжна українська мова. Справа не тільки в тому, що Шевченко ствердив і виховав національну гідність українського народу. Справа не тільки в тому, що Шевченко нагадує своїм універсальним талантом (він був живописцем, драматургом, прозаїком, гравером, філософом, критиком і передовсім – геніальним поетом) таких людей, як Леонардо да Вінчі. Справа насамперед в тому, що завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з естетичного, так із ідейного боку світове значення. Тут неможливо не згадати слів Франка, які найточніше визначають суть Шевченка – мислителя і творця: „Він є немов великий факел з українського воску, що світиться найяснішим і найчистішим вогнем європейського поступу...”

Ставши класиком України, Шевченко став „класиком для всіх народів” (Луї Арагон). Шевченко зробив для української літератури те, що Пушкін для російської, Гете для німецької, Шекспір для англійської. Ні, більше. Він підніс українське письменництво до рівня загальнолюдських ідеалів, і тому як представник нації, що не мала своєї державності, став символом не тільки художнього, але й політичного її суверенітету. Шевченко – одне з найбільших прав України на міжнародну повагу. В цьому праві немає жодного образливого слова для інших націй. Воно все, від початку до кінця, написане любов’ю до всіх народів, до всіх людей на Землі ... (Д.Павличко).

Питання до тексту:

Чому Шевченко став справжнім основоположником української літератури?
Згадайте слова Франка, які визначають суть Шевченка – мислителя і творця.
Який внесок у розвиток української літератури зробив Шевченко?
Символом чого став Шевченко як представник нації, що не мала своєї державності?
Чому Шевченко – одне з найбільших прав України на міжнародну повагу?

Заняття 2

Текст 2

Спогад про Тараса Григоровича Шевченка

Тарас Шевченко народився серед степів Дніпровських, і там з молоком матері всмоктав любов до батьківщини, її легенди, її поетичні пісні. Сумна пісня звучала в убогій хаті; гойдалася вбога колиска; мати уривала спів ... і гарячі, щирі сльози капали на його обличчя, мати брала на руки, сповитого в лахміття, і пленталася із ним на панщину в спеку і негоду.

Підростаючи, він слухав уже козацькі пісні й розповіді старого діда – сучасника, а може, й сподвижника гайдамаків, і зринали перед його очима криваві сцени, сповнені жаху й відваги.

Усе гартувало цю душу. Життя його, від народження, було сповнене то горем , то драмою, то поезією. Життєві знегоди були для нього не розповіддю, а дійсністю; злидні й лиха доля переслідували і його, і все, що було йому близьке. Поетичне й дійсне життя народу, зливаючись в одне, відбивалося в його душі.

Відірваній від батьківщини і рідних, закинутий далеко від друзів, він самотньо мучився в глушині безвідрадної пустелі, не маючи духу озирнутися на свою жахливу долю. Так минуло десять довгих, нескінченних років життя поета!

Для Шевченка настали світлі хвилини, коли після десятирічної розлуки він побачився з друзями, з рідними, з батьківщиною. Ніжна, щира душа його була вдячна кожному, хто любив його.

Життя Шевченка, від початку й до кінця - це сумна, високохудожня пісня. Вирваний із народу, він являє собою найпоетичніший його відгомін.

Своє життя Шевченко до кінця віддав народові, до смерті стояв у нього на сторожі. Він прагнув визволити народ від безглуздого тупоумства, боровся проти примусової, навмисно спотвореної освіти, яка загрожувала його народові, і віддавав йому свою трудову копійку. Він був силою, що сплавила нас з народом.

... Не пощастило Тарасові дочекатися того радісного дня, коли кайдани рабства розпалися... (Л.Жемчужников).

Питання до тексту:

Де народився Тарас Шевченко?
Які пісні й розповіді слухав Т.Шевченко, підростаючи?
Чим було сповнене його життя?
Скільки років Шевченко був відірваний від батьківщини?
Коли настали світлі хвилини для нього?
Кому віддав своє життя Шевченко?

Вправи

Випишіть з тексту №1 по десять іменників І та ІІ відміни, визначіть їх рід, число та відмінок.
Поставте іменники у родовому відмінку однини:

Попередник, література, основоположник, тон, талант, бік, факел, воск, класик, символ.

3. Вставте пропущені закінчення іменників І і ІІ відмін, поясніть правопис відмінкових закінчень.

Тарас Григорович Шевченко

„Доля”

Ти не лукавила зо мною

Ти друг... , брат... і сестр...

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за рук...

І в школ... хлопц... одвела

До п’яного дяк... в наук...

„Учися, серденько, колись

З нас будуть люде”, - ти сказала

А я й послухав, і учивсь,

І вчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерн... неправд... за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слав... ,

А слав... – заповідь моя.

4. Провідміняйте:

Десна (однина), ясна („дёсны”, множина); вісь („ось”, однина), осі (множина); гра („игра”, однина), ігри (множина).

Відшукайте у тексті 2 українські еквіваленти:

Грустная песня, закаливало душу, качалась убогая колыбель, жизненные невзгоды, безотрадная пустыня, ужасная судьба, наипоэтичнейший отзвук, бестолковое тупоумие, кандалы рабства.

Заняття 3

Текст

Причарувати мовою

Відомо, що мова кожного народу – явище давнє, її коріння сягають у доісторичні часи. Вона є найгеніальнішим витвором багатьох поколінь. Кожне витворене й прийняте для вживання слово – це своєрідний символ сформованої ідеї, мета якої проникнути у світ природи і в людську сутність, у світ людського духу. Вироблення граматичних законів, творення нової лексики – справа тисячоліть.

У великому творчому процесі народжується мова людини, а з нею народжується й найприродніше єднання – народ. Мова стає тією субстанцією, що породжує народ, націю;створилася мова – починає діяти народ. То ж не дивно, коли наступає загроза зникнення мови, - надходить і загроза смерті народу, носія мови.

Дехто ладен зарахувати мову тільки до засобів комунікації, інструменту поразуміння між людьми, спілкування між народами. Насправді це не так. У мові закодовує нація свою історію, свій всебічний багатовіковий досвід, здобутки культури, світоглядні ідеї, свою самобутність. У ній вся розгадана й нерозгадана природа нації, її духу, прагнень, ідей. З нею і тільки через неї розвивається культура. І в цілому світі, в кожному випадку це явище непотворне, у всіх відношеннях самобутнє, однакове за своєю природою з іншими і відмінне в своїй окромішності.

Давність культури визначається давністю мови. Коріння української мови сягають у сиву давнину.

Українська мова була створена протягом багатьох віків, а пізніше тільки удосконалювалась. Українську мову за часів середньовіччя вважали однією з досконаліших і поширеніших у Східній Європі.

Іноземці ще кілька сот років тому запримітили, як делікатно звучить українська мова. Наприклад, італійський учений У.Вердуум у 1670 – 1672 роках охарактеризував українську мову як ніжну, мелодійну.

Таким чином, факти кількасотлітньої давності засвідчують значене поширення української мови в Європі. Українську мову відносили тоді до розвинених, багатих лексикою, мелодійних, ніжних. Тепер наша мова тільки удосконалилась, стала багатшою, більше відшліфованою і красивішою.

У Європі відбуваються конкурси краси й багатства мов (на останньому українська мова зайняла третє місце!), то чому б не влаштувати змагання, хто краще, красивіше може говорити, чия мова багатша й привабливіша? Чи зможемо ми причарувати своєю мовою, як 400 років тому? (Г.Нудьга)

Питання до тексту:

Мова народу. Що це?
Символом чого є кожне витворене й прийняте для вживання слово?
Як народжується мова людини, що народжується з нею?
Що нація закодовує у мові?
Чим визначається давність культури?
Якою вважали українську мову за часів середньовіччя у Східній Європі?

Вправи

Знайдіть українські еквіваленти в тексті:

Корни простираются, принятое для употребления, человеческая сущность, угроза исчезновения, инструмент понимания, общение между народами, во времена средневековья, язык усовершенствовался, устроить соревнование.

Вставте пропущені закінчення іменників:

Більш як 1000 рок... тому українське Закарпатт... було сил... відірване від Київської Рус... .Перебувало тисячолітт... як у консервній бан... , не піддавалося асиміляц... . І ось у ХХ столітт... повернулося в своє природне лоно. І що ж? Мов... лишилася майже така, як і під Києв... чи Полтав... , збереглися й звича... . То якою ж мов... говорили закарпатц... , коли їх тисяч... рок... тому приєднали до чужої держав..., до народ... з іншими звича... й побут ... ? „Староруською” чи українською?

а) Утворіть форми род. відм. однини:

Час, витвір, символ, закон, народ, засіб, досвід, сівт, шлях, Київ, автор, конкурс.

б) Утворіть форми місцевого відм. однини:

(В) ліс, (по) ліс, (на) світанок, (у) містечко, (на) столик, (у) ліжко, (по) поле, (у) поле.

Перекладіть російською:

Італійський учений У.Вердуум, коли проживав на території України, зробив описи земель українського народу з його побутом, звичаями та своєрідністю культури.

У Львові він ходив вулицями, спілкувався з населенням, бував на базарах, вів розмови з людьми різного соціального стану. Свої враження і спостереження він записав до щоденника. Є в ньому й характеристика мови: „Найбільш ласкавих слів і приємних обходжень зустрічали на Україні, особливо з боку жінок. Сприяє цьому українська мова, не така тверда у вимові, як польська. Тому всі кажуть, що у Львові такі гарні, делікатні й спокусливі наречені, як, зрештою, ніде на всій Землі ...”

Заняття 4

Текст

Національна святиня

Прапор як засіб сигналізації відомий з античних часів.

Слов’яни, за словами М.Карамзіна, обожнювали свої знамена й вірили, що у воєнний час вони найсвятіші від усіх ідолів.

Які ж кольори найчастіше мали українські знамена? Жовтий колір побутує на багатьох символах українських земель. Очевидно й те, що значення державних набули також синій, голубий, блакитний. Логічним є й поєднання жовтого і блакитного. І не тільки на гербах, прапорах, але й на щитах, шоломах тощо. Серйозне вивчення кольорових композицій у літописних пам’ятках дало підставу назвати у 1910 синій і жовтий серед державних кольорів Давньої Русі, спадкоємницею якої була передусім Україна.

Про цікаву версію львівського мовознавця М.Роговича щодо давньої української традиції поєднання жовтого й синього кольорів розповів нещодавно Богдан Якимович. Так, згідно з нею, слово „хохол”, яким дехто зневажливо називає українців, - монгольського походження: „хох” – синій, голубий, небесний, „улу” (юлу) – жовтий. Кінцевий голосний редукується, і ми маємо теперішнє звучання.

Природно, така гіпотеза викликає значний інтерес, оскільки синій і жовтий справді могли бути кольорами племінних об’єднань слов’ян ще задовго до татаро-монгольського іга, а саме слово „хохол” перейшло в російську мову, втративши своє первісне значення.

Як бачимо, поєднання жовто-блакитних кольорів, які були в широкому вжитку народів, що заселяли сучасні українські землі, має глибоке коріння.

Повсюдно ці кольори починають вживатися в 1911 році з нагоди смерті Тараса Шевченка. Як відомо, царський уряд заборонив 1914 р. відзначати ювілей Шевченка на території Російської імперії. Однак маніфестації українського населення з приводу вшанування Шевченка відбувалися тоді в багатьох містах Росії. Скажімо, на жовто-блакитному прапорі, який підносився в Томську, виднівся такий напис: „Республіка, автономія, Україна”.

На новому щаблі свого історичного розвитку, очищена від політичного накипу, національна символіка змогла б служити справді непорушній дружбі народів і ніколи більше не була б використана з облудною метою (В.Сергійчук).

Питання до тексту:

Як ставилися слов’яни до знамен?
Яку підставу дало серйозне вивчення кольорових композицій у літописних пам’ятках?
Про яку цікаву версію львівського мовознавця М.Роговича розповів Богдан Якимович?
В якому році жовтий та блакитний кольори починають вживатися повсюдно?
Де відбувалися маніфестації українського населення з приводу вшанування Шевченка за часів Російської імперії?

Вправи

Підберіть українські відповідники:

Два флага, три цвета, четыре версии, в1911 году, пять объединений, шесть значений, девять республик, одна надпись, семь автономий.

Провідміняйте:

Біль (укр., чол. р.), боль (рос., жіноч. р.),

степ (укр., чол. р.), степь (рос., жіноч. р.),

пил (укр., чол. р.), пыль (рос., жіноч. р.),

Сибір (укр., чол. р.), Сибирь (рос., жіноч. р.),

тополя (укр., жіноч. р.), тополь (рос., чол., р.),

путь (укр., жіноч. р.), путь (рос., чол., р.).

Випишіть іменники ІІІ та ІV відміни:

Прапор, поєднання, місяць, зустріч, картина, подорож, плем’я, герб, поняття, повість, колір, підкова, ніч, ім’я, любов.

Провідміняйте по одному іменнику ІІІ та ІV відміни.

Від поданих слів за допомогою суфіксів або префіксів утворіть іменники:

Світ, єднання, боротися, писати, жовтий, символічний, ліс, зірка.

Перекладіть російською:

Поєднання червоного, жовтого і блакитного кольорів часто зустрічається і на багатьох гербах козацької старшини. Так, рід миргородських полковників Апостолів, з якого походить і гетьман Данило Апостол, мав таку відзнаку: щит, голубе поле якого прикрашали золоті зірки, золотий кавалерський хрест.

Заняття 5

Текст

Діалектне розмаїття української мови

Від Сяну й Бугу на заході до Сіверського Дінця на сході, від Прип’яті на півночі до Чорного й Азовського морів на півдні живе український народ. Кожен, хто коли-небудь хоч ненадовго виїжджав із рідного міста чи села в сусіднє, а тим більше віддалене, знає, що говорять там хоч і українською мовою, та все ж таки трохи якось по-іншому, не так, як у його рідному селі чи місті. Та навіть сам процес говоріння називають неоднаково в різних місцевостях України: в одних – „говорять” або „говорат”, „вогорат”, „говореть”, „говорє”, „гварт”, „говорут”, в інших же ж – „гомонять” або „гомонеть”, ще в інших – „байуть”, „балакайють”, „гадають”, „бесідують” ...

„Приїхав автобусом” – так говорять усюди на Україні, і лише на Закарпатті й, рідше, Гуцульщині скажуть „прийшов за автобусом”. Або й такий приклад. На запитання своєї потіхи – маленького синочка чи донечки, де в них узявся меншенький братик Петрусь чи сестричка Оксанка, мама, яка живе на центральній і лівобережній Україні, жартуючи, відповість: приніс „чорногуз” або „лелека”, на Поділлі – “чорногуз” або “боцюн”, на правобережному Поліссі – „бусел”, „бусень”, на Чернігівщині й лівобережній Київщині – „гайстер”, на батьківщині О.П.Довженка біля Сосниці – “клекотень”, на Волині й Лелеківщині - „боцюн”, „боцян”, у Галичині, на Закарпатті й Буковині – „бузьок”, „бусько” (тут кажуть ще й „веселик”), над Тисою на Закарпатті - „говля”.

А буває й таке, що вживають одне й те саме слово, але розуміють його по-іншому. Приїхала подолянка в гості до своєї свекрухи-галичанки. І дуже вже хотілось сподобатись свекрусі, догодити їй. Попросила якось свекруха невістку наварити на обід пирогів. Та, не задумуючись, замісила тісто, розтопила піч і напекла пирогів. Приходить свекруха з поля на обід і бачить: є пироги… та не ті – печені, а не варені. Прикро стало невістці, що не виконала прохання матері. А звідки ж було їй, небозі, знати, що в Галичині пирогами називають і варені вареники, і печені пироги.

Отже, не всюди на Україні говорять однаково. Територіальні різновиди сучасної національної мови називаються говорами чи діалектами і наріччями. Наука, яка вивчає територіальні вияви тої чи іншої мови, називається діалектологією. Знавці українських говорів, учені-діалектологи, можуть на основі навіть небагатьох характерних рис у мовленні тієї чи іншої людини досить докладно встановити, з якої місцевості походить чи де проживає ця людина. За приклад досить узяти таке. Якщо ваш співрозмовник вимовляє „єблуко”, „єкий” замість „яблуко”, „який”, можете не сумніватись у його походженні з Гуцульщини, а якщо він скаже „вони пишеть” замість „пишуть”, то він, найімовірніше, родом із Надсонов’я на Чернігівщині (Залеський А.М.).

Питання до тексту:

Чи однаково говорять жителі різних міст або сіл України?
Як називається наука, що вивчає територіальні різновиди мови?
Як називаються такі територіальні різновиди мови?
Як у різних місцевостях України називають лелеку?
Чому невістка-подолянка не зрозуміла прохання свекрухи-галичанки?
З яких місць родом людина, що замість „яблуко”, „який” каже „єблуко”, „єкий”?

Вправи

Випишіть іменники III та IV відміни, провідміняйте по два іменника:

Мама, листя, деталь, ягнятко, велич, плем'я, долоня, оленятко, плющ, хлопчик, ім’я, піч, волосся, мед, курча, подорож, поняття, кров, завзяття, заполоч, сім’я, Казань, ягня, біль, дитятко, кір, курчатко, Сибір, лоша, честь, лошатко, мораль, дівча.

Запишіть подані іменники у кличній формі:

Донечка, братик, Петрусь, сестричка, Оксанка, мама, свекруха, невістка, земля, надія, хлопчик, лікар, Іван, Людмила, Микола, Леся, пан директор, Роман Романович, Ганна Василівна.

Від поданих слів утворіть іменники за допомогою префіксів; визначте префікси і вкажіть на значення новоутворених слів:

Дід, батьківщина, ліс, росток, гілля, синок, пісок, мішати, глина, зірка, бік, гора, віз, без людей, без сили, без ліку, без путі, за двором, над Дністром, по двору, по верху, по дому.

Відновіть вихідну форму дієслів:

Ліг, стій, бери, тру, мів, бійся, рів, віз, плів, міг, бережу, тчу, дишу, веду, полощу, мету, лечу, б’ю, ллю, люблю.

Знайдіть у тексті українські відповідники:

Утехи, шутя, недоразумение, понравиться, угодить, обидно, бедняжка, разновидности, проявления, знатоки, черты, подробно.

Заняття 6

Текст

Київ

Київ – столиця Української держави. Люблять Київ не тільки його мешканці, а й всі, хто приїздить до нього. Щоденно у Києві бувають сотні тисяч відвідувачів із багатьох країн світу. Це і туристи, і представники урядових делегацій, і бізнесмени.

Київ – центр науки, промисловості, культури. Тут працює Академія наук України, яка об’єднує десятки науково-дослідних інститутів, багато вищих навчальних закладів, великих промислових підприємств.

Особливої чарівності надає місту різноманітна архітектура. Незабутнє враження справляє відвідання Софіївського собору – всесвітньо відомої пам’ятки історії, архітектури і монументального живопису першої половини XI століття, Києво-Печерська лавра, Андріївська церква, а також відвідання літературних та художніх музеїв.

Гордістю киян є палац „Україна”, який побудували в 1970 році.

У багатьох країнах світу виступають з гастролями і користуються великим успіхом колективи театру опери та балету імені Т.Г. Шевченка, український драматичний театр імені Лесі Українки, Державна заслужена академічна капела „Думка”, Державний український народний хор та інші.

Київ – місто студентів. Фахівців високого класу дає країні Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, заснований у 1934 році. Інженерів різних профілів випускає найстаріший політехнічний університет, відкритий у 1898 році. У багатьох вузах і технікумах столиці України навчаються іноземці.

У Києві є одне місце, де будь-хто з особливою силою може відчути, як свято береже український народ світлу пам’ять про тих, хто віддав своє життя в боях за честь, свободу і незалежність рідної Батьківщини. Це парк Вічної Слави воїнам Великої Вітчизняної війни. На їх честь тут стоїть величний монумент. Обеліск із темно-сірого полірованого граніту піднявся в небо на 26 метрів. По обидва боки алеї, що веде до обеліска, 34 могили героїв Вітчизняної війни.

Чудова природа Києва. Його широкі вулиці, сквери, бульвари, площі потопають у зелені дерев, яскравих квітах. Багато вулиць пов’язані з іменами видатних письменників. Наприклад, вулиця Лесі Українки, В. Сосюри, бульвар Т.Г. Шевченка і т.д.

Чарує гостей високими світлими спорудами і алеєю каштанів центральна вулиця міста – Хрещатик, яку порівнюють з Єлисейськими полями у Франції.

Багато пісень складено про Дніпро, який безупинно тече віки поміж берегів Києва (Лісна О.О.).

Питання до тексту:

Яке місто називають серцем України?
Хто відвідує Київ?
Чому Київ вважається великим центром науки?
Що надає місту особливої чарівності?
Що є гордістю киян?
Які творчі колективи Києва користуються успіхом?
Чи є Київ містом студентів?
Де у Києві вшановують пам’ять воїнів Великої Вітчизняної війни?
Що чарує гостей Києва?

Вправи

Відновіть вихідну форму дієслів:

Дишу, дую, махаю, плескаю, колишу, пливу, деру, тчу, шию, реву, їм, жену.

Визначте якісні, відносні та присвійні прикметники:

Українська, урядова, великий, дослідний, вищий, навчальний, різноманітний, Софіївський (собор), монументальний, Києво-Печерська (лавра), Андріївська

(церква), літературний, художній, драматичний (театр), академічна (капела), широкий, яскравий, зелений, високий, світлий, центральний, державний, полірований, Вітчизняна (війна).

Допишіть закінчення, розділіть прикметники за кінцевим приголосним основи на тверду і м’яку групи:

Вечірн..., тривожн..., прибрежн..., дружн..., навколишн..., денн..., західн..., природн..., братн..., художн..., придорожн..., домашн..., дорожн..., присутн..., дворічн..., городн..., пшеничн..., тепличн..., достатн..., тодішн..., сінешн..., поздовжн..., трикутн... .

Провідміняйте словосполучення:

Художній музей, вечірній Київ, драматичний театр, широка вулиця.

Перекладіть українською:

В конце 10 века Киев состоял из Нижнего города – Подола и укреплённого Верхнего города – «Горы», где была построена Десятинная церковь. При Ярославе Мудром в 1-й половине 11 века Верхний город был расширен. В этот период высокого подъёма культуры в Киеве сооружаются знаменитый Софиевский собор, княжеские дворцы, многочисленные монастыри. В 1115 году около Киева был построен мост через Днепр.

Заняття 7

Текст

Перша бібліотека на Русі

Серед пам’яток минулого у стародавньому Києві – знаменитий архітектурний комплекс XI—XVIII сторіч Софія Київська. Його центральна споруда – Софіївський собор, закладений в XI сторіччі з наказу Ярослава на честь його перемоги над печенігами. Собор – не тільки неперевершений пам’ятник старовинної архітектурі, а й меморіал воїнської слави наших предків.

Починаючи з часів Ярослава, Софія стає важливим культурним центром східнослов’янської держави. У Софіївському соборі був свій скрипторій, а також перша відома нам бібліотека, закладена Ярославом.

Слід пам’ятати, що друкарських верстатів тоді ще не було. У своєрідних майстернях-скрипторіях працювали переписувачі книг. А там, де книги переписувалися, там вони здебільшого й зберігалися.

Досить часто київські князі бували фундаторами таких бібліотек. Про Ярослава літописець повідомляє: „Ярослав же... любив книги і, багато їх переписавши, поклав у церкві святої Софії, котру створив сам”.

Нам відомо, яким високим авторитетом користувався двір Ярослава Мудрого, як уміло налагоджував він дипломатичні відносини з багатьма країнами. Так, року 1048 прибуло у Київ посольство французького короля Генріха І. Просили руки юної князівни Анни Ярославівни.

Багатий посаг повезла з собою Анна в далеку країну. Та, як розповідають давні перекази, взяла вона з собою ще одну коштовність – рукопис Євангеліє, бо всі дочки Ярослава любили книги, були освічені.

Вінчалася Анна з Генріхом у соборі міста Реймса – стародавньої столиці Франції. Під час урочистої відправи Анна поклала на олтар написане кирилицею Євангеліє. І відтоді, протягом багатьох віків, французькі королі, посідаючи престол, присягали на цьому Євангелії, що його в далекому XI сторіччі привезла у Францію київська князівна.

Ця книга – так зване „Реймське Євангеліє” збереглася до наших часів (П. Утевська).

Питання до тексту:

Які пам`ятки минулого є у стародавньому Києві?
Коли Софія стає важливим культурним центром східнослов’янської держави?
Що було у Софіївському соборі?
Хто прибув у Київ у 1048 року, для чого?
Що повезла з собою Анна в далеку країну?
Чому протягом багатьох віків французькі королі, посідаючи престол, присягали на цьому Євангелії?

Вправи

Утворіть іменники жіночого роду від слів:

Бібліотекар, аптекар, дублер, вапняр, кресляр, пісняр, свердляр, пекар, хронікер, лікар.

Утворіть похідні від дієслів:

Відшкодовувати, формувати, руйнувати, чарувати, щедрувати, мандрувати, бунтувати, вартувати.

Наприклад: годувати → годівник, або

заготовляти → заготівник

Знайдіть українські еквіваленти до слів:

Алхимик, бионик, генетик, классик, лирик, ботаник, мимик, платоник, сантехник, трагик, флегматик, эмпирик.

Утворіть просту та складену форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників:

Знаменитий, культурний, святий, високий, далекий.

Перекладіть українською мовою:

Портрет князя, которого за склонность к наукам народ прозвал Мудрым, смотрит на нас с каменной стены, установленной благодарными потомками в 1969 году во дворе заповедника напротив Софиевского собора. Этот памятник сооружен в честь основания Ярославом первой библиотеки на Руси.

Заняття 8

Текст

Про що розповідають імена

Серед океану слів є дуже багато власних назв – звичайних людських імен, таких, як Іван, Петро, Марія і т.д. Куди веде їхній родовід? Якщо говорити про такі імена, як Володимир, Всеволод, Любов, Віра, Надія тощо – тут усе досить ясно, вони зрозумілі й без розгадування. А от що означають інші імена, не співзвучні ні з якими словами?

Всі імена, безперечно, теж мають свою історію, що буває більш або менш загадковою. Слова-імена прожили в нашій мові довге життя, яке налічує біля тисячі років. Проте народилися вони не на Русі, а на батьківщині греків, римлян та деяких інших народів.

Коли Русь прийняла християнство, разом з усіма правилами і звичаями грецької церкви вона запровадила в себе вшанування так званих „святих” – пророків, мучеників та інших легендарних осіб. Кожен день року був днем на честь якогось святого. Кожен святий, ясна річ, мав своє ім’я. Звичайно, це ім’я було грецьке, хоч греки, в свою чергу, могли запозичити його з інших мов. Встановився на Русі звичай – давати дитині ім’я того святого, в день якого вона народилася. Так з’явилися в нас Івани, Миколи, Ганни, Марії і т.д. З’явилося й слово іменини.

Мовознавці з’ясували, що чимало українських імен мають єврейське походження: Ганна – благодать, Марія – висока, піднесена, Назар – присвячений богові і т.д. Стародавні євреї були дуже набожні й намагалися в іменах найбільше виразити свій релігійний дух.

Римляни ж, на відміну від них, вкладали в свої імена значення чогось благородного: Валерій означає мужній, Віктор – переможець, Реґіна – цариця і таке інше.

Грецьких імен прийшло в нашу мову найбільше: Андрій означає мужній, хоробрий, Артем – здоровий, свіжий, Галина – ніжна, тиха і т.д.

Наші предки були забобонні й вірили в магічну силу слова. Вони гадали, що на долю людини може впливати ім’я. Якщо хотіли, наприклад, щоб син виріс сильний і хоробрий, його називали Левом. Це ім’я (по-сучасному Левко) живе і донині, хоч воно не споконвічне слов’янське.

Ще кілька століть після прийняття християнства, всупереч духівництву, русичі називали своїх дітей давніми слов’янськими іменами, даючи нерідко два імені – церковне, офіційне та повсякденне. Тоді, наприклад, могли охрестити Михайлом, а звати Святополком. Відомо, зокрема, що київський князь Святослав, Ігорів син, офіційно звався Андрієм.

Імена належать до найцікавіших жильців мови. Вони, як і інші слова, можуть засвідчити факти з життя народу й народів, через історію яких раніше чи пізніше пройшли (А. Матвієнко).

Питання до тексту:

Яких слів дуже багато серед їх великої кількості?
Що запровадила в себе Русь, коли прийняла християнство?
Який звичай встановився на Русі разом з прийняттям християнства?
Що намагалися виразити в іменах стародавні євреї?
Що вкладали в свої імена римляни?
Як називали своїх дітей русичі всупереч духівництву?
Про що можуть засвідчити імена?

Вправи

Від поданих іменників утворити іменники зі значенням недорослості:

Соболь, жайворонок, ведмідь, лебідь, кінь, бобер, білка, сорока.

Наприклад: галка → галченя.

Утворіть іменники абстрактної дії від дієслів:

Використати, використовувати; витіснити, витісняти; застосувати, застосовувати; підсилити, підсилювати; підкріпити, підкріплювати; підтвердити, підтверджувати; розколоти, розколювати; розлучити, розлучати; упорядкувати, упорядковувати.

Наприклад: замовити → замовлення, замовляти → замовляння.

3. Утворіть назви приміщень від іменників, які позачають осіб

за фахом, використовуючи суфікс –н(я):

Гончар, друкар, лікар, майстер, перукар, свічкар, слюсар, столяр, токар.

Наприклад: пекар → пекарня.

4. Утворіть іменники з суфіксами –ств(о), -цтв(о):

Актор, бідняк, воїн, інженер, пан, середняк.

Наприклад: учитель → учительство.

5. З наведених слів випишіт ь числівники , обґрунтуйте свій

вибір; визначте розряд числівників за значенням. З’ясуйте,

до яких частин мови належать інші слова:

П’ятеро, п’ятий, п’ятірка, п’ятірня, п’ятиповерховий; троє, потроїти, троякий, третій, трирічний, втроє, тризначність, триста; кілька, декілька, кількісний, кількісно, кількість, по кілька(днів), кільканадцять; цілий(день), цілком, цілісний, в цілому.

6. Перекладіть російською:

В язичеській Русі, десь приблизно у VII-VIII століттях, людина могла зватися Первим, або Вторункою, чи Третяком, а то й Четвертунею, П’ятухом – залежно від того, якою по порядку народилася в сім’ї. А кликала вона своїх братів, сестер та одноплемінників Зимою, Літом, Суботою, Позняком (хто пізно народився) тощо. В ті часи немовля могли назвати Жданом, Баженом – якщо на нього чекали в сім’ї, Нежданом – коли його не ждали, Любимом, Милюком – коли воно було любе. Деякі з цих імен, хоч і дуже рідко, ще зустрічаються й тепер. А ім’я Нечай навіть увіковічнилося в народній думі про безстрашного козака.

Заняття 9

Текст

Кривий Ріг

Значному індустріальному та культурному центру України, одному із своєрідних міст – Кривому Рогу 228 років.

Два століття тому у травні 1775 року – назва поселення „Кривий Ріг” вперше згадувалася в офіційних паперах. Із них дізнаємося, що в місці злиття річок Інгульця та Саксагані засновано поштову станцію Кизикерменського шляху. Дослідники вважають, що місцевість одержала назву від химерного мису, який нагадує форму кривого рогу.

Перше сторіччя Кривий Ріг існував як звичайне глухе село Херсонської губернії. У 1873 році археолог О.М. Поль почав орендувати земельні ділянки для розшуку та розробки залізних та інших руд. Незабаром розпочалися промислові розробки руд. Це стало фактором, який визначив подальшу долю Кривого Рогу.

Тяжку спадщину залишила місту громадянська війна. У надзвичайно важких умовах розрухи і нестатків почалася відбудова. Реконструювалися рудники, будувалися нові шахти.

У важку годину Великої Вітчизняної війни криворіжці піднялися на захист Вітчизни. Люди міста свято шанують тих, хто віддав своє життя за волю і незалежність Батьківщини. У місті їм встановлено пам’ятники, меморіальні дошки, іменами героїв названо майдани, проспекти, вулиці.

Швидкими темпами розвивався Кривбас у післявоєнні роки.

Зараз Кривий Ріг – індустріальний, культурний і науковий центр України.

У місті діє флагман металургії нашої країни – Криворізький металургійний комбінат „Криворіжсталь”. Залізну руду видобувають як підземним способом у шахтах, так і відкритим – на 5 гірничозбагачувальних комбінатах, котрі, за винятком Новокриворізького, що ввійшов до складу „Криворіжсталі”, своєю назвою визначають і місце розташування по всьому ланцюгу Криворізького родовища: Північний, Південний, Центральний, Інгулецький.

У промисловому потенціалі міста – заводи, взуттєва фабрика, підприємства харчової й швейної промисловості, будівельної індустрії.

У місті працюють провідні науково-дослідні і проектно-конструкторські інститути.

У Кривому Розі є 147 шкіл, а також 45 вузів, де навчаються 45 тисяч студентів.

У місті вечорами засвічують вогні музично-драматичний театр ім.Т.Г. Шевченка, палаци культури і клуби, працюють бібліотеки, музичні школи.

Невпізнаним став Кривий Ріг за останнє десятиліття. Він роздався вшир, піднявся вгору. Широкі вулиці і проспекти, красиві впорядковані будинки і архітектурні ансамблі характеризують його сьогодні.

Питання до тексту:

Коли було засновано Кривий Ріг?
Чому ця місцевість одержала саме таку назву? Яку ще теорію про назву міста ви чули?
Що стало фактором, який визначив подальшу долю Кривого Рога?
Як криворіжці шанують тих, хто віддав своє життя за волю і незалежність Вітчизни?
Чому Кривий Ріг вважають великим індустріальним містом України?
Що характеризує Кривий Ріг сьогодні?

Вправи

Утворіть дієслова від іменників:

Згадка, знання, оренда, початок, будова, шана, назва, розвиток, праця.

Від поданих дієслів утворіть дієслова з префіксами:

Працювати, добувати, світити, характеризувати, хвалитися, давати, становити, робити, держати, тратити.

Знайдіть у тексті „Кривий Ріг” займенники, випишіть їх, вкажіть, з якими частинами мови вони співвідносні і до яких розрядів належать.
Напишіть частки не і ні разом чи окремо з різними частинами мови:

(Ні)сенітниця, (не)долік, (не)правда, (не)забаром, (не)збудований ще, (не)довірливо, (не)зручно, (не)збагненний, (ні)хто, (ні)до якого, (ні)де, (не)зграбно, (не)вчили, (не)досяжний, (не)мічний, (не)борак, (не)все, (не)догарок, (не)посаджений вчасно, (не)втомний, (не)близько, (не)вартий уваги, (не)далеко, а поряд, (не)вмію, (не)має нікого, (не)добачає, (не)доварений, (не)зважаючи на дощ, (не)безпека, (не)справедливий, (ні)вроку, (ні)коли.

Перекладіть текст українською мовою:

Стадион одноименного с проспектом названия – стадион «Металлург» – гордость жителей Кривого Рога, потому что такой вид он получил благодаря народному строительству.

Немало инженерных, технических и организационных решений во время реконструкции сделали его одним из наиболее современных в Украине, а стандарты, которых придерживались строители, сделали его пригодным для проведения соревнований любого международного уровня, в том числе и на Кубок УЕФА.

Городские транспортные артерии устроены таким образом, что и с юга, и с севера, с востока и запада до стадиона приедешь всегда и как хочешь. А кроме этого, есть и универсальный криворожский скоростной трамвай.

Заняття 10

Текст

Як народилися славнозвісні „Запорожці”

Між Д.І. Яворницьким та І.Ю. Рєпіним ще здавна склалась тепла й сердечна дружба. Зустрічі й листування між ними тривали сорок чотири роки.

Яворницький, як відомо, був земляком великого художника. Обидва вони народилися й виросли на Харківщині. Але вперше зустрілися в Петербурзі 1887 року. Приводом до розмови й знайомства був лист запорізьких козаків до турецького султана. Рєпін сказав Яворницькому, що надумав намалювати запорожців, коли вони зібралися на раду й складають відповідь турецькому султанові на його грізний наказ припинити наскоки на Крим.

Вперше про цей сміхотворний лист запорожців Рєпін почув у 1878 році. Він одразу ж уявив собі цю сцену.

Ідею художника – увічнити запорожців на полотні – гаряче підтримали його друзі. Рєпін помандрував навесні 1880 року на Запорожжя, щоб на власні очі побачити місця Січі, зібрати потрібний матеріал та відшукати поміж українцями характерних типів для свого малюнка. Восени 1880 року Рєпін повернувся до Москви.

Ескіз цієї картини художник уже намалював, але для великого полотна йому ще багато чого бракувало. Крім того, він побоювався критики такого знавця Запорозької Січі, як Яворницький.

Рєпін запросив Дмитра Івановича до себе, щоб показати йому ескіз майбутньої картини. З першого ж погляду картина Яворницькому сподобалася, він запропонував Рєпіну все, що потрібне було для цієї картини: книги з історії запорозьких козаків, свою колекцію зброї, жупани, люльки і т.д. Він багато приводив до художника своїх земляків-прототипів, які позували йому під час створення картини. Їх постаті й риси обличчя скидалися на запорозьких козаків. Це була найголовніша й найдорожча допомога Рєпіну.

Ілля Юхимович гаряче взявся за роботу. Працював він над „Запорожцями” понад 12 років (з 1880 по 1891). На великому полотні з’являлися все нові й нові козачі постаті. Картину ще не було закінчено, як до Яворницького звернувся Рєпін з проханням позувати за писаря. Яворницький довго опирався, але під кінець згодився. Не минуло й години, як на картині Яворницький уже сидів за столом у ролі січового писаря.

Писар – одна з центральних постатей картини. Його лукава посмішка пробігає по всьому обличчі. З усього видно, що особа хитра і, як кажуть, сам собі на умі. Писар добре чує всі ці круті дотепи й ущипливі дошкульні слова, які йому диктують, але він не квапиться писати їх на папері довгим гусячим пером.

Ця історична картина нелегко давалася художникові. Рєпін довго працював над кожною постаттю, роками виношуючи в своїй душі окремі образи.

Слава „Запорожців” облетіла всю Росію, перейшла й кордони.

„Запорожці” – один з найпопулярніших творів Рєпіна. У „Запорожцях” блискуче показано волелюбний характер, щиру душу й непокірність січового козацтва (І. Шаповал).

Питання до тексту:

Коли вперше зустрілися І.Ю. Рєпін з Д.І. Яворницьким? Які стосунки були між ними?
Що було приводом до їх розмови й знайомства?
Коли Рєпін почув про лист запорожців турецькому султану?
З якою метою Рєпін помандрував навесні 1880 року на Запорожжя?
Чому Рєпін, маючи вже ескіз відомої картини, запросив Яворницького до себе ?
Що запропонував Яворницький Рєпіну, коли побачив ескіз майбутньої картини?
Скільки років працював Рєпін над „Запорожцями”?
У якій ролі Яворницький змальований на картині?
Що показано у „Запорожцях”?

Вправи

Підберіть українські еквіваленти до прикметників:

Запорожский, турецкий, смехотворный, собственный, нужный, будущий, язвительный, чувствительный, гусиный.

2. Перекладіть російською мовою прислівники:

Здавна, відомо, щороку, щовесни, хтозназвідколи, будь-коли, якнайлегше, досхочу, гірше, дарма, помалу, звисока, гаряче, багато, довго.

Від дієслів недоконаного виду утворіть дієслова доконаного виду за допомогою префіксів:

Їхати, класти, казати, думати, малювати, читати, плести, чути, тримати, мандрувати, віяти, сіяти, бачити, шукати, прохати, пропонувати.

Від поданих дієслів утворіть усі способи дієслів; поясніть творення і правопис їх:

Приводити, взяти, з’явитися, звернутися, згодитися, сидіти, пробігати, писати, працювати.

Перекладіть російською мовою:

Інколи для якоїсь виразної постаті Рєпіну потрібні були не один, а два - три типи натурників, щоб з одного взяти вираз обличчя, зріст, а з другого – очі, з третього – пронизливий погляд, великі вусища, усмішку тощо. Так було з головним героєм – Сірком. Портрета Івана Сірка не збереглося, тому Рєпін мусив проявити свою творчу фантазію. Довго він шукав підхожу людину для Сірка. І ось навесні 1899 року Рєпіну пощастило. Він зустрівся з генералом М.І. Драгомировим. Коли вперше його побачив, Рєпін аж вигукнув: „Живий Сірко!”. Далі навколо Сірка групувалися всі інші персонажі (І. Шаповал).

Передмова

Мова як найважливіший та універсальний засіб спілкування

Українська мова за межами України

Геній України

Спогад про Тараса Григоровича Шевченка

Причарувати мовою

Питання до тексту:

Національна святиня

Діалектне розмаїття української мови

Перша бібліотека на Русі

Про що розповідають імена

Кривий Ріг

Як народилися славнозвісні „Запорожці”

Рекомендована література