16. Проаналізувати фактори ризику та очікуваної прибутковості в міжнародних інвестиціях.

Інвестори віддають перевагу високо очікуваної прибутковості інвестицій і низькому стандартному відхиленню прибутковості. Портфель звичайних акцій, що забезпечують найвищу очікувану прибутковість при даному стандартному відхиленні прибутковості, називається "ефективним портфелем";

• якщо ви хочете знати граничний вплив акції на ризик ринкового портфеля, то повинні враховувати не ризик акції самої по собі, а її внесок у ризик портфеля. Цей внесок залежить від чутливості акції до змін у вартості ринкового портфеля;

• чутливість акції до змін у вартості ринкового портфеля позначається коефіцієнтом "бета", що, отже, вимірює і внесок акції в ризик ринкового портфеля;

• якщо інвестори можуть брати позики чи надавати кредити по без ризиковій процентній ставці, то їм варто завжди мати комбінацію без ризикових інвестицій і портфель звичайних акцій. Склад такого портфеля залежить тільки від того, як інвестор оцінює перспективи кожної акції, а не від його відношення до ризику;

• якщо інвестори не мають якоїсь додаткової інформації, то їм варто тримати такий же портфель акцій, який є в інших, - інакше кажучи, ринковий портфель цінних паперів.

17. Міжнародне пряме і портфельне інвестування та їх аналіз в зовнішньоекономічній діяльності України.

Інвестиція – це спосіб розміщення (використання фінансових та інших економічних активів продуктивним шляхом, який забезпечує збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток)).

Міжнародні, або іноземні інвестиції – це спосіб розміщення капіталу (активів) однієї країни в іншій країні.

Фактори динаміки міжнародних інвестицій полягають:

• у посиленні диверсифікації між рівнями економічного розвитку та його структурі в різних країнах, що впливає на темпи та структуру міжнародної торгівлі та інвестицій;

• у поширенні інновацій та високих технологій, що стає вирішальним фактором інвестування та змін структури глобальної економіки;

• у розвитку економічних інтеграційних союзів, що призводить до збільшення взаємного руху товарів та капіталів у рамках інтеграційних угрупувань;

• у багатосторонніх угодах, які сприяють іноземним інвестиціям;

• у стимулюванні інвестицій на регіональному та багатосторонньому рівнях.

Портфельні іноземні інвестицій – це вкладення капіталу в іноземні цінні папери – інструменти власності, які дають інвесторові право отримувати відповідний дохід, але не дають реального контролю над обєктом інвестувань.

Ліквідність портфельних інвестицій є вищою, ніж у прямих.

Портфельні іноземні інвестиції поділяють на інвестиції в акціонерні та боргові цінні папери .Акціонерні цінні папери виступають у формі різних видів акцій, а боргові цінні папери - у формі облігацій, простих і казначейських векселів, боргових розписок, депозитних сертифікатів, банківських акцентів, фінансових деривативів тощо.

Основною причиною здійснення портфельних інвестицій є намагання розмістити капітал в тій країні та в таких цінних паперах, в яких він буде приносити максимальний прибуток при допустимому рівні ризику. Тобто можна розглядати портфельні інвестиції як засіб захисту капіталу від інфляції й отримання спекулятивного доходу.

Прямі іноземні інвестиції (ППІ) – вкладання капіталу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємство-резидент іншої країни з метою набуття довготривалого економічного інтересу.

Довготривалий інтерес – це тривале володіння інвестором активами (акціями) компанії, а також участь інвестора у прийнятті стратегічних рішень в управлінні обєктом інвестування – компанією.

До складу прямих інвестицій входять:

• вкладання компаніями власного капіталу за кордон – формування капіталу філій (підприємства, які повністю належать прямому інвесторові дочірніх підприємств, частка акцій головної компанії, в яких більше 50%), асоційованих компаній (в яких інвесторові-нерезиденту належать 25% капіталу і більше);

• реінвестування прибутку – частка іноземного інвестора в прибутках компанії, яка не розділена як дивіденди і не переказана інвесторові, а використана для подальшого збільшення активів компанії;

• внутрішньокорпораційний рух капіталу у формі кредитів та позик від материнської компанії до дочірніх, асоційованих компаній та філій

Несприятлива конюнктура в українській економіці, висока криміногенність у суспільстві є причинами масового нелегального відпливу національного капіталу за кордон, переважно на персональні рахунки в закордонних банках та на купівлю нерухомості за кордон.