- •Великі географічні відкриття і формування світової колоніальної системи.
- •Основні типи колоніального управління: Домініони, протекторати, заморські території, коронні колонії.
- •3. Всесвітньо-історична роль колоніалізму.
- •4. Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- •5. Виникнення китайської (конфуціанської) цивілізації та особливості її розвитку.
- •6. Синьхайська революція 1911-1912 рр. Й проголошення Китайської республіки.
- •7. Утворення Китайської Народної Республіки.
- •8. Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- •9. Особливості “Чотирьох модернізацій” кнр.
- •10. Тайванська проблема: витоки, сутність, перспективи врегулювання.
- •11. Особливості політико-правової системи кнр.
- •12. Географічне розташування, природно-кліматичні умови і заселення Японського ахірпелагу.
- •13. Виникнення і особливості розвитку японської державності.
- •14. Революція „Мейдзі” та її наслідки.
- •15. Політичне й економічне реформування Японії після Другої світової війни.
- •16.Причини, передумови і реалізація “японського економічного дива”.
- •17. Особливості функціонування “політичної системи 1995 року” в Японії.
- •18. „Економічна дипломатія” Японії.
- •19. Природні умови, ресурси і населення Корейського півострова.
- •20. Особливості культурно – історичного розвитку Кореї.
- •21. Утворення кндр і Корейської Республіки.
- •22. Корейська війна 1950-1953 рр. Та її міжнародні наслідки.
- •23. Республіка Корея – один із „азіатських тигрів”.
- •24. Тоталітарний режим в кндр та його ядерна програма.
- •25. Географічне розташування, природні умови і населення Індокитаю.
- •26. Особливості цивілізаційного розвитку в”єтнаму, Лаосу і Камбоджі.
- •27. Здобуття новітньої державної незалежності країнами Індокитаю.
- •28. В”єтнамська війна 1964-1973 рр. Та її міжнародно-політичні наслідки.
- •29. Еволюція комуністичних режимів у Соціалістичній Республіці в”єтнам і Лаоській Народно – Демократичній Республіці.
- •30. Парламентська монархія в Камбоджі.
- •31. Природно-кліматичні умови, ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії.
- •32. Особливості розвитку острівних країн Південно-Східної Азії.
- •33. Проголошення державної незалежності Індонезії, Філіппін, Малайзії.
- •34. „Новий порядок” генерала Сухарто в Індонезії та його падіння.
- •35. Труднощі переходу до представницької демократії в сучасній Індонезії.
- •36. Особливості політико-правових систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- •37. Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- •38. Геополітичне положення, кліматичні умови і населення Індостану.
- •39. Історико-цивілізаційний розвиток Індостану в стародавні часи і за Середньовіччя.
- •40. Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- •41. Внутрішня і зовнішня політика Індійського національного конгресу.
- •42. Іднійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- •43. Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Пакистан.
- •44. Республіка Індія – „найчисленніша демократія світу”.
- •45. Природо-кліматичні умови, ресурси, населення Малої Азії і Іранського Нагір”я.
- •46. Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану і Туреччини в стародавні часи та за доби Середньовіччя.
- •47. Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка.
- •48. Спроби суспільно-політичної модернізації Ірану за правління династії Пехлеві.
- •49. Особливості політико-правової системи і зовнішньої політики Ісламської республіки Іран.
- •50. Особливості державного ладу і зовнішньої політики Турецької Республіки.
- •51. Курдська проблема в країнах близького і середнього сходу.
- •52. Особливості природно-кліматичних умов, ресурси та етнічний склад населення країн Близького Сходу.
- •53.Близький Схід у світовій історії цивілізації за доби Античності й Середньовіччя.
- •54.Розпад Османської імперії й виникнення Палестинської проблеми.
- •56.Політична система, економіка й культура держави Ізраїль.
- •57. Арабо-ізраїльські війни та їхні міжнародно-політичні наслідки.
- •59. Палестинська автономія й перспективи близькосхідного мирного урегулювання.
- •63. Природно-кліматичні умови, населення й культурно-історичні традиції Магрибу.
- •64. Утворення й особливості розвитку Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- •65. Здобуття незалежності Лівією й проголошення республіки.
- •67. Державний лад і зовнішня політика Туніської Республіки та Королівство Марокко.
- •68. Проблема самовизначення Західної Сахари і перспективи її вирішення.
- •69. Географічне районування. Природно-кліматичні умови і ресурси Тропічної та Південної Африки.
- •70. Східна Африка – батьківщина антропогенезу.
- •71. Особливості цивілізаційного розвитку Тропічної і Південної Африки в до колоніальну епоху.
- •72. Деколонізація Тропічної й Південної Африки.
- •73. Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- •74. Організація Африканської Єдності (Африканський Союз).
- •75. Суспільно-політична орієнтація незалежних держав Тропічної і Південної Африки.
- •76. Причини і наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- •77. Громадянська війна 1967-1970 рр. У Нігерії та вплив на подальший розвиток країни.
- •78. Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар,
- •Географічне районування, природні умови та ресурси Австралії й Океанії
- •80.Відкриття й заселення Австралії та Нової Зеланжії європейцями. Проблема інтеграції аборигенів у постіндустріальне суспільство.
- •81.Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Австралії після Другої світової війни.
- •82.“Держава загального добробуту” в Новій Зеландії.
- •83.Природно-кліматичні умови й мінерально-сировинні ресурси Латинської Америки.
- •84.Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- •85.Інтеграційні процеси в Латинській Америці.
- •86. Заселення та найдавніші цивілізації доколумбовської Америки.
- •87. Суспільно-політичний лад і культура Ацтекського царства та Інкської імперії.
- •88. Значення відкриття Америки х.Колумбом для розвитку світової цивілізації.
- •89.Португальська та іспанська колоніальні імперії в Америці.
- •90. Визвольна війна 1810-1826 рр. І конституювання суверенних держав у Лат. Америці.
- •91. «Доктрина Монро» і нові незалежні держави Латинської Америки.
- •92.Мексиканська революція 1910-1917 рр. Та її значення.
- •93.Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонизму.
- •94.Фолклендська війна 1982 р. Та її наслідки.
- •95.Особливості зовнішньої та внутрішньої політики Карлоса Менема.
- •96. Кубинська революція 1959 р. Та її міжнародно-політичні наслідки.
- •97. Розроблення і реалізація програми «Союз заради прогресу».
- •98. Військовий режим Августо Піночета та його неоліберальні реформи.
- •99. Демонтаж військово-диктаторської системи й утвердження представницької демократії в Чилі.
- •100. Особливості внутрішньої та зовнішньої політики Уго Чавеса.
- •101. Політичне урегулювання Центральноамериканського конфлікту.
- •104. Політико-правова система й економіка Республіки Перу.
- •105. Особливості політико-правової системи й міжнародного становища Федеративної Республіки Бразилія.
- •107. Внутрішньо-політичне становище і проблема наркобізнесу в Республіці Колумбія.
- •108. Особливості державного ладу й зовнішньої політики Мексиканських Сполучених Штатів.
53.Близький Схід у світовій історії цивілізації за доби Античності й Середньовіччя.
Ще у 1889 р. побачила світ книга російського географа й історика, уродженця Харківщини, Льва Ілліча Мечникова (старшого брата відомого імунолога та Нобелівського лауреата Іллі) “Цивілізація і великі історичні річки”, в котрій зазначалося, що “чотири найдавніші великі культури – всі зародилися й розвивалися на берегах великих рік. Хуанхе і Янцзи зрошують місцевість, де виникла і виросла китайська цивілізація; індійська, чи ведійська, культура не виходила за межі басейну Інду і Гангу; ассиро-вавилонська цивілізація зародилась на берегах Тигру і Євфрату – двох життєвих артерій Месопотамської долини; нарешті, Давній Єгипет був, як це стверджував ще Геродот, “даром” чи “творінням” Нілу”.
Саме загроза повеней змушувала мешканців древньої Месопотамії ще в сер. V тис. до н.е. споруджувати насипні платформи і будувати на них храми – культові центри міст-держав (номів) Аккад, Кіш, Ур, Урук, Ларса, Лагаш та ін. Уже у 2371-2134 рр. до н.е. Аккадська імперія, створена Саргоном І, охоплювала всю Месопотамію а також частини сучасних Сирії, Туреччини й Ірану. Із 40 міст-держав у долині та дельті Нілу первісно складався й Давній Єгипет, бл. 3000 р. до н.е. з них утворилися Верхньо- та Нижньоєгипетська держави, котрі через півтора століття за правління фараона Нармера об’єдналися у Стародавнє царство. За доби Нового царства при фараоні Тутмосі ІІІ (1480-1448 рр. до н.е.) Давній Єгипет володів величезними територіями від 4-го нільського порога на півночі Судану до Євфрату в сучасній Туреччині. З ХІХ ст. до н.е. на півночі Судану існувала високорозвинена цивілізація і царство Куш, а у сер. ІІ тис. до н.е. семітські племена створили власні міста-держави на території сучасної Сирії.
Тих часів сягає й коріння єврейської історії (згадка про плем’я “хабіру” в сирійських клинописних документах), а бл. 1250 р. до н.е. почалося 40-річне переселення частини єврейських племен (від давньоєврейського “ібрі” – “той, хто перейшов через що-небудь”, тобто, Йордан) під проводом Мойсея з Єгипту до Палестини, де невдовзі виник союз 12-ти племен. У боротьбі з навалою “народів моря” (філістимлян) бл. 1010 р. до н.е. відбулося проголошення царем давньоєврейської держави вождя Саула. Об’єднуючись і розпадаючись на Ізраїль та Іудею, вона проіснувала аж до завоювання і зруйнування Єрусалиму нововавилонським царем Навуходоносором ІІ у 587 р. до н.е. Провідною ж морською державою, яка у 1000-774 рр. контролювала середземноморську торгівлю, виступала Фінікія (на території сучасного Лівану).
Історія світової цивілізації багато чим зобов’язана Близькосхідному регіонові, зокрема, у Фінікії бл. 1000 р. до н.е. виникло письмо, пізніше запозичене давніми греками, вавилонська шістдесяткова система лічби відбилася в поділові часу (години, хвилини, секунди) та простору (градуси, широти і довготи). А оскільки Месопотамія стала батьківщиною астрології й астрономії, то традиція називати планети іменами Богів також має шумерське і аркадське коріння: Юпітер відповідає Мардуку, а Венера – Іштар. Жителі країн Близького Сходу вивели різноманітні культурні рослини, серед яких пшениця, жито, яблуня, груша, виноград, кавун, винайшли колесо, приручили віслюка і кішку, навчилися виплавляти різноманітні метали.
Та водночас із глибокої давнини Близький Схід є ареною постійних військових, релігійних і політичних конфліктів. Тут боролися за домінування Римська імперія і Парфія (І ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.), Візантія і Арабський халіфат (VІІ-ХІ ст.), Туреччина й Іран (ХVІ-ХVІІІ ст.), на східне узбережжя Середземного моря були спрямовані 7 хрестових походів 1096-1270 рр. за визволення Гроба Господнього в Єрусалимі (на івриті – „місто миру”). Панівною релігією регіону внаслідок арабських завоювань сер. VІІ – поч. ІХ ст. став іслам, а всі мусульманські народи, за винятком турок і курдів, перейшли на арабську мову й алфавіт. Щоправда, у 1258 р. онук Чингізхана – Хулагу розорив мільйонний Багдад, взяв Алеппо і Дамаск (арамейською – „діловий”, „корисний”), але монгольський наступ розбився об переважаючу хоробрість військових правителів Єгипту – мамелюків. Та й монгольська імперія Іль-ханів до 1300 р. ісламізувалася, а її еліта злилася з культурно переважаючим місцевим населенням. Протягом 1516-1517 рр. османський султан Селім І здобув Сирію, Палестину, північно-західну Аравію і Єгипет, за його наступників у 1534-1538 рр. турецькі війська захопили Месопотамію і Мекку. Велика Британія у 1820 р. встановила свій протекторат над Бахрейном і “Піратським берегом” (сучасні ОАЕ), у 1891 р. під фактичний контроль Лондона потрапив Маскат, а у 1899 р. – Кувейт.