23. Республіка Корея – один із „азіатських тигрів”.

нові індустріальні країни (ШК), розвиток економіки яких спирався як на традиційні й трудомісткі галузі (текстильна, швейна), так і на капіталомісткі й новітні наукомісткі (чорна й кольорова металургія, нафтохімія, автомо-біле- й суднобудування, електроніка). Найбільших успіхів на шляху індустріалізації досягли НІК першого покоління — т. зв. східноазіатські «чотири дракони» — Південна Корея, Тайвань, Сінгапур і Гонконг (їх ще називають далекосхідними «тиграми») і латиноамериканські НІК — Бразилія, Аргентина, Мексика, Уругвай. За обсягами ВНП Бразилія входить у першу десятку країн світу, а Південна Корея, Мексика і Тайвань — у першу двадцятку; за середньодушовим доходом (26,7 тис. дол.) Сінгапур вийшов на 9-е місце у світі;

Південна Корея

Промисловість країни повторює шлях Японії. Енергетична і сиро­винна база дуже слабка і традицій­но тут розвивалася легка і харчо­ва промисловість. В 50-х р. XX ст. було покладено початок розвитку важкої промисловості (виплавка сталі, загальне машинобудування, суднобудування, виробництво до­брив, синтетичного каучуку, паперу), а в 70-х р. XX ст.— новітніх га­лузей, в тому числі і наукоємних. Було створено потужну енергети­ку на базі імпортної нафти і будів­ництва АЕС.

Вирішальними чинниками бурхли­вого розвитку стали дешева, осві­чена і дисциплінована робоча сила, іноземні технології і капітали, га­рантовані ринки збуту в розвине­них країнах, цілеспрямована дер­жавна політика. Окремі південно-корейські корпорації увійшли до списку провідних міжнародних корпорацій.

Сучасна промисловість Південної Кореї включає: а) виробництво одягу, взуття, тканин і продуктів харчування; б) галузі важкої про­мисловості — металургію, хімічну, загальне машинобудування, судно­будування, автомобілебудування; в) електронне машинобудування. Як виробник та експортер суден (танкери, контейнеровози, хіміч­ні танкери), автомобілів та елек­троніки (комп'ютерне обладнан­ня і частини, електронні пристрої, оптичні прилади, телевізори, ін­формаційні системи) Південна Ко­рея займає одне з провідних місць у світі.

Успіх економічного розвитку Респу­бліки Кореї пояснюють дією кіль­кох чинників. По-перше, найваж­ливіша роль у розбудові країни від-

водиться її керівництву. Втілюючи такі заохочувальні заходи, як зни­ження податкових ставок, надання субсидій і кредитів, асигнування на підготовку кадрів, уряд досяг пріо­ритетного розвитку найважливіших галузей промисловості. Він підтри­мав вітчизняного товаровиробника і надав найсприятливіших умов для його розвитку. Керівництво країни спростило одержання ліцензій на імпорт і значно розширило перелік промислових товарів, що дозволя­лося ввозити. По-друге, була пра­вильно обрана економічна страте­гія з орієнтацією на експорт, яка враховувала бідність природних ре­сурсів країни. По-третє, Республіка Корея мала і досить ефективно ви­користала достатню кількість деше­вої, молодої, вельми дисциплінова­ної робочої сили з високим рівнем освіти. Історично традиційна по­вага до знань, у поєднанні з швид­кою модернізацією системи освіти привела до того, що рівень освіти в Республіці Корея є одним з най­вищих у світі.

Крім цих чинників дуже важли­вим було надання країні значної моральної, технологічної і насам­перед військової підтримки з боку СІЛА. Це дало змогу значною мі­рою скоротити витрати Республі­ки Кореї на утримання власної ар­мії, перерозподілити заощаджені на цьому кошти для розвитку економіки. Але найважливішим чинником усіх південнокорейських перетворень були люди . У Республіці Корея демографічна ситуація і ментальність населення сприяли створенню дива: це віковий склад працездатного населення, багатовікове виховання поваги до праці, типово властива для східноазіатських країн дисциплінованість.

Як і інші «азіатські тигри», Півден­на Корея перетворилась на вели­ку торгову державу. Вона ввозить паливо і сировину (нафту, залізні руди, ліс, бавовну), а вивозить го­тові промислові вироби (одяг і взут­тя, сталь, автомобілі, судна, елек­троніку). Головними її партнерами є США, Японія, Німеччина.