- •Великі географічні відкриття і формування світової колоніальної системи.
- •Основні типи колоніального управління: Домініони, протекторати, заморські території, коронні колонії.
- •3. Всесвітньо-історична роль колоніалізму.
- •4. Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- •5. Виникнення китайської (конфуціанської) цивілізації та особливості її розвитку.
- •6. Синьхайська революція 1911-1912 рр. Й проголошення Китайської республіки.
- •7. Утворення Китайської Народної Республіки.
- •8. Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- •9. Особливості “Чотирьох модернізацій” кнр.
- •10. Тайванська проблема: витоки, сутність, перспективи врегулювання.
- •11. Особливості політико-правової системи кнр.
- •12. Географічне розташування, природно-кліматичні умови і заселення Японського ахірпелагу.
- •13. Виникнення і особливості розвитку японської державності.
- •14. Революція „Мейдзі” та її наслідки.
- •15. Політичне й економічне реформування Японії після Другої світової війни.
- •16.Причини, передумови і реалізація “японського економічного дива”.
- •17. Особливості функціонування “політичної системи 1995 року” в Японії.
- •18. „Економічна дипломатія” Японії.
- •19. Природні умови, ресурси і населення Корейського півострова.
- •20. Особливості культурно – історичного розвитку Кореї.
- •21. Утворення кндр і Корейської Республіки.
- •22. Корейська війна 1950-1953 рр. Та її міжнародні наслідки.
- •23. Республіка Корея – один із „азіатських тигрів”.
- •24. Тоталітарний режим в кндр та його ядерна програма.
- •25. Географічне розташування, природні умови і населення Індокитаю.
- •26. Особливості цивілізаційного розвитку в”єтнаму, Лаосу і Камбоджі.
- •27. Здобуття новітньої державної незалежності країнами Індокитаю.
- •28. В”єтнамська війна 1964-1973 рр. Та її міжнародно-політичні наслідки.
- •29. Еволюція комуністичних режимів у Соціалістичній Республіці в”єтнам і Лаоській Народно – Демократичній Республіці.
- •30. Парламентська монархія в Камбоджі.
- •31. Природно-кліматичні умови, ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії.
- •32. Особливості розвитку острівних країн Південно-Східної Азії.
- •33. Проголошення державної незалежності Індонезії, Філіппін, Малайзії.
- •34. „Новий порядок” генерала Сухарто в Індонезії та його падіння.
- •35. Труднощі переходу до представницької демократії в сучасній Індонезії.
- •36. Особливості політико-правових систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- •37. Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- •38. Геополітичне положення, кліматичні умови і населення Індостану.
- •39. Історико-цивілізаційний розвиток Індостану в стародавні часи і за Середньовіччя.
- •40. Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- •41. Внутрішня і зовнішня політика Індійського національного конгресу.
- •42. Іднійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- •43. Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Пакистан.
- •44. Республіка Індія – „найчисленніша демократія світу”.
- •45. Природо-кліматичні умови, ресурси, населення Малої Азії і Іранського Нагір”я.
- •46. Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану і Туреччини в стародавні часи та за доби Середньовіччя.
- •47. Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка.
- •48. Спроби суспільно-політичної модернізації Ірану за правління династії Пехлеві.
- •49. Особливості політико-правової системи і зовнішньої політики Ісламської республіки Іран.
- •50. Особливості державного ладу і зовнішньої політики Турецької Республіки.
- •51. Курдська проблема в країнах близького і середнього сходу.
- •52. Особливості природно-кліматичних умов, ресурси та етнічний склад населення країн Близького Сходу.
- •53.Близький Схід у світовій історії цивілізації за доби Античності й Середньовіччя.
- •54.Розпад Османської імперії й виникнення Палестинської проблеми.
- •56.Політична система, економіка й культура держави Ізраїль.
- •57. Арабо-ізраїльські війни та їхні міжнародно-політичні наслідки.
- •59. Палестинська автономія й перспективи близькосхідного мирного урегулювання.
- •63. Природно-кліматичні умови, населення й культурно-історичні традиції Магрибу.
- •64. Утворення й особливості розвитку Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- •65. Здобуття незалежності Лівією й проголошення республіки.
- •67. Державний лад і зовнішня політика Туніської Республіки та Королівство Марокко.
- •68. Проблема самовизначення Західної Сахари і перспективи її вирішення.
- •69. Географічне районування. Природно-кліматичні умови і ресурси Тропічної та Південної Африки.
- •70. Східна Африка – батьківщина антропогенезу.
- •71. Особливості цивілізаційного розвитку Тропічної і Південної Африки в до колоніальну епоху.
- •72. Деколонізація Тропічної й Південної Африки.
- •73. Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- •74. Організація Африканської Єдності (Африканський Союз).
- •75. Суспільно-політична орієнтація незалежних держав Тропічної і Південної Африки.
- •76. Причини і наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- •77. Громадянська війна 1967-1970 рр. У Нігерії та вплив на подальший розвиток країни.
- •78. Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар,
- •Географічне районування, природні умови та ресурси Австралії й Океанії
- •80.Відкриття й заселення Австралії та Нової Зеланжії європейцями. Проблема інтеграції аборигенів у постіндустріальне суспільство.
- •81.Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Австралії після Другої світової війни.
- •82.“Держава загального добробуту” в Новій Зеландії.
- •83.Природно-кліматичні умови й мінерально-сировинні ресурси Латинської Америки.
- •84.Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- •85.Інтеграційні процеси в Латинській Америці.
- •86. Заселення та найдавніші цивілізації доколумбовської Америки.
- •87. Суспільно-політичний лад і культура Ацтекського царства та Інкської імперії.
- •88. Значення відкриття Америки х.Колумбом для розвитку світової цивілізації.
- •89.Португальська та іспанська колоніальні імперії в Америці.
- •90. Визвольна війна 1810-1826 рр. І конституювання суверенних держав у Лат. Америці.
- •91. «Доктрина Монро» і нові незалежні держави Латинської Америки.
- •92.Мексиканська революція 1910-1917 рр. Та її значення.
- •93.Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонизму.
- •94.Фолклендська війна 1982 р. Та її наслідки.
- •95.Особливості зовнішньої та внутрішньої політики Карлоса Менема.
- •96. Кубинська революція 1959 р. Та її міжнародно-політичні наслідки.
- •97. Розроблення і реалізація програми «Союз заради прогресу».
- •98. Військовий режим Августо Піночета та його неоліберальні реформи.
- •99. Демонтаж військово-диктаторської системи й утвердження представницької демократії в Чилі.
- •100. Особливості внутрішньої та зовнішньої політики Уго Чавеса.
- •101. Політичне урегулювання Центральноамериканського конфлікту.
- •104. Політико-правова система й економіка Республіки Перу.
- •105. Особливості політико-правової системи й міжнародного становища Федеративної Республіки Бразилія.
- •107. Внутрішньо-політичне становище і проблема наркобізнесу в Республіці Колумбія.
- •108. Особливості державного ладу й зовнішньої політики Мексиканських Сполучених Штатів.
51. Курдська проблема в країнах близького і середнього сходу.
Курди - народ, що мешкає переважно в горах Тавр і Загрос в області Курдистан (південний схід Туреччини, захід Ірану, північ Іраку, північний схід Сирії), а також в Азербайджані, Вірменії та інших країнах. Велика курдська діаспора існує в країнах Європи.
Курдська мова належить до індоіранської гілки індоєвропейської сім'ї мов.
Вони переважно мусульмани-суніти, хоча в Ірані є і курди-шиїти.
Курди не мають своєї державності. У Туреччині вони піддаються дискримінації за мовною ознакою (турецька влада не визнає існування курдської мови і забороняє її публічне вживання).
Тривалий час курди Туреччини та Іраку вели збройну боротьбу за незалежність (в Туреччині - під проводом Абдули Оджалана).
В Іраку Саддам Хусейн подекуди застосовував проти курдів політику геноциду (25 тисяч курдів загинули внаслідок іракської хімічної атаки 1984 року, 1991 року близько 1 мільйона курдів були змушені залишити свої оселі). Проте іракським курдам вдалося вибороти широку автономію, а після скинення С.Хусейна вони грають активну роль у керівництві країною.
В Туреччині курди займають важливі пости в уряді та мають великий вплив в бізнесі. Багато курдів, завдяки вдалому поселенню на сході країни зробили великі достатки на контрабанді.
52. Особливості природно-кліматичних умов, ресурси та етнічний склад населення країн Близького Сходу.
Близькосхідний регіон включає Кіпр, Ізраїль і країни Арабського Сходу (Машрику) - Ірак, Йорданію, Сирію, Ліван, Саудівську Аравію, Кувейт, Катар, Бахрейн, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Ємен, Єгипет, Судан. З півночі й північного сходу регіон оточений хребтами Вірменського й Іранського нагір’їв з висотами більше 3000 м, південніше них розташовані рівнини Верхньої (300-450 м) й Нижньої (до 100 м) Месопотамії, велетенське і пустельне Сирійсько-Аравійське плоскогір’я (до 900 м), безкраї рівнини кам’янистих Лівійської й Нубійської пустель та плато Дарфур (найвища точка – г.Мара, 3088 м) і Кордофан в центральному й південному Судані. Основну частину Синайського півострова (від „бруд” на івриті) займає пустельне плато Ет-Тіх зі скелями висотою 2100 м, на півдні півострова знаходиться найбільша гора Єгипту Джебель-Катерін, на котрій, згідно Біблії, Мойсей отримав Десять Заповідей. Порівняно високі Єменські гори (2000-3000 м) простягнулися і на заході Аравійського півострова вздовж узбережжя Червоного моря. Паралельно середземноморському узбережжю на заході Сирії, в Лівані та Ізраїлі розташовані невисокі (до 3000 м) гірські хребти Нусарія, Антиліван, Ліван і Хермон (Еш-Шейх).
У центральній частині Ізраїлю на 395 м нижче рівня моря знаходиться впадина Гхор з унікальним природним утворенням – Мертвим морем, концентрація солей котрого сягає 300 г на літр розсолу. У Лівійській пустелі також розташовані кілька впадин, у тому числі найнижче місце Африки – впадина Каттара, глибина якої 133 м нижче рівня моря. Долина і дельта (з півночі на південь – біля 174 км, із заходу на схід – 220 км) найдовшої у світі річки (6671 км) Нілу являють собою, по суті, величезний оазис протяжністю 1500 км, оточений пустелями і скелями. Гігантське господарське значення для регіону мають також річки Тигр (1850 км) і Євфрат (3065 км), які біля міста Ель-Курна зливаються і утворюють спільне русло – Шатт-ель-Араб, що впадає у Перську затоку. Через тектонічну впадину Гхор і озера Хула та Тіверіадське протікає 252-км річка Йордан (на івриті – „канал”), яка впадає у Мертве море, найбільша річка Лівану – Ель-Літані – тече вздовж долини Бекаа між хребтами Антилівану і Лівану. Таким чином, Близький Схід недостатньо забезпечений гідроресурсами, придатними для сільськогосподарського і промислового використання, прагнення до встановлення контролю над ними (чимало річок є прикордонними) неодноразово викликало конфлікти між країнами регіону.
Велику роль у розвиткові економіки близькосхідних країн відіграє одна з найголовніших світових водних артерій – Суецький канал, проритий у 1869 р. довжиною в 161 км, із середньою глибиною в 16,2 м та шириною від 120 до 318 м, і при цьому – жодних шлюзів, які неминуче затримують судна. Експлуатація каналу щороку приносить єгипетській скарбниці майже $2 млрд. прибутку.
Близький Схід майже не залежить від впливу мусонів, тому для його клімату характерні сухість і високі середньорічні температури, зокрема, в Аравії й Месопотамії вони сягають + 30, тобто навіть на кілька градусів більше, ніж в Індостані чи Індокитаї. В регіоні панують середземноморський субтропічний і сухий тропічний типи клімату – дощі в холодний сезон і сухе літо, взимку в горах лежить сніг. На півночі Іраку середня температура липня +34, січня +7, на сході Сирії – відповідно +26-33 і +4-12, в Судані протягом усього року тримаються високі температури: влітку – вище 20-30, взимку – не нижче +15-19. Для Близькосхідного регіону загалом властиві значні добові коливання температури повітря, наприклад, у січні-лютому в Каїрі (арабською „переможець”) опівдень температура сягає +29, а вночі зменшується до 0 і нижче. Опадів украй мало, на півдні Єгипту – 3 мм на рік, на півночі – до 200 мм, на рівнинах Саудівської Аравії випадає менше 100 мм на рік і лише у горах – до 4000 мм.
Мінерально-сировинні ресурси Близького Сходу – колосальні, лише на Аравійській платформі зосереджено більше половини розвіданих світових запасів нафти (на Саудівську Аравію припадає 25 %, Ірак, Кувейт і ОАЕ – по 9-10 %). Якщо ресурсоспоживання нафти (кількість років, на які вистачить запасів при сучасному рівневі видобутку) для США становить лише 5-7 років, то для Близького Сходу – більше 90 років, регіон забезпечує більше третини світового експорту нафти. В Єгипті та Судані є значні поклади залізних, марганцевих і хромистих руд, фосфатів.