Класифікація норм права

Більшість вчених визнають самостійне значення спеціалізованих норм, виділяючи у їх складі:

• загальні норми, які визначають елементи регульова­них відносин у загальному вигляді (норма, що визначає пред­мет конституційного законодавства; проголошення України республікою (ст. 5 Конституції);

• дефінітивні норми, що спрямовані на закріплення юридичних понять (норма, що визначає поняття злочину, трудового договору, юридичної особи);

• декларативні норми, які закріплюють правові прин­ципи (норма конституційного права, що закріплює прин­цип законності, розподілу влади);

• оперативні, які визначають момент набрання чинності актом чи втрати ним юридичної сили (норма про вступ у юридичну силу Закону України «Про пенсії»);

• колізійні норми, що встановлюють правила застосу­вання норм у випадку їх протиріч.

Колізійні норми права

Основним засобом забезпечення правового регулювання є правова норма, що встановлює зміст суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, визначає форми взаємодії суб'єктів права, характеризує умови правомірності правового регулю­вання та закріплює санкції, що застосовуються до правопо­рушників.

Оскільки суспільні відносини є складними за формою, змістом, структурою та сферою, то процес їх регулювання потребує комплексу правових норм, що мають різноманіт­ний характер.

Ці норми мають різне призначення, що і забезпечує у кінцевому результаті процес регулювання.

З огляду на те, що для права, як і будь-якого інституту системи, характерний певний ступінь неузгодженості, обу­мовлений внутрішніми (недосконалість системи) та зовнішн­іми (вплив суспільства) факторами, стає необхідним існуван­ня особливого різновиду норм, що забезпечують ліквідацію будь-яких протиріч у праві. І такими нормами є колізійні.

Існування колізійних норм забезпечує можливість звільня­ти правотворчі органи від необхідності прийняття спеціаль­них нормативних актів з метою ліквідації правових про­тиріч, а також полегшити правозастосовну практику, забез­печивши її системою узгоджених норм.

Специфіка колізійних норм як засобу подолання колізій та прогалин у праві виявляється у її: функціях; предметі; змісті та структурі.

Функції колізійної норми характеризуються як напрями її впливу на процес регулювання. Як правило, вирізняють три різновиди функцій, що забезпечуються колізійними нормами:

а) стимулюючу, змістом якої є створення умов щодо найбільш повної реалізації правових приписів;

б) інформаційну, що надає можливість суб'єктам права визначити, яким чином долаються прогалини у праві та яку норму з конфліктуючих повинен застосувати суб'єкт;

в) системостворюючу, основним призначенням якої є за­безпечення узгодженості законодавства та визначення його змісту.

Предмет регулювання колізійних норм є досить склад­ним, що зумовлює наявність двох протилежних позицій щодо його визначення:

а) колізійні норми не мають самостійного предмета, оскіль­ки це є різновид спеціальних норм, що мають опосередкова­ний характер та створюють необхідні умови для реалізації регулятивних та охоронних норм;

б) колізійні норми мають самостійний предмет, який скла­ дають варіанти поведінки суб'єктів у сфері право реалізації шляхом закріплення правил подолання колізій та прогалин у праві.

Зміст колізійної норми характеризується трьох аспектною структурою:

1. інтелектуальний зміст — характеризується як намір законодавця визначити модель усунення конфлікту, що ви­никає у процесі реалізації правових норм;

2. вольовий зміст — характеризує владне значення колі­зійних норм, що усувають протиріччя між приписами, які мають владний характер;

3. нормативно-юридичний зміст, який складають визна­чені суспільні відносини, система юридичних фактів, а та­кож правила застосування приписів у разі їх суперечності.

Особливості змісту колізійних норм об'єктивно зумовлю­ють їх організацію з двох частин — гіпотези та диспозиції, що і визначають особливості структури цього різновиду норм.

Гіпотеза визначає коло відносин, а диспозиція встанов­лює правило, норма якого закону чи який саме припис по­винен застосовуватися з метою розв'язання конфлікту.

Неоднорідність та рівнозначність колізій зумовлює спе­цифіку колізійних норм, що існують у трьох різновидах:

1) Темпоральні норми, які спеціалізуються на розв'язанні колізій між різночасно чинними нормами права, тобто нор­мами, прийнятими у різний час з одного і того ж питання.

Практикою вироблено два способи зміни нормативно-пра­вових актів — прямий та фактичний. Перший характери­зується як втрата нормативним актом обов'язковості із за­кріпленням терміну його дії чи прийняттям спеціального документа, що його скасовує. При фактичній зміні акт зу­пиняє дію у випадку, коли він замінений пізніше прийня­тим актом, що регулює ті ж відносини, або коли відсутні фактичні умови, що зумовлюють дію норми.

Темпоральні норми встановлюють загальний колізійний принцип, винятки з нього та загальну його конкретизацію.

Загальний темпоральний принцип відомий із часів давньо­римського права і визначається формулою: «наступний за­кон із одного і того ж питання скасовує дію попереднього».

2) Просторові колізійні норми — забезпечують ліквіда­цію колізій між приписами, що діють у різних просторових межах та зумовлюються не збіганням меж дії суспільних відносин та норм, що їх регулюють, внаслідок зміни меж правового регулювання шляхом звуження чи розширення сфери відносин, що регулюються за допомогою права.

Як правило, колізії норм у просторі розглядають як конфлікт норм, що виникає внаслідок дії приписів на різній території. Засобом подолання таких колізій і є просторові колізійні норми, що розраховані на невизначену кількість випадків застосування. Саме вони регламентують правила подолання просторових колізій як у межах територій дер­жави, так і у міждержавних відносинах.

3) Ієрархічні норми — забезпечують усунення колізій, що виникають між правовими нормами, які мають різну юридичну силу. Ці норми є засобом забезпечення суборди­нації приписів у межах правової системи.

Ієрархічні колізії, що долаються за допомогою цих норм, породжуються і є результатом права нормотворчих органів приймати різні за змістом норми з одного і того ж питання, а також відсутності чіткого визначення правового статусу цих органів у сфері правотворчості, що спричиняє повторне прийняття аналогічних приписів.

Ієрархічні колізійні норми усувають протиріччя за допо­могою таких принципів, як верховенство Конституції; мож­ливість прийняття підзаконних актів на основі, на вико­нання та відповідно до закону, а також вимог різноманітної юридичної сили нормативно-правових актів, що складають акти підзаконного характеру.

Таким чином, наявність колізійних норм забезпечує мож­ливість щодо встановлення єдиних правил подолання про­тиріч між нормами, що мають рівну юридичну силу, та діють за принципом територіального підпорядкування або ж вміщені у нормативно-правових актах різної юридичної сили.