Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕ...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
10.08.2019
Размер:
7.06 Mб
Скачать

2. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або ви­знання недійсним за рішенням суду.

3. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відпо­відні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаче­них цим Кодексом.

1. Частина 1 коментованої статті містить перелік загальних умов (способів, випадків) при­пинення господарських зобов'язань, кожна з яких докладно регламентується у наступних статтях Кодексу. Зазначені умови є загальними для всіх видів господарських зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення, суб'єктного складу і змісту. Наведений перелік не має вичерпного характеру і може бути доповнений за рахунок інших випадків, передбачених Ко­дексом або іншими законами, зокрема тими, що стосуються окремих видів господарських зобов'язань. Так, зобов'язання може бути припинено переданням відступного (ст. 600 Ци­вільного кодексу). Згідно зі статтею 15 Закону України «Про концесії» [311] дія концесійно­го договору (а відповідно - і концесійного зобов'язання) припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Господарське зобов'язання може бути припинено також у результаті односторонньої відмови від виконання свого зобов'язання управненою сторо­ною у разі невиконання другою стороною своїх обов'язків, обумовлених змістом зобов'язан­ня, або при застосуванні інших оперативно-господарських санкцій, які вправі передбачити сторони у господарських договорах на випадок порушення зобов'язання будь-якою із сторін відповідно до статті 236 Кодексу.

2. Припинення господарського зобов'язання найчастіше обумовлюється волевиявленням обох його сторін, як це має місце при належному виконанні, прийнятому управненою сторо­ною, або при припиненні зобов'язання за згодою сторін. Волевиявлення однієї із сторін може слугувати підставою припинення зобов'язання у випадках, зокрема, зарахування зустріч­ної однорідної вимоги або розірвання зобов'язання. З підстав, не залежних від волі сторін, зобов'язання припиняється; наприклад, у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі, через неможливість виконання та в деяких інших випадках.

3. Правило частини 3 коментованої статті означає, що норми Цивільного кодексу мають застосовуватися до тих правовідносин щодо припинення господарських зобов'язань, стосов­но яких у Господарському кодексі відсутнє адекватне правове регулювання (докладніше див. п. 5 коментарю до ст. 175).

Стаття 203. Припинення господарського зобов'язання виконанням або зараху­ванням

1. Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припи­няється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

2. У разі якщо зобов'язана сторона належним чином виконала одне з двох або кіль­кох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), господарське зобов'язання припиняється виконанням.

3. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної ви­моги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребу­вання. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

4. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зо­бов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобо­в'язання.

5. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони нале­жить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

1. Виконання господарського зобов'язання є основним способом (умовою) його припи­нення, адже саме зобов'язання встановлюється з метою його виконання. Припиняє зобов'я­зання належне виконання (ч. 1 ст. 193 ГК), якщо воно прийнято управненою стороною.

2. Альтернативним визнається одне з двох або декількох зобов'язань, щодо яких зобо­в'язана сторона має право вибору. Належне виконання цією стороною будь-якого за її вибо­ром з альтернативних зобов'язань припиняє господарське зобов'язання виконанням. Управ-нена сторона не може відмовитись від прийняття альтернативного зобов'язання за мотивом неправильного, на її думку, вибору зобов'язаної сторони. Так, організаційно-господарське зобов'язання, що випливає з рішення компетентного органу Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання — монопольного утворення, вико­нується шляхом реорганізації цього суб'єкта на його розсуд (за його вибором) за умови усу­нення його монопольного (домінуючого) становища на ринку.

3. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Зустрічними вважаються дві або більше вимог, коли управненою стороною в одній (одних) з них є зобов'язана сторона у другій вимозі (других вимогах) і, навпаки. Тобто не ви­ключаються випадки пред'явлення до зарахування не однієї вимоги, а усіх, які існують. При­чому при нерівності зустрічних вимог після зарахування більша за розміром вимога продов­жує існувати у частині, в якій вона перебільшує меншу вимогу (в частині, не покритій за­рахуванням). Вимоги, що пред'являються до зарахування, повинні бути однорідними, тобто мати однорідний предмет, найчастіше гроші. І, як випливає із коментованої частини даної статті, зустрічною однорідною вимогою, що зараховується, може бути лише та, строк якої на­став або строк котрої не зазначений чи визначений моментом витребування. Зарахування здійснюється за заявою будь-якої однієї сторони зобов'язання, але друга сторона у разі незго­ди із зарахуванням може його оскаржити у судовому порядку.

У банківській практиці здійснення зарахування взаємної заборгованості у розрахунках між суб'єктами господарювання регламентується розділом IX Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті [150].

4. Зарахування страхового зобов'язання як підстава припинення господарського зо­бов'язання можливе відповідно до умов наявної гарантії страхової організації (ст. 200 ГК) або договору страхування (ст. 354 ГК), предметом гарантії чи страхування яких виступає виконання даного господарського зобов'язання. Винятки з цього можуть бути обумовлені законом або змістом основного чи страхового зобов'язання.

5. Стаття 602 Цивільного кодексу не допускає зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності. На відміну від цього, щодо господарських зобов'язань частина 5 коменто­ваної статті передбачає можливість зарахування вимоги, строк позовної давності якої минув, у разі відсутності заяви другої сторони про застосування такого строку. Не допускається за­рахування зустрічних і страхових вимог також і в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 204. Припинення господарського зобов'язання за згодою сторін чи у разі поєднання його сторін в одній особі

1. Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема уго­дою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така за­міна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобо­в'язання.