Глава 34 правове регулювання інноваційної діяльності

Стаття 325. Інноваційна діяльність

1. Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господар­ських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання дов­гострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впро­вадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

У коментованій статті закріплюється більш широке за змістом визначення інноваційної діяль­ності, ніж в абзаці 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про інноваційну діяльність» [296], оскільки спрямування такої діяльності в першому випадку не пов'язується з обов'язковим отри­манням прибутку, а в другому - використання та комерціалізація результатів інноваційної діяль­ності має забезпечити випуск на ринок конкурентоздатних товарів і послуг.

Відповідно до положень ГК інноваційною визнається діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгостроко­вих науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження но­вих науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Згідно із названим вище Законом інноваційною є діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і зумовлює випуск нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Стаття 326. Інвестування інноваційної діяльності

1. Інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяль­ності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.

2. Формами інвестування інноваційної діяльності є:

державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших неви­робничих сфер;

іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іно­земцями, а також іншими державами;

спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юри­дичними особами чи іноземцями.

3. Загальні умови реалізації інвестицій в Україні визначаються законом.

1. Інноваційна діяльність може здійснюватися лише за наявності відповідних інвестицій. Законом України «Про інвестиційну діяльність» (ст. 3) інноваційна діяльність визнається од­нією з форм інвестування. Інвестиціям у сфері господарювання притаманні певні особливо­сті: зазвичай вони мають довгостроковий характер; вкладаються, як правило, в об'єкти гос­подарської діяльності; метою інвестування є одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту; інвестиції можуть здійснюватися у формі різних видів майна, ін­телектуальних цінностей та майнових прав.

2. За сукупністю критеріїв (джерела фінансування; суб'єкти інвестування; об'єкти інвес­тування та/або його спрямування - отримання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту) виділяють такі форми інвестування інноваційної діяльності:

державне інвестування (здійснюється органами державної влади за рахунок коштів дер­жавного бюджету та інших коштів відповідно до закону);

комунальне інвестування (здійснюється органами місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету відповідного рівня та інших коштів відповідно до закону);

комерційне інвестування (здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва, в тому числі підвищення його рентабельності/прибутковості);

соціальне інвестування (здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер і зазвичай безпосередньо не пов'язується з комерціалізацією його результатів);

іноземне інвестування (здійснюється іноземними юридичними особами або іноземними громадянами чи державами; при цьому мета такого інвестування, як правило, пов'язується з отриманням інвесторами певних вигід, у тому числі прибутку);

спільне інвестування (здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи громадянами-іноземцями).

3. Загальні засади інвестування в Україні визначаються законами «Про інвестиційну діяль­ність», «Про режим іноземного інвестування», «Про інноваційну діяльність», «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» [133], «Про спе­ціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» [449], а по­рядок інвестування - низкою підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих у відповід­ності з положеннями цього Кодексу та відповідних законів. Це, зокрема: Указ Президента України «Про деякі питання інноваційного інвестування підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави» [118], постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інно­ваційних структур інших типів» [214], «Про затвердження Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (віль­ній) економічній зоні» [274], «Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проек­тів» [289] та ін., а також відомчі нормативні акти.

Стаття 327. Види інноваційної діяльності

1. Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжга­лузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і техно­логій.