2. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

3. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

1. Господарське правопорушення у вигляді прострочення виконання зобов'язання може мати місце як у зобов'язаннях з визначеним строком виконання, так і в зобов'язаннях без ви­значеного строку виконання.

У першому випадку боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зо­бов'язання або не приступив до його виконання у строк, встановлений договором чи законом.

У другому випадку прострочення має місце, якщо боржник не виконав зобов'язання про­тягом семиденного строку від дня отримання вимоги кредитора щодо виконання (див. ст. 530 ЦК).

Прострочення виконання надає право кредитору:

а) застосувати до боржника оперативно-господарські санкції, передбачені статтею 236 ГК, як-то: відмовитись в односторонньому порядку від виконання своїх зобов'язань; відмо­вити в оплаті простроченого зобов'язання; відмовитись від прийняття простроченого зо­бов'язання тощо. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлених згаданою стат­тею, не є вичерпним;

б) вимагати відшкодування збитків, завданих простроченням, розмір яких повинен дово­дитись кредитором;

в) вимагати сплати штрафних санкцій, якщо вони передбачені договором або законом.

2. При застосуванні такої санкції, як відмова від прийняття виконання, інтерес для креди­тора у виконанні має бути дійсно втраченим. У протилежному випадку кредитор повинен прийняти виконання, застосувавши за порушення зобов'язання інші санкції. При розгляді пов'язаних з цим спорів суд повинен з'ясовувати дійсні обставини, не беручи до уваги як до­статню підставу лише твердження кредитора про втрату інтересу. Так, якщо внаслідок прострочення виконання підрядником замовник відмовляється від прийняття робіт, а сам у той же час укладає з іншим підрядником договір на виконання аналогічних робіт, відмова від прийняття простроченого виконання, на наш погляд, неприпустима.

Спеціальними законами можуть бути встановлені винятки із загального правила. Так, від­повідно до статті 117 Статуту залізниць України [268] відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо останній не було вида­но одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту спливу терміну доставки, а в разі перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання його до перевезення.

Якщо вантаж прибув після зазначених термінів, одержувач зобов'язаний прийняти його і повернути суму, отриману від залізниці за втрату вантажу. В разі коли останній прибув у частково пошкодженому стані, вказана сума зменшується з урахуванням збитків, визначе­них у порядку, встановленому статтею 114 Статуту залізниць України.

3. Виходячи із загальних умов виконання зобов'язань та необхідності своєчасного вико­нання зустрічного зобов'язання як умови для надання можливості контрагенту належно ви­конати свій обов'язок частиною 3 коментованої статті встановлено: прострочення боржника не настає, якщо воно обумовлено простроченням кредитора.

Стаття 221. Прострочення кредитора

1. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобо­в'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржни­ком, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або ви­пливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобо­в'язання перед кредитором.

2. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих про­строченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кре­дитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах.