2. Спостережна рада обирається загальними зборами з числа членів кооперативу у складі трьох-п'яти осіб. Член спостережної ради не може бути членом правління чи ре­візійної комісії.

3. Порядок обрання спостережної ради та її голови, а також порядок діяльності спо­стережної ради встановлюються статутом кооперативу.

1. Великі виробничі кооперативи з кількістю членів понад 50 осіб мають право створюва­ти такий постійно діючий орган управління, як спостережна рада. Метою цього органу є на­гляд та контроль за діяльністю виконавчого директора кооперативу.

2. Спостережна рада є колегіальним органом, до складу якого можуть входити від трьох до п'яти членів кооперативу.

Члени спостережної ради обираються загальними зборами виробничого кооперативу шляхом прямого таємного голосування.

Обрані до спостережної ради члени виробничого кооперативу не можуть одночасно бути членами його правління чи ревізійної комісії.

3. Якщо у виробничому кооперативі засновується спостережна рада, то в його статуті по­винні міститися норми, що визначають порядок створення спостережної ради та обрання її голови, компетенцію спостережної ради, порядок її діяльності, підстави та порядок при­пинення повноважень її членів. Правове становище спостережної ради та її членів може та­кож регламентуватися положенням про неї, затвердженим керівним органом виробничого кооперативу.

Стаття 106. Ревізійна комісія (ревізор) виробничого кооперативу

1.3 Метою контролю за фінансово-господарською діяльністю виробничого коопера­тиву обирається ревізійна комісія, а в кооперативі, до складу якого входить менше де­сяти членів, - ревізор.

2. Ревізійна комісія (ревізор) обирається загальними зборами з числа членів коопе­ративу відповідно до його статуту. Членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бу­ти члени правління чи спостережної ради виробничого кооперативу.

3. Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам членів виробничого коопе­ративу.

1. У кожному виробничому кооперативі повинен обиратися контролюючий орган. Норма, що коментується, вказує на те, в яких випадках виробничий кооператив повинен обирати ко­легіальний орган контролю - ревізійну комісію, а в яких одноособовий - ревізора.

Ревізійна комісія створюється у виробничому кооперативі, чисельність членів якого біль­ше десяти, якщо ж кооператив налічує меншу кількість членів, у ньому обирається ревізор.

Основу компетенції ревізійної комісії (ревізора) виробничого кооперативу становить кон­троль за його фінансово-господарською діяльністю. Статутом кооперативу можуть бути пе­редбачені інші питання компетенції ревізійної комісії (ревізора), але ці питання повинні від­повідати основній функції - функції контролю за фінансово-господарською діяльністю, що здійснюється цим органом. До повноважень (функцій) ревізійної комісії (ревізора) відно­сяться: а) перевірка законності та доцільності здійснення фінансових операцій виробничого кооперативу, використання його майна, б) перевірка ведення різного роду звітності та обліку матеріальних цінностей, розрахунків з членами кооперативу тощо.

2. У відповідності з частиною 1 статті 102 цього Кодексу обрання членів ревізійної комісії (ревізора) віднесено до виключної компетенції загальних зборів членів виробничого коопе­ративу.

Порядок обрання, організаційні питання діяльності цього органу, положення, пов'язані з безпосереднім здійсненням ревізійною комісією (ревізором) функції контролю за фінан­сово-господарською діяльністю виробничого кооперативу тощо, мають бути передбачені у статуті кооперативу й можуть конкретизуватися нормами внутрішніх документів коопе­ративу.

Члени ревізійної комісії (ревізор) не можуть одночасно бути членами правління чи спо­стережної ради.

3. Ревізійна комісія (ревізор) виконує свої функції у формі ревізій та перевірок, результати яких, залежно від їх важливості, можуть бути винесені на обговорення загальних зборів.

Коментована норма встановлює, що ревізійна комісія (ревізор) у своїй діяльності підзвіт­на (підзвітний) загальним зборам членів виробничого кооперативу.

Стаття 107. Господарська діяльність виробничого кооперативу

1. Виробничий кооператив відповідно до його статуту самостійно визначає основні напрями господарської діяльності, здійснює її планування та організацію.

2. Виробничий кооператив реалізує свою продукцію, надає послуги за цінами і тари­фами, які встановлюються ним самостійно або на договірній основі, а у випадках, пе­редбачених законодавством, - за державними цінами і тарифами.

3. Відносини виробничого кооперативу з іншими підприємствами, установами, орга­нізаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності встановлюються на основі договорів.

4. Доход виробничого кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на опла­ту праці найманого персоналу. Доход спрямовується на сплату податків та інших обо­в'язкових платежів, на погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань у фонди кооперативу, кооперативні виплати, виплату часток доходу на паї тощо.

5. Кооперативні виплати - частина доходу виробничого кооперативу, що розпо­діляється між членами кооперативу з урахуванням їх трудової та іншої участі в діяльно­сті кооперативу. Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюються за підсумка­ми фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування його фондів. За рішенням загальних зборів членів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися у грошовій фор­мі, товарами, цінними паперами тощо.

6. Порядок використання доходу виробничого кооперативу визначається статутом кооперативу відповідно до закону.

7. Виробничий кооператив самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність відповідно до закону. Порядок використання коштів кооперативу в іноземній валюті встановлюється законом та статутом кооперативу.

8. Майнові відносини члена виробничого кооперативу з кооперативом у разі припи­нення членства в кооперативі та щодо переходу паю регулюються цивільним зако­нодавством.

1. Виходячи з положень свого статуту кожний кооператив самостійно визначає основні напрями, завдання та види своєї виробничо-господарської діяльності з метою досягнення економічних та соціальних результатів і отримання доходу.

Виробничий кооператив самостійно організує та планує свою господарську діяльність. Основна мета планування виробничо-господарської діяльності кооперативу — задоволення попиту на виготовлену продукцію та роботи (послуги), що виконуються (надаються) коопе­ративом, забезпечення виробничого та соціального розвитку кооперативу, підвищення осо­бистих доходів його членів.

Виробничий кооператив самостійно розробляє і затверджує плани своєї виробничо-фі­нансової діяльності. Затвердження цих планів віднесено до виключної компетенції загаль­них зборів кооперативу (ч. 1 ст. 102 ГК).

Визначальним фактором при розробці планів виробничого кооперативу є кон'юнктура ринку - рівень платоспроможності попиту на товари (роботи, послуги) та можливість отри­мання доходу, необхідного для виробничого та соціального розвитку кооперативу, оплати праці тощо.

Основу плану виробничого кооперативу складають договори, що укладаються із спожи­вачами продукції (робіт, послуг) та постачальниками кооперативу.

2. З метою забезпечення гнучкості цін виробничий кооператив реалізує свою продукцію, здійснює роботи та надає послуги за цінами і тарифами, що встановлюються кооперативом самостійно або на договірній основі (див. коментар до ч. 2 ст. 189 ГК).

У випадках, передбачених законодавчими актами України, застосовуються державні ціни і тарифи, що встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари та послуги, що мають вирішальне соціальне значення, тощо (п. 1 ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» [493].

3. Правовою формою господарських відносин виробничого кооперативу з підприємствами, установами, організаціями та громадянами - споживачами його продукції (робіт, по­слуг), постачальниками є господарський договір. Договір є єдиним правовим документом, що регулює виробничо-господарські відносини кооперативу.

Укладення договорів, визначення їх умов, вибір контрагентів за договорами є виключною компетенцією виробничого кооперативу. У здійснення між кооперативами та іншими особа­ми договірних відносин не допускається втручання державних органів, органів місцевого са­моврядування і службових осіб.

4. У майні виробничого кооперативу важливе місце належить його доходам (див. комен­тар до ч. 1 ст. 142 ГК). Доход виробничого кооперативу - це грошові кошти, отримані як під­сумок багатопланової діяльності виробничого кооперативу, - діяльності по реалізації про­дукції, виконанню робіт, наданню послуг та іншої господарської діяльності, від якої коопе­ратив отримує законні надходження.

Порядок формування доходу виробничого кооперативу визначений частиною, що комен­тується.

Доход як фінансовий результат діяльності виробничого кооперативу є джерелом задово­лення його власних потреб. З нього відшкодовуються матеріальні витрати кооперативу на здійснення своєї господарської діяльності, здійснюються відрахування у фонди кооперативу, кооперативні виплати, виплата часток на паї, він спрямовується на розширення виробництва, оплату праці, на здійснення соціально-культурного розвитку тощо.

Встановлена законодавством частина доходу виробничого кооперативу спрямовується на здійснення розрахунків з бюджетом шляхом сплати податків та інших обов'язкових платежів.

За рахунок доходу виробничого кооперативу відбувається погашення зобов'язань коопе­ративу перед третіми особами. Наприклад, за рахунок доходу вносяться проценти за кредит, сплачується орендна плата.

5. Частину доходу виробничого кооперативу становлять кооперативні виплати. Коопера­тивні виплати розподіляються за результатами господарської діяльності за підсумками фінансового року між членами кооперативу відповідно до їх пайових внесків і залежно від трудової та іншої участі в діяльності кооперативу.

Загальні збори членів виробничого кооперативу визначають форми виплати часток дохо­ду на паї.

6. Частина 6 коментованої статті відносить питання про використання доходу до компе­тенції виробничого кооперативу. У відповідності з ч. З ст. 142 ГК частину доходу, що зали­шилася у виробничого кооперативу після сплати податків та інших обов'язкових платежів, кооператив використовує самостійно. Порядок використання доходу виробничого коопера­тиву визначається його статутом.

7. Виробничий кооператив є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності і може здійсню­вати будь-які не заборонені законодавством України види зовнішньоекономічної діяльності та укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, що прямо та вичерпно заборонені законодавством України (див. коментар до ст. 68 ГК).

Нормою, що коментується, встановлено, що виробничий кооператив здійснює зовніш­ньоекономічну діяльність відповідно до закону. Основним законодавчим актом, що регла­ментує цю сферу діяльності, крім ГК (розділ VII), є Закон України «Про зовнішньоекономіч­ну діяльність» [293].

Виробничий кооператив має право самостійно, але в рамках положень статуту та норм чинного законодавства використовувати кошти в іноземній валюті, отримані ним у результа­ті здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а також як кредити від своїх зарубіжних партнерів.

8. Норма частини 8 коментованої статті щодо майнових відносин члена виробничого ко­оперативу з кооперативом у разі припинення членства у ньому та щодо переходу паю носить відсилочний характер. Зазначені відносини врегульовані статтею 166 ЦК, відповідно до якої у випадках, передбачених частиною 4 статті 98 ГК, члену кооперативу, що припинив член­ство у ньому, виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються інші виплати, встановлені статутом кооперативу та законом (ч. 1 ст. 166 ЦК). У разі смерті члена кооперативу, за умови, що спадкоємці не згодні вступити до кооперативу або кооператив проти такого вступу, спадкоємці мають право на компенсацію вартості паю (ч. 4 ст. 166 ЦК).

Якщо інше не встановлено законом або статутом виробничого кооперативу, член коопе­ративу має право передати свій пай або його частину іншому члену кооперативу (ч. З ст. 166 ЦК). Статутом виробничого кооперативу може бути встановлена заборона на відчуження паю (його частки) іншим членам кооперативу.

У зв'язку з тим, що відчуження паю третім особам тягне за собою обов'язок прийняття їх до кооперативу та особисту трудову участь у його діяльності, частина 3 статті 166 ЦК обмежує цю можливість вимогою обов'язкової згоди виробничого кооперативу на прийняття нового члена та переважним правом інших членів кооперативу на купівлю такого паю (його частки).

Порядок відчуження паю (його частки) встановлюється законом та конкретизується ста­тутом виробничого кооперативу (ч. З ст. 166 ЦК).

Стаття 108. Майнова відповідальність виробничого кооперативу

1. Виробничий кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому майном. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу суб-сидіарну (додаткову) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом кооперативу. Виробничий кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями чле­нів кооперативу.