5. Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство та­ким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його ліквідацію до дер­жавного реєстру.

1. Припинення діяльності господарського товариства як суб'єкта господарювання зі стату­том юридичної особи відбувається шляхом ліквідації або реорганізації відповідно до вимог статті 59 цього Кодексу та інших законів, що визначають специфіку правового становища товариств з виключним предметом діяльності (банківська, біржова, спільне інвестування, страхування).

2. Процедура ліквідації господарського товариства передбачає прийняття відповідного рішення (про ліквідацію товариства та призначення ліквідаційної комісії) вищим органом товариства (добровільна ліквідація) або судом (примусова ліквідація).

3. Прийняття зазначених рішень тягне за собою важливі правові наслідки: повноваження по управлінню справами господарського товариства переходять до ліквідаційної комісії, яка повинна виконати певні дії (у триденний строк з моменту її утворення опублікувати інфор­мацію про ліквідацію господарського товариства; здійснити дії, передбачені ст. 58-61 цього Кодексу та інших законів, що визначають специфіку правового становища господарських товариств з певним видом діяльності (банківської, спільного інвестування та ін.).

4. Основне завдання ліквідаційної комісії - здійснити акумуляцію коштів товариства, у тому числі шляхом продажу його майна, провести розрахунки з кредиторами (відповідно до ст. 61 цього Кодексу) та учасниками товариства. За загальним правилом, перевагу перед учасниками товариства щодо задоволення своїх вимог за рахунок майна товариства мають кредитори товариства, наймані працівники (по оплаті їх праці), держава (щодо виконання зо­бов'язань перед бюджетом), банки, власники облігацій, випущених товариством, та інші кредитори. Лише після задоволення вимог зазначених осіб кошти, що залишилися після цьо­го, розподіляються між учасниками товариства у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію, з дотриманням порядку та умов, передбачених цим Кодек­сом, законом про господарські товариства та установчими документами товариства. Проте розподіл коштів між учасниками товариства повинен бути затриманий у разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства. Лише вирішення судом цього спору або одержання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості дає підстави лікві­даційній комісії здійснити розрахунки з учасниками товариства. При цьому майно, передане товариству його засновниками або учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.

Особливий порядок, відмінний від згаданого, передбачається Законом «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [297], у статті 21 якого закріплюється переважне право акціонерів корпоративного інвестиційного фонду, які не бу­ли у складі його засновників, на оплату вартості їх акцій до погашення заборгованості това­риства перед бюджетом та задоволення вимог інших кредиторів.

5. Припинення товариства як суб'єкта господарювання пов'язується з проведенням лікві­даційною комісією усієї сукупності дій відповідно до встановлених вимог, що дає підстави для внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру - як завершального етапу ліквідації товариства.

У разі припинення господарського товариства мають враховуватися також загальні вимоги щодо припинення суб'єктів господарювання (ст. 58-61 цього Кодексу), а також спеціальні -щодо особливостей припинення командитного товариства (ст. 83 Закону «Про господарські товариства» [90]), товариств, що здійснюють банківську діяльність (ст. 87-98 Закону «Про банки і банківську діяльність» [61]), страхування (ст. 43 Закону «Про страхування» [459]), спільне інвестування (ст. 20,21 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та кор­поративні інвестиційні фонди)», біржову діяльність (ст. 36 Закону «Про цінні папери і фондо­ву біржу» [494]).

Порядок виключення господарського товариства з державного реєстру регулюється час­тиною 15 статті 58 цього Кодексу, а також статтями 33-41 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» [115].

Примітка. У Цивільному кодексі положення щодо припинення господарських това­риств (незалежно від виду) відсутні. Крім загальних для юридичних осіб засад та порядку припинення (ст. 104-112), передбачаються спеціальні положення щодо певного виду госпо­дарських товариств: повного товариства (ч. 1 ст. 132 передбачає додаткову підставу ліквіда­ції-якщо в товаристві залишився один учасник), командитного товариства (ст. 139 перед­бачає як вищезгадану підставу, так і ту, що зафіксована у ст. 83 Закону «Про господарські товариства» - якщо вибули всі учасники з повною відповідальністю), товариства з обмеже­ною відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю (ст. 150 і 151 закріплюють можливість: а) ліквідації товариства за рішенням загальних зборів або за рішенням суду, б) перетворення в акціонерне товариство чи виробничий кооператив). Закріплюється додат­кова підстава для ліквідації товариств, що належать до об'єднань капіталів: зменшення варто­сті його чистих активів нижче мінімального розміру статутного капіталу, встановленого зако­ном (ч. 4 ст. 144 — щодо товариства з обмеженою відповідальністю; ч. 4 ст. 151 - щодо товариства з додатковою відповідальністю; ч. З ст. 155 - щодо акціонерного товариства).

Стаття 92. Законодавство про господарські товариства