1. Банки мають право придбавати за власні кошти засоби виробництва для передачі їх у лізинг з дотриманням вимог, встановлених у статті 292 цього Кодексу.

2. Загальні умови та порядок здійснення лізингових операцій визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законодавчими актами, а також норматив­но-правовими актами Національного банку України.

1. Лізинг, як і факторинг, також відноситься до кредитних операцій банків. Частиною 1 коментованої статті та Законом «Про банки і банківську діяльність» банкам

надано право придбавати за власні кошти засоби виробництва для передачі їх у лізинг. Дже­релом коштів, за які банки мають право придбавати засоби виробництва, є власні кошти бан­ків. На відносини лізингу в цьому випадку поширюються вимоги статті 292 ГК (див. комен­тар до ст. 292).

2. Крім статті 292 ГК, загальні умови та порядок здійснення лізингових операцій визна­чаються Цивільним кодексом України (ст. 806-809), законами «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансовий лізинг», іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

§ 2. Страхування

Стаття 352. Страхування у сфері господарювання

1. Страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інте­ресів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальни­ками страхових платежів.

2. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і стра­ховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

3. Суб'єкти господарювання з метою страхового захисту їх майнових інтересів мо­жуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством.

1. У частині 1 коментованої статті йдеться про страхування як особливий вид господар­ської діяльності з надання страхових послуг, тобто про страхову діяльність.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами Укра­їни (ст. 2 Закону України «Про страхування» [459]). Діяльність на страховому ринку України страховиків-нерезидентів допускається за умови проходження ними процедури реєстрації та ліцензування в порядку, визначеному законодавством України про страхування.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону «Про страхування». У цьому

P.S/ Sorry, забула відсканувати сторінка :-)

Страхувальниками товариства взаємного страхування виступають його члени, які можуть бути як юридичними, так і фізичними дієздатними особами.

Пункт 6 Тимчасового положення передбачає, що члени товариства укладають з ним дого­вір страхування, в якому об'єкти страхування, страхові суми, порядок їх виплати та порядок внесення страхових платежів визначаються з урахуванням особливостей кожного члена то­вариства.

У договорі страхування може передбачатися внесення одним з членів товариства пов­ністю або частково платежів за інших членів.

Члени товариства на підтвердження приєднання до договору страхування отримують сер­тифікат, порядок видачі якого повинен встановлюватися Державною комісією з регулюван­ня ринків фінансових послуг.

Відповідно до пункту 8 Тимчасового положення товариство формує загальні страхові ре­зерви для виплати ним майбутніх страхових сум та страхових відшкодувань за зобов'язання­ми всіх своїх членів.

Умови виходу з товариства взаємного страхування передбачаються в його установчих до­кументах. Кожному члену товариства у разі його виходу з товариства повертається частина його внеску на умовах, передбачених Законом «Про страхування», відповідно до якого у разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вира­хуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового та­рифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страхо­виком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним стра­хові платежі повністю.

При достроковому припиненні дії договору страхування за вимогою страховика страху­вальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повер­тає страхувальнику страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та стра­хового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі ліквідації одного із страхувальників - члена товариства або його виходу із складу цього товариства договір між іншими його членами не втрачає чинності (п. 6 Тимчасового положення).

Стаття 353. Суб'єкти страхової діяльності у сфері господарювання

1. Суб'єкти господарювання - страховики здійснюють страхову діяльність за умови одержання ліцензії на право проведення певного виду страхування. Страховик має право займатися лише тими видами страхування, які визначені в ліцензії.

2. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховування та фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та управлінням ними. Допускається здійснення вказаних видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків за договорами про спільну діяльність.