1. При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, по­годжені самими сторонами.

2. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

3. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів по­винно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нор­мативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

1. Оферта про укладення договору, який не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, може виходити від будь-якої із сторін.

2. При укладенні господарського договору, який не є обов'язковим для сторін, вони ма­ють право обрати форму договору за власним розсудом: повну письмову у вигляді єдиного документа або спрощену форму.

3. За змістом частини 3 коментованої статті укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів у спрощений спосіб не допускається.

Стаття 185. Особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмар­ках та публічних торгах

1. До укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного воле­виявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

1. Укладення господарських договорів у конкурентний спосіб (на торгах) відрізняється від загального порядку укладення господарських договорів, передбаченого статтею 181 ГК. Норма аналогічного змісту є у статті 650 ЦК, згідно з якою особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного за­конодавства.

На цей час чинним законодавством України не використовується інтегроване легальне ви­значення торгів як конкурентного способу встановлення договірних відносин. Через це як синоніми вживаються терміни «публічні торги», «аукціон», «конкурс», «тендер» тощо.

У найширшому розумінні торги є способом укладення договорів в умовах конкуренції суб'єктів господарювання, за допомогою якої відбувається встановлення договірних відно­син певного виду між організатором торгів (власником, уповноваженою ним особою, спеціа­лізованою організацією) і тим суб'єктом (переможцем торгів), котрий запропонував най­більш вигідні для організатора торгів умови договору.

Здійснення біржової торгівлі, проведення аукціонів і конкурсів мають специфічні особли­вості, які, з одного боку, обумовлені їх різним правовим регулюванням і діловими звичаями, а з іншого - мають суттєву схожість, що дає можливість об'єднати їх у збірне поняття «торги».

Встановлення договірних відносин відбувається в умовах конкуренції, причому остання може існувати як між тими суб'єктами, що пропонують до продажу якийсь товар, яким може бути як майно, так і певні права (у разі укладення ф'ючерсних і опціонних контрактів), так і між суб'єктами, котрі бажають придбати цей товар на певних умовах. Слід зазначити, що конкуренція покупців має місце при укладенні договорів як на аукціонах, конкурсах, так і на біржах. Однак, на відміну від аукціонів та конкурсів, у біржовій торгівлі можлива конкурен­ція не тільки покупців, а й продавців.

2. Правова регламентація порядку укладання договорів здійснюється через спеціальні нормативні акти, які регулюють не окремі види господарсько-договірних зобов'язань, а ор­ганізацію та проведення біржової торгівлі, аукціонів і конкурсів.

Аукціони та конкурси - це особливі організаційні заходи, метою яких є укладення догово­рів на найбільш вигідних для продавця умовах.

Аукціон - спосіб публічного, почергового продажу товарів на основі конкурсу покупців; спеціалізований ринок з аукціонного продажу певного різновиду товарів, який функціонує постійно або періодично. Аукціонний продаж може бути примусовим, організованим для ре­алізації майна несправного боржника, та добровільним, що організований самим продавцем чи здійснюється ним через організацію, спеціально на те уповноважену. Найширше аукціон застосовується як спосіб продажу майна з публічних торгів покупцю, котрий запропонує найбільшу ціну.

Шляхом проведення конкурсу можуть укладатися господарські договори різного виду (купівлі-продажу майна у процесі приватизації, закупівлі продукції для державних потреб, оренди майна виробничого призначення, підряду на капітальне будівництво, щодо права ко­ристування надрами тощо).

У чинному законодавстві відсутня єдина класифікація конкурсів, через що в окремих нор­мативно-правових актах використовуються неоднакова термінологія та визначення. Так, од­ним з різновидів конкурсу є відкриті торги (тендери), проведення яких в Україні регулю­ється, зокрема, Положенням про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на користування надрами, затвердженим постановою Ка­бінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. [390], Положенням про порядок підготовки та проведення відкритих торгів, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 2 липня 1998 р. [199], тощо.

Узагальнюючи положення чинного законодавства, відкриті торги (тендер) можна визна­чити як різновид конкурсу, коли переможцем визнається учасник, який одержав найвищу су­му балів за результатами оцінки його тендерних пропозицій щодо умов договору. Організа­ція та проведення відкритих торгів (тендера) має певні особливості, проте порядок укла­дення договорів за результатами відкритих торгів (тендера) охоплюється загальною модел­лю укладання договорів в умовах конкуренції покупців і тому окремо розглядатися не буде. Різновидами конкурсів є відкриті торги, торги з обмеженою участю та двоступеневі торги, умови застосування яких і порядок проведення регулюються Законом України «Про закупів­лю товарів, робіт і послуг за державні кошти» [141].

Чинне українське законодавство про торги має каузальний характер і розвивається екс­тенсивно, оскільки постійно зростає кількість підзаконних нормативних актів, які регулю­ють проведення аукціонів і конкурсів на укладення договорів різного виду.

До цього законодавства належать, у першу чергу, закони України «Про приватизацію дер­жавного майна» [416], «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу прива­тизацію) [417]», «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» [141], «Про кон­цесії» [311], а також численні нормативно-правові акти виконавчої влади, зокрема, затвер­джені постановами Кабінету Міністрів України Положення про порядок організації та про­ведення аукціонів з продажу природного газу [198], Порядок проведення конкурсів (тенде­рів) з вибору виконавців державного оборонного замовлення [46], Положення про проведен­ня концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності [216], затверджені наказами Фонду державного майна України Поло­ження про застосування способів приватизації майна державних підприємств [182], Порядок проведення конкурсу на право укладання договору оренди державного майна [515], Поло­ження про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних то­вариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, затверджене наказом Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цін­них паперів та фондового ринку [204] та інші.

Публічні (прилюдні) торги, які проводяться при зверненні стягнення на майно боржника, відбуваються у формі аукціону, що передбачено Положенням про порядок проведення аук­ціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженим постановою Кабіне­ту Міністрів України від 22 грудня 1997 р. Особливість таких торгів полягає у тому, що вони проводяться не з ініціативи власника майна (або уповноваженого ним органу), а лише з під­став, передбачених чинним законодавством (при реалізації заставленого майна - згідно із За­коном України «Про заставу» [145], при виконанні рішення суду (господарського суду) -згідно із Законом України «Про виконавче провадження» [67]).

Умовами дійсності торгів є:

а) належний суб'єктний склад торгів;

б) належний об'єкт торгів. На торгах не може пропонуватися майно, виключене з госпо­дарського обігу або яке не може бути предметом купівлі-продажу у випадках, передбачених законодавством, у тому числі й на аукціоні, конкурсі;

в) дотримання встановленого порядку проведення торгів (конкурсу, аукціону), який ви­значається спеціальними законодавчими актами.

Нормативну основу здійснення біржової торгівлі в Україні складають, у першу чергу, статті 278-282, 360-361 ГК, закони України «Про товарну біржу» [468], «Про цінні папери і фондову біржу» [494], схвалені постановами Верховної Ради України Концепція функціону­вання та розвитку фондового ринку України [310], Концепція розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції [309]. Окремі норми, що регулюють обіг цінних паперів на фондовій біржі, містяться у законах України «Про приватизацію державного майна», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [100], «Про Національну депозитар­ну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [333], «Про оподат­кування прибутку підприємств» [345] та інші.

Важлива роль у регулюванні порядку укладання господарських договорів на біржах від­ведена локальним нормативним актам - статутам бірж, правилам біржової торгівлі, що за­тверджуються біржами, правилам реєстрації біржових угод тощо.

Ярмарок не є різновидом торгів. Оптовий ярмарок організовується на тимчасовій основі у місці, доступному для всіх товаровиробників, підприємств, що займаються оптовою торгівлею (продавців), і покупців, на якому між ними укладаються договори купівлі-продажу (по­ставки) товарів, встановлюються господарські зв'язки. Загальна мета ярмарку - створення належних умов для багатосторонніх контактів продавців і покупців, сприяння розширенню торгівлі, встановленню ділових зв'язків між виробниками і споживачами. Так, Сорочинський ярмарок є загальнонаціональним заходом з широким залученням вітчизняних та іно­земних учасників. Учасники ярмарку - юридичні та фізичні особи, у тому числі нерезиденти, демонструють свої товари, послуги, технології тощо з метою реалізації їх безпосередньо на ярмарку оптовому або роздрібному покупцеві та укладають з ним відповідні договори (п. 1 Положення про Сорочинський ярмарок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1999 р. [220]).

Отже, за своєю природою як різновид роздрібного і оптового продажу товарів ярмарок не є організаційним заходом, який призначений для укладення договорів у конкурентний спосіб.

Стаття 186. Укладання організаційно-господарських договорів

1. Договірне оформлення організаційно-господарських зобов'язань може здійсню­ватися учасниками господарських відносин як на основі вільного волевиявлення сто­рін, так і на основі примірних договорів, якщо укладання таких договорів передбачено відповідними нормативно-правовими актами. Спрощений спосіб укладання організа­ційно-господарських договорів не допускається.

1. Організаційні господарські договори поширені у сфері перевезення вантажів (зокрема, навігаційні договори на річковому транспорті, річні договори автомобільного перевезення вантажів, довгострокові договори на перевезення морським транспортом, спеціальний дого­вір на повітряному транспорті). Основна мета їх укладення полягає у погодженні обсягів пе­ревезень і регулюванні взаємовідносин сторін щодо створення необхідних умов для майбут­ніх перевезень. Такі договори встановлюють правила здійснення багатьох виробничих опе­рацій, їх укладення не знімає з транспортного підприємства та вантажовідправника обов'яз­ку щодо оформлення перевезення конкретного вантажу договором перевезення відповідно до встановлених організаційним договором вимог. Таким чином, у межах єдиного організа­ційного господарського договору виникає, реалізується і припиняється низка відносно неза­лежних одні від одних правовідносин щодо погодження специфікацій, відвантаження окре­мих партій продукції, її приймання, оплати тощо. Організаційні договори належать до консенсуальних.

Як синонім терміна «організаційний договір» у цьому Кодексі та інших актах законодав­ства вживається термін «довгостроковий договір». Так, відповідно до частини 4 статті 307 ГК залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті; навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті); спеціальний - на повітряному транспорті; річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довго­строкових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортни­ми статутами або правилами перевезень.

Відповідно до статті 36 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердже­ного постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. [456], у річному договорі на автомобільне перевезення вантажів встановлюються обсяги та умови перевезень, порядок розрахунків, визначаються раціональні маршрути і схеми вантажопотоків.

Порядок укладення організаційного договору на перевезення вантажів деталізований Пра­вилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. [262].

Ініціативу укласти договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом може ви­явити як перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) — майбутній замовник. Після того, як перевізник і замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом і печаткою перевізника проект договору з необхідними до нього додатками у двох примірниках перевізник зобов'язаний направити замовнику не пізніше, ніж через три дні пі­сля його узгодження. У договорі встановлюються: строк його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи з видачі та приймання вантажу, забезпечення схоронності ванта­жу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо), вартість перевезень і порядок роз­рахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо. Замовник не пізніш як через 10 днів після одержання від перевізника проекту договору підписує останній і додатки до нього, засвідчує їх печатками і один примірник повертає перевізнику. Якщо у замовника є розбіжності по договору, він зобов'язаний сформулювати свої пропозиції у протоколі розбіжностей і направити їх перевізнику разом з договором у 10-денний строк. Перевізник зобов'язаний розглянути протокол розбіжностей замовника, у разі потреби - спільно з ним, і включити до договору всі прийняті пропозиції. У разі непо­вернення перевізнику підписаного і завіреного печатками проекту договору з додатками у 10-денний строк договір набирає сили у редакції перевізника.

Згідно з укладеним договором перевізник і замовник у межах квартального плану за 10 днів до початку кожного місяця визначають місячні плани з декадними плановими завданнями на пе­ревезення вантажів. Перевезення останніх здійснюються у межах укладеного договору на пере­везення вантажів на підставі належним чином оформлених заявок замовника.

Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні вміщено у Додатку 1 до Правил перевезень вантажів автомобіль­ним транспортом в Україні.

Організаційні договори мають важливе значення в галузі морських перевезень вантажів. Стаття 128 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. передбачає, що перевізник та власник вантажів за необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довгострокові договори про організацію морських перевезень. У той же час окремі перевезення у межах такого договору здійснюються на підставі договорів морського перевезення вантажів, наявність і зміст яких підтверджується рейсовими чартера­ми, коносаментами та іншими письмовими доказами (ст. 134 Кодексу торговельного море­плавства України).

Якщо законодавством не передбачено укладення організаційного договору певного виду, сторони можуть укласти його на основі вільного волевиявлення і самостійно визначати його зміст.

Організаційний договір має бути укладений у вигляді єдиного документа.

Стаття 187. Укладання господарських договорів за рішенням суду

1. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним за­мовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори мо­жуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.