Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕ...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
10.08.2019
Размер:
7.06 Mб
Скачать

1. Господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює госпо­дарську діяльність;

з акта управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а та­кож внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері госпо­дарювання.

1. Підставами виникнення господарських зобов'язань є юридичні факти - дії та події, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. Причому пере­лік підстав, передбачених у статті 174, не є вичерпним. У практиці іноді виникнення зо­бов'язань пов'язується з необхідністю існування юридичного складу, тобто сукупності двох або декількох юридичних фактів, наявність яких потрібна для того, щоб настали юридичні наслідки. Так, відповідні положення нормативно-правового акта — постанови Кабінету Мі­ністрів України «Про запровадження аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля» від 4 квітня 2000 р. [143] разом з актом управління — рішенням Мінекономіки України щодо визначення на конкурсних засадах базової біржі є підставою для виникнення зобов'язання між визначеним названою постановою видобувним чи пере­робним підприємством і цією біржею з організації і проведення аукціону з продажу вказаних енергоресурсів. (Див.: Порядок та умови проведення спеціалізованого конкурсу з визначен­ня бірж, на базі яких проводитимуться аукціони з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля [249]).

2. Закон або інший нормативно-правовий акт, що регулює господарську діяльність, мо­жуть бути підставами виникнення окремих видів господарських зобов'язань. До них, зокре­ма, належать зобов'язання, що виникають із законів так званого адресного характеру (закони України «Про реструктуризацію заборгованості Криворізького державного гірничо-мета­лургійного комбінату «Криворіжсталь» [440], «Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» [358] тощо) та деяких інших законів (норматив­но-правових актів). Так, стаття 15 Закону України «Про електроенергетику» [129] є підста­вою виникнення складного організаційно-господарського зобов'язання з утворення і функ­ціонування оптового ринку електричної енергії України. Підставами виникнення організа­ційно-господарських зобов'язань між контролюючими і дочірніми підприємствами (див. коментар до ст. 126,176) є, зокрема, нормативно-правові акти про створення державних асо­ційованих підприємств, холдингових компаній (постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної акціонерної компанії «Хліб України» [483], «Про утворення Націо­нальної акціонерної компанії «Нафтогаз України» [486] та ін.).

3. Акти управління господарською діяльністю та господарські договори є найпошире­нішими видами підстав виникнення господарських зобов'язань. До актів управління госпо­дарською діяльністю належать індивідуальні владні акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, видані у межах їх компетенції (державні замовлення, рішення відповідних органів з господарських питань тощо). Враховуючи багатоукладність сучасної економіки до актів управління господарською діяльністю можуть бути також віднесені акти громадян, громадських та інших організацій, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (див. коментар до ст. 2).

4. Господарське зобов'язання може виникати з господарського договору (див. коментар до гл. 20) та інших угод (правочинів), передбачених нормами господарського, цивільного чи іншого закону, а також з угод (правочинів), прямо не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

5. Зобов'язання із заподіяння шкоди, з придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав вважаються господарськими, якщо обидва їх учасники є суб'єктами господарювання. Вони регулюються Цивільним кодексом України з урахуван­ням особливостей, передбачених Господарським кодексом (див. коментар до ст. 175).

6. Створення об'єктів інтелектуальної власності є підставою виникнення господарських зобов'язань, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності (див. коментар до гл. 16).

Стаття 175. Майново-господарські зобов'язання

1. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виника­ють між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регу­люються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

2. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарю­вання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господар­ською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єкта­ми господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єкта­ми - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

3. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарюван­ня та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюють­ся іншими актами законодавства.

4. Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими зако­нами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

1. Майново-господарське зобов'язання як один з основних видів господарських зо­бов'язань виникає при здійсненні господарської діяльності (див. коментар до ст. 3). Юри­дичним об'єктом його є певна господарська дія — виготовлення та реалізація продукції, вико­нання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії. Такому зобов'язанню відповідає переважно активна (позитивна) поведінка зобов'язаної сторони, спрямована на виконання нею вимог управненої сторони. Пасивна поведінка (утри­мання від дії), як правило, не вичерпує юридичного об'єкта зобов'язання, а виступає як ре­зультат або доповнення до позитивних дій суб'єктів. Матеріальним об'єктом (предметом) майново-господарського зобов'язання є відповідна продукція, товари, роботи, послуги, гро­ші або інше майно.

2. Суб'єктами майново-господарського зобов'язання є учасники господарських відно­син - як суб'єкти господарювання, так й інші учасники. Негосподарюючі суб'єкти вступа­ють у зобов'язальні відносини як управнена сторона з метою господарчого забезпечення їх діяльності (ч. З ст. З Кодексу). Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, є суб'єктами майново-господарських зобов'язань лише тоді, коли вони безпосередньо задіяні у процесі переміщення майна або інших матеріальних результатів і не здійснюють управлінських повноважень, що є визначальним для характеристики їх як учасників організаційно-господарських зобов'язань.

3. Дія (утримання від дії), що є об'єктом зобов'язання, повинна бути здійснена зобов'яза­ною стороною на користь сторони управненої. Виконання господарського зобов'язання тре­тьою особою, що не є стороною у зобов'язанні, допускається, якщо ця третя особа — безпосе­редній виконавець, і за наявності умов, визначених у статті 194 Кодексу. У свою чергу, управнена сторона може передати третій особі належне їй право на одержання майна за зо­бов'язанням відповідно до статті 195 Кодексу.

4. Зміст майново-господарських зобов'язань складають суб'єктивні юридичні права та обов'язки його учасників. В узагальненому вигляді він полягає у наявності суб'єктивного права управненої сторони (кредитора) вимагати певної поведінки від зобов'язаної сторони (боржника) і відповідного обов'язку останньої. Зміст конкретного зобов'язання визначаєть­ся його сторонами відповідно до закону, іншого нормативно-правового акта або акта управ­ління господарською діяльністю.

5. У частині 1 даної статті майново-господарські зобов'язання названі цивільно-правови­ми і передбачено, що вони регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особ­ливостей, встановлених Господарським кодексом. Це положення свідчить, що інститут зо­бов'язального права є суміжним інститутом для обох названих галузей. Це надає можливість при регулюванні відповідних господарських відносин обмежуватися закріпленням у Госпо­дарському кодексі спеціальних норм, з посиланням у разі необхідності на положення Ци­вільного кодексу, які є загальними для регулювання як цивільних відносин відповідно до предмета і цілей цивільного законодавства, так і відносин господарських. Тобто норми Ци­вільного кодексу повинні застосовуватися до тих правовідносин, щодо яких у Господарсько­му кодексі відсутнє адекватне правове регулювання.

6. Зобов'язання суб'єктів господарювання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо) виникають і реалізуються з додержанням вимог статті 131 ГК, законів України «Про благодійництво та благодійні організації» [62], «Про місце­ве самоврядування в Україні» [324] (див. коментар до ч. 2 ст. 177), іншого законодавства. Зокре­ма, державні та комунальні підприємства, установи, організації, які повністю або частково фінансуються з бюджету, не мають права здійснювати благодійницьку діяльність.

Стаття 176. Організаційно-господарські зобов'язання

1. Організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що вини­кають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сто­рона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вима­гати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.