2. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до ви­мог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

З метою здійснення господарської діяльності на засадах підприємництва громадяни можуть утворювати виробничі кооперативи (кооперативні підприємства).

1. Кооперативи - це родове поняття, що містить ознаки, притаманні усім передбаченим чинним законодавством України видам кооперативів. Загальними ознаками, що дозволяють віднести кооперативи до особливої організаційно-правової форми, є те, що вони створю­ються шляхом добровільного об'єднання громадян і мають на меті вирішення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Крім положень глави 10 ГК та параграфа 2 глави 8 Цивільного кодексу України, що регламен­тують правовий статус виробничого кооперативу в Україні, існує низка законів, присвячених правовому регулюванню окремих видів кооперативів. Це закони України «Про сільськогоспо­дарську кооперацію» [446], «Про споживчу кооперацію» [452], «Про кредитні спілки» [316].

Уже після завершення роботи над коментарем глави 10 даного Кодексу, 10 липня 2003 р. був прийнятий Закон України «Про кооперацію» [313], в якому окреме коло питань стосовно правового статусу кооперативу та його членів регламентовано інакше. З урахуванням того, що цей Закон прийнятий пізніше Господарського кодексу, користуватися коментарем до цієї і наступних статей Кодексу треба в частині, що не суперечить нормам нового Закону.

2. Кооперативи самостійно визначають основні види та напрями своєї господарської діяльності. Вони можуть створюватися і діяти у галузі промисловості, будівництва, на транс­порті, в торгівлі й громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні, медицині та інших галузях господарської діяльності.

Господарський кодекс містить лише основні положення про виробничий кооператив (ко­оперативне підприємство). Детальне регулювання його правового становища здійснюється спеціальним Законом України «Про кооперацію».

Частина 2 статті 6 цього Закону виділяє три типи кооперативів відповідно до їх завдань та характеру діяльності: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Стаття 95. Виробничий кооператив

1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на заса­дах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відпо­відно до їх участі у його діяльності.

2. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не за­боронену законом.

3. Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.

4. Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова «виробничий ко­оператив» або «кооперативне підприємство».

1. Виробничий кооператив є корпоративним підприємством, створеним з метою здійснен­ня спільної господарської комерційної діяльності. Створення виробничого кооперативу і припинення його діяльності засновані на добровільно вираженій згоді засновників (членів).

Кооператив як добровільне об'єднання громадян засновується на основі добровільної зго­ди декількох громадян, які приймають взаємні зобов'язання щодо ведення спільної виробни­чої або господарської діяльності на умовах, визначених статутом.

Виробничий кооператив являє собою об'єднання праці і капіталу: всі члени кооперативу зобов'язані брати особисту трудову участь в його діяльності та внести майновий пайовий вне­сок. Особистий елемент у виробничому кооперативі відіграє провідну роль: особиста трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу є обов'язковою. Щодо виробничого кооперативу законодавець робить акцент на безпосередню трудову участь, що обумовлює включення членів виробничого кооперативу до складу його трудового колективу. З цією ознакою пов'язана також обов'язковість участі членів в управлінні справами виробничого ко­оперативу та повна рівність у такому управлінні кожного члена кооперативу. У кожного чле­на кооперативу є право лише одного голосу при вирішенні усіх питань його діяльності.

З вищенаведеного випливає й наступна ознака - розподіл отриманого доходу між члена­ми виробничого кооперативу відбувається виключно з урахуванням їх участі в його вироб­ничій діяльності.

2. Підприємницька діяльність виробничого кооперативу, її основні види та напрями ви­значаються кожним кооперативом самостійно, але у рамках законодавчих приписів.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати в різних галузях господарської діяльності виробництво товарів, продукції, виконання робіт, надання послуг, а саме: заготівлю, пере­робку і реалізацію сільськогосподарської продукції, виробів виробничо-технічного призна­чення, виготовлення товарів народного споживання, збирання і переробку вторинної сиро­вини і ділових відходів виробництва, ремонт і обслуговування техніки, виробничого, шляхо­вого і житлового будівництва, роздрібну торгівлю і громадське харчування, побутове обслу­говування, організацію культурного дозвілля, медичної допомоги, надання правових, транс­портно-експедиційних, науково-дослідних, проектних, конструкторських, впроваджуваль-них, спортивно-оздоровчих та інших послуг, а також діяти у сферах рибальства, рибництва і виробництва рибної продукції, заготівлі деревини, видобутку корисних копалин, інших при­родних ресурсів тощо.

З огляду на те, що виробничий кооператив може здійснювати не лише виробничу, а й будь-яку іншу підприємницьку діяльність, сьогодні віднесення цього виду кооперативів до виробничих — лише данина традиції, що історично склалася. У законодавстві деяких зару­біжних країн цей вид кооперативу визначається як підприємницький.

3. Виробничий кооператив набуває властивості мати права юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Визначення юридичної особи міститься у статті 80 ЦК.

Наявність у виробничого кооперативу статусу юридичної особи — це певний правовий ре­жим, що характеризує передусім виникнення у такого кооперативу як суб'єкта господарю­вання прав та обов'язків стосовно самостійно здійснюваних ним юридично значущих дій. Визнання виробничого кооперативу юридичною особою означає його право самостійно, від свого імені брати участь у господарському обороті, набувати права та нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у судових органах.

Норма коментованої статті встановлює, що виробничий кооператив діє на підставі стату­ту, затверджуваного власниками майна — засновниками кооперативу.

Статут виробничого кооперативу являє собою локальний нормативний акт, що регулює найважливіші питання організації та діяльності кооперативу.

Крім загальнообов'язкових для всіх суб'єктів господарювання відомостей, передбачених частиною 4 статті 57 ГК, у статуті виробничого кооперативу мають бути визначені: умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього, права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу, порядок встановлення розміру сплати пайових та інших внесків і відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати, порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу, порядок розподілу його доходу та по­криття збитків, характер і порядок трудової участі членів кооперативу в його діяльності, а також інші відомості, що передбачені у частині 2 статті 164 ЦК та частині 2 статті 8 Закону України «Про кооперацію».

4. Виробничий кооператив виступає в господарському обороті від свого імені. Наймену­вання виробничого кооперативу індивідуалізує його серед інших суб'єктів і міститься в його статуті. Складовою найменування виробничого кооперативу обов'язково є вказівка на його організаційно-правову форму - «виробничий кооператив» або «кооперативне підприєм­ство» - та назву. Загальні норми стосовно найменування юридичних осіб містяться у части­ні 4 статті 90 ЦК, а положення щодо резервування найменування юридичних осіб передбаче­но статтею 23 Закону України від 25 травня 2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» [115].

Стаття 96. Принципи діяльності виробничого кооперативу